Деозапис. 11 страница

4. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж по­
кладається на уповноважені підрозділи органів внутрішніх справ та ор­
ганів безпеки. Керівники та працівники операторів телекомунікацій­
ного зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій із зняття інформації з
транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів
щодо нерозголошення факту проведення таких дій та отриманої інформа­
ції, зберігати її в незмінному вигляді.

1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж є різновидом
втручання у приватне спілкування, під час якого за допомогою спеціальних техніч­
них засобів уповноваженими оперативно-технічними підрозділами органів внутріш­
ніх справ та органів безпеки на підставі ухвали слідчого судді та за дорученням слід­
чого проводиться спостереження, відбір, фіксація змісту інформації, яка передається
особою, а також одержання, перетворення і фіксація різних видів сигналів, що пере­
даються каналами зв'язку, без відома осіб, що використовують засоби телекомуніка­
ції, для встановлення обставин, які мають значення для кримінального провадження.

2. Важливе значення для розкриття особливостей втручання у приватне
спілкування під час проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії має ро­
зуміння ключових понять зі сфери телекомунікацій, з якими пов'язане її про­
ведення. У ст. 1 Закону України «Про телекомунікації» визначено:

транспортна телекомунікаційна мережа - це мережа, що забезпечує переда­вання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу;

____________________________________________________ 579

телекомунікаційною мережею доступу є частина телекомунікаційної ме­режі між пунктом закінчення телекомунікаційної мережі та найближчим вуз­лом (центром) комутації виключно;

пунктом закінчення телекомунікаційної мережі є місце стику (з'єднання) мережі телекомунікацій та кінцевого обладнання;

кінцеве обладнання - це обладнання, призначене для з'єднання з пунктом закінчення телекомунікаційної мережі з метою забезпечення доступу до теле­комунікаційних послуг (телефон, мобільний телефон, модем тощо).

Транспортна телекомунікаційна мережа - це основна частина інфраструк­тури будь-якого оператора телекомунікації, чи то оператор традиційної теле­фонії, сотовий оператор, провайдер бездротового або дротового доступу до Інтернету.

3. Важливе значення для організації проведення зняття інформації з тран­
спортних телекомунікаційних мереж має встановлення слідчим під час досудо-
вого розслідування ідентифікаційних ознак, які дозволяють унікально іденти­
фікувати: 1) абонента спостереження (споживача телекомунікаційних послуг),
тобто його абонентський номер (сукупність цифрових знаків для позначення
(ідентифікації) кінцевого обладнання абонента в телекомунікаційній мережі);
2) транспортну телекомунікаційну мережу, тобто який оператор телекомуніка­
цій має право на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційної
мережі, якій належить номер абонента спостереження; 3) кінцеве обладнання
- його ідентифікатор для розпізнання в телекомунікаційній мережі, який надав
цьому кінцевому обладнанню виробник (наприклад, код ІМЕІ мобільного теле­
фону, USB-модему) або адресу точки підключення кінцевого обладнання для
публічних фіксованих проводових мереж телекомунікацій.

4. Підставами для проведення зняття інформації з транспортних теле­
комунікаційних мереж є відомості, що особа, користуючись засобами телеко­
мунікації, передає та отримує інформацію, яка має значення для досудового
розслідування. У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, про дозвіл
на зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж поряд із за­
значенням відомостей, що перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК, додатково повинні
бути вказані ідентифікаційні ознаки, які дозволять унікально ідентифікувати
абонента спостереження, транспортну телекомунікаційну мережу, кінцеве об­
ладнання, на якому може здійснюватися втручання у приватне спілкування. До
клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо
кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

5. Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації з
транспортних телекомунікаційних мереж, слідчий письмово, в порядку п. 2 ч. 2
ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246, ч. 4 ст. 263 КПК, доручає оперативному підрозділу,
вповноваженому на проведення оперативно-технічних заходів, проведення цієї
негласної слідчої (розшукової) дії.

6. Відповідно до положень ч. 4 ст. 39 Закону України «Про телекомуніка­
ції» та ч. 4 ст. 263 КПК керівники й працівники операторів телекомунікаційного

зв'язку зобов'язані сприяти виконанню дій зі зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, вживати необхідних заходів щодо нерозголошен-ня факту проведення таких дій, організаційних і тактичних прийомів їх про­ведення та отриманої інформації, зберігати її в незмінному вигляді. Операто­ри телекомунікацій також зобов'язані забезпечувати захист технічних засобів проведення зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від несанкціонованого доступу.

