Затрати на виробництво і реалізацію продукції та джерела їх фінансування

Перед обліком процесу виробництва стоять такі завдання:

1. Обмін і контроль за випуском продукції по її обсягу, асортименту, якості та виконання договорів-замовлень по цих показниках;

2. Обмін на виробництво і контроль за дотриманням кошторисів затрат;

3. Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану собівартості;

4. Виявлення не використаних резервів на виробництво і контроль за недопущенням втрат у виробництві.

Для розв’язання цих завдань необхідно, щоб введення обліку затрат забезпечувало порівняння планових і фактичних показників собівартості.

До собівартості відносять:

1) витрати безпосередньо зв’язані з виробництвом продукції, обумовлені технології і організації виробництва, включаючи витрати на управління;

2) витрати на підготовку виробництва (на освоєння нових видів продукції);

3) витрати на удосконалення технології та організації виробництва, які здійснюються в ході виробничого процесу;

4) витрати на покращання умов праці і техніки безпеки підвищення кваліфікації працівників підприємства;

5) витрати зв’язані зі збутом продукції.

Крім витрат, які включаються в собівартість продукції, підприємства несе ще витрати, які покриваються за рахунок спеціальних джерел: прибутку (штрафи, пеня, % за кредит), фонду економічного стимулювання і спецпризначення (затрати на капітальний ремонт), капіталовкладень. Всі витрати на виробництво грунтують по таких ознаках:

1. по економічній ролі в процесі виробництва;

2. по способу включення затрат у виробництво;

3. залежно від об’єму виробництва;

4. по однорідності складу;

5. по видах витрат ­– елементам і статтям витрат;

6. по місцю виникнення – виробництвам, цехам, дільницям;

7. по видах продукції, робіт і послуг – калькулюючим об’єктам

8. по етапах виробничого процесу;

9. по календарних періодах.

Групування затрат по статтях калькуляції показує призначення окремих видів затрат у собівартості продукції. Для контролю за складом затрат по місцях їх здійснення і виявлення собівартості по видах виготовленої продукції необхідно знати не тільки, що затрачено в процесі виробництва, але і на які цілі (куди, на що). Ці затрати проведені, тобто їх треба враховувати по напрямах, відношенню до технологічного процесу. Такий облік затрат дає можливість аналізувати собівартість по її складових частинах і окремих видах продукції. Перелік калькуляційних статей встановлюється галузевими інструкціями.

Номенклатура калькуляційних статей: сировини і матеріали;повернені відходи;паливо і енергія на технологічні цілі;основна зарплата виробничих робітників;додаткова зарплата виробничих робітників;відрахування на соцстрах;затрати на підготовку і освоєння виробництва;витрати на утримання і експлуатацію устаткування (ВУЕУ);загальновиробничі витрати;загальновиробничі витрати;загальногосподарські витрати;інші виробничі витрати;позавиробничі витрати.

Затрати на виробництво групують по таким елементам:

1. сировина і основні матеріали за мінусом відходів;

2. витрати на оплату праці;

3. відрахування на соціальні заходи;

4. амортизація основних фондів;

5. інші витрати.

По календарних періодах виробничі затрати діляться на поточні, тобто постійні (щоденні) і одночасові тобто однократні або ті, що проводяться рідше ніж 1 раз в місяць. Чіткий розподіл затрат виробництва на поточні і єдиночасові має велике значення для правильного щомісячного обчислення собівартості продукції.

В залежності від організації і технології виробництва, характеру випущеної продукції розрізняють три методи обміну затрат на виробництво і калькуляції собівартості продукції: позамовний попередільний і нормативний.

Позамовний метод обміну витрат на виробництво застосовують в виробництвах з механічним збиранням деталей, вузлів і виробів в цілому: технологічний процес між цехами тісно взаємозв’язані і ГП випускає тільки один, останній в технологічному ланцюгу, цех. Виробничі затрати збираються спочатку по цехам, але потім обов’язково сумують по підприємству в цілому, і завдяки цьому розраховують собівартість одиниці продукції проводять по сумі затрат всіх цехів. Позамовний метод застосовується в індивідуального виробництва або на виготовлення серії 5-10 виробів малосерійному виробництві відкривають замовлення. Непрямі затрати щомісячно розподіляють між замовленнями.

