До захисту. 1 страница

642 _______________________________________

3) матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості.

1. Вважаючи недоцільним досліджувати докази в судовому засіданні,
оскільки встановлені розслідуванням фактичні обставини справи визнають­
ся ключовими учасниками провадження, такі основи демократичного право­
суддя, як гласність (ст. 27 КПК), змагальність (ст. 22 КПК), диспозитивність
(ст. 26 КПК), всебічність, повнота та неупередженість дослідження обставин
кримінального провадження (ч. 1 ст. 94 КПК) не порушуються. Відмова цих
учасників від дослідження в судовому засіданні фактичних обставин справи
свідчить про те, що серед них немає спору щодо зазначених обставин, розслі­
дування проведено всебічно, повно й об'єктивно і його результати не оспорю­
ються. Саме тому, якщо буде встановлено, що під час досудового розслідуван­
ня кримінального проступку підозрюваний беззаперечно визнав свою вину, не
заперечує встановлені слідчим обставини і згоден з розглядом обвинувального
акта за його відсутності, а потерпілий погоджується на цей розгляд, тоді про­
курор має право подати до суду обвинувальний акт із клопотанням про його
розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому
засіданні.

2. Слідчий, провадячи розслідування, лише роз'яснює підозрюваному
його право на спрощене провадження. Право ж на його ініціювання належить
лише підсудному та його захиснику, оскільки тільки це, по-перше, сприяє по­
дальшій реалізації вже зазначених принципів змагального процесу, а по-друге,
слугує додатковою гарантією забезпечення та захисту прав і законних інтересів
підозрюваного. У цьому контексті є неприпустимим недотримання в прийнят­
ті відповідного рішення будь-якої з обов'язкових умов застосування положень
коментованої статті.

Аналогічно діє прокурор, який, отримавши від слідчого в порядку, ви­значеному п. З ч. 2 ст. 301 КПК, обвинувальний акт, вбачає перспективу його розгляду у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому

засіданні.

3. Зважаючи на інтелектуальні, психологічні та інші особливості підозрю­
ваного, потерпілого чи інших учасників кримінального провадження, слідчий,
прокурор особливо виважено повинні підходити до з'ясування правильності
розуміння ними змісту фактичних обставин, які ніким не оспорюються, та від­
сутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Спочатку слідчий,
прокурор зобов'язані протокольно роз'яснити підозрюваному, потерпілому
зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також те, що у разі
надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку вони бу­
дуть позбавлені права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав
розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недо­
слідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досу­
довим розслідуванням обставини. Надалі шляхом опитування підозрюваного,

____________________________ 643

потерпілого необхідно отримати відповіді: чи не оспорюють вони ці конкретні обставини та зібрані на їх підтвердження докази; чи згодні вони із заявленим клопотанням; чи правильно вони розуміють зміст цих фактичних обставин; чи відсутній на цих осіб під час їх волевиявлення будь-який тиск, погрози, чи не застосовувалось стосовно них насильство; чи не помиляються вони у ви­словленні своєї позиції та чи усвідомлюють характер цього клопотання і на­слідки його задоволення у вигляді неможливості згодом оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку? І лише переконавшись у тому, що повністю виконано зазначені вимоги, прокурор може прийняти відповідне рішення про застосування положень ч. 1 ст. 299 КПК.

4. До обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні повинні бути додані, крім погоджувальних щодо цього письмових заяв підозрюваного і потерпілого, також матеріали досудового розслідування, у тому числі документи, які засвідчують беззаперечне визнання підозрюваним своєї винуватості, до яких належать, передусім, протокол його допиту, зміст якого засвідчує це визнання, а також документи, що підтверджують добровіль­не відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (повернен­ня викраденого майна або передача потерпілому рівноцінного майна, грошову компенсацію вартості викраденого, знищеного чи пошкодженого майна, від­новлення особисто або за свій рахунок властивостей пошкодженого майна, оплату лікування потерпілого, вибачення у публічній формі) тощо.

