До захисту. 5 страница

2. У разі неможливості подальшої участі прокурора в судовому прова­
дженні він замінюється іншим у порядку, передбаченому статтею 37 цього
Кодексу.

3. Якщо подальша участь у судовому провадженні захисника немож­
лива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом трьох днів обрати
собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні, де участь за­
хисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, обраного
обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий
розгляд на необхідний для з'явлення захисника строк або одночасно з від­
кладенням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за
призначенням.

4. Прокурору та захисникові, які раніше не брали участі у криміналь­
ному провадженні, суд зобов'язаний надати час, достатній для ознайом­
лення з матеріалами кримінального провадження і підготовки до участі в
судовому засіданні.

1. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є однією з основних засад судочинства (див. п. 5 ч. З ст. 129 Конституції України).

Підтримувати державне обвинувачення від імені прокурора можуть від­повідно до п. 15 ч. 1 ст. З КПК Генеральний прокурор України, прокурор Авто­номної Республіки Крим, області, міст Києва і Севастополя, міжрайонні про­курори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їх заступники, про­курори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень.

Участь прокурора в судовому засіданні при розгляді кримінальних справ є обов'язковою. У випадку неприбуття прокурора, який був повідомлений на­лежним чином, суд відкладає розгляд, визначає дату, час та місце проведен­ня нового засідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Закон вимагає з'ясування причини неприбуття і у випадку встановлення неповажної причини може поставити питання про відповідальність його перед органами, які згідно з законом уповноважені притягувати прокурора до дисциплінарної відповідаль­ності.

Прокурор не бере участі у розгляді справ, в яких обвинувачення здій­снюється у приватному порядку потерпілим (справи про злочини, передбачені ст. 477 КПК), та справи, у яких прокурор відмовився від підтримання держав­ного обвинувачення в порядку, передбаченому ст. 340 КПК. Кримінальне про­вадження у формі приватного обвинувачення розпочинається лише на підста­ві заяви потерпілого, відмова потерпілого, а у випадках, передбачених КПК, - його представника від обвинувачення є безумовною підставою для закрит­тя кримінального провадження у формі приватного обвинувачення (див. ч. 4 ст. 26 КПК).

Виконуючи свою процесуальну функцію на стадії судового розгляду спра­ви (підтримання державного обвинувачення), прокурор вправі надавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти відводи і клопотання, висловлювати свою думку щодо клопотань інших учасників судового розгляду, викладати свої міркування з приводу доведеності обвинувачення, застосування кримінального закону і міри покарання щодо обвинуваченого.

2. У випадку, якщо в результаті судового розгляду прокурор дійде висно­вку, що пред'явлене особі обвинувачення не підтверджується, він після вико­нання вимог ст. 341 КПК повинен відмовитися від обвинувачення і викласти мотиви відмови у своїй постанові, яка долучається до матеріалів кримінально­го провадження. У разі відмови прокурора від підтримання державного обви­нувачення у суді головуючий роз'яснює потерпілому його право підтримувати обвинувачення в суді. Потерпілий, який погодився підтримувати обвинувачен­ня у суді, користується всіма правами сторони обвинувачення під час судового розгляду. У такому випадку кримінальне провадження за відповідним обвину­ваченням набуває статусу приватного і здійснюється за процедурою приватного обвинувачення (див. коментар до ст. 340 КПК).

Тому відповідно до принципу змагальності відмова прокурора від обви­нувачення є обов'язковою для суду - суд повинен таке провадження закрити

-_____________________________________________________________ 683

(див. п. 2 ч. 2 ст. 284 КПК). Правило про закриття провадження не стосується випадку, коли функцію підтримання державного обвинувачення бере на себе потерпілий.

Прокурор, будучи процесуально незалежним, повинен керуватись тільки законом і об'єктивною оцінкою досліджених у суді доказів. Водночас, зміну обвинувачення та відмову від підтримання державного обвинувачення він повинен узгоджувати з керівником органу прокуратури, де він працює (ч. 1 ст. 341 КПК).

3. Якщо прокурор не може здійснювати свої повноваження через задо­
волення заяви про його відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури
або через іншу поважну причину, що унеможливлює його участь у криміналь­
ному провадженні, повноваження прокурора покладаються на іншу службову
особу органу прокуратури керівником цього органу. Законом передбачено, що
у випадку неможливості подальшої участі прокурора у судовому провадженні
він замінюється іншим у порядку, передбаченому ст. 37, ч. 2 ст. 324 КПК.