Фактичну собівартість окремих замовлень визначають або після передачі на склад або після здачі замовнику безпосередню.

В процесі виконання замовлень витрати матеріалів і зарплати виробничних робітників контролюється за допомогою кошторисної калькуляції, які складають до запущення замовлення в виробництво шляхом лімітування від пуску матеріалів на виробництво і співставляють начислену зарплату з сумою по цій статті в кошторисній калькуляції. Але кінцевий результат виконання плану по собівартості виявляють тільки після виконання замовлення. Це обумовлює необхідність покращання позамовного методу обліку шляхом застосування принципів нормативного методу обліку затрат виробництва.

Попередній метод обліку затрат виробництва продукції застосовується в таких галузях промисловості, в яких оброблювана сировина проходить декілька окремих самостійних фаз обробки, переділів.

Нормативний метод є значним досягненням економічної науки. Суть його зводиться до того, що витрати на виробництво обліковується з поділу їх на 3 елементи обліку.

1) витрати в межах норми;

2) зменшення або збільшення витрат порівняно з нормою внаслідок змін норми під впливом технічного прогресу.

Нормативний метод обліку застосовують, як правило в масових і серійних виробництвах різної і складної продукції, яка складається з великої кількості деталей. Це найбільш прогресивний метод, який дозволяє ефективно використовувати дані обліку для виявлення резервів зниження собівартості і оперативного управління виробництвом. Найважливішим його елементом є своєчасне виявлення відхилень від норм і облік змін норм.

Особливістю нормативного методу обліку затрат є наявність і можливість поточного і попереднього контролю за витратами як по одним документам проводиться відпуск матеріалів, сировини, палива, нарахування зарплати по встановленим нормам затрат. В них проставляються ліміти, норми затрат матеріалів, нормований час і розцінки на оплату праці.

Таблиця 2.1.5.

Затрати на виробництво продукції у СВК «Поділля»

№	Показники				2010 у % до 2008
Росли-нницт-во	Твари-нницт-во	Росли нництво	тваринництво	рослинництво	тваринництво	рослинництво	тваринництво
	Витрати на оплату праці	187,3	355,3	131,9	527,5	120,0	738,4	64,1	207,8244
	Відрахування на соціальні заходи	49,5	93,9	39,3	157,0	43,7	268,8	88,3	286,262
	Матеріальні витрати які увійшли до собівартості продукції	1494,0	1354,5	1848,0	1663,2	2096,9	1600,3	140,4	118,1
	у т.ч. насіння та посадковий матеріал	244,8	Х	207,3	Х	488,8	Х	199,7	Х
	корми,всього	Х	1060,5	Х	1299,3	Х	1205,5	Х	113,7
	мінеральні добрива	169,1	Х	322,1	Х	451,9	Х	267,2	Х
	нафтопродукти	512,7	175,5	479,1	171,5	605,0	173,2	118,0	98,7
	електроенергія	32,8	32,1	23,7	69,2	22,1	97,7	67,4	304,4
	запасні частини	320,5	67,1	370,5	44,8	354,7	36,0	110,7	53,7
	оплата послуг і робіт	214,1	19,3	445,3	25,4	174,4	31,9	81,5	165,3
	Амортизація основних засобів	44,8	84,1	70,4	46,9	25,8	61,5	57,6	73,1
	Інші витрати	228,3	6,0	560,8	7,5	514,8	20,4	225,5	340,0
	у т.ч.орендна плата за земельні паї	207,9	Х	488,5	Х	424,8	Х	204,3	Х
	Всього витрат	2003,9	1894,8	2650,4	2402,1	2801,2	2689,4	139,8	141,9

Як бачимо з кожним роком затрати на виробництво в основному збільшуються.

Дата добавления: 2015-06-25