Глава 26.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування

§ 1. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування

Стаття 303. Рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та право на оскарження

1. На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відо­
мостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових
розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне
правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з ви­
могами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуаль­
них дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, -
заявником, потерпілим, його представником чи законним представником
підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем
тимчасово вилученого майна;

2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розсліду­
вання - потерпілим, його представником чи законним представником,
підозрюваним, його захисником чи законним представником;

3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження - за­
явником, потерпілим, його представником чи законним представником;

4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження - за­
явником, потерпілим, його представником чи законним представником,
підозрюваним, його захисником чи законним представником;

5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим -
особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою;

6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосу­
ванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи
безпеки, передбачені законом;

7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання
про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових)
дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником,
законним представником чи захисником;

8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового роз­
слідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими
главою 39 цього Кодексу - підозрюваним, його захисником чи закон­
ним представником, потерпілим, його представником чи законним
представником.

____________________________ 645

2. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокуро­
ра не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути пред­
метом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами
статей 314-316 цього Кодексу.

3. Під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені рі­
шення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачені пунктами
5 та 6 частини першої цієї статті.

1. Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності
слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із най­
важливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх пору­
шення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у
кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому.
Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних
рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в поряд­
ку, передбаченому КПК. У порівнянні з іншими процедурами судовий порядок
розгляду скарг забезпечує більшу об'єктивність, більш широкі можливості
зацікавлених осіб у відстоюванні своїх інтересів, більшу авторитетність та
обов'язковість прийнятого за результатами розгляду скарги рішення.

2. Новелою КПК є чітке визначення кола рішень, дій чи бездіяльності
слідчого або прокурора, що можуть бути оскаржені під час провадження
досудового розслідування, а також надання вичерпного переліку осіб, що
мають право оскаржити те чи інше рішення, дію чи бездіяльність слідчого
або прокурора. На наш погляд, обмеження права на оскарження рішень,
дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, що зачіпають права та законні
інтереси громадян, лише на тій підставі, що ці особи не визнані в належному
порядку учасниками провадження або не віднесені коментованою статтею
КПК до осіб, котрі мають право оскаржувати те чи інше рішення, дію чи
бездіяльність слідчого або прокурора, не відповідає основним положенням
Конституції України. Адже єдиним критерієм, що дозволяє визначити, які дії чи
бездіяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, які рішення цих органів та
осіб можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження,
є обмеженням конституційних прав і свобод громадян, а також перепоною для
доступу до правосуддя. В необхідних випадках тут можна керуватись нормами
Конституції України, які є нормами прямої дії.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не
пізніше одного дня після подання заяви, повідомлення про кримінальне пра­
вопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела об­
ставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення,
зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових роз­
слідувань та розпочати розслідування (див. коментар до ст. 214 КПК). Тож,
невиконання вимог цієї норми, а саме: бездіяльність слідчого, прокурора,
яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення

до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення можуть бути оскаржені до слідчого судді. Фактично, в цьому випадку йдеться про недотримання такої засади кримінального провадження, як публічність, що передбачає обов'язок прокурора, слідчого в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за винятком випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила (див. коментар до ст. 25 КПК). Бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, може бути оскаржена заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.

4. Неповернення тимчасово вилученого майна може бути оскарже­
но до слідчого судді його володільцем (про порядок повернення тимчасово
вилученого майна див. коментар до ст. 169 КПК).

5. Пункт 1 ч. 1 ст. 303 КПК передбачає також можливість оскаржувати
бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших
процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим
Кодексом строк, заявником, потерпілим, його представником чи законним
представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником.
У зазначеному випадку можна говорити про необмежене коло дій, які мають
вчинити слідчий або прокурор при здійсненні кримінального провадження.
При цьому оскарженню підлягає як нездійснення процесуальних дій,
які прокурор або слідчий зобов'язані вчинити відповідно до положень
КПК, так і порушення строків, що визначені КПК для здійснення окремих
процесуальних дій.

