Оформлення проекту

Графiк виконання роботи

Для успiшного виконання роботи, оперативного контролю за ходом роботи з боку керiвника, та ефективного розподiлу ресурсів (власного часу, арен­ди комп’ютера, оформлення результатiв) студенту доцiльно скласти графiк виконання робiт

Графiк, пiдписаний студентом та керiвником, є документом, що може бути використаним в разi неуспiшного виконання дипломної роботи студентом.

Дипломний проект є документом, в якому викладаються результати виконаної роботи. Матеріал проекту необхідно ретельно обробити і систематизувати.

В пояснювальній записці відображається основний зміст проекту. В ній приводиться обґрунтування актуальності теми, викладається вибір та обґрунтування пристрою або системи, вміщуються розрахунки та пояснення, таблиці, графіки і схеми різного призначення.

Загальні вимоги до пояснювальної записки включають:

– чiткiсть побудови i логiчна послiдовнiсть викладання матерiалу;

– конкретнiсть викладення результатiв роботи, лаконiчнiсть i точнiсть формулювань, виключення можливостi подвiйного тлумачення;

– переконливість аргументiв, доказувальнiсть висновкiв i обгрунтова­нiсть рекомендацiй.

Пояснювальна записка до дипломного проекту повинна в стислій і чіткій формі розкрити творчий задум проекту, мати обґрунтування вибраних методів дослідження, використаних методів розрахунків і самі розрахунки, опис проведених експериментів, їх аналіз та висновки по ним, методи пошуку та прийняття рішень з урахуванням приведених розрахунків та експериментів, техніко-економічні обґрунтування, питання техніки безпеки та охорони праці і т.п.

Пояснювальна записка, крім текстової частини, повинна включати необхідні ілюстрації, ескізи, графіки, діаграми, схеми, таблиці і т.п., які виконані в процесі роботи над проектом. Приведення аналогічних результатів довідкового характеру допускається лише у тих виняткових випадках, коли без них не можливо виконати розрахунки, зробити висновки і т.п., тобто тоді, коли без посилання на ці матеріали зробити потрібні висновки неможливо.

В тих випадках, коли для розрахунків застосовується ЕОМ, тоді це необхідно обґрунтувати в пояснювальній записці. Програма розрахунків може бути приведена в додатках, якщо вона не дуже велика.

Загальний обсяг пояснювальної записки повинен складати не більше 100-110 сторінок рукописного тексту без додатків. Перевищення обсягу неприпустимо і розцінюється як невміння лаконічно викладати результати дипломного проектування.

Структура пояснювальної записки і приблизний обсяг окремих розділів такі:

Кількість

сторінок

8.1.1) титульний лист; 1

8.1.2) завдання на дипломне проектування; 2

8.1.3) зміст; 1-2

8.1.4) анотація українською та іноземною мовами; 1

8.1.5) реферат; 1

8.1.6) вступ; 2-5

8.1.7) технічне завдання на проектування; 1-4

8.1.8) огляд та аналіз шляхів рішення завдання; 10-29

8.1.9) розробка або вибір структурної схеми, 10-15

8.1.10) розробка алгоритму 10-15

8.1.11) опис роботи програмного забезпечення 10-15

8.1.12) інструкції по впровадження програми; 5-15

8.1.13) економічна частина; 5-7

8.1.14) техника безпекі та охорона праці; 10-15

8.1.15) висновки; 1-2

8.1.16) список використаної літератури; 1-2

8.1.17) додатки. необмеженно

Пояснювальна записка дипломної (курсової) роботи виконується на окремих листках друкарського паперу формату А4 по ГОСТ 2.301-68 (297 х 210 мм). Всi листки, в тому числi i титульний, мали окреслюючу лiнiю згiдно ГОСТ 2.105-68. Запис тексту на листку проводитись тільки машинописним шрифтом на однiй сторонi листка через 2 iнтервали, стрiчка тiльки чорного кольору.

7.2. Рекомендується для оформлення пояснювальної записки використовувати сучасні програмні засоби - "текстові редактори"- з подальшим її друком на принтері.

