Безособові дієслова

Безособові дієслова називають дію поза відношенням її до особи: сутеніє, морозить, не віриться. Вони ніколи не поєднуються з підметом.

Безособові дієслова не виражають особових протиставлень, здебільшого вживаються в третій особі однини теперішнього чи майбутнього часу (дощить, смеркає, розвидняється) або у формі середнього роду минулого часу (вигоріло, замело).

В українській мові вирізняють кілька семантичних груп безособових дієслів:

o дієслова, що означають стан природи: розвидняється, смеркає, сутеніє;

o дієслова, що визначають фізичний або психічний стан людини: нудить, спиться - не спиться, не лежиться, кортить, тягне;

o дієслова, що передають стихійні явища природи: залило, замело, висушило, вигоріло;

o дієслова, в яких оцінюється міра чи необхідність якої-небудь дії: вистачає, бракує, розійшлося, належить;

o дієслова, що виражають значення випадковості, незалежного від особи стану: щастить, таланить.

19.

Категорія часу — це граматична категорія, яка виражає відношення дії до моменту мовлення. Дія протікає в трьох планах: 1) одночасно з моментом мовлення, 2) до моменту мовлення, 3) після моменту мовлення — тобто в теперішньому, минулому і майбутньому планах. Напр.: 1) «Батька свого Данько пам'ятає мало, але часто бачить його в снах, найчастіше на човні, в тихе лунке надвечір’я, коли він випливає, було, виставляти ятері і співаєпісню» (О. Гончар); 2) «Христя рівняла себе до Марії; згадала про свою долю. І її вижили з села, і її одірвали від рідної хати, виплюнули в найми на глум чужим людям» (Панас Мирний); 3) «Ось на цю мозаїку і впадутьпромені, відбиті від обличчя артиста або будь-якого предмета. Але мозаїка — з фотоелементів. І світло, і тіні предмета вона перекладе на свою електричну мову» (газ.).

Категорія часу тісно пов'язана з категорією особи і виявляється в особових формах. Така неособова категорія, як інфінітив, не має категорії часу, а дієприкметник і дієприслівник передають її безвідносно до моменту мовлення.

Час дієслова виражається морфологічно в дійсному способі. Виділяються такі часові форми: теперішнього часу, минулого, давноминулого і майбутнього.

Умовний і наказовий способи не мають часової диференціації.

ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС

Теперішній час означає співвідносність дії з моментом мовлення. Його мають лише дієслова недоконаного виду. Момент мовлення може збігатися або не збігатися з моментом безпосереднього говоріння. Залежно від цього розрізняють пряме і відносне вживання форм теперішнього часу.

Форми теперішнього часу при їх прямому вживанні мають два значення: 1) значення теперішнього актуального і 2) значення теперішнього неактуального (їх ще називають прямим детермінованим значенням і прямим недетермінованим).

1.Теперішній актуальний — це основне значення теперішнього часу. Дія передається як така, що відбувається в момент мовлення. Як приклад такого значення можна навести уривок із твору Ю. Яновського:

У цьому значенні дієслова теперішнього часу часто вживаються в газетних текстах, телерепортажах, де йдеться про події, очевидцем яких був автор:«Давно вже немає Косинки. Могила його невідома... Я ж бачу його тільки живим, з м'якою мудрою усмішкою, ясними вдумливими очима, повними надзвичайної життєвої сили» (газ.).

2. Теперішній неактуальний передає дію, яка розпочалася до моменту мовлення, відбувається під час мовлення і триватиме після розповіді про неї. Він означає дію, яка відбувається постійно або регулярно повторюється: Вода кипить при ста градусах.

У вживанні неактуального теперішнього виділяється ще значення теперішньо-минулого і теперішньо-майбутнього часу.

Теперішньо -минулий час переносить дію у план минулого. Це досягається поєднанням дієслова у формі теперішнього часу з прислівниками і прислівниковими словами. Напр.: «Я бачу мільйони людей, що пересуваються по дорогах і полях, тягнуть на собі гармати і міномети, ячую гуркіт танків, які ринули з вихідних позицій у бій, наді мною ревутьмотори літаків, що йдуть на поземному льоті, мені пахнуть постріли і вибухи, солдатські чоботи і кров, розорана бомбами земля, і я чую різкий аромат стоптаного полину — це те, що вібувалося тут ще торік» (Ю. Яновський). Ця часова форма відома ще під назвою теперішнього історичного. Характерна вона для розповідей про події минулого.

Різновидом теперішньо-минулого часу є теперішній живописний. Він уживається для опису картин природи, обставин, за яких відбувається дія. Напр.: «Раненько вдосвіта ви берете рушницю, весло, кошика, де покахкує крякуха, і йдете на Кримасове озеро... Ви довгенько ходите понад осокою, вдивляєтесь, шукаєте, де прим'ята осока...

Значення минулої дії може підсилюватися частками було, бувало: «Як була я малою, було не раз сниться, що моя мати чеше мені коси, вплітає червоні кісники, вбирає мене в квіти та стрічки, голубить та жалує мене» (І. Нечуй-Левицький).