6. У випадках, передбачених ст. 280 КПК, слідчий, прокурор має право
прийняти рішення про зупинення досудового розслідування. Така постанова
може бути оскаржена потерпілим, його представником або законним
представником, підозрюваним та його захисником чи законним представником.

7. Подати скаргу до суду на постанову слідчого про закриття кримінальної
справи можуть заявник та потерпілий, чи його представник і законний пред­
ставник. При цьому, якщо оскаржується постанова прокурора про закриття
кримінальної справи, то таку постанову можуть оскаржувати заявник, потер­
пілий чи його представник або законний представник, підозрюваний чи його
захисник або законний представник.

8. Згідно з ч. 5 ст. 55 КПК за наявності очевидних та достатніх підстав
вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява
про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано

________________________________________________ 647

моральну, фізичну або майнову шкоду, а також юридична особа, якій кримі­нальним правопорушенням не завдано майнову шкоду, слідчий або прокурор виносить мотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

9. До рішень, дій чи бездіяльності слідчого чи прокурора, що можуть бути
оскаржені на стадії досудового розслідування до слідчого судді відносяться і
рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів
безпеки. Постанови про застосування заходів безпеки чи про відмову в їх за­
стосуванні можуть бути оскаржені особами, до яких можуть бути застосовані
заходи безпеки, передбачені законом (див. коментар до ст.ст. 42, 43, 44. 46, 56,
58, 59, 61-64, 66, 68, 69, 71 КПК).

10. Підозрюваний, його захисник та законний представник, потерпілий,
його представник та законний представник, цивільний позивач, його представ­
ник та законний представник, цивільний відповідач та його представник мають
право подати клопотання слідчому, прокурору про проведення слідчих (розшу-
кових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій. Рішення слідчого, прокурора
про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових)
дій, негласних слідчих (розшукових) дій може бути оскаржено особою, якій
відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представни­
ком чи захисником.

11. Відповідно до ст. 503 КПК у випадку наявності достатніх підстав вва­
жати, що 1) особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом
України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності; 2) особа вчи­
нила кримінальне правопорушення у стані осудності, але захворіла на психіч­
ну хворобу до постановления вироку, провадиться кримінальне провадження
щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених за­
коном України про кримінальну відповідальність. У такому випадку слідчий,
прокурор виносить постанову про зміну порядку досудового розслідування
і продовжує його згідно з правилами, передбаченими главою 39 КПК. Однак
відповідно до п. 8 коментованої статті рішення слідчого, прокурора про зміну
порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами,
передбаченими главою 39 КПК, може бути оскаржене підозрюваним, його
захисником та законним представником, потерпілим, його представником чи
законним представником.

12. Перелік видів рішень, дій та бездіяльності слідчого та прокурора, що
можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідуван­
ня, є вичерпним. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або
прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути
предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами
ст.ст. 314-316 КПК.

13. Водночас, ч. З коментованої статті дає підстави стверджувати, що під
час підготовчого судового засідання з тих видів рішень, дій чи бездіяльності
слідчого та прокурора, передбачених цією статтею, можуть бути оскаржені

лише рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора, зазначені у п.п. 5, 6 ч. 1 цієї статті, тобто рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим та рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

14. За загальним правилом скарга складається в письмовій формі. Будь-яких
спеціальних вимог до її форми та змісту, якщо інше не передбачено законом, не­
має. Однак, як мінімум, скарга повинна містити назву судового органу, до якого
вона адресована, на чиї рішення, дії чи бездіяльність скарга подається, та бути під­
писана скаржником. Учасникам процесу, що не володіють мовою, якою здійсню­
ється провадження, має бути роз'яснено та забезпечено право подавати скаргу рід­
ною мовою чи іншою мовою, якою вони володіють (див. коментар до ст. 29 КПК).