7. За результатами проведення зняття інформації з транспортних телеко­мунікаційних мереж посадова особа оперативного підрозділу, яка здійснювала цю негласну слідчу (розшукову) дію, складає протокол з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК та протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення негласної слідчої (розшукової") дії направляє його прокурору.

Стаття 264. Зняття інформації з електронних інформаційних систем

1. Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в
електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної
інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомос­
тей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися
на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інфор­
мації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення
для певного досудового розслідування.

2. Не потребує дозволу слідчого судді здобуття відомостей з
електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не об­
межується її власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з
подоланням системи логічного захисту.

3. В ухвалі слідчого судді про дозвіл на втручання у приватне спілку­
вання в цьому випадку додатково повинні бути зазначені ідентифікаційні
ознаки електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися
втручання у приватне спілкування.

1. Коментована стаття містить нормативно-правову регламентацію про­
ведення втручання у приватне спілкування шляхом зняття інформації з елек­
тронних інформаційних систем. Сутність такої негласної слідчої (розшукової)
дії полягає у здійсненні на підставі ухвали слідчого судді пошуку, виявлення і
фіксації відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або її
частин, доступ до яких обмежений власником, володільцем або утримувачем
системи розміщенням її у публічно недоступному місці, житлі чи іншому во­
лодінні особи або логічним захистом доступу, а також отримання таких відо­
мостей без відома її власника, володільця або утримувача.

2. Під електронною інформаційною системою у цій статті розуміється
сукупність електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), периферійного
обладнання та програмного забезпечення, призначених для автоматизації при­
йому, зберігання, обробки, пошуку і видачі інформації споживачам.

__________________________ 581

За своєю архітектурою електронні інформаційні системи можуть бути як локальними, в яких всі їх компоненти (база даних, система управління базою да­них, клієнтське програмне забезпечення) знаходяться на одному комп'ютері, так і розподіленими, в яких компоненти розподілені по кількох комп'ютерах. Роз­поділені електронні інформаційні системи, у свою чергу, розділяють на файл-серверні інформаційні системи (в них база даних знаходиться на файловому сер­вері, а система управління базою даних та клієнтське програмне забезпечення знаходяться на робочих станціях) та клієнт-серверні інформаційні системи (в них база даних та система управління базою даних знаходяться на сервері, а на робочих станціях знаходиться клієнтське програмне забезпечення).

Як локальні, так і розподілені електронні інформаційні системи можуть бути відкритими і закритими для громадян, тобто доступ до яких обмежений їх власником, володільцем або утримувачем шляхом розміщення файлових серве­рів та робочих станцій інформаційної системи у публічно недоступних місцях, житлі чи іншому володінні особи (див. їх поняття у коментарі до ст. 267 КПК) та встановленням систем логічного захисту доступу до електронної інформа­ційної системи з робочих станцій локальної мережі підприємства, установи, організації тощо, або з робочих станцій, зв'язаних з файловим сервером через мережу Інтернет.

3. Зняття інформації з електронних інформаційних систем або їх частин
можливе без дозволу слідчого судді, якщо доступ до них не обмежується їх
власником, володільцем або утримувачем або не пов'язаний з подоланням сис­
теми логічного захисту. Слід зауважити, що у випадках, коли під час досудово-
го розслідування встановлюється, що файловий сервер електронної інформа­
ційної системи встановлений у публічно недоступному місці, житлі або іншому
володінні особи, але доступ до баз даних, розміщених на ньому, не захищений
системами логічного захисту доступу і можливий з робочих станцій, розташо­
ваних поза межами місць розміщення файлових серверів електронної інфор­
маційної системи, зняття інформації з електронних інформаційних систем або
її частин також можливе без дозволу слідчого судді. У цій ситуації складаєть­
ся тільки протокол зняття інформації з електронних інформаційних систем з
відповідними додатками до нього з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252 та
265 КПК.

