41. Вітаміни—група фізіологічно активних органічних сполук різноманітної хімічної природи,які в невеликих кількостях життєво необхідні для нормального функціювання організму.
Вітамін В1(тіамін, аневрин) міститься в лісових горіхах, неочищеному рисі, хлібі грубого помелу, ячмінній і вівсяній крупах, особливо багато його в пивних дріжджах і печінці. Добова потреба в вітаміні у дітей до 7 років 1 мг, від 7 до 14 років — 1,5 мг, з 14 років — 2 мг, дорослих — 2...З мг.При відсутності в їжі вітаміну ВІ розвивається захворювання бері-бері.
Вітамін В2(рибофлавін). У людини першими ознаками відсутності цього вітаміну є ураження шкіри (найчастіше в області губ). З'являються тріщини, які мокріють і вкриваються темною кіркою. Далі розвивається ураження очей і шкіри, яке супроводжується відпаданням зроговілих лусочок.Міститься вітамін В2 в хлібі, гречаній крупі, молоці, яйцях, печінці, м'ясі, томатах. Добова потреба в ньому 2...4 мг.
Вітамін РР(нікотинамід) міститься в зелених овочах, моркві, картоплі, горосі, дріжджах, гречаній крупі, житньому хлібі, молоці, м'ясі, печінці. Добова потреба в ньому у дітей 15 мг, дорослих — 15...25 мг.При авітамінозі РР відмічається відчуття жару в роті, сильне слиновиділення і проноси. Язик стає малиново-червоним. На руках, шиї, обличчі з'являються червоні плями. Шкіра стає груба і шершава, тому захворювання дістало назву пелагра. При важкому перебігові хвороби слабшає пам'ять, розвиваються психози і галюцинації.
Вітамін В12 (ціанкобаламін) у людини синтезується в кишках. Міститься в нирках, печінці ссавців і риб. При його нестачі в організмі розвивається злоякісне недокрів'я, пов'язане з порушенням утворення еритроцитів.
Вітамін С (аскорбінова кислота) дуже поширений у природі в овочах, фруктах, хвої, в печінці. Добре зберігається аскорбінова кислота у квашеній капусті.. Потреба в вітаміні С 50...100 мг на день. Нестача вітаміну С спричинює захворювання на цингу.
Вітамін А (ретинол, аксерофтол) в організмі людини утворюється із поширеного природного пігмента каротину, який є у великих кількостях у свіжій моркві, помідорах, салаті, абрикосах, риб'ячому жирові, вершковому маслі, печінці, нирках,' жовтку яєць. Добова потреба дітей у вітаміні А 1 мг, дорослих — 2 мг.
При нестачі вітаміну А уповільнюється ріст дітей, розвивається «куряча сліпота», тобто різке падіння гостроти зору при неяскравому освітленні, яке призводить у тяжких випадках до повної, але оборотної сліпоти.
Вітамін D (ергокальциферол). Однією із найпоширеніших хвороб дитячого віку, яка в деяких країнах уражає понад половину дітей у віці до п'яти років, єрахіт. При рахіті порушується процес формування кісток, кістки черепа стають м'які і податливі, кінцівки викривляються. Всі ці важкі порушення спричинені відсутністю або нестачею в організмі вітаміну О, який міститься в жовтках, коров'ячому молоці, риб'ячому жирі.
43. Значення та будова органів виділення. Вікові особливості будови нирок.
В організмі постійно відбуваються процеси обміну речовин, в результаті в клітинах утворюються кінцеві продукти розпаду і окислення, які засвоюватись організмом більше не можуть і повинні бути виведені з організму.
Будова нирок.Розташовані в черевній порожнині за очеревиною, по обидва боки від хребта на рівні останніх грудних і перших поперекових хребців.
Функції нирок.
- Беруть участь в обміні речовин.
- Регулюють осмотичний тиск, кислотно-лужну рівновагу, концентрацію солей в крові.
