Вопрос1 3 страница

3) сприяє функціонуванню закордонних дипломатичних представництв на території України;

4) забезпечує дипломатичними засобами захист суверенітету і територіальну цілісність та інші інтереси України;

5) здійснює захист прав й інтересів громадян України за кордоном;

6) дає згоду на обов'язковість міжнародних договорів України і денонсацію міжнародних договорів України;

7) приймає рішення про використання Збройних Сил України за кордоном;

8) приймає рішення про визнання іноземних держав;

9) призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в іноземних державах і при міжнародних організаціях;

69.1) розробляє загальну стратегію зовнішньої політики України і надає відповідні пропозиції Президенту України;

2) реалізує зовнішньополітичний курс України;

3) забезпечує дипломатичними засобами захист суверенітету і територіальну цілісність та інші інтереси України;

4) здійснює захист прав й інтересів громадян України за кордоном;

5) забезпечує дипломатичні й консульські відносини України з іноземними державами і міжнародними організаціями;

6) приймає рішення про визнання іноземних держав;

7) призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в іноземних державах і при міжнародних організаціях;

8) приймає вірчі й відзивні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав;

9) приймає рішення про використання Збройних Сил України за кордоном;

70.Відзначте правильно вказані функції Міністерства закордонних справ України

10) розробляє загальну стратегію зовнішньої політики України і надає відповідні пропозиції Президенту України;

11) реалізує зовнішньополітичний курс України;

12) забезпечує дипломатичними засобами захист суверенітету і територіальну цілісність та інші інтереси України;

13) здійснює захист прав й інтересів громадян України за кордоном;

14) забезпечує дипломатичні й консульські відносини України з іноземними державами і міжнародними організаціями;

15) приймає рішення про визнання іноземних держав;

16) призначає і звільняє глав дипломатичних представництв України в іноземних державах і при міжнародних організаціях;

17) приймає вірчі й відзивні грамоти дипломатичних представництв іноземних держав;

18) приймає рішення про використання Збройних Сил України за кордоном;

71.Сторонами в міжнародному збройному конфлікті можуть бути:

2) нації і народності, що борються за свою незалежність;

3) міжнародні організації, що здійснюють колективні збройні заходи для підтримання миру і міжнародного правопорядку;

4) фізичні особи;

5) транснаціональні корпорації;

6) терористичні угрупування;

прикордонні служби.

72.В яких формах, відповідно до міжнародного права, здійснюється оголошення війни?

3) шляхом звернення до світового співтовариства;

4) шляхом військового нападу;

5) шляхом розірвання дипломатичних відносин;

6) шляхом розірвання усіх міжнародних договорів з противною державою в односторонньому порядку;

7) через відсилку парламентера з відповідним оголошенням.

73.Які положення сучасне міжнародне право містить щодо каперства (переобладнання торгових суден у військові):

1) озброєння торгових суден припустимо тільки у воєнний час;

2) озброєне торгове судно не перетворюється у військовий корабель і не користується правом ведення воєнних дій;

3) озброєне торгове судно може використовувати зброю для самооборони при нападі противника;

4) дозволяється перетворення торгових суден у військові, якщо власник торгового судна одержав каперське свідоцтво;

5) озброєне торгове судно на свій страх і ризик, піднявши військовий прапор, може нападати у морі на військові судна противника;

6) озброєння торгових суден припустимо не тільки у воєнний час;

7) озброєне торгове судно перетворюється у військовий корабель і входить до складу військово-морських сил держави.

74.Які наслідки має визнання повстанців «воюючою стороною» в збройному конфлікті з центральним урядом?

1) виключає застосування до них національного кримінального законодавства про відповідальність за масові заворушення;

2) вони можуть вступати в правовідносини з третіми державами і міжнародними організаціями, одержувати від них допомогу;

3) їх керівники на контрольованій ними території можуть створювати органи управління і видавати нормативні акти;

4) на захоплених у полон поширюється статус військовополонених;

5) факт визнання свідчить про набуття конфліктом якості міжнародного;

6) вони отримують право на захоплення всієї території держави;

7) вони можуть закликати населення приєднатися до збройних сил і вербувати найманців;

8) можуть накласти на населення, що проживає на захопленій території, сплату контрибуції;

9) у випадку проведення успішних дій можуть бути суб’єктом мирної конгрегації.

75.У якості актів агресії (тобто дій, заборонених міжнародним правом), незалежно від оголошення війни, розглядаються такі акти:

1) вторгнення або напад збройних сил держави на територію інших держав;

2) бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

3) блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

4) напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили або морські і повітряні флоти іншої держави;

5) застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за згодою з державою, що приймає, з порушенням умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їхнього перебування на такій території після припинення дії угоди;

6) розрив дипломатичних відносин;

7) вбивство посла, консула, парламентера чи офіційного представника держави працівниками спецслужб, поліції чи збройних сил приймаючої держави;

8) виникнення прикордонних спорів, що можуть перерости у збройний конфлікт;

9) пропаганда вторгнення або нападу збройних сил держави на територію інших держав.

