Ухвалою. 3 страница

4. Якщо суд задовольняє цивільний позов щодо кількох обвинувачених
- цивільних відповідачів, у вироку має бути зазначено, в якій формі на них по­
кладається цивільна відповідальність - часткова чи солідарна.

5. Шкода, завдана потерпілому спільним діянням кількох осіб, відшкодо­
вується цими особами, за загальним правилом, у солідарному порядку. Коли ж
є заява про це потерпілого, суд може визначити їх відповідальність у частках,
відповідно до ступеня їхньої вини (участі у завданні шкоди) (ст. 1190 ЦК).

Неприпустимим є покладення солідарної відповідальності на осіб, яких притягнено до кримінальної відповідальності в одній справі, проте за кримі­нальні правопорушення, не пов'язані спільним умислом.

6. У випадках, якщо шкоду завдано спільними діями обвинуваченого та
іншої особи, кримінальне провадження щодо якої було закрите з підстав, пе­
редбачених п. 4, 6 ч. 1, п. 1, 2 ч. 2 ст. 284 КПК, суд стягує завдану шкоду в
повному обсязі з обвинуваченого і роз'яснює цивільному позивачу його пра­
во пред'явити позов у порядку цивільного судочинства до особи, кримінальне
провадження щодо якої було закрито, про відшкодування шкоди в солідарному
порядку.

7. Якщо внаслідок кримінального правопорушення (суспільно небезпеч­
ного діяння) під час кримінального провадження настала смерть потерпілого -
цивільного позивача, суд стягує шкоду за цивільним позовом на користь близь­
ких родичів чи членів сім'ї такої особи (ч. 6 ст. 55 КПК).

330 _______________________________________________________________

8. У справах про застосування примусових заходів виховного характеру
суд стягує з фізичних та юридичних осіб - цивільних відповідачів, відповідаль­
них за шкоду, завдану суспільно небезпечним діянням неповнолітнього у віці
від одинадцяти років до досягнення віку, з якого настає кримінальна відпові­
дальність (малолітньої особи), завдану ним шкоду, якщо вони не доведуть, що
шкода завдана не з їх вини (ч. 1, 2, 3 ст. 1178 ЦК).

9. У справах про застосування примусових заходів медичного характеру
шкода, завдана неосудною або обмежено осудною особою, яка в момент її за­
вдання не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними,
за загальним правилом, не відшкодовується. Але з урахуванням матеріального
становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може, постановляючи
ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру, стягнути з
неї шкоду частково або в повному обсязі.

Якщо ж зазначена особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та/або не могла керувати ними, в результаті вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1186 ЦК).

10. При ухваленні виправдувального вироку суд відмовляє в задоволенні
позову, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення
(п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) не доведено, що вчинено кримінальне правопорушен­
ня, в якому обвинувачується особа; 3) не доведено, що кримінальне правопору­
шення вчинене обвинуваченим (п. 1, 2 ч. 1 ст. 373 КПК).

Положення кримінального процесуального закону про те, що у разі ви­правдання обвинуваченого за його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду (ч. З ст. 129 КПК) і пояснен­ню не піддається. Ймовірно, відбулася плутанина між положеннями права кри­мінального процесуального та цивільного процесуального, оскільки згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК підставою звільнення від доказування в цивільному судочинстві є вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, щодо цивільно-право­вих наслідків дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце дії та чи вчинені вони цією особою.

11. Суд залишає позов без розгляду у разі виправдання обвинуваченого
з підстав: 1) за відсутності (встановлення відсутності) в його діянні складу
кримінального правопорушення (ч. З ст. 129, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК); 2) якщо
не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопору­
шення (п. З ч. 1 ст. 373 КПК); 3) якщо в судове засідання не прибув цивільний
позивач, його представник чи законний представник і від нього не надійшло
клопотання про розгляд позову за його відсутності, або якщо обвинувачений
чи цивільний відповідач не визнав чи не повністю визнав пред'явлений позов
(ч. 1 ст. 326 КПК).

В усіх наведених випадках за цивільним позивачем залишається право пред'явлення позову в порядку цивільного судочинства.

