Порядок виконання ухвали. 3 страница. Право керування судном. Судном називається плавуча конструкція, спеці­ально призначена для перевезення людей

Право керування судном. Судном називається плавуча конструкція, спеці­ально призначена для перевезення людей, вантажів, або виконання інших за­вдань; вони можуть бути великотонажними або маломірними. В цій статті КПК за логікою речей мова йде про право керування маломірними суд­нами як засобами місцевого значення. Маломірні судна - самохідні судна з головними двигунами потужністю менш ніж 75 к.с. (55 кВт) і несамохідні суд­на та парусні судна валовою місткістю менш ніж 80 реєстрових тонн (одна р.т. дорівнює 2,83 куб. м корисного об'єму), а також моторні судна, незалежно від потужності двигунів, але валовою місткістю не більш ніж 10 реєстрових тонн. Документами на право керування судном можуть бути відповідні свідоцтва або дипломи.

Право полювання. Відповідно до ст. 23 Закону України «Про тваринний світ» документами на право полювання є: посвідчення мисливця; щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання з від­міткою про сплату державного мита; дозвіл на добування мисливських тварин (ліцензія, відстрільна картка тощо); відповідний дозвіл на право користування вогнепальною мисливською зброєю (у разі полювання з такою зброєю); пас­порт на собак мисливських порід, інших ловчих звірів і птахів з відміткою про допуск до полювання у поточному році у разі їх використання під час полю­вання.

Зазначені документи мисливець зобов'язаний мати під час здійснення по­лювання, транспортування або перенесення продукції полювання і пред'являти їх на вимогу осіб, уповноважених здійснювати контроль у галузі мисливсько­го господарства та полювання. Посвідчення мисливця та щорічна контрольна картка обліку добутої дичини і порушень правил полювання видаються спе­ціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі мис­ливського господарства та полювання або його територіальними органами у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 780 від 20 липня 1996 р.

Право на здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, що не заборонена законом. Стаття 42 ГК України встановлює, що підприємницькою діяльністю є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик госпо­дарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємця­ми) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання

прибутку. Умовами здійснення підприємницької діяльності згідно зі ст. 50 ЦК України є повна цивільна дієздатність фізичної особи та державна реєстрація.

Державна реєстрація фізичної особи-підприємця засвідчує факт набуття нею статусу підприємця. Порядок проведення державної реєстрації передбаче­ний ст. 58 ГК та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Така реєстрація проводиться за заявою фізич­ної особи державним реєстратором виключно у виконавчому комітеті міської ради міста обласного значення або у районній, районній у містах Києві та Се­вастополі державній адміністрації за місцем проживання фізичної особи-під­приємця. Відомості про фізичну особу-підприємця, зазначені у реєстраційній картці, включаються до Єдиного державного реєстру. За результатами держав­ної реєстрації видається свідоцтво, яке є безстроковим і виступає основним до­кументом, що підтверджує право фізичної особи на заняття підприємницькою діяльністю.

3. Вилучення відповідних документів, які дають право користуватися спеціальним правом, проводиться слідчим під час затримання, а обмеження у користуванні спеціальним правом під час досудового розслідування може бути здійснене на підставі рішення слідчого судді на строк не більше двох місяців.

Стаття 149. Наслідки тимчасового вилучення документів, які по­свідчують користування спеціальним правом

1. Особа, яка здійснила затримання у передбаченому статтею 208 цьо­
го Кодексу порядку, зобов'язана одночасно із доставлениям затриманої
особи до уповноваженої службової особи (особи, якій законом надано право
здійснювати тимчасове вилучення документів, що посвідчують користу­
вання спеціальним правом) передати їй тимчасово вилучені документи,
які посвідчують користування спеціальним правом, якщо такі документи
було вилучено. Факт переданий тимчасово вилучених документів, які по­
свідчують користування спеціальним правом, засвідчується протоколом,
складеним в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час за­
конного затримання та тимчасового вилучення документів, які посвідчу­
ють користування спеціальним правом, або негайно після їх здійснення
зобов'язана скласти відповідний протокол у порядку, визначеному цим
Кодексом.

