Джерела (форми) права. 1 страница

Структура норми права.

Гіпотеза - умови, обставини, з настанням яких можна чи необхідно здійснювати правило, що міститься в диспозиції.

Диспозиція - зазначає право або обов’язки суб’єктів, перед-бачає дозволену, обов’язкову і заборонену поведінку особи.

Санкція - в разі невиконання норми визначає заходи державного впливу, головним чином – у формі примусу.

8. Поняття та структура правовідносин.

Правовідносини – врегульовані нормами права суспільні відносини, учасники яких є носіями суб’єктивних прав і обов’язків. Виникають при настанні передбачених законом юр фактів.

Складові: 1) суб’єкт (учасники правовідносин, які мають суб’єкт права та виконують юр обов’язки); 2) об’єкт (особисте або соц. благо для здобуття і використання якого встановлюються взаємні права і обов’язки); 3) зміст (взаємні права і обов’язки учасників правовідносин).

Джерела права – способ юр виразу права, його організація в належну юр оболонку. Д.п. є нормативно-правові акти і правові звичаї, судові прецеденти, а також міжнародні договори та внутрішньодержавні договори (договори нормативного змісту).

10. Галузі права та інститути права + 13(система)

Галузь права – це сукупність правових норм які є якісно однорідні і регулюють певну сферу сусп. відносин за допомогою тих чи інших методів.

конституційне

цивільне

господарське

трудове

сімейне

дміністративне

фінансове

кримінальне

цивільно-процесуальне

Інститут права – сукупність юр норм, які регулюють однорідні сусп відносини і входять у відповідну галузь права. На відміну від галузі права Ін.п. об’єднують норми, що регулюють лише частину відносин певного виду. В деяких випадках Ін.п. можуть утворювати норми двох і більше галузей (конфіскація, представництво).

11. Реалізація правових норм.

Реалізація правових норм – процес втілення правових норм суб’єктами права. До форм реалізації П.н. відносять

Дотримання – це така форма їх реалізації, яка заключається в утриманні суб’єкта права від заборонених правом дій.

Виконання потребує активних дій суб’єкта права по втіленні покладених на нього обов'язків.

Використання - учасники правовідносин самі реалізують належні їм права.

Застосування норм реалізується державою в лиці своїх органів (винесення вироку судом)

14. Поняття та склад правопорушення.

Правопорушення – суспільно шлідливий, протиправний вчинок деліктоздатного суб'єкта, який тягне за собою юр. відповідальність.

Склад правопорушення становлять:

1) суб’єкт (деліктоздатна фіз. особа або делікт об’єднання, які вчинили правопорушення);

2) об’єкт (певні блага, на пошкодження, знищення чи позбавлення яких спрямовано винне протиправне діння);

3)об’єктивна сторона (зовн. прояв злочину, що означає яким чином здійснювалося правопорушення, якою була поведінка і її результат);

4) суб’єктивна сторона (психологічна діяльність особи. пояснюється через: вину, мотив, мету).

16. Поняття, система та джерела конституційного права.

Конституційне право –галузь права, що являє собою сукупність норм, які ругулюють основи суспільного і державного устрою країни, основи взаємовідносин особи і держави, національно-державний і адміністр-тер устрій, систему і принципи діяльності держ органів.

Джерела конституційного права – це форми вираження держ-правових норм, за допомогою яких воля народу втілюється в конкретних пра-вових актах: Конституції, актах Верховної Ради народ-них депутатів, Президента України, органів державного управління, всенародних голосувань (референдумів), мі-сцевих Рад народних депутатів.

Система конст права – система інститутів і норм конст права

17. Загальні засади конституційного ладу України.

Розділ І Конституції України має назву “Загальні засади” і скл. з 20 ст. У ньому закріплено основні принципи конституційного ладу нашої держави, які є базою для конституційного регулювання найважливіших суспільних відносин. Ст.1 проголошує Україну суверенною, незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Ст.2 прого-лошує Укр. унітарною державою, тобто такою, в межах якої немає інших утворень, що мають ознаки суверенітету і право самостійно вступати у відносини з іншими державами, а також право виходу зі складу Ук. В Ук встанов-лено республіканську форму правління. Держ влада ділиться на закон, вик і судову. У ст. 8,9,19 закріплено основні принципи побудови та функціонування нац. правової системи (верховенство права, найвища юридична сила Конституції, визнання положень Конституції нормами прямої дії). Норми, визначені ст. 10 –12 Конституції покликані врегулювати основи нац. розвитку та міжнаціо-нальних відносин. Основні засади екон. відносин закріплено у ст. 13,14,16. Ст. У роділі І Конституції закріплено засади нац. безпеки та зовнішньоекономічної діяльності нашої держави..............................

