Загальні положення. Кримінально-правова характеристика незаконного заволодіння транспортним засобом

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ОПЕРАТОРІВ СТІЛЬНИКОВОГО ЗВ'ЯЗКУ В РОЗКРИТТІ ЗЛОЧИНІВ

і. Якщо викрадено мобільний телефон, необхідно з'ясувати його абонентський номер, до якого оператора стільникового зв'язку відноситься, чи залишився технічний паспорт на телефон, в якому містяться дані про типовий серійний номер мобільного термінала (телефонної трубки) - ІМЕІ. На запит ОВС, відповідний оператор стільникового зв 'язку надає трафіки (роздруківку) телефонних з'єднань викраденого мобільного телефон}' із зазначенням базових станцій (орієнтовне місце знаходження абонента). Аналізуючи телефонні з'єднання і встановивши належність зафіксованих телефонних номерів, з'являється реальна можливість встановити "нового" власника телефонної трубки, тобто злочинця, або особу, якій передано чи продано цей телефон.

У випадках коли по абонентському номеру інформація відсутня, тоді необхідно організувати пошук по ІМЕІ в мережах існуючих операторів, так як мобільний термінал (телефонна трубка) може використовуватись з іншими чіп- картами того чи іншого
оператора стільникового зв'язку.

Установивши коло підозрюваних осіб та, з'ясувавши номери їх мобільних телефонів, через технічні можливості операторів (трафіки, ІМЕІ, базові станції), проводиться перевірка на предмет, де орієнтовно знаходився той чи інший підозрюваний у проміжок час}' підготовки та скоєння злочину, із ким розмовляв та таке інше.

Заступник Начальника ВКР Феодосійського МВ

ГУМВС України в АР Крим

майор міліції Л.Н. Ібраімов

Серед структурних підрозділів кримінальної міліції, які для попередження і розкриття злочинів застосовують оперативно-розшукові заходи, карний розшук посідає особливе місце. Одним із його завдань є попередження та розкриття тяжких злочинів. За даними статистики переважають саме такі злочини і значне місце серед них займають злочини вчинені щодо водіїв автотранспортних засобів. Майже третя частина цих злочинів вчиняється у співучасті.

Саме тому важливого значення набуває вдосконалення організаційно - тактичних форм

діяльності карного розшуку в розкритті злочинів пов'язаних з незаконними заволодіннями транспортними засобами.

За роки незалежності в Україні розпочата складна робота направлена на розвиток нормативно-правової бази по забезпеченню функціонування транспорту. Важливе значення в боротьбі зі злочинами на транспорті має правильне застосування кримінального законодавства. Згідно ст.289 КК України (в редакції від 01.09.2001р.) під незаконним заволодінням транспортним засобом слід розуміти вчинене умисно, з будь-якою метою протиправне вилучення будь-яким способом транспортного засобу у власника чи користувача всупереч їх волі. Відповідно до частини другої цієї статті під повторністю слід розуміти вчинення таких дій особою, яка раніше вчинила незаконне заволодіння транспортним засобом або злочин, передбачений статтями 185, 186, 187, 189-191 цього кодексу.

Законодавець відніс даний вид злочину до злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту (розділ IX Кримінального кодексу).

Тому суспільна небезпека незаконного заволодіння транспортним засобом зумовлена:

По-перше, неконтрольованим використанням джерела підвищеної небезпеки, що нерідко призводить до вчинення Інших злочинів даної категорії.

По-друге, злочинним посяганням на власність, а також тим, що в зв'язку з відносно великою вартістю транспортних засобів, такі злочини завдають значних матеріальних І моральних збитків потерпілому.

Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності на транспортний засіб, додатковим - здоров'я учасників дорожнього руху та Інших осіб, а також безпека дорожнього руху.

З об'єктивної сторони незаконне заволодіння транспортним засобом може бути скоєно різними способами, тобто таємно, відкрито, шляхом обману чи зловживання довірою, із застосуванням насильства чи без такого. Незаконність як ознаку незаконного заволодіння транспортним засобом, слід розуміти в тому значені, що особа яка скоює це посягання немає будь-якого права до даного транспортного засобу.

Незаконне заволодіння транспортним засобом є злочин з матеріальним складом і вважається закінченим з моменту заволодіння транспортним засобом і початком його руху будь-яким способом, а також момент, коли винна особа заволоділа транспортним засобом та має реальну початкову можливість розпорядитися чи користуватися ним. Спосіб і відстань переміщення транспортного засобу, а також строк користування ним на кваліфікацію не впливають.