15. До скарги додаються необхідні документи, які б дозволяли аргумен­
тувати викладені у скарзі доводи, копії оскаржуваних рішень правоохоронного
органу. Скаржник вправі клопотати перед слідчим суддею про витребування
необхідних для розгляду скарги матеріалів, якщо сам скаржник позбавлений
можливості їх отримати. Відповідь прокурора про відмову у скасуванні поста­
нови додається до скарги зацікавленної особи.

16. Про оскарження постанови судді, винесеної за результатами розгляду
скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, див. коментар до
ст. 310 КПК.

Стаття 304. Строк подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, її повернення або відмова відкриття провадження

1. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, перед­
бачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані осо­
бою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або
бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється поста­
новою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

2. Скарга повертається, якщо:

1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу;

2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді;

3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною
першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про понов­
лення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав
для його поновлення.

3. Копія ухвали про повернення скарги невідкладно надсилається
особі, яка її подала, разом із скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

4. Слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі,
якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора,
що не підлягає оскарженню.

5. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно
надсилається особі, яка подала скаргу, разом із скаргою та усіма доданими
до неї матеріалами.

____________________________________________________ 649

6. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті проваджен­
ня може бути оскаржена в апеляційному порядку.

7. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до
слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом.

1. Скарга подається до суду за місцем розташування органу або місця ро­
боти посадової особи, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржується. Скарж­
ник (його захисник, представник чи законний представник) вправі подати
скаргу безпосередньо до суду (поштою чи в канцелярію суду). Підозрювані,
що тримаються під вартою, направляють скарги до суду через адміністрацію
слідчого ізолятора. При подані скарги через слідчого, прокурора ці посадові
особи мають невідкладно направити скаргу до суду. Вони вправі докласти до
скарги свої пояснення з приводу рішень, дій чи бездіяльності, що викликали
звернення зі скаргою.

2. Враховуючи можливість зупинення слідчим суддею виконання оскар­
жуваного рішення чи дії до розгляду скарги по суті, до скарги має сенс доклас­
ти відповідне клопотання.

3. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, перед­
бачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом десяти днів з
моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. В цьому випадку
необхідно враховувати, що: 1) якщо рішення слідчого чи прокурора оформ­
люється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання осо­
бою її копії; 2) якщо оскаржуються дії слідчого чи прокурора, строк подання
скарги починається з дня здійснення оскаржуваних дій (проведення процесу­
альних, слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій); 3)
якщо оскаржуються дії слідчого чи прокурора, про які скаржникові не було
відомо, строк подання скарги починається з дня отримання особою повідо­
млення про проведення оскаржуваних дій або з дня ознайомлення із матері­
алами кримінального провадження, що містять інформацію про проведення
оскаржуваних дій; 4) якщо оскаржується бездіяльність слідчого чи прокуро­
ра, строк подання скарги починається з дня, наступного після останнього дня
терміну виконання дій, які слідчий чи прокурор зобов'язані були вчинити у
визначений КПК строк.

4. Після надходження скарги до слідчого судді він має прийняти одне з на­
ступних рішень: 1) винести ухвалу про призначення судового розгляду скарги
на рішення, дії чи бездіяльність слідчого та прокурора у визначений ч. 2 ст. 306
КПК строк; 2) винести ухвалу про повернення скарги скаржнику на підставі
ч. 2 коментованої статті; 3) винести ухвалу про відмову у відкритті проваджен­
ня відповідно до ч. 4 коментованої статті.

5. Слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги скаржнику у на­
ступних випадках: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу. В
цьому випадку необхідно орієнтуватись на перелік осіб, що можуть подавати
скарги на окремі види рішень, дій чи бездіяльності слідчого та прокурора,

визначений ст. 303 КПК. Про перелік осіб, що можуть подавати скарги див. коментар до ст. 303 КПК; 2) скарга не підлягає розгляду у цьому суді. Оскільки скарга подається до суду за місцем розташування органу або роботи посадової особи, рішення, дії чи бездіяльність якої оскаржується, то подання такої скарги до іншого суду є порушенням територіальної підсудності, що передбачена ст. 32 КПК; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого ч. 1 коментованої статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення. Встановлений законом строк для подання скарги, що був пропущений з поважних причин, може бути відновлений у встановленому законом порядку (див. коментар до ст. 116 КПК). Питання про відновлення пропущеного з поважних причин десятиденного строку на оскарження вирішується судом, до якого надійшла скарга. Ухвала слідчого судді про поновлення чи відмову у поновленні процесуального строку оскарженню не підлягає і заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

6. Повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчо­
го судді, суду в порядку, передбаченому цією главою КПК.