18. Конституційні права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Розділ ІІ, статті 21-68. + Декларація прав людини

Всі права, свободи та обов’язки можна поділ. на: політичні, соціальні,економічні, науково-культурні та екологічні.

Політичні – встановлюють участь громадян в управлінні державою та суспільством. (право обирати і бути обраним, право участі в референдумах, право на об’єднання в різні суспільні і політ. орг-ції, свобода слова, преси, демонстрацій)

Соціальні – соціальних захист громадян (право на працю, на освіту, медичне забезпеч., захист сім’ї).

Науково-культурні – захищають і виражають участь громад. в наук-техна. діяльності, культури (право на освіту, на користув. досягненнями науки і культури, прао творчості).

Економічні (свобода підприємн діяльності, наяв-ність різних форм власності, свобода само-управління комерц. підприємствати тощо).

Екологічні – забеспечення громадян чистим навкол. середов., водою, повітрям, забезпеч. безпеки від різних видів техн. діяльності тощо.

23. Система державних органів України.

Державна влада в Україні поділяється на:

законодавчу (вищій орган - ВРУ),

виконавчу (вищій орган - КМУ)

судову(Конст суд Ук та суди заг юрисдикції).

президент України не належить до жодної з гілок влади.

ВРУ розглядає та вирі-шує питання державного і суспільного життя, що потребують урегулювання ЗУ, а також здійснює установчі та контрольні ф-ії, передбачені Конституцією. Вона приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суве-ренітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадяни-на.

КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, пі-дконтрольний і підзвітний ВРУ. КМУ у своїй діяльності керується Конституцією та ЗУ. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади (коміте-ти, управління) України здійснюють керівництво дорученими сферами суспільного життя, несуть відповідаль-ність за їх розвиток і в межах своїх повноважень вида-ють акти, організовують і контролюють їх виконання.

Судові органи різняться за компетенцією та юрисдикцією, але всі мають одне призначення – захист прав і свобод гро-мадян, конституційного ладу, національної безпеки, те-риторіальної цілісності, дотримання законів й справед-ливості в суспільстві.

24. Конституційний статус Верховної Ради України.

Верховна Рада України – єдиний огран законодавчої влади в Україні і вона є загальнонаціональним представницьким органом державної влади і виступає від імені всього народу..

ВР носить колегіальних характер. Складається з 450 нар депутатів, які обираються на основі загально-го, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням строком на 4 роки. Рішення приймаються на її пленарних засіданнях шляхом голосування. Закони та ін. акти ВР приймає більшістю від її конст. складу (2/3), крім випадків, передбач. Конституцією

Формується шляхом виборів народних депутатів.

Є однопалатним парламентом.

Повноваження ВРУ:

- внесення змін до Конст Ук

- призначення всеук реф-му;

- прийняття законів;

- визначення засад внутр та зовнї політики;

- призначеня виборів президента Ук

- заслуховування щорічних і позачергових послань през-та про внутр і зовн становище Ук;

- усунення президента з поста в порядку імпічменту;

- надання згоди про признач през-том Прем’єр-міністра Ук;

- здійснення контролю за діяльністю КМУ

ВРУ працює сесійно. Вона є повноваженою за умови обрання не менш як 2/3 від її конст. складу. ВРУ збирається на першу сесію не пізніше ніж на 30-й день після офіційного оголошення результатів виборів. Перше засідання ВРУ відкриває найстарший за віком депутат. Чергові сесії ВРУ починаються першого вівторка лютого і першого вівторка вересня кожного року. Засідання ВРУ проводяться відкрито. Закрите засідання проводиться за рішенням більшості від конст складу ВРУ. Закони підписуються Головою ВРУ і невідкладно надсилаються Президентові України.