4. Підставами для проведення зняття інформації з електронних інфор­
маційних систем є відомості, що в електронній інформаційній системі або
її частині наявна інформація, що має значення для досудового розсліду­
вання. У клопотанні слідчого, узгодженому з прокурором, про дозвіл на
зняття інформації з електронних інформаційних систем поряд із зазначен­
ням відомостей, що перелічені у ч. 2 ст. 248 КПК, додатково повинні бути
вказані ідентифікаційні ознаки електронної інформаційної системи (найме­
нування електронної інформаційної системи, фізична адреса розташування
її файлових серверів та робочих станцій або електронна адреса в мережі
Інтернет, її власник, володілець або утримувач) та спосіб, яким обмежений

доступ до неї. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

5. Отримавши ухвалу слідчого судді про дозвіл на зняття інформації
з електронної інформаційної системи, слідчий письмово, в порядку п. 2 ч. 2
ст. 40, ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК доручає оперативному підрозділу, уповноваже­
ному на проведення оперативно-технічних заходів, проведення цієї негласної
слідчої (розшукової) дії.

6. За результатами проведення зняття інформації електронної інфор­
маційної системи посадова особа оперативного підрозділу, яка здійснювала
таку негласну слідчу (розшукову) дію, складає протокол з дотриманням вимог
ст.ст. 104-107, 252 та 265 КПК та протягом двадцяти чотирьох годин з моменту
припинення негласної слідчої (розшукової) дії направляє його прокурору.

Стаття 265. Фіксація та збереження інформації, отриманої з телеко­мунікаційних мереж за допомогою технічних засобів та в результаті зняття відомостей з електронних інформаційних систем

1. Зміст інформації, що передається особами через транспортні теле­
комунікаційні мережі, з яких здійснюється зняття інформації, зазначаєть­
ся у протоколі про проведення зазначених негласних слідчих (розшукових)
дій. При виявленні в інформації відомостей, що мають значення для кон­
кретного досудового розслідування, в протоколі відтворюється відповідна
частина такої інформації, після чого прокурор вживає заходів для збере­
ження знятої інформації.

2. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомос­
тей з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на від­
повідному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпе­
чити обробку, збереження або переданий інформації.

1. Фіксація та збереження інформації, отриманої з телекомунікаційних ме­
реж за допомогою технічних засобів (ст. 263 КПК) та в результаті зняття відо­
мостей з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК), здійснюється від­
повідно до положень коментованої статті з дотриманням вимог ст.ст. 104-107,
252 КПК.

2. Зміст інформації, одержаної внаслідок здійснення зняття відомостей
з електронних інформаційних систем або їх частин, фіксується на відпо­
відному носієві особою, яка здійснювала зняття та зобов'язана забезпечи­
ти обробку, збереження або передання інформації. За результатами зняття
інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або з інформаційних
систем уповноважена посадова особа оперативного підрозділу, якому було
доручено проведення цих негласних слідчих (розшукових) дій, по її завер­
шенні складає протокол. У такому протоколі відображається факт вияв­
лення в інформації, що отримана в ході зняття інформації з транспортних

_____________________________________________________ 583

телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем за допомогою тех­нічних засобів, відомостей, що мають значення для конкретного досудового розслідування. В протоколі обов'язково повністю відтворюється відповідна змістова частина такої інформації, а за необхідності вона може бути роздру-кована на паперовий носій.

3. Протягом двадцяти чотирьох годин після припинення зняття інформації
з транспортних телекомунікаційних мереж або з інформаційних систем уповно­
важена посадова особа оперативного підрозділу передає протокол прокурору
для прийняття ним рішення про використання як доказу інформації, отриманої
внаслідок застосування цих форм втручання в приватне спілкування, в цілому
або певного її фрагменту.

4. Для забезпечення безпосереднього дослідження судом отриманої під
час зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж або з інфор­
маційних систем, оцінки її доказового значення коментована стаття передба­
чає обов'язок прокурора зберегти всю зняту інформацію, незалежно від того
чи вся зафіксована на технічному носії інформація визначена прокурором
для використання як доказу, чи тільки її певний фрагмент. Збереження ін­
формації, отриманої внаслідок застосування цих форм втручання у приватне
спілкування, забезпечується прокурором з дотриманням вимог ст.ст. 100, 259,
265 КПК або ним складається доручення слідчому щодо забезпечення збе­
реження цієї інформації в порядку, визначеному ст.ст. 100, 259, 265 КПК та
Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266. Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів

1. Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних
засобів, у разі необхідності здійснюється за участю спеціаліста. Слідчий
вивчає зміст отриманої інформації, про що складається протокол. При
виявленні відомостей, що мають значення для досудового розслідуван­
ня і судового розгляду, в протоколі відтворюється відповідна частина ін­
формації, після чого прокурор вживає заходів для збереження отриманої
інформації.

