Зовнішній облік людини, його елементи і ознаки

Природно-наукові засади ототожнення особи за ознаками зовнішності.

Науково-природничі засади криміналістичної габітології становлять дані антропології, анатомії, фізіології, морфології людини. До них також віднесено положення матеріалістичної діалектики, що становлять методологічні передумови ідентифікації об'єктів матеріального світу; дані окремих криміналістичних учень і теорій, насамперед криміналістичної ідентифікації, криміналістичного вчення про ознаки тощо.

Криміналістична габітологія має важливе значення в боротьбі зі злочинністю. Положення цієї галузі, розроблені методи, засоби використовуються для розшуку живих осіб, передусім злочинців під час розслідування злочину, безвісти зниклих людей, що нерідко стають жертвами злочинів, ідентифікації живих осіб, невпізнаного трупа. Одержані за допомогою методів і засобів криміналістичної габітології дані використовуються для побудови версій, планування розслідування злочинів. Зафіксовані в протоколах слідчих дій, серед яких найважливішим є пред'явлення для впізнання, висновках фотопортретної, інших експертиз, деяких документах ці дані набувають статусу доказів.

Зовнішній вигляд формується з елементів, якими вважають анатомічні органи та їх частини, прояви певних функцій організму, одяг, речі, які повсякчас перебувають із людиною. Для цих елементів і зовнішнього вигляду загалом притаманні відмінні риси, особливості, що називаються ознаками зовнішнього вигляду (зовнішності) людини.

Елементи зовнішності й відповідні ознаки залежно від походження і зв'язку з особою класифікують за двома групами: 1) власні, тобто елементи і ознаки, які випливають із природи людини і е невід'ємними від її зовнішності; 2) супутні, тобто одяг і речі, якими повсякчас користується людина, їх ознаки.

Власні ознаки зовнішності людини поділяють на підгрупи:

1) загальнофізичні - ознаки статі, віку, расово-етнічного типу, конституційного складу, фізичного стану людини; деякі автори не розглядають їх окремо, а поєднують із наступною підгрупою (вони передують власне анатомічним ознакам);

2) анатомічні - характеризують зовнішню будову тіла і окремих його частин: фігуру, голову цілком, обличчя цілком та окремі його частини від чола до підборіддя, й наступні частини тіла до ніг включно; анатомічні ознаки також називають статичними, позаяк вони перебувають та спостерігаються в стані спокою;

3) функціональні - відображають звичні автоматизовані рухи і положення тіла людини і окремих його частин: постава, хода, жести, міміка, голос, мовлення, звички (манера поведінки); ці ознаки називають також динамічними;

4) супутні (або непрямі) - це предмети одягу, головні убори, взуття, різні носильні речі: портфелі, парасольки, прикраси, значки та ін.

Для зовнішнього вигляду людини, його елементів і ознак характерні такі властивості як індивідуальність (неповторність), відносна стійкість (незмінюваність), здатність відображатися в матеріальному середовищі. Відомо, що саме це є методологічними передумовами криміналістичної ідентифікації. Кожна людина має тільки їй притаманну сукупність ознак, яка індивідуалізує її зовнішній вигляд. Попри те, що впродовж життя він змінюється під впливом різноманітніших чинників (хвороби, травми, старін ня), однак індивідуальна сукупність зовнішніх ознак залишається практично незмінною.

Дата добавления: 2015-06-04