4. Захисник, здійснюючи захист прав і законних інтересів обвинуваче­
ного, на стадії судового розгляду надає йому необхідну юридичну допомогу
і сприяє у здійсненні його прав. Для виконання цих функцій законом надано
захиснику можливість використовувати всі законні засоби і способи захисту
та сприяти суду в з'ясуванні обставин, що виправдовують обвинуваченого або
пом'якшують покарання.

З прийняттям КПК 2012 р. суттєвих змін зазнали положення, що регла­ментують участь захисника у кримінальному провадженні. Необхідно зазна­чити, що за ст. 45 КПК захисником є адвокат, який здійснює захист підозрю­ваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а також особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру. Захисником не може бути адвокат, який не внесений до Єдиного ре­єстру адвокатів та адвокатських утворень або виключений з нього. Отже, якщо за попереднім КПК захисником могли бути адвокат, фахівці в галузі права, близькі родичі, опікуни або піклувальники (з моменту пред'явлення обвинува­ченому для ознайомлення матеріалів досудового слідства), то за нині чинним -виключно адвокати.

Про випадки обов'язкової участі захисника в судовому розгляді див. ко­ментар до ст. 52 КПК.

Законом передбачено, що захисник призначається обвинуваченому також у разі, якщо обвинувачений заявив клопотання про залучення захисника, але за відсутністю коштів чи з інших об'єктивних причин не може його залучити са­мостійно, а також коли суд вирішить, що обставини кримінального проваджен­ня вимагають участі захисника, а обвинувачений не залучив його (див. п.п. 2, З ч. 1 ст. 49 КПК). Порушення права особи на захист є суттєвим порушенням прав людини. Недодержання судом положень про обов'язкову участь захисника є порушенням права обвинуваченого на захист і може тягти за собою скасуван­ня вироку (див. п. 4 ч. 2 ст. 412 КПК).

У випадку неприбуття захисника, який був повідомлений належним чи­ном, суд відкладає розгляд, визначає дату, час та місце проведення нового за­сідання і вживає заходів до прибуття його до суду. Закон вимагає з'ясування причини неприбуття і у випадку встановлення її неповажності може поставити питання про відповідальність його перед органами, які згідно з законом упо­вноважені притягувати адвоката до дисциплінарної відповідальності.

5. Згідно з ч. З ст. 324 КПК, якщо подальша участь у судовому прова­
дженні захисника неможлива, головуючий пропонує обвинуваченому протягом
трьох днів обрати собі іншого захисника. Якщо в кримінальному провадженні,
де участь захисника є обов'язковою, прибуття в судове засідання захисника, об­
раного обвинуваченим, протягом трьох днів неможливе, суд відкладає судовий
розгляд на необхідний для з'явлення захисника строк або одночасно з відкла­
денням судового розгляду залучає захисника для здійснення захисту за призна­
ченням. Вказані положення є важливою гарантією дотримання права особи на
захист.

6. Якщо захисник (завчасно попереджений) не прибув для участі у прове­
денні певної процесуальної дії і за умови, що обвинувачений не заперечує про­
ти проведення процесуальної дії за відсутності захисника, - це не може бути
підставою для визнання цієї процесуальної дії незаконною, крім випадків, коли
участь захисника є обов'язковою. Однак, якщо обвинувачений заперечує проти
проведення процесуальної дії за відсутності захисника, проведення процесу­
альної дії відкладається або для її проведення залучається захисник у порядку,
передбаченому ч. 2 ст. 46 та ст. 53 КПК.

7. Виконанню захисником та прокурором своїх обов'язків у суді пере­
дує ретельне ознайомлення їх з матеріалами кримінального провадження, у
зв'язку з чим законом у ч. 4 ст. 324 КПК визначено обов'язок суду надати
прокурору та захиснику, які раніше не брали участі у справі, час, достатній
для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і підготовки
до участі в судовому засіданні. Достатність часу буде визначатись судом у
кожному коректному випадку, виходячи з кількості обвинувачених та інших
учасників кримінального провадження, стадії, на якій вказані особи залуча­
ються до участі у судовому провадженні, обсягу матеріалів провадження та
інших суттєвих обставин.

