Українські словянські племена

Перейдемо те­пер до ук­раїнсько-руських пле­мен. В самій се­ре­дині си­дять По­ля­не. Се бу­ло ду­же не­ве­лич­ке пле­мя. На північно­му за­ході во­но гра­ни­чи­ло міста­ми Білго­ро­дом (на Ірпені) та Виш­го­ро­дом (на Дніпрі). На сході спо­конвічною гра­ни­цею був Дніпро; на по­лудні ос­таннє місто бу­ло Род­ня, там де річка Рось вли­вається в Дніпро, але вже в XI в. че­рез Пе­ченігів По­ля­не по­ки­ну­ли обо­ро­ня­ти По­рос­ся, а за­хо­ди­лись се ро­би­ти ближ­че до Київа - по річці Стугні. Сей ма­лий три­кут­ник - то осе­ре­док істо­рич­но­го жит­тя на­шо­го на­ро­да. Звідси пішло й імя Русь, що потім по­ши­ри­лось на всі ук­раїнські і не ук­раїнські (біло­руські та ве­ли­ко­руські) пле­ме­на. Най­го­ловніще місто у По­лян бу­ло Київ.

На ліво­му боці Дніпра сиділи Сіве­ря­не, Сіве­ра. Се бу­ло най більше з ук­раїнсько-руських пле­мен і сиділо во­но в поріччі Дес­ни, по р.р. Сей­му і Сулі. Найбільші міста у них бу­ли - на півно­чи Лю­беч, Чер­нигів, на по­лудні - Пе­ре­яс­лав.

Далі, за річкою Су­лою, най­давніша літо­пись не зга­дує про Сло­вян, але відо­мо, що десь від V віку і по Х-ий Сло­вя­не зай­ма­ли По­донє, і ще в Х віці бу­ла над Азовським мо­рем Тму­то­ро­канська во­лость (зем­ля) в ру­ках Ру­синів; але як в другій по­ло­вині Х віку на­тис­ну­ли на По­донських Сло­вян Пе­ченіги, а потім По­ловці, то во­ни мусіли по­су­ну­тись далі на північ.

Бік-о-бік з По­ля­на­ми сиділи, на захід од них, Де­рев­ля­не. На півно­чи гра­ни­цею у них бу­ла річка При­петь; на північно­му сході до­ся­га­ли во­ни Дніпра, на за­ході ме­жу­ва­ли з Дуліба­ми, на по­лудні - до­хо­ди­ли до верхнього Бо­га (річки). Го­лов­не місто у них бу­ло Ко­рос­тень.

Далі на по­лу­день од По­лян сиділи Уличі - спо­чат­ку на нижньому Дніпрі (на пра­во­му боці Дніпра), а пізніш пе­ре­су­ну­лись на се­редній та верхній Бог до се­реднього Дністра. На по­лу­день ся­га­ли во­ни до Чор­но­го мо­ря, по­ки не одіпхну­ли їх звідти Пе­ченіги.

Край між Дністром та Ду­наєм за­се­ля­ли Ти­верці; во­ни ж сиділи по Дністру. На північно­му за­ході во­ни до­хо­ди­ли до гірських країв Кар­патів, а на верхньому Дністрі ме­жу­ва­ли з Дуліба­ми.

На захід від Де­рев­лян сиділи Дуліби. Го­ловні міста їх: Во­линь, чи Ве­линь, Бужськ, Пе­ре­мишль, Луцьк, Во­ло­ди­мир, Чер­вень (те­пер Черм­но, на південь від Гру­бе­шо­ва). Від тих міст - і лю­дей тоді про­зи­ва­ли: Во­ли­ня­не, Бу­жа­не, Лу­ча­не, Черв­ня­не. На північ Дуліби сиділи на се­редньому По­бу­жу (західній Буг), на за­ході - в поріччях Бу­га й Ся­на і наб­ли­жа­ли­ся до Вис­ли. Тут на за­ході гра­ни­чи­ли во­ни з західно-сло­вянським пле­ме­нем По­ля­ка­ми.

Далі на північно­му за­ході ук­раїнська зем­ля ме­жу­ва­ла з Біло­ру­са­ми (в поріччю На­ре­ва). Тут Ук­раїнці ви­су­ну­лись кли­ном на північ між По­ля­ка­ми та Біло­ру­са­ми (міста: Бе­рестє, До­ро­ги­чин, Мельник). Не­да­ле­ко од сього кли­на, далі на північ, сиділи вже Ли­товські пле­ме­на (Ятвя­ги, Жмудь, Пру­си). По всій північній гра­ниці ук­раїнської землі бу­ли Біло­руські пле­ме­на (Дре­го­вичі, Ра­ди­мичі), на північно­му сході - Ве­ли­ко­руське пле­мя (Вя­тичі), на схід - фінське (Морд­ва). На за­ході - як уже зга­ду­ва­ло­ся - ук­раїнський на­род ме­жу­вав з По­ля­ка­ми, та ще в по­луд­не­вих згірях Кар­патів - із Сло­ва­ка­ми, на по­луд­не­во­му за­ході в Кар­па­тах і за Кар­па­та­ми - з Уг­ра­ми (Венг­ра­ми), на по­лудні - з Во­ло­ха­ми (Ру­си­ни бу­ли навіть в Се­ми­го­роді). Сиділи ук­раїнські лю­де й по нижньому Ду­наю аж до Чор­но­го мо­ря. Про те, яких сусідів-ко­чов­ників ма­ли ук­раїнсько-руські пле­ме­на на по­лудні, в Чор­но­морських сте­пах, зга­ду­ва­ло­ся раніш. Ос­танні там зга­дані Уг­ри. Після них прий­шли в наші сте­пи Пе­ченіги (у ІХ столітті), що на дов­го засіли там і ба­га­то вчи­ни­ли шко­ди ук­раїнській землі. Та з ни­ми ми ще стріне­мо­ся далі.

Дата добавления: 2015-06-04