Внутрішній поділ

1.

ДІАЛЕКТОЛОГІЯ

Загальна характеристика і основні положення Закону

Цілі і завдання прийняття Закону

Закон «Про мови» має на меті визначити обов'язки органів державної влади та місцевого самоврядування, обов'язки посадових осіб на території України щодо використання у їх роботі української мови як державної мови в Україні та мов національних меншин, а також відповідні права громадян України щодо користування рідною мовою та українською мовою як державною. Закон має на меті врегулювання використання мов у сфері освіти, науки, культури, інформатизації, зв'язку, інформаційного простору України та у власних назвах.

Цим проектом Закону встановлюються правові засади використання української мови як державної мови та мов національних меншин в Україні. Законопроект складається з семи розділів, 34 статей. Положення законопроекту передбачають беззаперечне право громадян України інших національностей користуватися рідною мпвою та міжнародними мовами і не суперечать їх конституційним правам. Законопроект «Про мови» уточнює статус української мови як державної, визначає норми державної мови України. Законопроектом визначені сфери застосування державної мови та мов національних меншин, а також державні гарантії підтримки і захисту української мови як державної мови в Україні та мов національних меншин. Законопроект гарантує відповідні мовні права, як громадянам України, так і іноземцям, а також українцям, які проживають за межами України.

Прийняття проекту Закону "Про мови" сприятиме утвердженню г функцій української мови як державної, розвитку мов національних Іменших, консолідації і розвитку української нації та забезйеченню пріоритетності дій держави у сфері мовної політики.

Півде́нно-схі́дне нарі́ччя — одне з трьох наріч української діалектної мови, що охоплює територію Півдня, Сходу та Центру сучасної України, а також більшість територій розселення українців у Росії.

Південно-східне наріччя охоплює говори південних районів Київської таСумської областей, усієї території Харківської, Луганської, Донецької,Полтавської, Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Кіровоградської, Черкаської, Миколаївської та Одеськоїобластей (крім окремих районів чотирьох останніх, говірки яких належать до південно-західного наріччя). Південно-східне наріччя також поширене в Криму та у суміжних районах Курської, Бєлгородської, Воронізької, Ростовськоїобластей Росії.

Говірки південно-східного наріччя разом з говірками північного наріччя функціонують серед українських переселенців на Кубані, у Краснодарському та Ставропільському краях, на Поволжі, Далекому Сході, в Сибіру, Казахстані, на півночі Казахстану. Північна межа південно-східного наріччя проходить по умовній лінії Коростишів — південь Києва —Прилуки — Конотоп — і далі по річці Сейму до російської мовної території; на заході — по умовній лінії Фастів — Біла Церква — Ставище — Тальне — Первомайськ — Ананьїв. Південно-східне наріччя межує з південно-західним наріччям; на сході — з південноросійськими говірками.

Південно-східне наріччя об'єднує три говори: середньонаддніпрянський, слобожанський та степовий, з яких лише перший належить до говорів давньої формації, а два інші — пізнішого утворення.

Середньонаддніпрянський говір має виразну північну діалектну основу. Слобожанський і степовий виникли як наслідок переселення і дозаселення людності протягом 16-18 сторіч, південно-східне наріччя остаточно сформувалося у 19-20 століттях. Воно побутує на території з найчисельнішим порівняно з двома іншими наріччями українського населенням, а його говори значно однорідніші, ніж говори північного і південно-західного наріч.

Дата добавления: 2015-05-31