- Утворюють фізіологічно активну речовину ренін, яка впливає на рівень артеріального тиску крові.У підтриманні сталої реакції крові дуже важливу роль відіграє здатність нирок синтезувати аміак, який зв’язує кислі продукти, заміщаючи в них натрій і калій.
- Беруть участь у процесах кровотворення
- Основна функція утворення сечі
Нирка покрита трьома оболонками.
Зовнішня – сполучнотканинна, задній її листок кріпиться до хребта.
Середня – рихла, пухка жирова капсула, що служить амортизатором ударів, охороняючи орган від струсів.
Нижня – фіброзна. За міцністю вона нагадує пластик, з якого виготовляють нагрудні візитні картки, вона обмежує нирку, надаючи їй щільності та зберігаючи о’бєм Від фіброзної капсули всередину нирки відходять відростки – перегородки, що поділяють речовину нирки на частки, сегменти і часточки. У перегородках йдуть судини і нерви. За допомогою оболонок нирка прикріплюється до стінки черевної порожнини. Утримувати нирку у визначеному положенні оболонкам допомагають кровоносні судини і внутрішньочеревний тиск.Нирки дорослої людини мають форму бобу. У новонародженого маса нирки в середньому 12 г. Ростуть нирки нерівномірно. Найбільш інтенсивно маса їх збільшується в дітей у віці від 1 року до 3 років і в період статевого дозрівання. До 15 років маса нирки – 105 – 120 г.Після цього вони повільно ростуть до 30-40 років.
46. Вікові особливості секреторної функції шкіри.
Секреторна функція шкіри полягає в утворенні й виділенні поту і шкірного сала — це продукт секреції потових залоз, розміщених у підшкірній клітковині.
Піт складається в основному з води.. Крім того, в ньому є незначна кількість фосфатів та інших солей. До складу поту входять білки, сечовина, сечова кислота, креатинін, аміак, пігменти, вітаміни. Запах поту зумовлений наявністю в ньому летких жирних кислот. Кількість виділеного поту залежить від температури навколишнього повітря та інтенсивності фізичної роботи.
Виділення поту має значення для процесів теплорегуляції. Потовиділення значно посилюється при підвищенні температури навколишнього середовища та під час інтенсивної м'язової роботи. Потові залози беруть участь у водно-сольовому обміні, сприяють підтриманню сталості осмотичного тиску. Іннервація потових залоз здійснюється симпатичними й парасимпатичними нервами. Центри потовиділення знаходяться в спинному, проміжному і довгастому мозку. На потовиділення впливає також кора великих півкуль головного мозку. Потовидільні центри збуджуються рефлекторно і гуморально. Подразником потовиділення є температура навколишнього середовища. При її підвищенні збуджуються терморецептори шкіри, імпульси від яких передаються до центрів потовиділення, а від них до залоз. Потовиділення посилюється також у разі, коли центри омиваються кров'ю, що має підвищену температуру. На потовиділення впливають деякі хімічні речовини. Наприклад, при введені пілокарпіну спостерігається посилення потовиділення.
47. Роль шкіри в процесі терморегуляції організму.
Температура тіла людини постійна. Кровоносні судини пронизують все наше тіло, проникаючи в м’язи, печінка та інші органи, де утворюється тепло. Кров у цих органах нагрівається і, перетікаючи по судинах в інші частини тіла, віддає частину свого тепла. Так кров розносить тепло по організму, як би вирівнюючи температуру всередині тіла.
Особливе значення для організму мають судини шкіри. Коли температура навколишнього середовища стає високою, кровоносні судини шкіри розширюються, через них протікає більше крові, шкіра нагрівається, віддача тепла в навколишнє середовище збільшується. Якщо ж температура навколишнього повітря падає, організм прагне зберегти тепло. Просвіти кровоносних судин звужуються, віддача тепла зменшується.