_ 331

12. Якщо суд залишив без розгляду позов, пред'явлений у кримінальному провадженні, час від дня пред'явлення позову до набрання законної сили су­довим рішенням, яким позов було залишено без розгляду, не зараховується до позовної давності.

Якщо частина строку, що залишилася, є меншою ніж шість місяців, вона подовжується до шести місяців (ч. 2 ст. 265 ЦК).

Стаття 1 ЗО. Відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незакон­ними рішеннями, діями чи бездіяльністю

1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розсліду­вання, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Дер­жавного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

1. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю ор­
гану, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування,
прокуратури або суду, відшкодовується (компенсується) у випадках та порядку,
передбачених Цивільним кодексом України (п. 2 ч. 2 ст. 1167, ст. 1176) і Законом
України від 1 грудня 1994 р. «Про порядок відшкодування шкоди, завданої гро­
мадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову
діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

2. Згідно із зазначеним Законом відшкодуванню підлягає шкода, завдана
громадянинові внаслідок: 1) незаконного засудження, незаконного повідомлен­
ня про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття
і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального прова­
дження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного
відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують
права громадян; 2) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів,
передбачених Законами України «Про оперативно-розшукову діяльність»,
«Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та
іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону «Про порядок відшкодуван­ня шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокура­тури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досу­дове розслідування, прокуратури і суду.

3. Право на відшкодування шкоди виникає у випадках: 1) ухвалення ви­
правдувального вироку суду; 2) встановлення в обвинувальному вироку суду
чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду)
факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального право­
порушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведен­
ня в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладен-

332 __________________________________________________________

ня фешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; 3) закриття кримі­нального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстанов-лення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати.

Право на відшкодування шкоди, завданої зазначеними у ст. 1 вказаного Закону оперативно-розшуковими заходами, виникає у випадках встановлення фактів порушень прав і свобод громадянина обвинувальним вироком суду чи іншим рішенням суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду), або за умови, що протягом шести місяців після проведення таких заходів не було розпочате кримінальне провадження за результатами таких заходів.

4. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про ам­
ністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.
Не має права на відшкодування шкоди також особа, яка у процесі досудового
розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала
встановленню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному
притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню за­
побіжного заходу, незаконному затриманню (ч. 4 ст. 1176 ЦК).

5. Відшкодуванню (поверненню) підлягає: 1) заробіток та інші грошові
доходи, які громадянин втратив унаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому
числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них,
частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був
громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші
цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органа­
ми досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшуко­
ву діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на
виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином;

4) суми, сплачені громадянином у зв'язку з наданням йому правової допомоги;

5) моральна шкода.

Відшкодування (компенсація) моральної шкоди провадиться у разі, якщо незаконні дії оперативно-розшукових органів, органів досудового розслідуван­ня, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додатко­вих зусиль для організації свого життя.

6. У разі виникнення права на відшкодування (компенсацію) завданої шко­
ди орган, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчий, прокурор
або суд зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав чи
свобод та відшкодування (компенсацію) завданої шкоди.

7. Розмір відшкодування шкоди (за винятком майна), залежно від того, який
орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, в місячний термін з
дня звернення громадянина визначають, відповідно, оперативно-розшуковий

__________________ 333

орган, орган досудового розслідування, прокуратура, суд, про що виносять по­станову (постановляють ухвалу).

Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу в першій інстанції.

8. У разі незгоди з винесеною постановою (постановленою ухвалою) про відшкодування (компенсацію) шкоди, громадянин вправі подати заяву про її оскарження, на вибір громадянина, до суду за місцем його проживання або за місцезнаходженням відповідного органу, що здійснює оперативно-розшуков> діяльність, досудове розслідування, чи прокуратури (а ухвалу суду - до апеля­ційного суду). Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.

Розділ II. Заради забезпечення кримінального провадження

Глава 10.

Заходи забезпечення кримінального провадження і підстави їх застосування

Стаття 131. Види заходів забезпечення кримінального провадження

1. Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з
метою досягнення дієвості цього провадження.

2. Заходами забезпечення кримінального провадження є:

1) виклик слідчим, прокурором, судовий виклик і привід;

Дата добавления: 2015-06-25