Стаття 325. Наслідки неприбуття потерпілого

1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом потерпілий, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд, заслухавши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи можливо за його відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, вирішує питання про проведення судового розгляду без потер­пілого або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошове стягнення на потерпілого у випадках та порядку, передбачених главою 12 цього Кодексу.

1. Потерпілим у кримінальному провадженні може бути як фізична особа,
якій кримінальним правопорушенням завдано моральну, фізичну або майнову
шкоду, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано
майнову шкоду (див. ч. 1 ст. 55 КПК). Для захисту своїх законних прав та ін­
тересів потерпілий під час судового провадження наділений такими правами:
бути завчасно поінформованим про час і місце судового розгляду, брати участь
у судовому провадженні, у безпосередній перевірці доказів, підтримувати об­
винувачення в суді у разі відмови прокурора від підтримання державного об­
винувачення, висловлювати свою думку під час вирішення питання про при­
значення покарання обвинуваченому, а також висловлювати свою думку про
застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, озна­
йомлюватись з судовими рішеннями, журналом судового засідання і технічним
записом кримінального провадження в суді, оскаржувати судові рішення в по­
рядку, передбаченому КПК, примиритися з обвинуваченим і укласти угоду про
примирення (див. частини 3, 4 ст. 56 КПК).

2. Потерпілий у кримінальному провадженні є унікальною процесуальною
фігурою. З одного боку, він являє собою скривджену особу, якій кримінальним
правопорушенням завдано певної шкоди, порушено її права, свободи й законні
інтереси і яка в зв'язку з цим одержує незаперечне право на публічний захист, в
цьому разі - у судовому порядку, а з іншого - він, як правило, володіє широкою
інформацією про обставини вчинення правопорушення і осіб, причетних до
нього. До того ж у п. 1 ч. 1 ст. 57 КПК зазначено, що потерпілий зобов'язаний
прибути за викликом судді. Отже, є всі підстави вважати, що явка потерпілого
для участі в судовому провадженні є обов'язковою. Водночас, потерпілий має
право відмовитись давати показання (п. 6 ч. 1 ст. 56 КПК), що на цій підставі
начебто дає йому право не з'являтись в судове засідання, і тому за неприбуття
до суду він не повинен нести ніякої відповідальності. Більше того, закон за­
бороняє до потерпілого застосовувати такий захід забезпечення кримінального
провадження, як привід (ч. 2 ст. 139, ч. З ст. 140 КПК). Граматичне тлумачення
названих норм КПК підводить до висновку про наявність правової колізії, яку
треба обов'язково розв'язати, оскільки в іншому разі не можна ставити питання
про наслідки неприбуття потерпілого в судове засідання.

Виникла колізія вирішується шляхом застосування системно-логічного тлумачення правових норм. По-перше, потерпілий - учасник судового прова­дження, що має особистий інтерес щодо захисту своїх порушених прав, який він повинен задовольнити як суб'єкт доказування безпосередньо в судовому засіданні - свої процесуальні претензії він повинен обгрунтувати і довести їх достовірність (onus probandi), позаяк сторона захисту доказувати безпідстав­ність цих претензій не зобов'язана. По-друге, величезний комплекс прав, який має потерпілий під час судового провадження (ч. З ст. 56 КПК), однозначно ви­магає його безпосередньої участі в судовому засіданні. По-третє, рішучість за­конодавця у забезпеченні участі потерпілого обумовлюється тим, що (а) за не­виконання процесуального обов'язку прибути за викликом судді без поважних

686 _______________________________________________________________

причин на потерпілого ухвалою суду за клопотанням прокурора та за власною ініціативою може бути накладено грошове стягнення (п. 1 ч. 1 ст. 57, ч. 1 ст. 139, ст. 144 КПК); (б) неявка потерпілого в судове засідання без поважних причин, де серед іншого обов'язково розглядаються питання, пов'язані зі встановлен­ням виду і розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (п. З ч. 1 ст. 91 КПК), цілком може бути розцінене судом як перешкоджання встановлен­ню обставин вчинення кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 57 КПК); (в) у разі відмови прокурора від підтримання державного обвинувачення по­терпілий має право підтримувати обвинувачення в суді (п. 4 ч. З ст. 56 КПК), в зв'язку з чим його присутність у судовому засіданні є неодмінною.

Таким чином, прибуття потерпілого до суду, якщо йому належним чином було повідомлено про дату, час і місце судового засідання, є обов'язковим, по­при будь-які перестороги.