2. Технічні засоби, що застосовувалися під час проведення зазначених
негласних слідчих (розшукових) дій, а також первинні носії отриманої ін­
формації повинні зберігатися до набрання законної сили вироком суду.

3. Носії інформації та технічні засоби, за допомогою яких отримано
інформацію, можуть бути предметом дослідження відповідних спеціалістів
або експертів у порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів, є негласною слідчою (розшуковою) дією, під час якої слідчий ознайомлюється у повному обсязі з відомостями, що містяться на носіях технічної інформації, які отримані під час проведення інших негласних слідчих (розшукових) дій, з

метою виявлення відомостей, що мають значення для досудового розслідуван­ня і судового розгляду.

2. Рішення про проведення дослідження інформації, отриманої при за­
стосуванні технічних засобів, приймає слідчий. Підставою для його прийняття
є отримання за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій
інформації із застосуванням технічних засобів, в якій можуть міститися відо­
мості, що мають значення для досудового розслідування.

3. У разі потреби слідчого в консультативній або технічній допомозі, яка
сприятиме оцінці змісту відомостей, що зафіксовані на технічних носіях інфор­
мації, він може залучити для участі у проведенні такого дослідження відповід­
ного спеціаліста.

4. За результатами проведення дослідження інформації, отриманої при за­
стосуванні технічних засобів, слідчим з дотриманням вимог ст.ст. 104-107, 252,
266 КПК складається протокол з необхідними додатками до нього. В цьому про­
токолі він, зокрема, описує технічні носії інформації, технічні засоби, за допомо­
гою яких була відтворена наявна на них інформація, результати дослідження на­
даної інформації, у разі виявлення інформації, що має значення для досудового
розслідування, відтворює її в повному обсязі із зазначенням змісту розмови осіб
або інших звуків, рухів, дій, пов'язаних з її діяльністю тощо. Протокол про про­
ведення дослідження інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів,
не пізніше ніж через двадцять чотири години з моменту завершення негласної
слідчої (розшукової) дії передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК).

5. Первинні носії інформації, отриманої при застосуванні технічних засо­
бів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також технічні
засоби, за допомогою яких вона була отримана, повинні зберігатися до набран­
ня законної сили вироком суду. їх збереження забезпечується прокурором з до­
триманням вимог ст. 100 КПК та в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України, або ним складається доручення слідчому чи оперативному підрозділу,
якому було доручено проведення відповідної негласної слідчої (розшукової) дії,
щодо забезпечення збереження первинних носіїв отриманої інформації та за­
стосованих для її отримання технічних засобів.

Слід зазначити, що збереженню підлягають всі носії первинної інформа­ції, отриманої при застосуванні технічних засобів, незалежно від того, чи вияв­лені на цих носіях за результатами дослідження слідчим первинної інформації відомості, що мають значення для досудового розслідування і судового роз­гляду, чи ні.

6. У разі виникнення питань щодо змісту носіїв первинної інформації,
технічних можливостей її отримання при застосуванні конкретних техніч­
них засобів під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, для
з'ясування яких необхідні спеціальні знання, носії інформації та технічні
засоби, за допомогою яких отримано інформацію, можуть бути предметом
дослідження відповідних спеціалістів або експертів у порядку, передбаче­
ному КПК.

____________________________________________________ 585

§ 3. Інші види негласних слідчих (розшукових) дій

Стаття 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи ін­шого володіння особи

1. Слідчий маг право обстежити публічно недоступні місця, житло чи
інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з
використанням технічних засобів, з метою:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого
злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслі­
дування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудово­
го розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеокон і ро.ію особи.

2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в
якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це
згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

3. Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, пра­
ва яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утри­
мання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту
тощо), мають статус публічно доступних.

4. Обстеження шляхом таємного проникнення до публічно недо­
ступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою, передбаченою
в частині першій цієї статті, проводиться на підставі ухвали слідчого суд­
ді, постановленої в порядку, передбаченому статтями 246, 248, 249 цього
Кодексу.

1. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи закон визначає як негласну слідчу (розшукову) дію, яка полягає у таємно­му проникненні, в тому числі з використанням технічних засобів, до публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи з метою: а) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і доку­ментів, що мають значення для їх досудового розслідування; б) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів; в) виявлення та вилучення зраз­ків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину; г) виявлення осіб, які розшукуються; ґ) встановлення техніч­них засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

Як видно із визначення цієї негласної слідчої (розшукової) дії вона вклю­чає дії, які або дозволяють зібрати відомості, речі і документи, що мають зна­чення для досудового розслідування, або дії, без проведення яких є неможли­вим проведення аудіо-, відеоконтролю особи (ст. 260 КІЖ) всередині публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи.