Теперішньо-майбутній виражається поєднанням дієслова теперішнього часу з прислівниками й прислівниковими словами з часовим значенням. Він має місце як у художніх творах, так і в наукових текстах: «Ми починаємо бій о шостій ранку — попередимо ворога на дві години... Ти з сотнею кіннотистаєш перед Павлівкою. Артилерія з кулеметами рушає в оце ось село в долині праворуч — верства до нього. Я з рештою кінноти, з кулеметами і кількома гарматами стаю тут ось, де ми стоїмо, під скиртою. Рівно о шостій годині починає артилерія. Всі наші гармати ураганним вогнем местимуть Павлівку... Такі випадки вживання трапляються в підручниках, посібниках, коли описується послідовність дій при виконанні дослідів, вправ: «Ви добираєтеречення, в яких є обставинні прислівники місця, і пишете їх у колонку ліворуч, а праворуч паралельно записуєте речення з тими ж самими прислівниками в ролі прийменника» (підручник).

МАЙБУТНІЙ ЧАС

1. Майбутній час недоконаног о виду. Майбутній час недоконаного виду означає дію, яка буде здійснена після моменту мовлення. Відомі дві форми майбутнього недоконаного: синтетична й аналітична.

Синтетична форма утворюється за такою моделлю: інфінітив + суфікс майбутнього часу -м- + тематичний суфікс -е- + особове закінчення.
Я читати-м-у, косити-м-у, сидіти-м-у
Ти читати-м-е-ш, косити-м-е-ш, сидіти-м-е-ш
Він читати-м-е, косити-м-е, сидіти-м-е
Ми читати-м-е-мо, косити-м-е-мо, сидіти-м-е-мо
Ви читати-м-е-те, косити-м-е-те, сидіти-м-е-те
Вони читати-м-уть, косити-м-уть, сидіти-м-уть

Аналітична форма складається з особових форм дієслова бути й інфінітива основного дієслова недоконаного виду. Дієслово бути змінюється за першою особовою парадигмою і є показником часу, особи й числа.

Я буд-у читати, писати
Ти буд-е-ш ходити, сидіти
Він, вона, воно буд-е говорити, робити і т.д.
Ми буд-е-мо
Ви буд-е-те
Вони буд-уть

Майбутній час доконаного виду.
Майбутній час доконаного виду означає дію, яка буде здійснена в момент мовлення або після нього. У переважній більшості дія майбутнього доконаного виду відбувається після моменту мовлення, рідше — в момент мовлення. У цьому випадку майбутній час набуває значення теперішнього. Це буває тоді, коли дієслова теперішнього і майбутнього часу вживаються в одному реченні як однорідні: «Утомився вороненький, іде, спотикнеться» (Т. Шевченко).

МИНУЛИЙ ЧАС

Дієслова минулого часу означають дії, які відбулись або відбувались до моменту мовлення.

Форми минулого часу творяться від основи інфінітива за допомогою суфікса -в (у кінці слова після голосного), його варіанта — суфікса -л- (перед голосним), а також нульового суфікса (у кінці слова після приголосного). Напр.:
носи-(ти) + -в = носив, носи + -л- + а(о),
біг-(ти) + Ø = біг, біг + -л- + а(о),
сказа-(ти) + -в = сказав, сказа + -л- + а(о),
принес-(ти) + Ø = приніс, принес + -л- + а(о).
Дієслова бувають недоконаного й доконаного виду.

Дієслова недоконаного виду в минулому часі означають переважно дії, які виконувались у минулому й не пов'язані з моментом мовлення в теперішньому часі. Це дії, не завершені в часі, повторювані. Напр.:«Транспортна магістраль, що вела з Подолу на Печерськ, відома з найдавніших часів під назвою Старої дороги. Від заснування Печерського монастиря та заміської князівської резиденції у Берестовому між власне Києвом і цією околицею підтримувалися найтісніші зв’язки. Та міською вулицею вона стала вже у XVIII столітті».

Дієсловам минулого часу доконаного виду властива результативність дії, завершеність її: писав — написав, казав — сказав, робив — зробив, відповідав — відповів. Дієслова минулого часу означають дію, що почалася до моменту мовлення про неї, але її результат має продовження тепер. Напр.. «Минуло трохи більше року, як землетрус обернув пишну Мессіну в груду каміння... Ступивши на землю, я сподівався стрінути тишу і холод великого кладовища і був здивований дуже, коли побачив осла з повними кошиками на спині, що переступав обережно через каміння розмитого бруку, тримаючись холодку од зруйнованих стін прибережних будинків» (М. Коцюбинський). Землетрус, який відбувся в минулому, сприймаються тепер через його наслідки Іноді форми минулого доконаного вживаються із значенням близького майбутнього: «Він повертається до неї (дружини) на порозі і, виходячи, промовляє спокійно:
— Я пішов» (О. Довженко).

ДАВНОМИНУЛИЙ ЧАС

Давноминулий (передминулий) час означає минулу дію, яка відбулася перед іншою минулою дією. Форми давноминулого часу аналітичні. Вони творяться додаванням до дієслова минулого часу переважно доконаного виду основної дії родової форми минулого часу допоміжного дієслова бути: сказав був, відповіла була, зустрічавсь було, написали були.

Давноминулий час виступає переважно в складносурядному реченні, частини якого з'єднані протиставним сполучником: «Ніби задрімав був зразу, але щось приверзлося, то й прокинувся рано» (А. Головко); «Віл щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили» (Є.Гребінка).

20.

Дата добавления: 2015-05-31