Однак слід відмітити, що школи в теорії і на практиці бувають інші визначення моментів, коли злочин вважається закінченим. Існує точка зору, що поняття незаконного заволодіння транспортним засобом не включає в себе переміщення механічного транспортного засобу за допомогою фізичної сили людини. Такі дії у відповідних випадках при наявності умислу на подальше використання транспортного засобу за допомогою його двигуна пропонується кваліфікувати як замах на вчинення злочину.

У випадках, коли злочинець викрадає транспортний засіб і одночасно майно потерпілого що знаходиться в ньому, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів що передбачає відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом з будь-якою метою по ст. 289 КК України та відповідними статтями які передбачають відповідальність за крадіжку. Але якщо дії винного направлені на розукомплектування транспортного засобу без намірів заволодіти усім транспортним засобом (злочинець викрав з салону автомобіля магнітол), злив з бака бензин) - такі дії слід кваліфікувати за відповідними статтями, які передбачають відповідальність за викрадення

Суб'єктом даного злочину є фізична, осудна особа, якій на момент вчинення злочину виповнилось 14 років

При розгляді дій пов'язаних з самовільним використанням транспорту, слід враховувати деякі особливості, які стосуються відношення конкретної особи до транспортного засобу.

Не являється незаконним заволодінням транспортним засобом, використання такого в особистих цілях співробітниками державних, колективних та інших підприємств І організацій, якщо такі особи мати доступ до транспортних засобів по службі. Це як правило водії та інші особи в підпорядкуванні яких знаходився транспортний засіб.

Як свідчить практика, не визнаються злочинними аналогічні дії посадових осіб, які згідно своїх посадових обов'язків мають відношення до транспортного засобу.

Однак на нашу думку це правило не має розповсюджуватись у випадках, коли ця особа заволоділа транспортним засобом з метою його викрадення.

Суб'єктивна сторона даного злочин}' характеризується умисною формою вини на незаконне заволодіння чужим транспортним засобом, тобто виний усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій і бажає їх вчинити. При цьому факультативні ознаки суб'єктивної сторони, мотив і мета вчинення злочину на кваліфікацію не впливають. В даному випадку законодавець передбачив будь-яку мету незаконного заволодіння транспортним засобом - це може бути бажання повозитися, використати транспортний засіб в інших потребах, знищити чи пошкодити транспортний засіб, чи викрасти його.

Незаконне заволодіння транспортним засобом поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, чи з погрозою застосування такого насильства, слід кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України. Насильство при цьому застосовується з метою примусити потерпілого віддати злочинцю свій транспортний засіб або вчинити такі дії, які б сприяли вилученню транспортного засобу. Насильство при незаконному заволодінні може застосовуватися для утримання транспортного засобу, викраденого таємно чи відкрито, без застосування насильства.

Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, ядовитих чи сильнодіючих речовин з метою заволодіння його транспортним засобом, слід розглядати як насильство і якщо воно небезпечне для життя чи здоров'я, кваліфікувати за ч.2 ст.289 КК України.

Однією з кваліфікуючих ознак за ч. З ст.289 КК України, є незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене організованою групою.

Організованою групою визнається співучасть двох і більше осіб, які попередньо об'єдналися для вчинення злочину у стійку групу. Ознакою співучасті, є вчинення злочину двома і більше особами спільно. Спільність включає в себе наступні моменти:

- злочин вчинено спільними зусиллями усіх співучасників, наслідки яких досягнуто в результаті вчинення злочину, являються єдиними, неподільними, спільними для усіх співучасників; між діями співучасників І тим злочином, який вчинив виконавець є причинний зв'язок.

Форма співучасті - це об'єднання співучасників, що відрізняються між собою за характером ролей, які вони виконують і по стійкості суб'єктивних зв'язків між ними.

За суб'єктивними ознаками, по стійкості суб'єктивних зв'язків, по стійкості умислу існує три форми співучасті: співучасть без попереднього зговору, співучасть з попереднім зговором та злочинна організація.

Частина 4 ст.289 КК України передбачає звільнення від кримінальної відповідальності судом особи, яка вперше заволоділа транспортним засобом з будь-якою метою. За виключенням заволодіння транспортним засобом Із застосуванням будь-якого насильства до потерпілого, чи погрозою застосування такого насильства, але добровільно заявила про це правоохоронним органам, повернула транспортний засіб власник}' та повністю відшкодувала завдані збитки. Під добровільним поверненням транспортного засобу слід розуміти такі дії, коли особа і в подальшому має можливість володіти транспортним засобом, але незалежно від мотивів, за власним бажанням передає його у відповідний правоохоронний орган. Мотиви такого рішення можуть бути різні. Однак добровільність відсутня, коли особа яка повертає транспортний засіб, розуміє, що скоро буде викрита, робить це з метою уникнути кримінальної відповідальності.

Дата добавления: 2015-06-25