У сильну спеку, коли температура тіла нижче температури навколишнього середовища, розширення судин вже не може підсилити віддачу тепла. У цьому випадку небезпека перегрівання усувається потовиділенням. Випаровуючись, піт поглинає з поверхні шкіри велика кількість тепла (на випаровування 1 г поту витрачається 0,58 кал тепла). Ось чому температура тіла людини не підвищується навіть у саму жарку погоду. Людина могла б витримати температуру в 70-80 ° C, але при цьому у нього має виділитися 9-16 л поту за кілька годин.
49. Види дитячих захворювань
Інфекційні хвороби у дітей: респіраторні вірусні інфекції,грип та грипоподібні захворювання у
дітей,кір,краснуха,скарлатина,дифтерія,епідемічний паротит (свинка).віспа,вітряна віспа (вітрянка),гострі кишкові інфекції,стафілококова інфекція та інші.
Інші захворювання і травми зустрічаються у дітей:блювота,проноси,алергія,рахіт,дистрофія у дітей (гіпотрофія),опіки,набуті вади серця,пневмонія,косоокість,стомлення,травми очей,апендицит та інші.
50. Шляхи передачі інфекції
Виділення того чи іншого шляху передачі інфекційних захворювань досить умовно, але проте серед них виділяють наступні:
• повітряно-крапельний – він характерний для вітряної віспи, туберкульозу, кашлюку, грипу;
• фекально-оральний, в якому іноді виділяють водний – характерний, наприклад, для холери, і аліментарний – характерний, наприклад, для дизентерії;
• трансмісивний шлях – пов’язаний з передачею збудника через укуси комах (кліщовий енцефаліт,вошивий висипний тиф);
• контактно-побутовий, який, у свою чергу поділяється на:
– Прямий контакт – (від джерела до господаря) – у тому числі захворювання, що передаються статевим шляхом, включаючи ВІЛ-інфекцію;
– Непрямий контакт – (через проміжний об’єкт) – це можуть бути руки (при ранової інфекції, кишкових інфекціях) або різні предмети, в тому числі і медичного призначення (при гнійно-запальних захворюваннях і парентеральних гепатитах).
51. періоди протікання інфекційних захворювань.
У перебігу інфекційної хвороби розрізняють послідовно змінюються періоди: прихований; початок захворювання; активний прояв захворювання; одужання. Час від моменту впровадження патогенного мікроба в організм до появи перших ознак захворювання називається прихованим періодом. Тривалість цього періоду різна — від декількох годин до декількох тижнів і навіть місяців. У цей період відбувається не тільки розмноження мікробів, але також і перебудова захисних механізмів в організмі людини.
За першимперіодом розвивається другий, в якому виявляються перші симптоми захворювання. Найчастіше в цей період ще немає специфічного прояву того чи іншого інфекційного захворювання.Третій період називається періодом активних проявів хвороби, у нього повністю проявляються характерні симптоми інфекційного захворювання. В цьому періоді можна виділити початкову стадію, розпал хвороби і стихання всіх патологічних проявів.Четвертий період характеризується відновленням нормальних функцій в організмі. Людина здорова!
53. Профілактика інфекційних захворювань.
Профілактика — це означає комплекс різноманітних заходів, вкладених у попередження будь-якого явища або усунення чинників ризику.
Вирізняють громадську і індивідуальну профілактику. Індивідуальна профілактика передбачає дотримання правил особистої гігієни у побуті та з виробництва, громадська включає систему заходів з охорони здоров'я колективів.
До загальних відносяться державні заходи, створені задля підвищення матеріального добробуту, поліпшення медичного забезпечення, умов праці та відпочинку населення, і навіть санітарно-технічні,агротехнологічний, гідротехнічні і меліоративні заходи, раціональна планування і забудова населених пунктів й багато іншого, що сприяє успіхам профілактики та ліквідації інфекційних захворювань.