Якщо ж потерпілий не з'явився до суду з тих чи інших причин, питання про розгляд справи має вирішуватись залежно від того, чи можливо у його від­сутності, на думку суддів та учасників кримінального провадження, з'ясувати всі обставини і захистити його права і законні інтереси. При цьому суду необ­хідно мати інформацію про те, що потерпілий був повідомлений про дату, час і місце судового засідання в порядку, передбаченому КПК, а також по поважність причин неприбуття за викликом суду, перелік яких встановлено ст. 138 КПК.

3. У результаті обговорення в судовому засіданні питань, пов'язаних з не­прибуттям потерпілого, суд приймає одне з двох рішень: подовжити судовий розгляд за відсутності потерпілого або відкласти судовий розгляд. У першому випадку суд і учасники переконані в можливості з'ясувати всі обставини в суді за відсутності потерпілого, в другому - суд, відкладаючи судовий розгляд, до­ручає встановити можливість прибуття потерпілого, а потім залежно від цього додатково призначає та повідомляє учасників про день і годину продовження судового засідання.

Стаття 326. Наслідки неприбуття цивільного позивача, цивільного відповідача, їх представників

1. Якщо в судове засідання не прибув цивільний позивач, його пред­
ставник чи законний представник, суд залишає цивільний позов без роз­
гляду, крім випадків, встановлених цією статтею.

Цивільний позов може бути розглянутий за відсутності цивільного позивача, його представника чи законного представника, якщо від нього надійшло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо об­винувачений чи цивільний відповідач повністю визнав пред'явлений по­зов.

2. Якщо в судове засідання не прибув за викликом цивільний від­
повідач, який не є обвинуваченим, або його представник, суд, заслухав­
ши думку учасників судового провадження, залежно від того, чи мож­
ливо за відсутності зазначених осіб з'ясувати обставини, що стосуються

____________________________________________________ 687

цивільного позову, вирішує питання про проведення судового розгляду без них або про відкладення судового розгляду. Суд має право накласти грошо­ве стягнення на цивільного відповідача в порядку, передбаченому главою 12 цього Кодексу.

1. Цивільним позивачем у кримінальному провадженні є фізична особа,
якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним ді­
янням завдано майнову та/або моральну шкоду, а також юридична особа, якій
кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням
завдано майнову шкоду, та яка в порядку, встановленому КПК, звернулася
з цивільним позовом (ч. 1 ст. 61 КПК). Законом також передбачено, що ци­
вільний позов в інтересах держави та деяких категорій громадян може бути
пред'явлений прокурором (п. 12 ч. 2 ст. 36, ч. З ст. 128 КПК).

Цивільний позов може бути поданий до початку судового розгляду, від­мовитись від нього особа може до видалення суду до нарадчої кімнати (ч. 1 ст. 128, ч. Зет. 61 КПК).

Участь цивільного позивача, його представника чи законного представ­ника у судовому розгляді є обов'язковою, а у випадку його неприбуття суд за­лишає цивільний позов без розгляду (в такому випадку особа не позбавляється можливості звернутись з цивільним позовом у порядку цивільного судочин­ства). Однак законом передбачено два випадки, коли цивільний позов може бути розглянутий без вказаних учасників: якщо від цивільного позивача надій­шло клопотання про розгляд позову за його відсутності або якщо обвинуваче­ний чи цивільний відповідач повністю визнали пред'явлений позов.

2. Клопотання цивільного позивача про розгляд справи у його відсутності
суд може задовольнити, якщо без нього може з'ясувати обставини, що стосу­
ються цивільного позову, захистити права і законні інтереси цивільного позива­
ча. Таке клопотання має бути заявлене цивільним позивачем у письмовій формі
до закінчення підготовчої частини судового розгляду.

3. Цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фі­
зична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за
шкоду, завдану злочинними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваче­
ного або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої
пред'явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК (ч. 1 ст. 62 КПК).

Участь цивільного відповідача, який є обвинуваченим, у судовому роз­гляді є обов'язковою, і у випадку його неприбуття суд керується положеннями ст. 323 КПК. Якщо цивільний відповідач, який не є обвинуваченим, його пред­ставник не прибули за судовим викликом, суд вирішує питання про проведення судового розгляду без них. У такому випадку суд заслуховує думку учасників судового провадження про можливість з'ясування обставин, що стосуються цивільного позову, без цивільного відповідача або його представника. Якщо учасники судового провадження та суд дійдуть висновку про неможливість з'ясування вказаних обставин, суд відкладає судовий розгляд.

