Розвиток вітчизняної анатомії

Прогрес російської науки цього періоду пов'язаний з багатогранною діяльністю геніального ученого М.В.Ломоносова (1711 —1765), який приділяв велику увагу розвитку анатомії і фізіології.

Учень М. Б. Ломоносова А.П.Протасов (1724— 1796), що читав в Петербурзькій академії наук курс анатомії на російській мові, прославився роботами по вивченню статури людини, будови і функції шлунку. Одним із засновників російської анатомічної школи з'явився М.І.Шєїн (1712—1762), що видав перевідну «Скорочену анатомію» і що склав перший російський анатомічний атлас.

У 1755 р. за ініціативою М. В. Ломоносова був заснований Московський університет, в якому з 1764 р. почав функціонувати медичний факультет. Вагомий внесок у розвиток анатомії вніс А.М.Шумлянський (1748—1795), який, одним з перших в Росії використавши мікроскоп, детально вивчив будову нирок ц заклав основи мікроскопічної анатомії.

У 1798 р. в Петербурзі створюється Медико-хірургічна академія. Організовуються нові університети з медичними факультетами в Вільнюсі (1803), Казані (1804), Харкові (1805), Петербурзі (1819), Києві (1834), Одесі (1865), Томську (1888).

Першим завідувачем кафедрою анатомії в Медико-хірургічній академії став II.А.Загорський (1764—1846) — автор першого російського оригінального підручника анатомії «Керівництво до пізнання людського тіла». Він почав систематичне вивчення аномалій і варіацій будови людини і перший став застосовувати порівняно-анатомічні дані для пояснення особливостей будови людського організму.

Учнем П. А. Загорського і його наступником по кафедрі з 1833 р. був

І.В.Буяльський (1789—1866) — крупний анатом і хірург. Славу йому принесло видання в 1828 р. першого вітчизняного атласупо оперативній хірургії «Анатомо-хірургічиих таблиць», отримавши популярність в Європі. У 1844 р. їм була видана «Коротка загальна анатомія людини», в якій викладені основи індивідуальної мінливості людини, 1. В. Буяльський розробляв нові методи бальзамування трупів і виготовлення корозійних препаратів.

Видне місце в розвитку анатомії належить Е.О.Мухіну (1766—1850), який поєднував в собі талант ученого, викладача, лікаря і організатора. У 1812 р. вийшов в світ підручник Е.О.Мухіна «Курс анатомії», епіграфом до якого стало добре відомий вислів: «Лікар не анатом не тільки даремний, але і шкідливий».

Неоцінимий внесок у розвиток анатомії і хірургії вніс М.І.Пірогов (1810—1881). Тільки за 15 років роботи (1841 —1856) їм було проведено 12000 розтинів трупів. В цей же час М.І.Пірогов очоливкафедру госпітальної хірургії Медико-хірургічної академії, брав участь в створенні першого в Росії Анатомічного інституту. М.І.Пірогов вивчав анатомію кровоносних судин, нервів, м'язів і фасцій, топографію внутрішніх органів. їм запропонований метод вивчення голографії внутрішніх органів на росинках заморожених трупів. Свої спостереження М.І.Пірогов узагальнив у відомих книгах: «Хірургічна анатомія артеріальних стовбурів і фасцій» (1838), «Повний курс прикладної анатомії людського тіла» (1844), «Топографічна анатомія, ілюстрована розрізами, проведеними в трьох напрямах через заморожене людське тіло» (1859), що довгий час служили керівництвом для тих, що вивчають медицину не тільки в Росії, але і за кордоном.

Особливою заслугою російських вчених було створен­ня своєрідного напрямку розвитку цієї науки — нервіз­му. Цьому сприяли матеріалістичні ідеї російських революціонерів-демократів В. Г. Бєлінського, О. І. Герцена, М, Г. Чернишевського, М. О. Добролюбова, Д. І. Писарє­ва, під впливом яких формувався світогляд І. М. Сєченова (1829—1905).

Мозок людини складається з 1012 нервових клітин. Звичайна нервова клітина отримує інформацію від сотень і тисяч інших клітин і передає її сотням і тисячам з'єднань в головному мозку. Відкриті більше 150 років тому в морфологічних дослідженнях Р. Дютроше, К. Еренберга і І. Пуркин’є, нервові клітини не перестають привертати до себе увагу дослідників. Як незалежні елементи нервової системи вони були відкриті порівняно нещодавно — в XIX в.

Гольджі і Рамон-і-Кахал описали, що в структурах мозку можна виділити клітини двох типів: нейрони і глію. Нейробіолог і нейроанатом Рамон-і-Кахал використовував метод забарвлення по Гольджі для тонкого аналізу будови ділянок головного і спинного мозку. В результаті була показана не лише надзвичайна складність, але і високий ступінь впорядкованості нервової системи. Відтоді з'явилися нові методи дослідження нервової тканини, що дозволяють виконати тонкий аналіз її будови.

Матеріалістичні погляди І.М.Сєченова на приро­ду, на діяльність нервової системи були докладно викладені у роботі «Рефлекси головного мозку». І.П. Павлов (1849—1936) написав вчення про вищу нервову діяльність, рефлекторну природу психічних явищ у людини. І.П. Павлов вивчав проблему умовних рефлексів. Справу I. П. Павлова продовжили його учні і послі­довники Л. А. Орбелі (1882—1958), К. М. Биков (1866— 1959), П. К. Анохін (1898—1974) та інші.

Дата добавления: 2015-06-25