Спеціальними є профілактичні заходи, проведені фахівцями лікувально-профілактичних і санітарно-епідеміологічних установ. Система профілактичних заходів включає й міжнародні заходи, коли питання стосується особливо небезпечних (карантинних)інфекцій.
Вакцинація —профілактичне щеплення.Антигенним матеріалом можуть бути: живі, але ослаблені штами мікробів; убиті мікроби; очищений матеріал, а саме білки мікроорганізмів; є й синтетичні вакцини.
54. Перша допомога при переломах, вивихах, забитих місцях, опіках, обмороженнях, враженні електричним струмом, удушенні, утопленні
Перелом
Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення.. Переломи бувають закриті і відкриті.
При переломах потерпілому необхідно забезпечити нерухомість пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин.
При нерухомості використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню – до здорової ноги.
Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках –не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи у всіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.
Схема надання першої допомоги при закритому переломі:
- знерухоміти місце перелому;
- накласти шину;
- дати постраждалому знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);
- на місце перелому прикласти холод для зменшення болю;
- викликати швидку допомогу або доставити постраждалого до лікувального закладу.
Схема надання допомоги при відкритому переломі:
- перевірте наявність пульсу та дихання;
- у разі необхідності очистіть дихальні шляхи постраждалого;
- забезпечте нерухомість зламаної кінцівки;
- розріжте одяг на місці рани таким чином, щоб можна було накласти пов’язку;
- зупинить кровотечу (обробіть краї рани і накладіть стерильну пов'язку);
- накладіть шину.
Перша допомога при вивихах повинна бути надана максимально швидко:
• Для початку закріпіть постраждалу кінцівку, не змінюючи положення вивихнутого суглоба. З цією метою накладіть фіксуючу пов'язку (косинку) або шину; якщо травма на руці, руку можна прибинтувати до тіла.
• До місця вивиху потрібно прикласти холод – наприклад, грілку з льодом, або рушник, змочений дуже холодною водою.
• Зрозуміло, на цьому етапі ніяка мазь від вивихів і розтягувань не спроможна допомогти. Необхідно терміново звернутися до лікаря в лікарню – він вправить кістки на місце і розповість, як лікувати вивих надалі.
Перша допомога при забитих місцях (ударах). Забиті місця характеризуються ушкодженням м'яких тканин із внутрішньою кровотечею. Необхідно змазати шкіру на місці удару настойкою йоду і накласти на деякий час холодний компрес, потім пов'язку. На другу добу після отримання травми її лікують теплом. Якщо потерпілий травмував голову, груди, живіт, йому слід забезпечити повний спокій, дати протишокові ліки і транспортувати до медпункту. У разі удару в живіт постраждалому не можна давати пити.
При термічних і електричних опіках першого ступеня після ліквідації впливу на тіло людини небезпечного фактора (вогню, гарячої поверхні, гарячих рідин, газу або пари) уражені ділянки тіла слід поливати струменем холодної води або обкласти снігом на 15-20 хв. це зменшує біль і запобігає набряку тканин.
При невеликих за площею опіках першого і другого ступенів на обпалену ділянку шкіри накладають стерильну пов'язку.
Щоб уникнути зараження при наданні допомоги потерпілому, не можна торкатися руками обпалених ділянок або змащувати їх мазями (жирами, оліями, вазеліном), присипати питною содою, крохмалем. Не можна також проколювати міхури і видаляти сторонні частки, що пристали до обпаленого місця тому що, видаляючи їх, легко можна зняти обпалену шкіру і тим самим створити сприятливі умови для зараження рани.Не можна зривати одяг і взуття з обпаленого місця. їх необхідно розрізати ножицями або ножем, а потім обережно зняти. Якщо обгорілі шматки одягу прилипли до шкіри, то поверх накладають стерильну пов'язку і направляють потерпілого в лікувальну установу.