4. Судовий виклик цивільного позивача, його представника та законного
представника, цивільного відповідача або його представника здійснюється у
загальному порядку, передбаченому главою 11 КПК.

5. На цивільного відповідача судом може бути накладено грошове стягнен­
ня, якщо він був у встановленому КПК порядку викликаний, однак не з'явився
без поважних причин (про поважні причини див. ст. 138 КПК) або не повідомив
про причини свого неприбуття.

Грошове стягнення судом накладається на цивільного відповідача в роз­мірах та в порядку, передбаченому абз. З ч. 1 ст. 139, ч. 2 ст. 144 КПК.

Стаття 327. Наслідки неприбуття свідка, спеціаліста, перекладача і експерта

1. Якщо в судове засідання не прибув за викликом свідок, спеціаліст,
перекладач або експерт, заслухавши думку учасників судового прова­
дження, суд після допиту інших присутніх свідків призначає нове судове
засідання і вживає заходів для його прибуття. Суд також має право поста­
новити ухвалу про привід свідка та/або ухвалу про накладення на нього
грошового стягнення у випадках та в порядку, передбачених главами 11 та
12 цього Кодексу.

2. Прибуття в суд перекладача (за винятком залучення його судом),
свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального
провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сто­
ронам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб
шляхом здійснення судового виклику.

1. Участь у судовому провадженні осіб, перерахованих у ч. 1 ст. 327 КПК, необхідна для забезпечення виконання різних окремих завдань кримінального провадження.

Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викли­кана для надання показань (ч. 1 ст. 65 КПК). Десять передбачених законом ка­тегорій осіб мають певний імунітет на предмет свідчень і тому з визначених питань не можуть допитуватись, у зв'язку з чим не варто викликати їх до суду як свідків (ч. 2 ст. 65 КПК). Крім того, не можна допитувати без її згоди особу, яка має право дипломатичної недоторканності (ч. 4 ст. 65 КПК). Також слід підкреслити, що захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, ци­вільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні, адвокати, нотаріуси, медичні працівники, свя­щеннослужителі (п.п. 1-5 ч. 2 ст. 65 КПК) можуть бути звільнені від обов'язку зберігати професійну таємницю особою, що довірила їм ці відомості, у визна­ченому нею обсязі (ч. З ст. 65 КПК). Вирішуючи питання про виклик свідків та поважність неприбуття їх в судове засідання, треба обов'язково враховувати наведені обставини.

2. Прибуття свідка за судовим викликом є його обов'язком. Свідки, як пра­
вило, сумлінно ставляться до виконання цього обов'язку, але законом перед­
бачена і різна юридична відповідальність за його порушення.

3. Одержавши інформацію про неприбуття в судове засідання за викликом
свідка, спеціаліста, перекладача або експерта, суд проводить допит свідків, що при­
були, і з урахуванням усіх супутніх обставин, заслухавши думку учасників судово­
го провадження, призначає нове судове засідання. Тут доречно зауважити, що по­
казання свідків, потерпілих, одержані під час досудового розслідування в судовому
засіданні в порядку, передбаченому ст. 225 КПК, можуть бути оголошені, якщо
такий свідок чи потерпілий не прибув у судове засідання, оскільки ці показання
були дані в суді, і тому принцип безпосередності у такому випадку не порушується.

Відкладення розгляду кримінального провадження одночасно зобов'язує суд вжити необхідних заходів до прибуття кожного з названих учасників у при­значене наступне судове засідання і якщо буде встановлено, що неприбуття свідка не має поважних причин, застосувати до нього заходи процесуального примусу, постановивши ухвалу про його привід (ст. 140 КПК) та/або ухвалу про накладення на нього грошового стягнення (ст. 144 КПК).

Прибуття спеціаліста, перекладача або експерта у судове засідання за ви­кликом, як і свідка, є їхнім обов'язком (див. п. 1 ч. 5 ст. 71, п. 1 ч. З ст. 68, п. 2 ч. 5 ст. 69 КПК). Подальші дії суду в разі неприбуття когось із названих осіб прокоментовані в п. 4 коментаря до ст. 327 КПК.