3. Після складення протоколу про тимчасове вилучення документів,
які посвідчують користування спеціальним правом, слідчий, прокурор,
інша уповноважена службова особа зобов'язана передати тимчасово вилу­
чені документи на зберігання у порядку, встановленому Кабінетом Міні­
стрів України.

1- Під час затримання особи у порядку, передбаченому ст. 208 КПК, при особистому обшуку можуть бути знайдені та вилучені документи, які

-------------------------------------------------------------------------------------------- 357

посвідчують користування такої особи спеціальним правом: керування тран­спортним засобом або судном, полювання або здійснення підприємницької ді­яльності. Про це зазначається у протоколі затримання (наприклад, як результат особистого обшуку особи).

2. Після затримання та виявлення відповідних документів, якщо є підста­
ви для їх тимчасового вилучення, слідчий, прокурор або інша уповноважена
особа складає протокол про тимчасове вилучення документів, які посвідчують
користування спеціальним правом.

3. Вилучені документи, які посвідчують користування спеціальним пра­
вом, слідчий, прокурор або інша уповноважена особа зобов'язана передати на
зберігання, яке проводиться в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок
вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних спра­
вах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду,
затвердженою спільним наказом Генеральної прокуратури України, МВС Укра­
їни, ДПА України, СБ України, голови Верховного Суду України, Державної
Судової адміністрації України від 27 серпня 2010 р. № 51/401/649/471/23/125.

Див. також коментар до ст. 100 КПК України.

Стаття 150. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором під час досудово­
го розслідування має право звернутися до слідчого судді із клопотанням
про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. У випад­
ку тимчасового вилучення документів, які посвідчують користування
спеціальним правом, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором
зобов'язаний звернутися до слідчого судді із відповідним клопотанням не
пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення. Пропуск зазначеного
строку тягне за собою необхідність повернення тимчасово вилучених до­
кументів.

2. У клопотанні зазначаються:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення за законом
України про кримінальну відповідальність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні
кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) причини, у зв'язку з якими потрібно здійснити тимчасове обмежен­
ня у користуванні спеціальним правом;

5) вид спеціального права, яке підлягає тимчасовому обмеженню;

6) строк, на який користування спеціальним правом підлягає тим­
часовому обмеженню;

7) перелік свідків, яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допи­
тати під час розгляду клопотання.

358________________________________________________________________

До клопотання також додаються:

1) копії матеріалів, якими прокурор, слідчий обґрунтовує доводи кло­
потання;

2) документи, які підтверджують надання підозрюваному копій кло­
потання та матеріалів, що обґрунтовують клопотання.

1. Не пізніше двох днів з моменту тимчасового вилучення документів,
які посвідчують користування спеціальним правом, прокурор, слідчий за по­
годженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про тим­
часове обмеження у користуванні спеціальним правом особи, в якої вилучено
документи.

Якщо дводенний строк звернення з клопотанням пропущений, зазначені документи без заперечень повертаються особі, в якої вони були вилучені.

2. У КПК визначені вимоги, які пред'являються до змісту клопотання про
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом. Зокрема, в тексті клопо­
тання обов'язково надається: короткий виклад обставин кримінального правопору­
шення, у зв'язку з яким подається клопотання; правова кваліфікація кримінального
правопорушення за законом України про кримінальну відповідальність; виклад об­
ставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні кримінального правопору­
шення, і посилання на ці обставини; причини, у зв'язку з якими потрібно здійснити
тимчасове обмеження у користуванні спеціальним правом (наприклад, можливість
використання цього права в подальшій злочинній діяльності або це буде перешко­
джати можливій конфіскації майна тощо); вид спеціального права, яке підлягає тим­
часовому обмеженню (право керування транспортним засобом або судном; право
полювання або право на здійснення підприємницької діяльності); строк, на який ко­
ристування спеціальним правом підлягає тимчасовому обмеженню; перелік свідків,
яких прокурор, слідчий вважає за необхідне допитати під час розгляду клопотання.