2. Місцями проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії є:
публічно недоступне місце, тобто місце, до якого неможливо увійти або

в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб (наприклад, при­міщення або ділянка місцевості підприємства, установи, організації тощо) (ч. 2 ст. 267 КПК):

житло особи, під яким відповідно до ч. 2 ст. 233 КПК розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для по­стійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі скла­дові частини такого приміщення. Тобто до житла відносяться: 1) особистий будинок з усіма приміщеннями, які призначені для постійного чи тимчасового проживання в них, а також ті приміщення, які хоча й не призначені для постій­ного чи тимчасового проживання в них, але є складовою будинку; 2) будь-яке житлове приміщення, незалежно від форми власності, яке належить до жит­лового фонду і використовується для постійного або тимчасового проживан­ня (будинок, квартира в будинку будь-якої форми власності, окрема кімната в квартирі тощо); 3) будь-яке інше приміщення або забудова, які не належать до житлового фонду, але пристосовані для тимчасового проживання (дача, садо­вий будинок тощо);

інше володіння особи - транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, вироб­ничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК).

Виходячи з того, що приміщення, які спеціально призначені для утриман­ня осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв'язку відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо), мають статус публічно доступних (ч. З ст. 267 КПК), вони не є місцями проведення цієї негласної слідчої (розшукової) дії.

3. Підставами для проведення обстеження публічно недоступних місць,
житла чи іншого володіння особи є відомості, що в конкретному публічно не­
доступному місці, житлі чи іншому володінні особи можуть знаходитися сліди
вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речі і документи або можуть
бути виготовлені з них копії чи отримані зразки, особи, що розшукуються, за
вчинення цих злочинів, або особа, аудіо- та відеоконтроль розмов, звуків, рухів
якої, дій, пов'язаних з її діяльністю у цих місцях, може містити відомості, що
мають значення для досудового розслідування тяжких чи особливо тяжких зло­
чинів.

4. За наявності хоча б однієї з перелічених підстав у випадках, коли іншим
шляхом отримати ці відомості неможливо, або іншим чином не можна здійсни­
ти дії з виготовлення копій чи зразків речей, документів або інших матеріаль­
них об'єктів, виявити осіб, які розшукуються, або встановити технічні засоби
аудіо-, відеоконтролю особи в публічно недоступному місці, житлі чи іншому

_____________________________________________________ 587

володінні особи, прокурор або слідчий вносить клопотання, узгоджене з проку­рором, до слідчого судді про дозвіл на проведення обстеження публічно недо­ступних місць, житла чи іншого володіння особи. Це клопотання повинно бути укладене відповідно до вимог ч. 2 ст. 248 КПК. До клопотання додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Ухвала про обстеження публічно недо­ступних місць, житла чи іншого володіння особи повинна бути постановлена слідчим суддею в порядку, передбаченому ст.ст. 246, 248, 249 КПК.

5. Специфіка методів та засобів обстеження публічно недоступних місць,
житла чи іншого володіння особи зумовлює необхідність після отримання про­
курором або слідчим ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення цієї не­
гласної слідчої (розшукової) дії, її письмового доручення на підставі ст. 41, ч. 6
ст. 246 КПК уповноваженому оперативному підрозділу.

6. Посадова особа уповноваженого оперативного підрозділу, якій було до­
ручено обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння
особи, складає протокол з описанням всіх виконаних дій та їх результатів, який
протягом двадцяти чотирьох годин з моменту припинення цієї негласної слідчої
(розшукової) дії передається прокурору (ч. З ст. 252 КПК).

Відомості про осіб, які проводили цю негласну слідчу (розшукову) дію або були залучені до її проведення, у разі здійснення щодо них заходів безпеки можуть зазначатися із забезпеченням конфіденційності даних про таких осіб у порядку, визначеному законодавством.

Стаття 268. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

1. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу с неглас­
ною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних за­
собів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому
числі мобільного терміналу систем зв'язку, та інших радіовипромінюваль-
них пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного)
зв'язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в резуль­
таті його проведення можна встановити обставини, які мають значення
для кримінального провадження.

2. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу прово­
диться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої в порядку, перед­
баченому статтями 246, 248-250 цього Кодексу.

Дата добавления: 2015-06-25