Розділ I теоретичні основи проблеми особисто орієнтованого навчання у процесі викладання історії в школі

ВСТУП

Актуальність дослідження. Зміни, що відбуваються в сучасному українському суспільстві, сприяють формуванню нових пріоритетних цінностей і стратегій в усіх сферах життя і діяльності, в тому числі Й в освітньому процесі. Докорінне реформування системи освіти визначається Законом України «Про освіту» та Державною національною програмою «Освіта» («Україна ХХІ століття»), пріоритетними положеннями Болонської декларації. Цими документами проголошуються освітні пріоритети забезпечення гармонійного та різнобічного розвитку людини як особистості та найбільшої цінності суспільства, формування в неї цілісної картини світу, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, що спонукає до реалізації особистісно-орієнтованого підходу в навчанні. В умовах прискорення глобалізацій цих процесів у всіх сферах буття людини, головним стратегічним напрямком розвитку системи шкільної освіти в різних країнах, в тому числі в Україні, стало вирішення проблеми особистісно-орієнтованого навчання – навчання, де особистість учня знаходиться в центрі уваги педагога; в якому діяльність навчання, пізнавальна діяльність на противагу викладанню є провідною в системі «учитель – учень».

У сучасній науковій літературі усталеною є думка про те, що особистісно-орієнтована система навчання передбачає вирішення завдань зміни традиційної педагогіки педагогікою толерантності, суб’єктно–об’єктних відносин між вчителем і учнем, побудови процесу навчання й виховання кожного конкретного учня на основі його природних здібностей з урахуванням задоволення потреб дитини в пізнанні, самопізнанні й розвиткові. З особливою актуальністю ці завдання постають перед старшою школою, що має підготувати людину самодостатню для свідомої життєдіяльності в різних сферах суспільства.

Сучасна педагогіка та методика викладання історії орієнтує на необхідність формування особистості, якій притаманні індивідуальні риси, яка має власні погляди на події і процеси, вміє критично мислити та сприймати різні точки зору. Саме така особистість готова стати повноцінним громадянином держави, який усвідомлено приймає рішення і визначає свою громадянську позицію, що є дуже важливим в умовах розбудови української державності.

Мета дослідження полягає у тому, щоб комплексно і об’єктивно дослідити наукову літературу, присвячену цій проблемі, показати місце особисто орієнтованого навчання історії в системі освіти України.

Завдання дослідження: 1. проаналізувати філософську, психолого-педагогічну, науково-методичну літературу з метою визначення сучасної концепції і перспектив особистісно-орієнтованого навчання історії; 2. дослідити стан розробки і специфіку використання на практиці диференційованого навчання у вітчизняній шкільній освіті;3. визначити оптимальні педагогічні умови ефективного застосування особистісно-орієнтованого навчання у процесі викладання історії в школі;4. охарактеризувати основні методи особистісно-орієнтованого навчання;5. визначити особливості використання особистісно-орієнтованого навчання у навчальній практиці вчителя Липницької ЗОШ Житомирської області М.О. Хоптинця. Предмет дослідження − це процес особистісно-орієнтованого навчання у старших класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів України на уроках історії. Об’єктом дослідження є інноваційні технології в навчально-виховному процесі середніх загальноосвітніх навчальних закладів України. Методи дослідження обумовлені специфікою об’єкту та предметанаукового вивчення, окресленими завданнями та метою. Дослідження проводилося на основі використання таких наукових методів, як теоретичний аналіз, синтез і порівняння філософської, психолого-педагогічної і методичної літератури з проблеми дослідження, навчальних програм, підручників і нормативних документів із навчання історії; теоретичне моделювання навчально-пізнавальної діяльності учнів. Теоретико-методологічною основою дослідження є закони теорії пізнання, її діалектичний метод; концептуальні положення філософії, психології, педагогіки щодо єдності свідомості та діяльності у процесі формування особистості; концепція особистісно-орієнтованої освіти; теорія диференційованого навчання; застосування до об’єкту дослідження системного аналізу, який дозволяє виокремити в ньому предмет дослідження з точки зору його структури і змісту.

Теоретичне значення дослідження полягає в тому, щовисновки дослідження можуть використовуватись у подальших дослідженнях цієї теми.

Практичне значення полягає в тому, що фактичний матеріал та висновки можуть бути використані при методичній підготовці уроків з історії.

Дата добавления: 2015-06-25