Вiддаль вiд верхньої окреслюючої лiнiї до верхнього рядка тексту не менше 10 мм, а вiд нижньої окреслючої лiнiї до нижнього рядка тек­сту не менше 25 мм. Вiдступ абзацу вiд лiвої окреслючої лiнiї 15-17 мм

8.4. Викладання, як правило, ведеться вiд третьої особи, тому що вся увага концентрується на змiстi i логiчнiй послiдовностi повiдомлення. Наприклад: “Коефіцієнт B_i визначається за формулою...”. Вживаються також неозначенно-особовi речення i речення в пасивному станi. Наприклад: “На кафедрi розроблено таку методику розрахунку...”

8.5. Необхiдно слідкувати за тим, щоб викладення було зроблено в одному часi.

8.6. Роздруки з комп’ютера повиннi вiдповiдати формату А4 i бути розрiзанними. Роздруки вводяться в загальне нумерацію сторiнок записки.

8.7. Текст основної частини записки дiлять на роздiли, пiдроздiли i пункти.

Заголовки роздiлiв пишуть симетрично прописними буквами. Заголовки пiд­роздiлiв пишуть з абзацу малими буквами. Якщо загаловок складається двох речень, то їх роздiляють крапкою.

8.8. Текст пунктiв складається з абзацiв. Абзаци складаються з одного або декiлькх речень, об’єднаних загальною темою.

8.9. Слова, написанi на окремому рядку прописними буквами - “АНОТАЦIЯ”, “ЗМIСТ”, “ВСТУП” i т.д. повинні бути заголовками вiдповiдних частин роз­рахунково-пояснювальної записки.

8.10. Відстань мiж заголовками i текстом повинна дорiвнювати 3...4 мiжрядковим iнтервалом (15...20 мм). Пiдкреслювати заголовки не рекомендується.

8.11. Вiддаль мiж текстом одного пiдроздiлу i заголовком наступного приймається рiвною 3...4 мiжрядковим iнтервалам.

8.12. Кожний роздiл потрiбно починати з нового листка.

8.13. Сторiнки записки повиннi мати скрізну нумерацiю цифрами.

8.14. Роздiли записки повиннi мати порядкову нумерацiю в рамках всiєї розра­хунково-пояснювальної записки i позначатися арабськими цифрами з крапкою в кiнцi.

8.16. Пiдроздiли нумеруються арабськими цифрами в рамках кожного пiдроздiлу.

8.17. Пункти нумеруються арабськими цифрами в рамках кожного пiдроздiлу.

8.18. Iлюстрацiї (таблицi, креслення, схеми, графіки), якi розташованi на окремих сторiнках, вмiщують в загальну нумерацiю сторiнок. Таблицю, рисункок або креслення, розмiри яких бiльші за формат А4, враховують як одну сторiнку. Листи формату бiльшого за А4 вмiщують в кiнцi записки пiсля висновку в тiй послiдовностi, в якiй вони згадувалися в текстi.

8.19.Змiст вмiщує назви всiх роздiлiв, пiдроздiлiв i пунктiв (якщо вони мають назви) з номерами сторiнок, на яких розташований початок матерiалiв роздiлу (пiдроздiлу, пункту).

8.20. При оформленні записки, яка складається з двох або бiльше частин (книг), в кожнiй з них повинен бути свiй “Змiст”, при цьому в першiй книзi розмiщують змiст всiєї записки з вказiвкою на номер частин, в наступ­них - тiльки змiст вiдповiдної частини. Окремо змiст першої частини (книги) не складається.

8.21.Всi заголовки в змiстi починають з прописної лiтери. В кiнцi заголовка крапка не ставиться. Останнє слово заголовку з’єднують крапками з вiдповiдним йому номером сторiнки в правiй колонцi змiсту.

Кожний залежний заголовок доцiльно розмiщувати з вiдступом вправо вiд попереднього основного заголовку (таке розмiщення найбiльш зручне для ознайомлення зi змiстом рукопису).

Список використаних джерел iнформацiї i додатки вмiщуються в нумерацiю сторiнок.

8.22.Перелiк умовних позначень, символiв, одиниць i термiнiв показується в записцi в виглядi окремого списку в тому разi, коли в записцi використана специфiчна термiнологiя, а також використовуються малорозповсюдженi скорочення, новi сиволи, позначення.

Перелiк повинен розмiщуватись стовпчиком, в якому ліворуч в алфавiтному порядку дають скорочення, праворуч- його детальну розшифровку.