25. Конституційний статус Президента України.

Президент України є главою держави і виступає від її імені. Він є гарантом державного суверенітету, терито-ріальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина.

Обирається громадянами таємним голосуванням на 5 років не більше, ніж два строки поспіль, новообраний Президент вступає на пост не пізніше як через 30 днів після офіційного оголошення результатів виборів, із моменту складення присяги народові на урочистому засіданні ВРУ. За законом „Про вибори през-та Ук” та Конституцією Ук

Повноваження:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і правонаступництво держави;

- звертається з посланням до народу та із щорічними й позачер посланнями до ВРУ про внутр і зовн станов Ук;

- приймає рішення про визнання іноземних держав;

- призначає позачергові вибори до ВРУ у строки, встановлені Конст; припиняє повноваження ВРУ, якщо про-тягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання не можуть розпочатися;

- призначає, за згодою ВРУ, Прем’єр-міністра Ук;

- припиняє повноваження Прем’єр-міністра Ук,

- приймає указ про його відставку та ін.

- користується правом недоторканості на час викон пов-жнь. - очолює Раду нац безпеки і оборони Ук

- президент виконує свої повноваження до вступу на пост новообраного Президента

Достроково повноваження припиняються

в разі його відставки,

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я,

усунення з поста в порядку імпічмента та смерті.

26. Конституційний статус Кабінету Міністрів Украї-ни.

КМУ – вищий орган у системі органів виконавчої влади – відповідальний перед Президентом України, підконтроль-ний і підзвітний ВРУ.

До складу КМУ входять:

Прем’єр-міністр (признач президентом за згодою ВРУ, він формує склад кабміну і подає на згоду през-ту),

Перший віце-прем’єр-міністр,

три віце-прем’єр-міністри, міністри (контролюють певні галузі держ гос-ва).

Міністри (35-50 штук)

КМУ:

- забезпечує держ суверенітет та ек самостійність Ук

- здійснення внутрішньої та зовнішньої політики держави

- виконання Конст та ЗУ, актів Президента;

- вживає заходи щодо забезпеч прав і свобод людни і гром-на

- забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової... політики

- КМУ у межах своєї компетенції ви-дає постанови й розпорядження, що є обов’язковими до виконання. Акти КМУ підписує Прем’єр-міністр Укр.

27. Місцеве самоврядування в Україні.

Місцеве самоврядування – пpaвo тep гpoмaди caмocтiйнo виpiшyвaти питaння мicцeвoгo знaчeння в мeжax Koнcт тa ЗУ. Boнo мoжe здiйcнювaтиcя тep гpoмaдoю як бeзпocepeд-ньo, тaк i чepeз opгaни мicцeвoгo caмoвpядyвaння.

Органами місцевого самоврядування є районі та обласні ради. Територіальні громади обирає населення відповідної території на основі загального, рівного і прямого виборчого права таємним голосуванням на чотири роки, ті в свою чергу обтрають відповідно сільського, селищного та міськ голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях.

Усі передбачені Конституцією та законодавством Ук органи самоврядування й самоорганізації мають власну матер та фін основу, на яку поширюється їхня компетенція.

ЗУ “Про місцеве самоврядування” від 21 травня 1997 р. проголошує, що місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади само-стійно або під відповідальність органів і посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та ЗУ.

Місцеве самоврядування в Україні здійснюється на засадах: народовладдя, законності, гласності; колегіаль-ності; поєднання місц і держ інтересів; виборності; правової; організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах власних повноважень та ін.

28. Судова система України.

Судова система України – це сукупність усіх судів, що діють на території, мають загальні завдання, організовані і функціонують на єдиних демокр принципах, пов’язаних

між собою відносинами із здійснення правосуддя.

Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникли у державі. Судочинство в Ук здійснюється Конституцій-ним Судом і судами загальної юрисдикції.

Система судів загальної юрисдикції будується за принципами територіальності і спеціалізації, і її складають:

Верховний Суд Ук, який здійснює нагляд за судовою діяльністю судів республіки, Верховний Суд АРК, обласні, Київський і Севаст-кий міські суди, міжобласний районний (міський), міжрайонний (окружний) суд та військові суди регіонів, Військово-морських сил і гарнізонів, а також господарські суди (Вищий господарський суд Ук, Господарський суд АРК, обласні, Київський і Севаст-кий міські господарські суди)

Закони „про судоустрій”, „Про господарські суди”, „Про статус судів”.... Конст Ук

29. Прокуратура України: конституційно-правовий статус та повноваження.

Прокуратура – єдина централізована система державних органів, які від імені Ук-ни здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним застосуванням законів через своєчасне виявлення правопорушень, вжиття заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку

Повноваження прокуратури:

підтримання держ. обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадян або держави в суді у випадках, визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у кримінальних справах, а також у разі вживання інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Працівники прокуратури не можуть належати до будьяких політичних партій чи рухів.

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб і громадян.

Cтaтyc пpoкypaтypи в Ук визнaчaeтьcя cтaттями Koнcтитyцiї Укpaїни тa Зaкoнoм Укpaїнu "Пpo пpoкypaтуpy" вiд 5 лиcтoпaдa 1991p

30. Поняття, система та джерела адміністративного права.

Адміністративне право – сукупність правових ворм, що регулюють процес організації та діяльності органів вик влади і правоохоронну діяльність держави.Адмін право обслуговує державу

Система адм. права скл. з:

1) публічного адм. права – норми, які регулюють усі сусп. віднос. між юр особами і державою.

2) приватне – норми, що регулюють відносини між громадянами і державою.

Джерела адміністративного права – нормативні акти органу держ влади чи управління, що криють в собі

адмін-правові норми, що регулюють держ-управлінську діяльність, це зовнішні форми відображення адміністр-правових норм

Різноманітність адміністративно-правових норм

передбачає і різні джерела адміністр права Ук.

Джерела права поділяються на:

загальнодержавні (обов’язкові для виконання всіма органами управління незалежно від їх підпорядкування.)

галузеві і локальні (пошир тільки на конкретно

визначені підвідомчі органи).

Залежно від територіального устрою держави джерела поділяються на державні, обласні, міські, районні.

Щодо прикладів, то їх дуже багато: Конст Ук, Кодекс про адмін. правовідносини, законодавчі акти ВРУ (“Про об’єднання громадян”, “Про державну службу”, “Про місцеве самоврядування”), Постанови ВРУ, Укази й розпорядження Президента Нормативні постанови й розпорядження...

31. Адміністративно-правові відносини.

Адміністративно-правові відносини – правові відносини, що складаються під впливом адм-правовихнорм, учасники яких є носіями прав та обов'язків у сфері держ.

Адм-праові відносини є об'єктом адм права

Зміст адм-правових відносин – права і обов’язки учасників (суб’єктів) адм-правових відносин

Суб’єкти адм-правових відносин – окремі фіз та юр особи, які у відповідності з адм-правовими нормами наділені повним обсягом прав та обов’язків у сфері адм-правового регулювання управлінських відносин.

32. Державна служба в Україні. Статус державного службовця.

Державна служба в Україні – професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і ф-ій держави та одержують зарплату за рахунок держ. коштів.

Посада – це візначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця деож органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень

Не можуть бути обраними або призначеними на посаду в державному органі та його апараті особи, які:

-визнані у встановленому порядку недієздатними;

-мають судимість, що є несумісною із зайняттям посади;

-у разі прийняття на службу будуть

підпорядковані або підлеглі особам, які є їх близькими

родичами чи свояками;

-в інших випадках, встановлених законами України.

Із прийняттям на держ. службу службовцеві присвоюється ранг у межах відповідної категорії посад. Держ. службовець може бути позбавлений рангу лише за вироком суду.

ЗУ “Про держ. служ-бу” від 16 грудня 1993 року.

33. Види органів державного управління в Україні.

Органи державного управління – різновид органів держ влади, які спеціально призначені для здійснення ф-ій вик влади (на основі чинного законодавства)

Щодо значимості та тер масштабу дії:

вищі (кабмін)

центральні (міністерства, комітети, відомства)

місцеві (облрайдерж адмін-ції)

Щодо порядку утворення:

утв През-том Ук (мін-ства, відомства)

утв кабміном (окремі органи з ф-іями допоміжного хар-ру)

утв центральними відомчими органами(окремі стуктурні підрозділи)

Щодо хар-ру та обсягу компетенції:

заг компетенції (кабмін, місцеві держ адм-ції)

галузевої комп-ції (міністерства та їх структурні підрозділи)

міжгалузевої чи функціональної комп-ції (держ комітети та окремі міністерства – мінфін)

Щодо дії в часі:

постійні (уряд, міністерства)

тимчасові (тимч комісії, комітети)

Щодо порядку вирішення підвідомчих питань:

єдининачальні (міністерства)

колегіальні (кабмін)

34. Поняття та склад адміністративного правопорушення.

Адміністративне правопорушення - протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає

на держ чи громадський порядок, сусп власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративне правопорушення має три юр ознаки: протиправність, винність і відповідальність (адміністра-тивне стягнення).

Склад адмін правопорушення – це передбачена нормами права сукупність об’єктивних і суб’єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна класифікувати як адміністративне правопорушення. Склад: об’єкт; об’єктивна сторона; суб’єкт; суб’єктивна сторона.

Об’єкт адмін правопорушення – це сукупність суспільних відносин, що охороняються адміністративним правом, регулюються нормами трудового, цивільного, земельного, фінансового права, за порушення яких накладаються адмін стягнення.

Об’єктивна сторона - дія чи бездіяльність, що заборонені правом.

Суб’єкти громадяни чи посадові особи (дієздатна особа, що досягла 16 р)

Суб’єктивна сторона - вина, мотив і мета поведінки правопорушника..

35. Адміністративна відповідальність: поняття та підстави.

Адміністративна відповідальність - застосування уповноваженим органом чи посадовою особою адмін стягнення до особи, яка вчинила правопорушення, що за своїм характером не тягне за собою відповідно до чинного законодавства кримінальну відповідальність.. Адміністративна відповідальність - репресивний вид від-ті, де покарання має хар-р особистого зазнавання кари з метою схилити правопорушника до поведінки, яка узгодж. з равовими приписами. Виражається в стягненні, супроводжується доганою і державним та суспільним засудженням протиправного діяння й особи правопорушника.

Підставою для адм відповід-сті є адм правопорушення

36. Адміністративне стягнення: поняття та види.

Адміністративне стягнення – захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Види адміністративних стягнень (їх закріплено в Кодексі про адм правопорушення:

попередження; штраф; оплатне вилучення чи конфіскація; позбавлення спеціального права; виправні роботи; адміністративний арешт; адміністративне висилання за межі Ук іноземних громадян та осіб без громадянства

38. Органи, що розглядають справи про адміністративні правопорушення.

Систему органів, що розглядають справи про адмін-і правопоруш, визначено Кодексом про адмін правопоруш.

До них належать:

адмін комісії при вик комітетах рай, міських і т.д. рад; виконавчі комітети селищних, сільських рад;

районні (міські) суди;

органи внутрішніх справ, органи держ інспекцій та інші органи (посадові особи), уповноважені на те Кодексом.

40. Організаційно-правові форми підприємництва, суб’єкти підприємнцької діяльності.

Суб’єкти підприємницької діяльнсоті – тобто юр особи (приватні, акціонерні п-ва, п-ва з обмеженою відповідальністю, колективні п-ва, їх об’днання та підрозділи) та фізичні особи (не обмежені в своїй дієздатності громадяни України, іноземні громадяни, а також особи без громадянства)

Підприємництво – самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по в-ву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Види підприємств:

індивідуальне підпр-во; сімейне п-во; приватне п-во; колективне п-во; державне комунальне п-во; державне п-во, засноване на загальнодержавній власності; спільне п-во;

малі підприємства.

Своєрідною організаційно-правовою формою підприємницької діяльності є орендні підприємства. Зараз набуває поширення така організаційно-правова форма підприємницької діяльності, як інноваційні підприємства. Підприємства можуть об'єднуватися в асоціації, корпорації, консорціуми, концерни.

41. Підстави припинення підприємницької діяльності.

За законом України „ Про підприємництво” від 7.02.91.

“Про підприємства в Україні” 1991 р,

діяльність підприємця припиняється:

- з власної ініціативи підприємця;

- на підставі рішення суду або арбітражу;

- у разі закінчення строку дії ліцензії;

- при банкрутстві;

- на інш підставах передбачених законод актами ВРУ.

Підставою про порушення справи про банкрутство є письмова заява будь-кого з кредиторів або боржника до арбітражного суду. Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі ВРУ чи КМУ оголошення про порушення справи про банкрутство подають до арбітражного суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника у той самий строк повинні подати до арбітражного суду заяви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу. Якщо порушено справу про банкрутство державного підприємства, його трудовий колектив має право вимагати передачі підприємства йому в аренду або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом у разі відсут-ності пропозиції щодо

56. Поняття та система цивільного права України.

Цивільне право – с-ма пр норм, які, на засадах правової рівності, регулюють відносини власності, тов-грошові відносини і деякі немайнові віднос між громадянами, юр особами з метою задоволення матеріальних і духовних потреб суб'єктів сусп

Система Ц.п. – інститути, які поділені на загальну та особливу частину

Загальна частина – (правові норми та інститути, що стосуються всіх цивільно-правових відносин) норми про суб'єкти та об'єкти цив права, угоди, представництво та довіреність, позовна давність

особлива частина – (норми права, які регулюють окремі групи спец цивільно-правових відносин)право власності, зобов'язувальне право, авторське право, право на відкриття і винаходи, спадкове право, правоздатність іноземних громадян...

58. Поняття, структура та види цивільних правовідносин.

Цивільно-правові відносини – врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, учасники яких виступають юридично рівними носіями прав та обов'язків.

Цивільно-правові відносини скл. з трьох основних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту.

Суб'єктами цивільно-правових відносин можуть бути фізичні та юридичні особи.

Об'єктами цивільно-правових відносин можуть бути: речі, дії, продукти творчої діяльності, особисті немайнові блага.

Змістом цивільно-правових відносин є цивільні права та обов'яз-ки суб'єктів таких відносин.

Поділяються на такі види:

за змістом:

• майнові - спрямовані на задоволення майнових інтересів фіз і юр осіб,

• немайнові - щодо задоволення особистих немайнових інтересів учасників цих відносин;

за зв'язком учасників відносин:

• абсолютні - коли уповноваженому суб'єктові протистоїть як зобов'язаний суб'єкт невизначене коло осіб,

• відносні - коли уповноваженому суб'єктові протистоїть конкретно виз-начена особа, яка повинна виконати для уповноваженого суб'єкта певні дії;

залежно від об'єкта правових відносин:

• речові, об'єктом яких є речі,

• зобов'язальні, об'єктом яких є виконання відповідних зобов'язань;

залежно від структури:

• прості, за яких одній стороні належить тільки право, а іншій – тільки обов'язок,

• складні, за яких дві сторони мають як права, так і обов'язки;

за характером нормативного спрямування:

• регулятивні,

• охоронні

59. Цивільна правоздатність та дієздатність громадян України.

Цивільна правоздатність - здатність особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Правоздатність у громадянина України виникає від дня народження і припиняється з його смертю.

Цивільна дієздатність – це здатність громадянина своїми діями набувати цивільних прав і створювати собі цивільні обов'язки, тобто його здатність розпоряджатися власними правами і нести відповідальність за свої дії.

Цивільна дієздатність поділяється на такі види:

• повна дієздатність - з досягненням повноліття – 18 р;

• часткова дієздатність - у віці від 15 до 18 років;

• мінімальна дієздатність - до 15 р;

• обмежена дієздатність може бути визначена судом громадянам, які зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;

• громадянин, який через душевну хворобу чи недоумство не здатний розуміти значення своїх дій чи керувати ними, може бути виз-наний судом недієздатним.

60. Поняття юридичної особи та її правосуб`єктність

Юр особи - організації, які мають відокремлене майно, можуть набувати майнових та осо-бистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у судових органах.

Ознаки:

-організаційна єдність;

-наявність відокремленого майна;

-можливість виступати у цивільному обороті від власного імені;

-здатність самостійно нести майнову відповідальність.

Юридична особа повинна мати: свій статут, правоздатність, назву, органи та місцезнаходження (філіали, представництва).

Дата добавления: 2015-05-31