7. Слідчий суддя, суд виносять ухвалу про відмову у відкритті проваджен­
ня, лише якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, про­
курора, яке не підлягає оскарженню та не визначено у ст. 303 КПК.

8. Копія ухвали про повернення скарги та про відмову у відкритті прова­
дження невідкладно надсилається особі, яка її подала, разом із скаргою й усіма
доданими до неї матеріалами.

9. Ухвала про повернення скарги або відмову у відкритті провадження
може бути оскаржена в апеляційному порядку. Про порядок оскарження ухвал
слідчого судді під час досудового розслідування див. коментар до ст. 309 КПК.

Стаття 305. Правові наслідки подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування

1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи про­
курора під час досудового розслідування не зупиняє виконання рішення
чи дію слідчого, прокурора.

2. Слідчий чи прокурор можуть самостійно скасувати рішення, перед­
бачені пунктами 1, 2, 5 і 6 частини першої статті 303 цього Кодексу, припи­
нити дію чи бездіяльність, які оскаржуються, то тягне за собою закриття
провадження за скаргою.

Прокурор може самостійно скасувати рішення, що передбачене пунктом 3 частини першої статті 303 цього Кодексу і оскаржується в порядку, передбаченому частиною п'ятою статті 284 цього Кодексу, шо тягне за собою закриття провадження за скаргою.

1. Подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокуро­ра під час досудового розслідування на підставах та в порядку, передбачених

-------------------------------------------------------------------------------------------- 651

ст.ст. 303, 304 КПК, не зупиняє виконання оскаржуваних рішень чи дій слідчого та прокурора.

2. Водночас, визнавши скаргу достатньо обгрунтованою, слідчий чи
прокурор самостійно можуть скасувати рішення про зупинення досудового
розслідування; про відмову у визнанні потерпілим; рішення, що приймається
при застосуванні заходів безпеки; припинити дії чи бездіяльність слідчого чи
прокурора при застосуванні заходів безпеки; бездіяльність слідчого, прокурора,
яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єди­
ного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення
про кримінальне правопорушення, неповерненні тимчасово вилученого майна
згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у не здійсненні інших процесуальних
дій, які вони зобов'язані вчинити у визначений КПК строк.

3. Згідно з ч. 5 ст. 284 КПК прокурор також може самостійно скасувати рі­
шення про закриття кримінального провадження протягом десяти днів з момен­
ту отримання копії постанови у зв'язку з незаконністю чи необґрунтованістю.
Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути
скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга
подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії
постанови. Про порядок оскарження постанови про закриття кримінального
провадження див. коментар до ст. 284 КПК.

4. Визначені повноваження слідчого та прокурора обумовлені тим,
що прокурор, слідчий зобов'язані підкорятись чинному кримінальному про­
цесуальному закону, а саме: вони зобов'язані всіма засобами, що є в їх роз­
порядженні, забезпечувати охорону прав і свобод людини та громадянина в
кримінальному провадженні; виходити в своїй професійній діяльності з прин­
ципу презумпції невинуватості, забезпечувати підозрюваному право на захист;
приймати рішення відповідно до вимог законності та обгрунтованості, в силу
яких обвинувачення може бути визнане вмотивованим лише за умови, що всі
обставини справи, що йому суперечать, об'єктивно досліджені та спростова­
ні стороною обвинувачення. Будь-які положення, що припускають звільнення
прокурора чи слідчого від виконання цих обов'язків, КПК не містить.

Дата добавления: 2015-06-25