Обставина

ДОДАТОК

Присудок на -но, -то

Окремо стоїть віддієприкметникова присудкова форма на -но, -то: сказано, бито і т. ін.

З походження це переємний дієприкметник середнього роду (порівн. було, несло). Значення його цілком таке ж, як у присудків минулого часу дієслів, і його не можна плутати зі звичайним дієприкметником середнього роду однини на -не, -те. І значення і вживання присудкових дієприкметників на -но, -то з одного боку й звичайних дієприкметників середнього роду на -не, -те з другого можна зіставити з значінням і вживанням таких слів, як застигло, минуло, згіркло з одного боку і застигле, минуле, згіркле з другого: минуло літо і минуле літо, так само розбито скло і розбите скло і т. ін.

^10.

Додатком називається другорядний член речення, який означає предмет і відповідає на питання усіх відмінків, крім називного.
Додаток виражається тими ж частинами мови, що й підмет. Найчастіше — іменником: Прошкандибала осінь (по чому?) по стерні (Л. Костенко) та співвідносними з ним займенниками (особовими, неозначеними, заперечними): Вони не знайшли (чого?) нічого (В.Терен); рідше:

§ прикметником: Соломія зробила (кому?) хворому ложе (Коцюбинський).

§ займенниками прикметникової форми: Хлопці вирішили чекати (кого?) своїх (Яновський).

§ числівниками: Семеро (кого?) одного не ждуть (Народна творчість).

§ частками: Категоричного "ні" від нього не почули.

§ вигуками: А (чого?) "ура" не кричать (Гончар).

Додаток, виражений знахідним відмінком без прийменника, називається прямим: Ради Тебе (що?) перли в душі сію (Симоненко).

Прямим вважається і додаток, виражений формою родового відмінка, якщо він залежить від присудка із заперечною часткою не. (Порівняйте: Ти велике зло_вчинив у ці хвилини. — Як не причиниш зла, то прийме (Бог) із твоїх плодів офіру (П. Тимочко) або означає частину від цілого: Харитя налила в горщик (чого?) води (Коцюбинський).

Додаток може виражатися і неозначеною формою дієслова:
Командир наказав бійцям (що?) зупинитись.

Примітка
Якщо збігаються особова і неозначена форми дієслова, то необхідно розрізняти, коли вони є дієслівним складеним присудком, а коли — присудком із додатком. У першому випадку обидві названі дії стосуються однієї особи: Друзі згодом перестали турбувати його (Г. Тютюнник), у другому — різних осіб: Командир наказав, бійці мали зупинитись.

нагору

11.

Обставиною називається другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням дії чи ознаки, виражає характеристику дії, стану чи ознаки, ступінь їхнього виявлення, умови, за яких відбувається дія.

Види обставин розрізняють за їхніми значеннями на основі питань, на які вони відповідають:

§ де? куди? звідки? —обставини місця: Додому я прийшов пізно (Стельмах). Ми в юності ранній блукали світами (П. Тимочко).

§ коли? відколи? доки? — обставини часу: А йому ж уставати рано (В. Чухліб). І з того часу наш ворог приймаком в чужинця жив (Олександр Олесь).

§ для чого? з якою метою? — обставини мети: Та бичка ми для потіхи добули з цієї стріхи (Олександр Олесь). Бурлаки звернули в яр на відпочинок (І. Нечуй-Левицький).

§ чому? з якої причини? — обставини причини:
Маковейчик мало не крикнув з несподіванки (Гончар). Гнат зрадів, побачивши Настю та сина (Коцюбинський).

§ за якої умови? — обставини умови: Лежачи й сокира іржавіє (Народна творчість). Отак жив Чіпка, виростав у голоді та в холоді (Панас Мирний).

§ незважаючи на що? — обставини допуску: Було, незважаючи на таку рань, душно (Коцюбинський). Усупереч хворобі хлопець продовжував навчання.

§ як? яким способом? — обставини способу дії: Маю я святе синівське право з матір'ю побуть неї самоті (Симоненко). Полудень люто шолом пропіка (В. Олійник).

§ наскільки? у якій мірі? — обставини міри і ступеня: І на тім рушникові оживе все знайоме до болю. (Малишко). Ти аж надто вже стомилась (Шевченко).

Обставини виражаються:

§ прислівниками:
Додолу падатиму рясною росою (Шевченко).
Спросоння він голосно закричав (І. Нечуй-Левицький).

§ іменником (із прийменником або, рідше, без нього):
Шумить весна у силі й цвіті (Рильський).
Душа сполохана тремтить листком берези (Олександр Олесь).

§ дієприслівником, дієприслівниковим зворотом:
У казані дозріває, булькочучи, каша (Малишко). Важкодихаючи, працювали бійці (Гончар).

§ неозначеною формою дієслова:
Люди сходяться до приймачів новини послухати. (Рильський).
Павло пішов до машини знімати акумулятор (Г. Тютюнник).

§ словосполученням:
Другого дня був бій (Скляренко).
Стоять жінки у три ряди (Малишко).

Як і інші члени речення, обставини можуть бути виражені фразеологізмами:
Мандрівники вимокли (наскільки?) до нитки; Жив собі (як?) якваренику маслі. (Збанацький).

Окремим видом обставини є порівняльний зворот — частина простого речення, що містить у собі порівняння і зв'язується з пояснюваним словом порівняльними сполучниками як, мов, немов, неначе, мовби:
А вдома чекає відпочинок і сон, короткий (наскільки?), яклітняніч (Коцюбинський).
Пасма вулиць сплетені (як?), мов нерви (Б.-І. Антонич).

Порівняльний зворот від решти речення відокремлюється комою або (у середині речення) двома комами (порівняйте: Сплетені, мов нерви, пасма вулиць) – Борошно, мов біла кров, лилось (Симоненко).

Дата добавления: 2015-05-31