Якщо в записцi є спецiальнi термiни, скорочення i т.д., які повторюються менше трьох разiв, то перелiк не складають, а їх розшифровку дають в текстi при першому згадуваннi.

8.22.При посиланнях на джерела iнформацiї в текстi вказують порядковий номер по списку iнформацiйних джерел, видiлений квадратними дужками.

Посилання на iлюстрацiї вказують порядковим номером iлюстрацiї, наприклад: “Рис.5”.

Посилання на формулу вказують порядковим номером формули в дужках, напри клад: “... у формулi (2.1)”.

8.23.Оформлення ілюстрацій

Iлюстрацiї повиннi бути виконанi чорною тушшю чорним чорнилом або м’яким олiвцем на бiлому не прозорому паперi або на тих листках, що й записка. В записцi потрiбно використовувати тiльки штриховi рисунки i оригiнали фотографiй. Фотографiї розмiром меньше А4 повиннi бути наклеєнi на стандартнi листки бiлого паперу.

Iлюстрацiї повиннi бути розмiщенi так, щоб їх було зручно роздивлятись без повороту записки або з поворотом по годинниковiй стрiлцi. Iлюстрацiї повиннi мати пiдпис. При необхiдностi до iлюстрацiї додають пояснюючi данi (підрисуночний текст). Назву iлюстрацiї подають над нею, пояснюючi данi - пiд нею.

Iлюстрацiї (крiм таблиць) позначають словом “Рис.” i нумерують послiдовно арабськими цифрами в рамках роздiлу, за вийнятком iлюстрацiй, наведених в додатках.

Номер iлюстрації (за винятком таблиць) повинен складатись з номера розділу i порядкового номера iлюстрацiї, роздiлених крапкою. Наприклад: “Рис. 1.2“.

Номер iлюстрацiї розмiщують нижче пояснюючого напису. Якщо в записцi наведена одна iлюстрацiя, то її не нумерують i слово “Рис.” не пишуть.

8.24. Таблиці

Цифровий матерiал, як правило, повинен оформлятися у виглядi таблиць.

Кожна таблиця повинна мати заголовок. Зоголовок i слово “Таблиця” починають з прописної букви. Заголовок не пiдкреслюють.

Заголовки граф. таблицi починають з прописних букв, пiдзаголовоки - з малих, як що вони складають одне речення з зоголовком, i з прописних, якщо вони самос­тiйни. Дiлити зоголовки таблицi по дiагоналi не дозволяється.

Висота рядкiв повинна бути не менше 8 мм. Графу “№ п.п.” в таблицю вводити непотрiбно. Таблицю размiщують пiсля першої згадки про неї в текстi таким чи­ном, щоб її можна було читати без повороту записки або з поворотом її по годин­никовiй стрiлцi. Таблицю з великою кiлкiстю рядкiв дозволяється переносити на другий лист. При переносi таблицi на другий лист (сторiнку) заголовок розмiщують тiльки над її першою частиною. Таблицю з великою кiлькiстю граф можна дiлити на частини i розмiщувати одну частину пiд другою в рамках однiєї сторiнки. Якщо рядки або графи таблицi виходять за формат листа, то в першому випадку в кожнiй частинi таблицi повторюється її головка, в другому випадку - боковина.

Якщо повторюваний в графi текст складається з одного слова, його можна замiнити лапками; якщо з двох або бiльше слiв, то при першому повтореннi його замiню­ють словами “Те саме”, а далi - лапками. Ставити лапки замiсть цифр, марок, значкiв, математичних i хiмiчних символiв, що повторюються, недозволяється. Якщо цифровi або iншi данi в якому-небудь рядку таблицi не подають, то в нiй ставлять прочерк.

Таблицi нумерують послідовно арабскими цифрами (за винятком таблиць, наведенних в додатках) в рамках роздiлу. В правому верхньому кутi таблицi над вiдповiдним заголовком розмiщують пiдпис “Таблиця” i вказують номер таблицi. Номер таблицi повинен складатися з номеру розділу і порядкового номеру таблиці, роздiлених крапкою, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого роздiлу).

Якщо в записцi одна таблиця, то її не нумерують i слово “Таблиця” не пишуть.