3. До клопотання мають бути додані: копії матеріалів, якими прокурор,
слідчий обґрунтовує доводи клопотання; документи, які підтверджують надан­
ня підозрюваному копії клопотання та копій матеріалів, що обґрунтовують кло­
потання (наприклад, відмітка на копіях документів про їх отримання або копія
відповідного листа про направлення копій документів).

Стаття 151. Розгляд клопотання про тимчасове обмеження у корис­туванні спеціальним правом

1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом розглядається слідчим суддею не пізніше трьох днів з дня його над­
ходження до суду за участю прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його
захисника.

2. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціаль­
ним правом, якщо документи, які посвідчують користування спеціальним
правом, не були тимчасово вилучені, може розглядатися лише за участю
підозрюваного, його захисника.

3. Слідчий суддя, встановивши, що клопотання про тимчасове обме­
ження у користуванні спеціальним правом подано без додержання вимої
статті 150 цього Кодексу, повертає його прокурору, про що постанов.їж
ухвалу.

4. Під час розгляду клопотання про тимчасове обмеження у користу­
ванні спеціальним правом слідчий суддя маг право за клопотанням сторін
кримінального провадження або за власною ініціативою заслухати будь-
якого свідка чи дослідити будь-які матеріали, що мають значення для ви­
рішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним
правом.

1. Клопотання про тимчасове обмеження у користуванні спеціальним пра­
вом розглядається слідчим суддею. При цьому розгляд проводиться за участі
прокурора та/або слідчого, підозрюваного, його захисника. Визначено, що таке
клопотання, якщо при цьому зазначені документи, які посвідчують користу­
вання спеціальним правом, не були раніше тимчасово вилучені, розглядаються
обов'язково за участі підозрюваного, його захисника.

2. Слідчий суддя своєю ухвалою може повернути клопотання прокурору у
випадку, якщо воно було подано без додержання вимог ст. 150 КПК.

3. Під час розгляду зазначеного клопотання слідчий суддя не обмежений
переліком свідків, яких прокурор, слідчий вважають за необхідне допитати під
час розгляду клопотання. Він має право за клопотанням сторін кримінального
провадження або за власною ініціативою заслухати будь-якого свідка чи дослі­
дити будь-які матеріали, що мають значення для вирішення питання про тим­
часове обмеження у користуванні спеціальним правом.

Стаття 1 52. Вирішення питання про тимчасове обмеження у корис­туванні спеціальним правом

1. Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про тимчасове
обмеження у користуванні спеціальним правом, якщо слідчий, прокурор
не доведе наявність достатніх підстав вважати, що такий захід необхідний
для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчинен­
ню іншого, припинення або запобігання протиправній поведінці підозрю­
ваного щодо перешкоджання кримінальному провадженню, забезпечення
відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

2. При вирішенні питання про тимчасове обмеження у користуванні
спеціальним правом слідчий суддя зобов'язаний врахувати такі обставини:

1) правову підставу для тимчасового обмеження у користуванні спе­
ціальним правом;

2) достатність доказів, які вказують на вчинення особою криміналь­
ного правопорушення;

3) наслідки тимчасового обмеження у користуванні спеціальним пра­
вом для інших осіб.

3. За наслідками розгляду клопотання слідчий суддя постановляє
ухвалу, в якій зазначає:

1) мотиви застосування або відмови у задоволенні клопотання
про застосування тимчасового обмеження у користуванні спеціальним
правом;

2) перелік документів, які посвідчують користування спеціальним
правом та які підлягають поверненню особі або вилученню на час тим­
часового обмеження у користуванні спеціальним правом;

3) строк тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом,
який не може становити більше двох місяців;

4. Копія ухвали надсилається особі, яка звернулася з відповідним кло­
потанням, підозрюваному, іншим заінтересованим особам не пізніше дня,
наступного за днем її постановления, та підлягає негайному виконанню в
порядку, передбаченому для виконання судових рішень.