76.Виберіть правильно вказані юридичні наслідки оголошення війни:

1) держави, які не беруть участь у війні, зобов’язані визначити свій статус – або вони є нейтральними у даному збройному конфлікті, або стають на сторону будь-кого з воюючих;

2) на час збройного конфлікту інтереси однієї воюючої держави на території іншої представляє зазвичай нейтральна держава, що має дипломатичні відносини з обома воюючими сторонами;

3) припиняються будь-які контакти між громадянами воюючих держав; листування, грошові та інші поштові відправлення забороняються;

4) до громадян ворожої держави може бути застосований спеціальний режим (обмеження пересування, примусове поселення у відведених владою місцях, інтернування та ін.);

5) починають діяти міжнародні норми, прийняті спеціально для періоду збройного конфлікту;

6) торгові судна воюючих, що знаходяться до початку війни у ворожих портах, підлягають негайній реквізиції;

7) до громадян ворожої держави застосовується статус військовополонених;

8) усе майно, що є власністю ворожої держави, а також приватна власність громадян ворожої держави, підлягає конфіскації;

9) між державами не припиняються дипломатичні і консульські відносини, але змінюється їх правовий статус – спеціально передбачений для такого випадку.

1) між державами припиняються дипломатичні і консульські відносини;

2) перестають застосовуватися багато норм міжнародного права, несумісних з воєнним часом, зокрема, припиняють дію двосторонні політичні, економічні, культурні угоди між воюючими державами;

3) починають діяти міжнародні норми, прийняті спеціально для періоду збройного конфлікту;

4) припиняються і забороняються економічні, торгові, фінансові угоди й інші відносини з юридичними і фізичними особами воюючої сторони;

5) майно, що є власністю ворожої держави (крім майна дипломатичних представництв і консульських установ), підлягає конфіскації;

6) торгові судна воюючих, що знаходяться до початку війни у ворожих портах, підлягають негайній реквізиції;

7) до громадян ворожої держави застосовується статус військовополонених;

8) власних громадян, які перебувають на ворожій території автоматично позбавляють громадянства;

9) між ворожими сторонами укладається компроміс – особлива міжнародна угода, яка визначає порядок ведення війни та основні правила.

1) торгові судна воюючих, що знаходяться до початку війни у ворожих портах, повинні залишити порт противника (для цього встановлюється розумний термін для вільного виходу з територіальних вод, після закінчення котрого такі судна підлягають реквізиції і затримці);

2) військові кораблі, що знаходяться до початку війни у ворожих портах, підлягають обов'язковій реквізиції;

3) до громадян ворожої держави може бути застосований спеціальний режим (обмеження пересування, примусове поселення у відведених владою місцях, інтернування та ін.);

4) іноземні громадяни поділяються на громадян нейтральних, дружніх і ворожих держав з різним статусом;

5) власні громадяни діляться на мирне населення і збройні сили;

6) усе майно, що є власністю ворожої держави, а також приватна власність громадян ворожої держави, підлягає конфіскації;

7) між державами не припиняються дипломатичні і консульські відносини, але змінюється їх правовий статус – спеціально передбачений для такого випадку;

8) держави можуть не припиняти деяких двосторонніх договорів, якщо це сумісно з воєнними діями (економічні, культурні угоди);

9) економічні, торгові, фінансові угоди й інші відносини з юридичними і фізичними особами воюючої сторони не припиняються.

80.Які території, відповідно до норм міжнародного права, не можуть бути театром війни?

2) Місяць та інші небесні тіла;

3) архіпелаг Шпіцберген;

5) місцевості, в яких зосереджені культурні цінності;

6) Ватикан;

7) столиці держав;

8) Босфорська протока;

9) пустеля Сахара.