При переносi частини таблицi на другий лист (сторiнку) слово “Таблиця” і номер вказують один раз справа над першою частиною таблицi, над другими части­нами пишуть слово “Продовження”, вказують номер таблицi, наприклад: “Продовження табл. 1.2. “. На всi таблицi повиннi бути посилання в текстi, при цьому слово “Таблиця” в текстi пишуть повнiстю, якщо таблиця не має номера, і скорочено - якщо має номер, наприклад: “... в табл. 1.2... “.

В повторних посиланнях на таблицi i iлюстрацiї потрiбно вказувати скорочено слово “Дивись”, наприклад: “Див. табл. 1.9.”, “... див. табл. 3.3.1...”, “... (див. таблицю)...”.

8.25. В тексті пояснювальної записки не дозволяється:

– застосовувати різні науково-технічні терміни близькі за змістом (синоніми), а також іншомовні слова при наявності рівнозначних слів в українській мові;

– застосовувати скорочення одиниць фізичних величин, якщо вони згадуються без цифр, за винятком величин в заголовках та основних частинах таблиць і в розшифровках літерних позначень, які входять в формули;

– застосовувати скорочення слів, крім встановлених правилами орфографії, а також відповідними стандартами;

– використовувати в тексті математичний знак „–” перед від‘ємними числами. Замість нього слід писати слово „мінус”;

– вживати математичні знаки +, –, <, > та ін. без цифр.

Для позначення одиниць використовують їх міжнародні позначення. Крапку як знак скорочень одиниці не ставлять. Позначення (розмірність) одиниць ставлять після чисельного значення величини в один рядок з ним (без переносу на наступний рядок). Між чисельним значенням і їх позначенням слід залишати проміжок в один знак.

Виняток складають позначення у вигляді знаку, піднятого над рядком (20˚С).

При написанні величин з межами відхилення числа слід заключати в дужки (100±0,2)˚С. Якщо в тексті приводяться ряд численних значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю вимірювання вказують після останньої цифри ряду, наприклад „проміжок в 8, 10, 12 мм”. В тексті записки позначення фізичної величини без цифри слід писати словами.

8.26. Зображення формул

Рівняння і формули необхідно вирізняти з тексту вільними рядками, вище і нижче кожної формули необхідно залишати не менше одного вільного рядка. Всі формули пишуться по центру сторінки. Якщо формула не поміщається в одному рядку, вона повинна бути перенесена після знаків рівності (=), плюс (+), мінус (–), множення (×), ділення (÷).

Всі формули, якщо їх в тексті більше ніж одна, нумерують арабськими цифрами в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу і порядкового номеру формули в розділі, розділених крапкою. Номер вказують на правій стороні аркуша на рівні формули в круглих дужках в кінці рядка, наприклад (4.2) (друга формула в четвертому розділі).

Значення символів в формулі приводяться безпосередньо під формулою. Значення кожного символу починається з нового рядка в тій послідовності, в якій вони входять в формулу.

Перший рядок пояснення починається зі слова „де” без двох крапок після нього, наприклад

, (3.1)

де І – електричний струм, А;

U – електрична напруга, В;

R – електричний опір, Ом.

9. Керівництво дипломним проектуванням

Керівник дипломного проекту призначається за поданням випускаючої кафедри з числа професорів, доцентів або інших викладачів університету.

Консультантами по окремих частинах проекту можуть бути викладачі ВНЗу, наукові співробітники інших закладів, висококваліфіковані спеціалісти з виробництва.

Керівник дипломного проекту вирішує такі питання:

1) видає завдання на дипломний проект;

2) надає студентові допомогу у розробці календарного плану виконання роботи на весь період;

3) рекомендує спеціальну літературу до виконання дипломного проекту;

4) систематично проводить передбачені розкладом консультації;

5) перевіряє виконання дипломного проекту.

При невиконанні студентом графіка роботи керівник повідомляє про це на засіданні кафедри і вживає необхідні заходи для виправлення положення.

Консультації керівника повинні носити рекомендаційний характер. Дипломник при вирішенні окремих задач повинен проявляти повну самостійність. Разом з тим він несе повну відповідальність за прийняті науково-технічні рішення, за правильність виконаних розрахунків, роботу програмного продукту, за якість виконання роботи, а також вчасність завершення роботи. Керівник є лише консультантом, який повинен застерігати студента від допущення грубих помилок.