1. У задоволенні заявленого клопотання слідчий суддя відмовляє, якщо
прокурор або слідчий не доведуть наявність достатніх підстав вважати, що та­
кий захід необхідний:

а) для припинення кримінального правопорушення чи запобігання вчи­
ненню іншого;

б) для припинення або запобігання протиправній поведінці підозрюваного
щодо перешкоджання кримінальному провадженню;

в) для забезпечення відшкодування шкоди.

2. Для вирішення питання про тимчасове обмеження у користуванні спе­
ціальним правом слідчий суддя враховує правову підставу для тимчасового об­
меження у користуванні спеціальним правом; достатність доказів, які вказують
на вчинення особою кримінального правопорушення; наслідки такого тимчасо­
вого обмеження для інших осіб.

Якщо внаслідок тимчасового обмеження особи в користуванні спеці­альним правом істотно порушуються права, свободи і законні інтереси ін­ших осіб, слідчий суддя зобов'язаний вищою мірою уважно врахувати цю обставину.

3. У результаті розгляду клопотання слідчий суддя постановляє ухвалу, в
якій зазначаються відповідні мотиви застосування цього заходу або відмови;
вказується перелік відповідних документів, які посвідчують користування спе­
ціальним правом (які залежно від прийнятого рішення підлягають повернен­
ню або вилученню на час тимчасового обмеження у користуванні спеціальним
правом). Строк тимчасового обмеження не може бути більше двох місяців. На­
прикінці в ухвалі зазначається про порядок її виконання, передбачений ч. 4 цієї
статті КПК.

4. Копія ухвали надсилається заінтересованим особам не пізніше дня, на­
ступного за днем її постановления, та підлягає негайному виконанню.

-------------------------------------------------------------------------------------------- 361

Стаття 153. Продовження строку тимчасового обмеження у корис­туванні спеціальним правом

1. Прокурор мас право звернутися із клопотанням про продовження
строку тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, яке
розглядається у порядку, передбаченому статтею 151 цього Кодексу.

2. Слідчий суддя, суд відмовляє у продовженні строку тимчасового об­
меження у користуванні спеціальним правом, якщо прокурор не доведе, що:

1) обставини, які стали підставою для тимчасового обмеження у ко­
ристуванні спеціальним правом, продовжують існувати;

2) сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнен­
ня цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним правом,
іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

1. Після закінчення встановленого ухвалою строку тимчасового обме­
ження у користуванні спеціальним правом прокурор має право звернутися is
клопотанням про продовження строку тимчасового обмеження. Це клопотання
розглядається у порядку, передбаченому ст. 151 КПК.

2. Слідчий суддя або суд відмовляють у продовженні строку тимчасового
обмеження, якщо прокурор не доведе, що обставини, які стали підставою для
тимчасового обмеження у користуванні спеціальним правом, продовжують іс­
нувати (ч. 1 ст. 148 КПК); сторона обвинувачення не мала можливості забезпе­
чити досягнення цілей, заради яких було обмежено користування спеціальним
правом, іншими способами протягом дії попередньої ухвали.

Глава 14. Відсторонення від посади

Стаття 154. Загальні положення відсторонення від посади

1. Відсторонення від посади може бути здійснено щодо особи, яка
підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості,
тяжкого чи особливо тяжкого злочину, і незалежно від тяжкості злочину -
щодо особи, яка є службовою особою правоохоронного органу.

2. Відсторонення від посади здійснюється на підставі рішення слід­
чого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового про­
вадження на строк не більше двох місяців. Строк відсторонення від посади
може бути продовжено відповідно до вимог статті 158 цього Кодексу.

