Країни Азії, Африки, Латинської Америки створили цент­ ральні банки

Ті роки XX ст.

У 1920 р. було прийнято Міжнародну фінансову конвенцію, відповідно до якої всі країни світу повинні були організувати свій центральний банк.

Рр.

Р. Швейцарський національний банк

Р. Центральний банк Італії

Р. Центральний банк Німеччини

Р. Центральний банк Росії

Р. Центральний банк Норвегії

Р. Банк Франції

Р. Банк Англії

Виникнення перших центральних банків

Основні етапи розвитку центральних банків XVII ст. - XX ст.

1668 р. Центральний банк Швеції (Ріксбанк)

Функції перших центральних банків значно відрізнялися від функ­цій сучасних центральних банків. Протягом XVII-XIX ст. у грошово­му обігу існувала система золотомонетного стандарту, за якого зако­нодавчо закріплювався безпосередній обіг золотих монет, їх безпе­решкодний обмін на паперові банкноти. Така система вимагала мінімального втручання держави у грошову сферу, оскільки відносна стабільність грошової маси забезпечувалася стихійним пристосу-

ванням кількості грошей в обігу до потреб товарного обігу (надлишок грошей вільно міг бути обмінений на золоті монети і перетворений у скарб).

У XX ст., відбувся процес переходу від золотомонетного стан­дарту до системи обігу нерозмінних на золото грошей, позбавлених власної вартості. Ця система вже не мала механізму, який би міг сти­хійно регулювати кількість грошей в обігу, і тому вона вимагала створення відповідного державного органу, який забезпечував би регу­лювання кількості грошей в обігу. Таким органом став центральний банк.

У різні часи банк, наділений монопольним правом емісії грошей, називався по-різному: спершу - емісійним, а згодом - центральним чи національним, що відповідало його чільній ролі у кредитній си­стемі тієї чи іншої країни.

Емісійні банки - це банки, які здійснюють емісію грошей.

Центральний банк - орган державного грошово-кредитного ре­гулювання економіки, наділений монопольним правом емісії банкнот і правом керувати грошово-кредитною системою країни.

Дата добавления: 2015-06-26