Обмороження. Необхідно доправити потерпілого у приміщення і напоїти його теплим чаєм, натерти спиртом. Бажано помістити потерпілого у ванну з теплою водою.
Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:
- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);
- при раптовій зупинці серці – нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;
- при кровотечі – накладіть кровоспинний джгут, стисну пов’язку;
- при електричних опіках і ранах – накладіть стерильні пов’язки;
19. Рефлекс — реакція організму на будь-яке подразнення, що здійснюється за участю нервової системи. Рефлекс е основною формою діяльності нервової системи організму.
Безумовні рефлекси — це природжені реакції організму за участю нервової системи у відповідь на вплив подразників. Ці рефлекси спадкові, сформовані до моменту народження. Безумовними їх називають тому, що для їх утворення не потрібно якихось умов. Біологічна роль цих рефлексів полягає в тому, що вони зумовлюють існування новонароджених як у перші моменти після народження, так і в наступному житті, вони є основою для формування умовних рефлексів (про них йтиметься далі). Слід пам'ятати, що такий поділ рефлексів значною мірою умовний, оскільки вони так тісно взаємопов'язані, що стають невіддільними, і в чистому вигляді їх виділити важко.
Безумовні рефлекси разом з умовними забезпечують пристосованість організмів до умов життя.
Прикладами безумовних рефлексів є харчові, захисні, статеві, больові, ковтання, блювання, чхання, кашлю, мигання, саморегуляція функцій органів і систем тощо. В перші моменти після народження дитина здатна дихати, харчуватися за допомогою ссання тощо.
Умовні рефлекси — складні пристосувальні реакції, що виробляються в процесі життя на основі безумовних. На відміну від безумовних, умовним рефлексам не властива сталість. Вони можуть утворюватися і зникати залежно від конкретних умов. Тому їх називають умовними, тобто для їх формування потрібні умови. Ці рефлекси утворюються за участю кори великих півкуль. Про це свідчать досліди на тваринах, у яких видаляли кору. Вони майже втрачали здатність утворювати умовні рефлекси, але зберігали безумовні та раніше вироблені умовні.
o пропріорецептори (від лат. proprius - власний, особливий, receptor - той, що сприймає), які сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.
2. Доцентровий (чутливий, інформаційний) нейрон - аферентний нерв, який передає збудження від рецептора в ЦНС.
3. Ділянка нервової системи (нервовий центр, ЦНС), де збудження, зазнавши складних змін, передається на відцентровий нейрон;
4. Відцентровий (руховий, командний) нейрон - еферентний нерв, що несе збудження від центральної нервової системи до робочого органу;
5. Ефектор (виконавчий орган), який відповідає на подразнення (м'язи, залози, кровоносні судини).
Згідно з ученням І.П. Павлова, будь-який рефлекторний акт складається з трьох ланок: подразник -> мозкова робота -> виконавча діяльність організму у відповідь на цей подразник. Такий тричленний рефлекс названо дугоподібним. Але будь-який рефлекс не закінчується роботою виконавчих органів у відповідь на зовнішнє подразнення. Між ЦНС і робочим, виконавчим органом, існують як прямі, так і зворотні зв'язки. Коли виконавчі органи здійснюють ту чи іншу рефлекторну роботу, вони, в свою чергу, посилають в мозок аферентні (чутливі) сигнали, які інформують його про те, які зміни відбуваються в організмі. П.К. Анохін назвав цей потік інформації зворотною аферентацією. Таким чином, рефлекс відбувається не за принципом дуги, а кільцеподібно: подразник -> мозкова робота - діяльність організму у відповідь на подразник -> зворотна аферентація -> нова мозкова робота -> нові уточнені "накази" виконавчим органам і т.д. Рефлекторна реакція не припиняється зразу ж після припинення дії подразника, а ще якийсь час до робочого органа від ЦНС надходять збудливі імпульси. Це - післядія.
25.
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление
