Причини виникнення центральних банків

♦ Політичне і територіальне об'єднання у країнах, розвиток цен­
тралізованих інститутів публічної влади.

♦І* Прагнення централізувати систему грошового обігу.

♦ Промисловий розвиток та експансія капіталу у сферу вироб­
ництва.

♦ Відсутність монополії на емісію банкнот дозволяла комерцій­
ним банкам активно застосовувати випуск банкнот для нагромаджен­
ня капіталу.

♦ Суттєве розширення грошової маси.

♦ Підвищення значення готівкового обігу банкнот: банкноти ви­
тісняли повноцінні монети з обігу.

♦ Бурхливий розвиток ринку вимагав надійного купівельного та

платіжного засобу, який користувався би всенародною довірою та обертався на території всієї країни.

♦ Окремі комерційні банки зловживали випуском банкнот, що призводило до неможливості останніх задовольнити підвищений по­пит їхніх клієнтів щодо обміну банкнот банків на золото. Це спричи­няло банкрутство окремих банків та посилення недовіри до обігу банкнот.

Відсутність монополії на випуск банкнот обмежувала можливості держави в управлінні економікою за допомогою кількості грошей, що перебували в обігу, і вимагала вжиття певних заходів, які дозволяли би регулювати грошовий обіг та захищати інтереси вкладників комер­ційних банків. Такими заходами держави стали:

1. Спочатку обмеження кількості комерційних банків, що мали пра­
во на випуск банкнот; здебільшого це були найбільші та надійні банки.

2. Окрім того, критерії щодо величини активів і надійності цих
банків зростали, що привело до процесу централізації банкнотної емі­
сії у декількох великих комерційних банках.

3. Із часом право емітувати банкноти держава закріпила за одним
банком, надавши йому статус емісійного.

Завдяки концентрації та монополізації банкнотної емісії держава дістала можливість впливати на пропозицію грошей і використовува­ти емісію для фінансування державних витрат.

Отже, в історичному аспекті саме централізація банкнотної емі­сії привела до появи центральних емісійних банків. У світі сформува­лося два шляхи виникнення центральних банків:

1. Еволюційний, за якого становлення центрального банку відбу­
валося протягом тривалого часу завдяки поступовому закріпленню за
ним монопольної емісії банкнот (Банк Англії, Банк Франції). Цент­
ральні банки цих країн виникли на основі найбільших комерційних
банків, у яких із розвитком кредитної системи відбувалася концент­
рація банкнотної емісії.

2. Директивний, за якого держава приймала рішення про засну­
вання центрального банку, від моменту створення закріплювала за
ним виняткове право на випуск грошей та наділяла його функціями
регулювання діяльності комерційних банків і грошово-кредитного
регулювання економіки (Федеральна резервна система США, Цент­
ральний банк Російської Федерації, Національний банк України).

Наділення одного банку монопольним правом на випуск банкнот у країні привело до створення дворівневої банківської системи. На першому рівні перебуває один банк, що має статус центрального. На нього покладається відповідальність за вирішення макроекономіч-них завдань у грошово-кредитній сфері - підтримка стабільності національних грошей та забезпечення стабільного функціонування

всієї банківської системи. На другому рівні банківської системи пе­ребуває решта банків, що виконують комплекс функцій кредитно-розрахункового обслуговування суб 'єктів господарювання.

За умов глобалізації світового господарства діяльність централь­них банків розвивається за такими напрямами:

• співробітництво центральних банків на міждержавному рівні:
о заснування Банку міждержавних розрахунків (Швейцарія), що

створений центральними банками розвинутих країн для сприяння співпраці та оптимізації міжнародних розрахунків;

о створення Комітету з банківського регулювання та нагляду (Ба-зельського комітету) з метою розроблення принципів ефективного банківського нагляду та надання рекомендацій центральним банкам з аналізу банківських ризиків і критеріїв їх оцінки;

• координація діяльності центральних банків з міжнародни­
ми валютно-кредитними та фінансовими організаціями (Світо­
вий банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк
реконструкції та розвитку, Міжнародна фінансова корпорація,
Азійський банк розвитку тощо);

• створення центральних банків об'єднань груп країн (Євро­
пейський центральний банк).

§ 2. Призначення центральних банків та загальна характеристика їхнього статусу

Головне призначення центрального банку - управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не-інфляційного розвитку економіки. Центральний банк впливає на грошовий оборот через зміну пропозиції грошей і зміну ціни грошей.

Між пропозицією грошей і рівнем процентних ставок існує складний двозначний взаємозв'язок. Так, у короткостроковій перс­пективі, коли пропозиція грошей зростає, рівень процентних ставок знижується, але з перебігом часу ситуація змінюється:

■ збільшення пропозиції грошей може мати стимулюючий
вплив на економіку і забезпечити зростання національного доходу.
В умовах зростання доходу суб'єкти економіки підвищують попит
на гроші для нагромадження вартості і для фінансування інвестицій.
Зростання попиту на гроші викликає підвищення рівня процентних
ставок;

■ збільшення пропозиції грошей може викликати зростання за­
гального рівня цін в економіці і розгортання інфляційних процесів,

Дата добавления: 2015-06-26