Держава як суб'єкт фінансового права

Після проголошення незалежності України у державі було визначено пріоритетом здійснення демократичних перетворень та розбудову правової, соціальної держави. Конституція України закріпила, що держава є відповідальною перед людиною за свою діяльність. Дане конституційне положення є нормою прямої дії і поширюється на всі види суспільних відносин, в тому числі і фінансові.

За роки незалежності України було реформовано бюджетну, податкову і кредитну системи, введена власна грошова одиниця – гривня. Зважаючи на перехідний стан розвитку економіки та складний шлях створення власної нормативно-правової бази, в Україні існують проблеми недосконалості регулювання фінансових відносин. Однією із них є нестабільність чинного фінансового законодавства. З метою регулювання фінансових відносин в Україні за роки незалежності було прийнято значну кількість нормативно-правових актів, які доповнюють, уточнюють одне одного, а в деяких випадках і суперечать одне одному. Незважаючи на їх прийняття, і досі існують дискусійні питання, що стосуються визначення держави як суб’єкта фінансового права та встановлення специфіки її фінансово-правового статусу.

Держава виступає в особі уповноваженого органу державної влади або місцевого самоврядування. Це можуть бути органи загальної компетенції - Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України або органи спеціальної компетенції у сфері фінансової діяльності - Державне казначейство, Державна податкова служба, Національний банк тощо. Водночас у фінансових відносинах держава може виступати суб'єктом безпосередньо, а не через уповноважені нею органи. Це характерно для міжнародної діяльності держави, в першу чергу для відносин у сфері державного кредиту (зокрема, коли Україна отримує кошти у вигляді зовнішніх запозичень від міжнародних фінансових організацій, іноземних юридичних осіб тощо).

Держава як суб’єкт фінансового права проявляє себе у наступних якостях: як суверен; як власник фінансових ресурсів; як гарант фінансових прав та інтересів суб’єктів фінансових правовідносин.

Фінансово-правовий статус держави – це визначене правовими нормами суспільно-правове становище держави, яке відображається у її призначенні, завданнях, функціях, компетенції та проявах фінансової правосуб’єктності держави, яка реалізується шляхом визначення функцій, предметів відання та повноважень її органів, а також встановлення відповідальності перед суспільством за дії чи бездіяльність у сфері фінансової діяльності. Механізму реалізації фінансово-правового статусу – це організаційно-правововий комплекс взаємопов’язаних елементів, який включає систему загальнообов’язкових приписів, що регулюють фінансові відносини, а також діяльність системи органів державної влади, які забезпечують виконання функцій держави у сфері фінансів у порядку, визначеному фінансовим законодавством, і несуть відповідальність за неналежне виконання цих функцій та покладених на них відповідно обов’язків.

Одним із органів в особі якого виступає держава є Державне казначейство. В своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями Президента України, декретами, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також наказами Міністерства фінансів України.

Основними завданнями Державного казначейства України є:

- організація виконання Державного бюджету України і здійснення контролю за цим;

- управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- фінансування видатків Державного бюджету України;

- ведення обліку касового виконання Державного бюджету України, складання звітності про стан виконання Державного бюджету України;

- здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом відповідно до чинного законодавства;

- розподіл між Державним бюджетом України та бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя відрахувань від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів за нормативами, затвердженими Верховною Радою України;

-здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів і позабюджетних коштів установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України;

- розробка нормативно-методичних документів з питань бухгалтерського обліку, звітності та організації виконання бюджетів усіх рівнів, які є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій, що використовують бюджетні кошти та кошти державних позабюджетних фондів.

До системи органів державної податкової служби належать: ДПАУ, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

У складі органів ДПС знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція. Структура ДПАУ затверджується КМУ. ДПАУ залежно від кількості платників податків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі відповідні підрозділи податкової міліції. У ДПАУ та державних податкових адміністраціях в АРК, областях, містах Києві та Севастополі утворюються колегії. Колегії розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних ДПАУ.

Завданнями органів державної податкової служби є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів);

- внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

- прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

- формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

- роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Національний банк Украї́ни є особливим центральним органом державного управління, його емісійним центром, проводить єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення грошової одиниці України - гривні.

Національний банк організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їхній номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших відсоткових ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення комерційних банків шляхом їхньої реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських операцій, встановлює банкам та іншим фінансово-кредитним установам нормативи обов'язкового резервування коштів.

Дата добавления: 2015-05-31