3. Питання про відсторонення від посади осіб, що призначаються
Президентом України, вирішується Президентом України на підставі кло­
потання прокурора в порядку, встановленому законодавством. Відсторо­
нення судді від посади здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією
суддів України на підставі вмотивованого клопотання Генерального про­
курора України в порядку, встановленому законодавством.

1. Необхідність у відстороненні особи, яка підозрюється або обвинува­
чується у вчиненні злочину, від посади пов'язано з тим, що така особа, пере­
буваючи на посаді, сприяла вчиненню кримінального правопорушення, або є
підстави вважати, що вона знищить чи підробить речі і документи, які мають
суттєве значення для досудового розслідування, незаконними засобами вплива­
тиме на свідків та інших учасників кримінального провадження або протиправ­
но перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином (наприклад,
здійснюватиме протиправний тиск на підлеглих, які є свідками, перешкоджати­
ме їх з'явленню до слідчого за викликом останнього, погрожуватиме звільнен­
ням з роботи тощо).

2. Обов'язковою умовою застосування цього процесуального заходу є
підозра особи або обвинувачення її у вчиненні злочину середньої тяжкості,
тяжкого або особливо тяжкого злочину. Винятком з цього правила є випадок,
коли іака особа є службовою особою правоохоронного органу, оскільки вона
в силу свого службового становища потенційно має більше можливостей для
негативного впливу на хід розслідування.

Під службовими особами слід розуміти осіб, визначених у примітках 1 і 2 до ст. 364 КК України. Службова особа правоохоронного органу, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» - це службова особа органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, військової служби правопорядку в Збройних Силах України, митних органів, органів охорони державного кордону, державної податкової служби, органів і установ державної пенітенціарної служби, слідчих ізоляторів, органів

-------- _______________________________________________ 363

державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охо­рони, а також інших органів, які здійснюють правозастосовні або правоохорон­ні функції.

3. Відсторонення особи від посади має тимчасовий характер, і його слід
відрізняти від звільнення з роботи, яке вирішується відповідно до вимог тру­
дового законодавства. Відсторонення від посади обмежено строком не більше
двох місяців, який може бути продовжений відповідно до вимог, передбачених
ст. 158 КПК.

4. Відсторонення від посади під час досудового розслідування проводить­
ся на підставі рішення слідчого судді, а під час судового провадження - судом.

5. Щодо службових осіб, які призначаються на посаду Президентом Укра­
їни, то їх перелік наведений у відповідних нормативних актах. Зокрема, згід­
но з вимогами ст. 106 Конституції України Президент України призначає глав
дипломатичних представництв України в інших державах, прем'єр-міністра
України та членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних
органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій, Ге­
нерального прокурора України, голову Антимонопольного комітету України,
голову Фонду державного майна, вище командування Збройних Сил України
тощо. Оскільки ст. 106 Конституції України визначає, що припинення їх по­
вноважень належить до виключної компетенції Президента України, то їх від­
сторонення від посади проводиться тільки Президентом України на підставі
вмотивованого клопотання Генерального прокурора України.

6. Відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про судоустрій і
статус суддів» відсторонення судді здійснюється Вищою кваліфікаційною ко­
місією суддів на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора
України.

Стаття 155. Клопотання про відсторонення від посади

1. Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звер­
нутися до слідчого судді під час досудового розслідування або суду під час
судового провадження із клопотанням про відсторонення особи від посади.
Із клопотанням про відсторонення особи від посади до органів влади, за­
значених у частині третій статті 154 цього Кодексу, має право звернутися
прокурор.

2. У клопотанні зазначається:

1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у
зв'язку з яким подається клопотання;

2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначен­
ням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідаль­
ність;

3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати особу у вчиненні
кримінального правопорушення, і посилання на обставини;

4) посада, яку обіймає особа;

Дата добавления: 2015-06-25