Готові текстова та графічна частини проекту підписуються студентом, консультантами та керівником. Після чого дипломний проект затверджується завідуючим кафедрою і направляється на рецензію зовнішньому рецензенту. У випадку значного відставання від календарного плану, низької якості роботи та загрози зриву термінів захисту дипломного проекту, керівник інформує колектив кафедри, за рішенням якої дипломник може не допускатись до захисту дипломного проекту.

Крім керівника дипломного проекту, який надає консультації зі спеціальної частини проекту та здійснює загальне керівництво процесом дипломування при необхідності можуть призначатись консультанти наступних розділів проекту:

„Оцінка надійності програмного забезпечення”;

„Техніка безпеки та охорона праці”;

„Економічна частина” та ін.

Ці пункти вносяться в розділ № 6 „Завдання” і певним чином підписуються.

Завдання на дипломування видається керівником до початку переддипломної практики.

Календарний план складається студентом-дипломником за певною формою при активній участі керівника дипломного проектування. В переліку етапів виконання дипломного проекту визначаються основні розділи майбутнього проекту (додаток №3).

10. Комплексні дипломні проекти

Якщо тема, яка виноситься на дипломування досить складна і багатопрофільна, то вона рішенням керівника дипломного проектування може бути розділена на декілька підтем (2-3), які будуть являтись окремими темами дипломних проектів для 2 – 3-х дипломників.

В цьому випадку теми комплексних дипломних проектів мають одну загальну назву з визначенням конкретного індивідуального завдання кожному дипломнику.

11. Економічна частина

Ця частина може виконуватися під керівництвом консультанта-економіста. В ній приводиться порівняння розробленого програмного забезпечення з аналогічним існуючим по економічним показникам і проводяться розрахунки економічної ефективності запропонованого варіанту. Економічна частина повинна вказувати на доцільність практичного застосування розробленого виробу.

Матеріал цього розділу повинен супроводжуватися необхідними ілюстраціями і розробкою організаційно-технічних заходів по зниженню собівартості прдукта розробки і підвищенню його якості. Наявність економічного розділу не означає, що питання економічності розглядаються окремо від інших питань. Обґрунтування всіх або майже всіх прийнятих рішень повинно проводитися на базі використання як технічних, так і економічних або техніко-економічних показників (початкові дані, обмеження, критерії). На ці показники дипломник повинен спиратися практично на всіх стадіях дипломного проектування: при розробці аналізу ТЗ, виборі принципу побудови системи, розробці структурної схеми, вибору елементної бази, розробці програми контролю і т.п. Економічні розрахунки та показники в дипломному проекті повинні служити інструментом для обґрунтування прийнятих технічних рішень.

В силу цього виділення техніко-економічних розрахунків в самостійний розділ є досить умовним. Цей розділ повинен носити скоріше завершальний характер і повинен підводити підсумки роботи дипломника в певному напрямку і в певному колі питань.

1. Техніка безпеки та охорона праці

В данному розділі плвинні бути розробленні міроприємства по виконанню вимог що до охорони праці при розробці, впроваджнні та експлуатації розробок згідно теми дипломного проекту. Необхідно розробити схеми робочого місця програміста чи експлуатаціонного персонала системи, розрахувати вимоги що до мереж постачання електроенергії, контура заземлення, рівня освітлення та додержання санітарно-гігіенічних норм згідно діючого законодавства

13. Загальні висновки

В цьому розділі дипломник повинен провести підсумки виконаної роботи. Тут повинна бути дана характеристика виконаного проекту, оцінка отриманого рішення в порівнянні з уже розробленими пристроями, перспективи практичного застосування. Загальні висновки повинні містити:

· висновки про відповідність отриманих рішень вимогам ТЗ;

· перелік основних технічних, техніко-економічних та експлуатаційних переваг розробленого програмного забезпечення в порівнянні з аналогом;

· постановку задачі і можливі шляхи подальшого вдосконалення об‘єкту розробки або мотивування недоцільності продовження розробки;

· конкретні результати, якими закінчена робота; отримані наукові дані про нові об‘єкти, процеси, явища, закономірності; розроблені нові методи та принципи досліджень; отримані якісні та кількісні характеристики об‘єкту; рекомендації по розробці (розрахунків, вимірювань, впроваджень), розробці алгоритмів.

Якщо після завершення роботи отримані негативні результати, це теж вказується. Обов‘язково відмічаються матеріали, які отримані дипломником самостійно.

