Червня 1919 р. – почався контрнаступ УГА, який отримав назву “Чортківська офензива” (Галицький пролом)

Чортківська офензива УГА.

7 червня 1919 р. Українська Національна рада передала всю владу диктатору – призначивши ним Є. Петрушевича.

Командуючим УГА був призначений генерал О. Греков.

25 тис. українських солдат завдали поразки 100 тис. польській армії і знову зайняли Східну Галичину. Проте розвити цей успіх невдалося через нестачу зброї та боєприпасів.

28 червня 1919 р. почався польський контрнаступ і УГА знову відступила до річки Збруч.

25 червня 1919 р. “Рада чотирьох” прийняла рішення про “передачу Галичини на 25 років під окупацію Польщі”, яка повинна була надати українцям автономію. Польсько-українську війну ЗУНР та УГА програли.

3. Політика Радянського уряду в Україні в 1919р.

29 листопада 1918 р. – маніфест Тимчасового робітничо-селянського уряду України про відновлення радянської влади в Україні.

Після переїзду Тимчасового робітничо-селянського уряду в Україну (до Харкова) 4 січня 1919 р. з більшовицьких військ, повстанських загонів (Махна, Григор'єва та ін.) та українських частин, які перейшли на бік Червоної армії, було створено Українській фронт.

6 січня 1919 р. його рішенням стара назва УНР була замінена на УСРР.

На чолі реорганізованого наприкінці січня 1919 р. радянського уряду — Ради народних комісарів — став X. Раковський.

У першій половині березня 1919 р. загони Григор'єва, який перейшов на бік Червоної армії, почали наступ на інтервентів. 10 березня 1919 р. було захоплено Херсон, 14 — Миколаїв, 6 квітня — Одесу. В другій половині квітня почалися повстання на кораблях французької ескадри, що прискорило крах інтервенції на півдні України.

Український більшовицький уряд цілковито залежав від Москви і навіть не намагався проводити самостійну державну політику. В урядовій Декларації від 25 січня проголошувалася необхідність об'єднання УСРР з РСФРР на засадах соціалістичної федерації і доведення «соціалістичної революції до кінця». З проголошенням статусу «радянської республіки» на практиці вільне обрання рад відкладалося, а на місцях керівництво здійснювали ревкоми, військревкоми та комбіди.

6—10 березня 1919 р. відбувся III з'їзд рад, який прийняв першу Конституцію УСРР, розроблену на основі конституційної моделі РСФРР, яка передбачала «здійснити перехід від буржуазного ладу до соціалізму...».

З'їзд обрав ЦВК і його Президію, яку очолив Г. Петровський.

1. У 1919 р. в Україні було створено 1685 радгоспів, 283 колгоспи і 204 комуни.

2. На початку 1919 р. для боротьби з «контрреволюцією», спекуляцією та посадовими злочинами була організована Всеукраїнська надзвичайна комісія (ВУНК) — своєрідний політичний каральний орган з широкими повноваженнями, в тому числі правом «негайно приймати рішення від імені уряду Української республіки».

3. Націоналізація більшості підприємств.

4. Політика “воєнного комунізму”.

Політика “воєнного комунізму” викликала опір селянства.

Повстанські виступи селянства проти продрозкладки та примусового створення колгоспів, які почалися вже у березні—квітні 1919 р. внаслідок невдоволення політикою воєнного комунізму, оцінювалися радянськими керівниками як акції «куркульської контрреволюції», «політичний бандитизм».

Повстанський рух розростався: якщо в квітні 1919 р. було зареєстровано 93 виступи, то в липні — вже 207. Розірвали союз з більшовиками Н. Махно, отамани Зелений (Терпило), Григор'єв, Соколовський та ін.

6 – 21 травня 1919 р. вибухнуло найбільше антибільшовицьке повстання 6-ї радянської дивізії та отамана Григор’єва, який проголосив себе “отаманом України”. Повстанці на деякий час захопили Херсон, Миколаїв, Черкаси, Катеринослав, Єлезаветград, Знам’янку та Олександрію. Тільки мобілізувавши всі сили та знявши з фронту війська більшовики розбили головні сили повстанців.

Дата добавления: 2015-06-26