4. У разі неприбуття спеціаліста до суду без поважних причин або непо­
відомлення про причини неприбуття на нього судом покладаються всі витрати,
пов'язані з оголошенням перерви у судовому засіданні (див. ст. 72 КПК). Такий
захід процесуального реагування на неналежне виконання обов'язків саме спе­
ціаліста є цілком логічним, адже його не можна доставити в суд приводом або
накласти на нього грошове стягнення як свідка, не можна притягти до кримі­
нальної відповідальності як перекладача або експерта.

5. У разі неприбуття перекладача або експерта до суду без поважних при­
чин перекладач або експерт несуть відповідальність, встановлену законом (див.
ч. 5 ст. 68 та ст. 70 КПК). Неприбуття без поважних причин експерта або пере­
кладача можна вважати відмовою кожного з них від виконання покладених на
них обов'язків, за що встановлена кримінальна відповідальність, передбачена
ст. 385 КК України.

6. Забезпечення прибуття до суду перекладача (крім тих випадків, коли
він залучається судом), свідка, спеціаліста або експерта здійснюється тією сто­
роною кримінального провадження, яка заявила клопотання про їхній виклик
(див. ч. 2 ст. 327 КПК). Суд в силу дії принципу диспозитивності, безумовно,
повинен сприяти явці цих осіб шляхом судового виклику.

Стаття 328. Право перебувати в залі судового засідання 1. Кількість присутніх у залі судового засідання може бути обмежена головуючим лише у разі недостатності місць у залі судового засідання.

2. Близькі родичі та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів масової інформації мають пріоритетне право бути присутніми під час судового засідання.

1. Кримінальне провадження в судах всіх інстанцій здійснюється відкрито, за
винятком наступних випадків: якщо обвинуваченим є неповнолітній; розглядається
справа про злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості; у зв'язку з
необхідністю запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя
чи обставини, які принижують гідність особи; для запобігання розголошенню таєм­
ниці, що охороняється законом; у зв'язку з необхідністю забезпечення безпеки осіб,
які беруть участь у кримінальному провадженні (див. коментар до ч. 2 ст. 27 КПК).
Зазначене положення ґрунтовно викладено в ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав
людини і основоположних свобод, відповідно до якої судове рішення оголошується
публічно (прилюдно), однак преса і публіка можуть не допускатися на судові засі­
дання протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, гро­
мадського порядку або національної безпеки в демократичному суспільстві, а також
якщо цього потребують інтереси неповнолітніх, або захист приватного життя сто­
рін, або, за особливих обставин, коли відкритість порушила б інтереси правосуддя.

2. Відкритий судовий розгляд підвищує виховну роль судового проваджен­
ня, особливо для осіб, присутніх у залі судового засідання, спонукає суддів, сто­
рони та учасників кримінального провадження діяти і висловлюватись у межах
процесуального закону, додержуватись етичних вимог. Якщо судовий розгляд
відбувається відкрито, у залі судового засідання мають право перебувати сто­
рони та інші учасники судового провадження (див. п.п. 19, 26 ч. 1 ст. З КПК), а
також будь-які інші особи (зокрема, представники засобів масової інформації,
студенти, помічники адвоката). Якщо судовий розгляд відбувається у закритому
судовому засіданні, суд виносить про це вмотивовану ухвалу і в такому випадку
у залі судового засідання можуть бути присутні лише сторони та інші учасники
кримінального провадження (ч. 4 ст. 27, п. 2 ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 316 КПК).

3. Незалежно від того, буде судовий розгляд відбуватись у відкритому чи
закритому судовому засіданні, кількість присутніх у залі судового засідання
може бути обмежена головуючим з причини недостатності місць у залі судово­
го засідання. При цьому законом встановлено коло осіб, які мають переважне
(пріоритетне) право бути присутніми під час судового засідання: близькі родичі
та члени сім'ї обвинуваченого і потерпілого, а також представники засобів ма­
сової інформації (див. п. 1 ч. 1 ст. З, ч. 2 ст. 328 КПК).

З метою запобігання впливу на показання свідків законом передбачено їх видалення їх залу судового засідання. Про право перебувати в залі судового за­сідання свідків див. ст. 346 КПК та коментар до неї.

Стаття 329. Обов'язки присутніх у залі судового засідання 1. Особи, присутні у залі судового засідання, при вході до нього суду та при виході суду повинні встати. Сторони кримінального провадження

Дата добавления: 2015-06-25