Іван Антонович Кочерга

(1881 - 1952)

Народився І.Кочерга 6 жовтня 1881 року у м. Носівка на Чернігівщині в сім’ї залізничного службовця (штабс-капітана). Початкову освіту здобув вдома. Сім’я часто переїжджає у зв’язку з роботою батька.

1890-1899 рр. Живе у м. Чернігові, де успішно закінчує місцеву гімназію.

1899-1903 рр. Вчиться в Київському університеті на юридичному факультеті. Після закінчення повертається до Чернігова і вступає на службу.

1904 р. Працює на посаді ревізора в Чернігівській контрольній палаті. У газеті „Черниговские губернские ведомости” з’являються його перші театральні рецензії.

1910 р. Починає літературну діяльність. Пише російською мовою драматичний твір „Пісня в келиху”. У 1914 р. переїздить до Житомира, працює в робітничо-селянській інспекції. Продовжує драматургійну діяльність.

1925 р. Пише першу п’єсу українською мовою „Фея гіркого мигдалю”. П’єса на чотири розділи. Дія відбувається У Ніжені 1809 року. Персонажі (Роман граф Бжостовський, пан Пшеманський (управитель), пані Франциска Кончинська (господиня цукерні), Василь Дзюба (відставний Писар ніженського полку), Дарія Іванівна (його дружина), Клавочка, Нюточка (дочки), Леся (сирота, Дзюбова небога), Марина (дівчина), Кряква (судовий канцклярист), Цвіркун (студент з Харкова), пан Невсядомський, Дряквчен-Кублицький (поміщик)).

1927 р. Створює історичну драму „Алмазне жорно”, твори на історичну тематику

1928 р. Пише комедію (драму) - феєрію „Марко в пеклі” та „Натура і культура”. Починає співробітничати в житомирській газеті „Робітник”.

1930 році створює драматичну поему „Свіччине весілля” („Пісня про Свічку”). Віршова драма "Свіччине весілля" ввібрала все краще з досвіду автора. Образи й картини, змальовані в ній, обіймають як історично імовірні явища, так і поетичну символіку. Хоч історичних подій у драмі небагато - власне, тільки відомості про заборону світла в житлах київських громадян і ремісників, зняту королем Сигізмундом в 1506 р. - твір залишає враження достовірного показу життя давнього Києва. Автор створює узагальнену картину боротьби України за свою долю і майбутню культуру. Вона втілюється в символічних образах Івана Свічки та Меланки, а також ремісників Києва, що виступили проти воєвод та 12-річної темряви великого міста. Образ Меланки, за задумом автора, є символом України.

1933-1938 рр. Пише філософську комедію „Майстри часу”, за яку на Всесоюзному конкурсі одержує третю премію. Переїжджає до Києва. Бере активну участь у громадському житті, в діяльності Спілки письменників України, працює з творчою молоддю. Пише п’єси „Підеш – не вернешся”, „Вибір”. Пише п’єсу для дітей „Чорний вальс”.

1939 р. За видатні заслуги в розвитку української літератури нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора.

1940 р. Пише комедію „Екзамен з анатомії”, визначену на Всесоюзному конкурсі

1941-1944 рр. Перебуває в евакуації в Уфі. Працює в редакції газети „Література і мистецтво”.

1944 р. Повертається до звільненого Києва. Пише драматичну поему „Ярослав Мудрий”. Твір охоплює 1030-1036 рр. – князювання Я.Мудрого, коли йому вдалося зібрати вся землі. (Ідея: Мир – мечем). У 1946 р. відбулася прем’єра „Ярослава Мудрого” у Харківському державному драматичному театрі ім. Т.Г.Шевченка. Постановка удостоєна Державною премією СРСР.

1947 р. П’єса „Істина”. У 1948 р. нагороджений другим орденом Трудового Червоного Прапора. Створив останню свою п’єсу „Пророк” (про Шевченка). Писав вірші і літературні статті. У 1950 р. І.А.Кочерзі було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України. 29 грудня 1952 р. І.А.Кочерга помер.

Дата добавления: 2015-06-26