Складання скорочених слів

ОСНОВОСКЛАДАННЯ

БЕЗАФІКСНИЙ СПОСІБ

ПРЕФІКСАЛЬНО-СУФІКСАЛЬНИЙ СПОСІБ

Префіксально- суфіксальний спосіб дозволяє створювати слова одночасним додаванням до твірної основи словотворчого префікса і суфікса (межа® без меж н ий, при дорозі® при доро жн ій).

Безафіксний спосіб (відкидання значущих частин) - це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова (переходити® перехід, нічний® ніч).

Основоскладання - це такий спосіб творення слів, при якому дві і більше основ поєднуються в одне слово (хмари чесати® хмарочос, синій + жовтий® синьо-жовтий).

Складання скорочених слів - це спосіб творення слів скороченням основ кількох слів. Твірні основи при цьому можуть бути повними (залізобетонний) і скороченими (абревіатура різних типів - мінпраці, вуз, зарплата, КПІ - Київський політехнічний інсттитут).

Повні основи можуть поєднуватися за допомогою сполучних голосних о (після твердих приголосних), е (після м'яких приголосних) та є (якщо основа закінчується на й): пар о воз, світ о гляд, кра є вид, зор е пад.

Прикметники, що утворюються на базі підрядної сполуки, пишуться разом (червоноармійський, однокімнатна), а прикметники, утворені за допомогою сурядної сполуки слів, пишуться через дефіс (зелено- білий, науково- технічний).

2.

Морфема (грец. цорсрг| — вигляд, форма) — це найменша неподільна значуща частина слова. Морфема є носієм певного лексичного чи граматичного значення і регулярно відтворюється у процесі мовлення відповідно до моделей слів, властивих певній мові. Наприклад, у слові братній виділяються три морфеми:брат-н-ій; перша з них наявна в споріднених словах брат, братів, брататися, братство; друга — властива прикметникам відіменникового творення на зразок муж-н-ій, друж-н-ій (від друг), а третя — функціонує в усіх прикметниках м’якої групи в називному відмінку. Вияв морфеми у слові і його словоформах позначається терміном «морф» («морфа»).

Морф (морфа)— конкретний вияв морфеми, найменша значуща частина, що виділяється у складі певної конкретної словоформи слова; те саме, що й варіант морфеми. Аломорф (аломорфа) — це морф певної морфеми, що зазнав фонетичної модифікації, зумовленої звуковим складом сусідніх морфів або формальною будовою слова. Наприклад, морфема з в українській мові може мати звукові варіанти з-,зі-, із-, с-: збити, зійти, ізняти, спитати.

Виявом однієї кореневої морфеми є аломорфи (Аломо́рф — лінгвістичний термін, на позначення варіантів морфеми, які можуть мати різні варіанти вимови та написання, без зміни їх значення.) род- і рід- у словах родити, родина, рід, рідня. Кореневі аломорфи слід відрізняти від суплетивних коренів. Суплетивними є корені двох слів, від яких творяться суплетивні форми одного слова. Наприклад: поганий — гірший, найгірший; брати — взяти; я — мене, мені; ми — нас, нам; він — його, йому.

Варіанти однієї морфеми — це морфи, які характеризуються фонемною близькістю, наділені тотожним значенням, здатні замінити один одного в складі того ж слова чи словоформи.

На відміну від аломорфів, для яких визначальним є відношення додаткової дистрибуції, варіанти морфеми перебувають у відношенні вільного варіювання.

У мові морфем, що мають варіанти, значно менше порівняно з тими, що реалізуються як сукупність аломорфів.

Прикладом варіантів морфем є:

· закінчення прикметників називного відмінка однини жіночого роду - а, - ая (червона, червоная), середнього - е та - еє (синє, синєє), місцевого відмінка однини чоловічого і середнього родів - ім, - ому (у синім, у синьому, в чистім, у чистому), називного множини - і та - її (високі, високії),

· дієслівні закінчення 1 особи множини наказового способу - імо та - ім / запишімо, запишім, розкажімо, розкажім, ходімо, ходім /;

· закінчення дієслів 1 особи множини дійсного способу - имо /- им, - емо / - ем: свідчимо, свідчим, знаємо, знаєм;

· прикметникові суфікси - есеньк -, - ісіньк -, - юсіньк -/ живесенький, живісінький, любесенький, любісінький, дрібнесенький, дрібнісінький, дрібнюсінький /,

· суфікси інфінітива - ти та - ть: думати, думать, жити, жить;

· дієслівний постфікс - ся та - сь: вагатися, вагатись, скаржитися, скаржитись. Вибір варіантів морфеми часто залежить від стилістичних особливостей їхнього використання. У поетичних текстах, наприклад, повні форми прикметників співіснують з короткими. Так, у Т.Шевченка трапляються високії /могили/, козацькії /очі/, козацькая /воля/, ненька /старенькая/, синєє /море/, лютеє/ /горе/. Для розмовного стилю характерні - есеньк -, - ісіньк -, - юсіньк -: гарнесенький, гарнісінький, гарнюсінький, худесенький, худісінький, худюсінький.

3.

Дата добавления: 2015-05-31