14. Зміст розділу „Додатки”

В додатки включаються нижче вказані допоміжні матеріали:

· допоміжні викладки та розрахунки; таблиці допоміжних цифрових даних і дані довідкового характеру;

· інструкції та методики, розроблені в процесі виконання проекту;

· роздруківки програм при розрахунках на ЕОМ, статистичні дані;

· ілюстрації допоміжного характеру.

Об‘єм додатків не входить в рахунок обсягу пояснювальної записки. Додатки необхідно розташувати в тій послідовності, в якій на них посилають в тексті основних розділів.

15. Список використаної літератури

В списку використаної літератури повинні вказуватися лише ті джерела, на які в тексті є відповідні посилання. Наявність посилань на літературні джерела характеризує теоретичний кругозір дипломника. Посилання обов‘язкове при використанні технічної ідеї, яка вже відома в літературі.

В залежності від типу літературного джерела, кількості його авторів та інших параметрів вони мають різні форми представлення.

Для монографій, якщо авторів один, два або три, то всі автори вказуються перед назвою джерела, наприклад:

Г.Ф. Зайцев, В.І. Костюк, П.І. Чинаев.

Основы теории автоматического управления и регулирования. – К.: Техніка, 1975. – 495 с.

Якщо авторів четверо, всі вони вказуються після назви книги:

Основы создания гибких автоматизированных производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов; Под ред. Б.Б. Тимофеева. – К.: Техніка, 1986. – 144 с.

Якщо авторів п’ять та більше, то вказується два-три автори після назви книги та визначається редактор видання, наприклад:

Теория автоматического управления. В 2-х ч. Ч. 1. Теория линейных систем автоматического управления / Н.А. Бабаков, А.А. Воронов и др. Под. ред. А.А. Воронова. – М.: В.Шк., 1986. – 367 с.

Приклади оформлення інших літературних джерел наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

Приклади оформлення літературних джерел

Вид джерела	Приклад оформлення
Багатотомні видання	История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин-т рус. лит. (Пушкин. дом). – М., 1982. – Т.3: Расцвет реализма. – 876 с.
Перекладні видання	Гроссе Э. Вайсмангель Х. Химия для любознательных: Пер. с нем. – М.: Химия, 1980. – 392 с.
Стандарти	ГОСТ 7.1–84. СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления. – Взамен ГОСТ 7.1–76; Введ. 01.01.86. – М.: Изд-во стандартов, 1984. – 77 с.
Збірники наукових праць	Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с.

16. Графічна частина дипломного проекту

Графічна частина дипломного проекту складається з креслень, схем, таблиць та ілюстрацій.

Згідно традиції, що склалась на кафедрі, графічна частина дипломного проекту представляє 5-6 листів формату А1.

16.1. Оформлення креслень загального виду

Креслення загального вигляду виконують для отримання повної інформації про програмне забезпечення, що розроблюється, або систему в цілому, про основні техніко-експлуатаційні характеристики. На листі А1 розміщують рамку за формою 1 (додаток 4).

16.2. Оформлення схем

В структурних схемах елементи зображують у вигляді прямокутників, які з’єднані прямими лініями зі стрілками, що визначають напрям передачі інформації. Типи елементів в схемі позначають функціями обробки або їх назву вписують в прямокутники текстом.

У блок схемах алгоритмів деякі елементи представляють у вигляді загальноприйнятого зображення, наприклад, початок роботи програми, умовний перехід, алгоритм роботи блоку і т. ін. Внизу аркуша, на якому зображена схема, приводять рамку форма 1 (додаток 4

16.3. Оформлення ілюстративної документації

Ілюстративні матеріали до дипломного проекту (графіки, малюнки, фотографії та ін.) використовуються для пояснень при захисті дипломного проекту. Вони, як правило, виконуються в форматі А1, внизу якого розміщується рамка 185×40 (додаток 5). Кожен ілюстративний матеріал має короткий заголовок – над ним та пояснювальний текст під ним.

Умовні позначення повинні відповідати вимогам стандартів.

Більш детальні вимоги до виконання графічної частини дипломного проекту можна одержати в навчальному посібнику А.О. Железна „Дипломні (курсові) проекти. Вимоги до оформлення документації”.

Дата добавления: 2015-06-04