Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Невпинно змагатися




ДЕСЯТИЙ ДЕНЬ – РОЗВАЖАННЯ ІІІ

«Трудись і ти, як добрий воїн Христа Ісуса».

1. Бої за перемогу любови – довготривалі й здебільшого затяжні.

Навіть сміливого охоплює деколи знесилення, зване також моральним пригніченням.

Неспостережно зроджується воно з нагромадження багатьох перешкод та безперервних невдач. Чуємося тоді мляві й ослаблені, та нежданно, й задля малої дрібниці, чи то перевтоми чи нездужання, або докору чи неуваги, ми збентежені та знеохочені.

Тоді все стає противне. Не смакують духовні розмови, не помагають, досі піддержуючі на дусі, книжки, допікають нестерпно духовні вправи. Ніщо не заохочує, усе зануджує та набрид жує.

Духовне життя виглядає як – оманна ілюзія, й здобуття вершин – неможливе. В похмурому настрої сідаємо у половині дороги та безпорадно поглядаємо на вершок гори.

Це все дуже поважна перешкода; вона іноді колодою завалює шлях і дуже енергійним людям. Тому належить шукати причин цього пригнічення, та способів як із-під нього визволитися.

2. Найперш, побожна людино, потішся думкою, що ти – не одинока в світі, підлегла подібному тимчасовому знесиленню. Інколи й найкращі люди знемагають цією в'ялістю. Навіть щасливці, упривілейовані звичною Господньою приявністю та розмовою з Ним, не потрапили захиститись завжди від цих важких хвилин.

Божественна Премудрість часом дає відчути і людям дуже доброї волі їх особисту безсильність.

3. Зрештою, «не дивота – сказав св. Франц Сальський, – що злиденність інколи чується злиденною». Що чудного, що природа часом зморюється та не хоче йти вперед. Наше тіло, схоже на Валаамову ослицю, іноді не хоче служити. Ти її бий, а вона радніш валиться на землю, ніж мала б нас понести.

Часто ми знесилені, бо перебрали мірку в духовних вправах або в зовнішній праці.

Усе треба робити помірковано та не перевантажувати ні тіла, ні духа. Треба своєчасно відпочити, перевести дух, а тоді підбадьоритись: нумо, до вершка вже недалечко, з нами Бог! Вперед!

4. Гідне подиву вже те, що, хоч із підмогою ласки, людина потрапить здобутися бодай на один акт Любови.

Людські почування вже змалку хиляться до почуттєвого й підпадають чарам зовнішнього. Лиш досліджуванням упевнюється людина про Боже існування. А про світ надприродний дізнається тільки з поголосок.

Словом, ми – низькопробні невіжі та лиходії, силкуємось полум'яно полюбити незрівняну Божу красу й тому натужуємо всі сили тіла й душі, і при кожному надхненні та ледве помітному покликові невидної ласки, пориваємося вгору.

Марна, тілесна людина, вирішує відцуратися всіх тваринних поривань, перебудувати себе, перетворити, виправити свій осуд і своє серце, й то не на один раз, а назавжди. Все це вона робить підо впливом невидної ласки, в яку вірить і просить на поміч.

Людина, загрожена безліччю спокус, наскоками світу й пекла, та своїм внутрішнім потуранням, з усіми своїми недоліками, навально повертається до Бога!

5. Тільки серед невпинної боротьби можна здобутися на таке геройське життя. Святість не виключає боротьби, але вимагає її та передбачає.

Досконалість у цьому світі – це не спочинок, ані насолодне дозвілля. Вона не є непорушністю, але ходом до Господа Бога. Вона – витривалість зусиль та невпинне змагання до надприродного ідеалу: «Забуваю те, що позаду, і змагаюся до того, що попереду». Кожна святість на землі є умовна, і можна їй постійно рости.

Більше з'єднаєшся з Богом та впірнеш у Його безконечність, то побачиш ширші простори й обрії. Доведеться пройти безконечний шлях.

Отож прожени з голови неправильну думку, що на землі найдеш спочинок. Живеш на світі не, щоб насолоджуватись Богом, але, щоб любити Його в праці, стражданні та боротьбі.

6. Де бої, там деколи й поразки. Хвилинні падіння не шкодять праці над удосконаленням. Вони – неминуча послідовність твоєї боротьби.

Сміливий воїн часом потовчений і поранений, однак його шрами – це вояцька слава.

Дехто добре не розрізняє в духовому житті того, що відноситься до нього і того, що відноситься до Бога. Бо те, що відноситься до нього самого, це в першій мірі любити Господа Бога, довірятись Йому, прохати в Нього все більше любови, та завжди в покорі підійматися з похибок і очищуватися в Христовій Крові.

Все інше, що лишається зробить Учитель. Під час того як людина бореться, оплакує свої провини та нарікає на брак любови до Господа Бога, Він пепомітно збагачує нас ласками, прикрашує чеснотами, поглиблює нашу покору й терпеливість, та, наче золотими кайданами, приковує нас до Себе вчинками нашої любови та каяття.

Ця праця вдвох триває до останньої хвилини життя. Людина бачила лиш свої провини, бо й справді безупину душа грішила, а Господь Бог враховував лише вияви любови.

Гріх був знищений негайно, як тільки його поповнено. За словом Ройсбрука, гріх схожий на стебелину, що зразу попався у велитенський Божий вогонь та миттю згорів.

7. Отож, людино доброї волі, не бентежся своїми провинами. Завжди прохай пробачення та й далі невтомно люби Господа. Ти вже бачиш, що конечно треба любити, завжди любити. Любов навчить тебе завзяття в боротьбі, скрухи та духа молитви.

Любов привчить тебе ублагороднювати волю зреченням, упорядковувати твоє самовілля послухом, та визволяти твій ум від безхосенних думок.

Любов вигострить твою здатність до застанови, виправить твоє міркування покорою, покерує уявою та усмирить твої пристрасті.

Любов огорне твої почуття чистотою та відтягне душу від земських дібр.

Любов пройме тебе сердечною дружбою до Ісуса, відслонить таємницю Його Мук, Його Євхаристійного та Його Містичного життя в тобі.

Вкінці любов навчить тебе залишити себе самого, щоб бути одно з Христом, жити Його міццю, діяти й терпіти за Його прикладом, та Його силою продовжувати діло Відкуплення.

Так все починається, удосконалюється, викінчується – любов'ю.

8. Друже! Кінчаючи ці духовні вправи, онови для Господа постанову не схитнутись у любові. Як чуєшся зморений, в'ялий та недовірливий, то – гляди у небо.

Христос Цар споглядає на тебе звідти й нікому не вихопити тебе з Його рук.

Він – приятель вірний, що зачав освячувати тебе й доведе діло до ладу, наперекір усім зовнішнім та внутрішнім труднощам, лиш довір'яй Йому та дозволь діяти в твоїй душі.

Люби Його й невпинно заявляй, що любиш. Повсякчасно проси нових ласк, світла та сили. Завжди повертайся до Нього й освятишся.

 

 




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-25; Просмотров: 316; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.