1. Теологическая (божественная) теория происхождения государства и права - наиболее ранняя теория, возникшая из первоначальных религиозно-мифологических представлений о происхождении мира. Поскольку мир сотворил Бог, то и государство и право имеют божественное происхождение. Наиболее известным представителем этого учения является ученый-богослов Фома Аквинский (1225-1274).
2. Патриархальная теория государства, выдвинутая еще Аристотелем, видит в государстве разросшуюся семью, также опекающую своих подданных, как отец- своих детей. Государственная власть, в соответствии с патриархальной теорией, является как бы продолжателем отцовской власти, т.е. власть монарха, государя для народа - это как власть отца в семье.
3. Договорная теория, или теория договорного происхождения государства и права, возникшая в Древней Греции (софисты, Эпикур, Гиппий - V-IV вв. до н.э.), была возрождена и переосмыслена в период кризиса феодализма в интересах формировавшегося в то время класса буржуазии. Ее представители (Дж. Лильберн, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж.-Ж. Руссо, Ш. Монтескье, А.Н. Радищев и др.) рассматривали государство и право как продукт человеческого разума, а не божественной воли. Люди, выйдя из "естественного" (догосударственного) состояния, объединялись в государство на определенных условиях, оговоренных в заключенном ими добровольно и по взаимному согласию общественном договоре. Важнейшими из этих условий признавались охрана государством частной собственности и обеспечение безопасности заключивших договор индивидов. Если правители нарушают заключенный между ними и гражданами договор, то они могут быть лишены власти.
4. Органическая теория представляет государство как некое подобие человеческого организма. Древнегреческий мыслитель Платон, например, сравнивал структуру и функции государства со способностью и сторонами человеческой души. Аристотель считал, что государство во многих отношениях напоминает живой человеческий организм, и на этом основании отрицал возможность существования человека вне государства. Как руки и ноги, отнятые от человеческого тела, не могут самостоятельно функционировать, так и человек не может существовать без государства. Крупнейший представитель этой теории Г. Спенсер утверждал, что государство является общественным организмом, состоящим из отдельных людей, подобно тому, как живой организм состоит из клеток. Если организм здоров, то клетки его функционируют нормально. Если клетки больны, то они снижают эффективность функционирования всего организма, т.е. государства. Государство и право есть продукт органической эволюции. Как в природе выживают наиболее приспособленные, так и в обществе в процессе войн и завоеваний происходит естественный отбор наиболее приспособленных государств, функционирующих в соответствии с законом органической эволюции.

5. Теория насилия. Наиболее характерные черты теории насилия изложены в работах Е. Дюринга, Л. Гум-пловича, К. Каутского и др. В соответствии с этой теорией государство есть результат насилия, вражды, завоевания одних племен другими, насилие превращается в первооснову государства и права. Побежденное племя превращается в рабов, а победитель - в господствующий класс, появляется частная собственность, победители создают принудительный аппарат для управления побежденными, который превращается в государство. В истории известны реальные факты существования государств в результате завоевания одних народов другими (например, Золотая Орда). Но абсолютизировать роль насилия в истории нельзя, так как многие государства и правовые системы создавались в прошлом и создаются сейчас не в результате внешнего завоевания или только насильственным путем.
6. Психологическая теория сводит основные причины возникновения государства и права к тем или иным свойствам психики людей, к биопсихическим инстинктам и т.д. Суть данной теории состоит в утверждении психологической потребности человека жить в рамках организованного общества. Психике индивида якобы изначально присуща потребность к повиновению, подчинению "выдающимся личностям". Из психологии индивида выводил необходимость создания государства и права 3. Фрейд- основатель влиятельного психологического направления в социологии и учениях о государстве и праве. Он исходил из существования первоначальной орды, деспотический глава которой был убит своими взбунтовавшимися сыновьями, движимыми особыми биопсихическими, сексуальными инстинктами. Для подавления в дальнейшем агрессивных влечений человека и понадобилось создать государство, право, всю систему социальных норм и вообще цивилизацию.
7. Расовая теория появилась в эпоху рабовладения в целях оправдания существующего строя и его основы - деления населения в силу прирожденных качеств на две породы людей - рабовладельцев и рабов. Расовая теория исходит из тезиса о делении людей на высшую и низшую расы. Первые призваны господствовать в обществе и государстве, вторые - недочеловеки - слепо повиноваться первым. Основоположник расовой теории француз Ж. Гобино (1816-1882) объявлял арийцев высшей расой, приданной господствовать над низшими, к которым относились евреи и др. В фашистской Германии на основе расовой идеологии создавалась особая система ценностей в виде "вождя нации", "чистоты крови", история представлялась как история борьбы высшей арийской расы с другими низшими расами. Расовая теория считала важнейшим средством решения всех государственно-правовых, общественных и международных проблем войну, которая, по мнению другого представителя этой теории, немецкого философа Ф. Ницше, являлась жизненной необходимостью для государства. Гитлер использовал расовую теорию для обоснования законного права высшей арийской расы уничтожать целые народы и национальные меньшинства.
8. Материалистическая (марксистская) теория исходит из того, что государство возникло, прежде всего, в силу экономических причин: общественного разделения труда, появления частной собственности, а затем раскола общества на классы с противоположными экономическими интересами. На смену родоплеменной организации приходит государство, а на смену родовым обычаям - право. Как объективный результат этих процессов возникает государство, которое специальными средствами подавления и органами, постоянно занимающимися управлением, сдерживает противоборство классов, обеспечивая преимущественно интересы экономически господствующего класса. Поскольку государство возникло в результате деления общества на классы, то делался вывод о том, что государство есть исторически приходящее, временное явление - оно возникло вместе с возникновением классов и тж. неизбежно должно отмереть вместе с исчезновением классов.

Дата добавления: 2015-05-31