Джерела інформації про ознаки зовнішності людини і способи її одержання

Зовнішні ознаки людини поділяють на анатомічні та внутрішньоструктурні.Ознака – це характеристика, відмітна риса об'єкта. У габітології ознака характеризує зовнішність людини в цілому або окремі її елементи (зріст, ніс, очі, волосся тощо). Ознаки зовнішності поділяють на власні та супутні.

Власні – це елементи і ознаки зовнішності людини, що проявляються у процесі її життєдіяльності, які поділяються на: загальнофізіопогічні, анатомічні та функціональні; на загальнофізичні, анатомо-морфологічні та функціональні; на анатомічні та функціональні. Власні ознаки також можуть виступати у вигляді особливих прикмет та помітних ознак.

Супутні ознаки зовнішності – це особливості одягу, предметів-прикрас, утилітарних предметів (тростинка, парасолька).

Загальнофізичні ознаки. В основу цих ознак покладені загальні біологічні, соціально-територіальні та популяційні особливості людини. До них належать загальнофізичні – ознаки статі, віку та демографічні ознаки, що характеризують певну расу, національність, народність, етнічну групу або іншу популяцію, що мешкає на певній території.

Анатомічні (анатомо-морфологічні, статичні) ознаки – це особливості зовнішньої будови тіла та скелета людини. Ознаки, які підлягають опису та дослідженню, інколи називають елементами зовнішності. Індивідуальність зовнішнього вигляду проявляється насамперед у неповторній сукупності форм, розмірів та особливостей частин тіла. Ці ознаки є відносно сталими, особливо ознаки обличчя, що мають близько розташовану кістково-хрящову основу. Внаслідок цього анатомічні ознаки відіграють важливу роль у процесі впізнання та ототожнення особи. До анатомічних ознак належать зріст, загальна будова тіла, форма голови, лоба, брів, носа, губ, рота; вид та колір волосся, обличчя, носа та інших частин тіла.

Функціональні (динамічні) ознаки є загальними і характеризують людину як живу динамічну систему. Функціональні ознаки проявляються у русі та іншій життєдіяльності людини. До функціональних ознак належать хода, міміка, жестикуляція, мова та голос, навики поведінки, злочинної професійної діяльності (спосіб злому, відчинення замків, проникнення в сховище, вчинення убивства).

Особливі прикмети – це різні анатомічні або функціональні аномалії організму людини визначає особливі прикмети як особливості зовнішності, що рідко зустрічаються та різко виділяють одну людину від інших внаслідок своєї неповторності та незвичності. До них належать невідповідності розміру окремих частин тіла (рук, ніг, голови, носа, вух та ін.); кольорові аномалії, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки, особливості ходи, жестикуляції, мови, голосу тощо.

Інформацію про ознаки зовнішності людини одержують із певних джерел: безпосереднього та опосередкованих.

Безпосереднє джерело -це особисте сприйняття слідчим, спеціалістом, іншим працівником правоохоронних органів ознак зовнішнього вигляду живої особи, трупа, які він безпосередньо спостерігає.

Опосередковані джерела складають відображення ознак зовнішності в матеріальних та ідеальних слідах.

До матеріальних слідів належать: сліди-відображення та їх копії (людини, частин її тіла: рук, ніг, зубів тощо, знарядь, інструментів та інших предметів, застосовуваних особою); сліди-предмети (ті ж знаряддя, інструменти та ін.); череп, кісткові останки (серед іншого зубний апарат); частини розчленованого трупа; фотознімки, кіно -, відеофільми, рентгенограми; копії - посмертні маски обличчя та зліпки з інших частин тіла, скульптурні та графічні портрети як результат реконструкції обличчя за черепом.

Ідеальними слідами є уявні образи, зафіксовані в пам'яті людини-очевидця, яка сприймала ознаки зовнішнього вигляду особи (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого). Копіями ідеальних слідів є: записи в документах: процесуальних - протоколах слідчих дій, наприклад протоколі допиту, висновку експерта, непроцесуальних - заявах (наприклад, про зникнення особи), історіях хвороби, орієнтуваннях, реєстраційних картах криміналістичного обліку; а також побутові малюнки; спеціально виготовлені суб'єктивні портрети - мальовані, композиційні.

Також за своєю природою відображення зовнішнього вигляду людини можуть бути об'єктивними або суб'єктивними. Об'єктивне відображення зовнішнього вигляду людини утворюється в результаті впливу зовнішності людини (або інфоносія про неї) на різні матеріальні об'єкти. Такими об'єктами можуть бути фотознімки, фотоплівки, відео - і кіноплівки, рентгеноснімки, зліпки, кісткові останки.

Суб'єктивне відображення - це уявний, тобто такий, що виникає в людському мозку, відносно стійкий образ предмета, явища, які у визначений момент не впливають на органи чуття, а також засновані на цьому уявленні різні матеріальні об'єкти. До них відносять: уявний образ, словесні описи, суб'єктивні зображення тощо.

Інформація про зовнішній вигляд людини та відповідні її джерела можуть бути отримані (джерела також виготовлені) під час слідчих (інколи й судових) дій, оперативно-розшукових заходів, попереднього (доекспертного) дослідження, пов'язаного із вивченням ознак зовнішності, перевіркою за криміналістичними обліками, у перебігу інших непроцесуальних заходів (запитів тощо). Серед слідчих дій слід зазначити допити, огляд місця події та трупа, речових доказів, освідування; експертизи - криміналістичні, судово-медична, комплексна медико-криміналістична та ін.

Опис побудований на уявному образі людини, яку спостерігав очевидець. Образ цей з часом втрачає свою повноту, іноді спотворюється під впливом умов його сприйняття та збереження. Тому під час допиту, уточнюючи показання, доцільно використовувати наочну допомогу (комплекти фотознімків людей з різною зовнішністю, схеми, що ілюструють частини, деталі одягу, взуття, речей тощо). Наочне уявлення про ознаки зовнішності, що містяться в уявному образі, дозволяє сформувати так званий суб'єктивний портрет.

Чинники, що впливають на формування уявного образу людини можна розділити на дві групи: а) чинники суб'єктивного характеру; б) чинники об'єктивного характеру. Чинники суб'єктивного характеру, у свою чергу, поділяють на постійні (природжені або придбані); тимчасові властивості та стан особи. Чинники об'єктивного характеру складаються з характеристики зовнішнього вигляду об'єкту сприйняття, умов сприйняття тощо.

Важливе значення мають дані таких криміналістичних обліків: осіб, які зникли безвісти, невідомих хворих, невпізнаних трупів; злочинців за ознаками зовнішності у фотоальбомах, відеотеках, автоматизованому банку даних (АБД).

61.Поняття слідів пам’яті людини та їх властивості. Слід пам`яті – це нове поняття в загальній теорії криміналістики, це незвичайні сліди, які не входять до класу матеріальних, які є предметом слідознавства та трасології. Матеріальні сліди (рук, ніг, транспортних засобів та ін.) вивчені і класифіковані.
Це матеріальна субстанція, предмет, який можна побачити, відчути, дослідити і актуалізувати потенційну інформацію, котру він несе. Слід пам`яті, хоча і є продуктом матеріальної діяльності, в певному розумінні нематеріальний, він невидимий і недоступний сторонньому спостерігачеві, його не можна сфотографувати або виявити за допомогою мікроскопа. Слід пам`яті виявляється і розкривається тільки при вільному волевиявленні його джерела – людини. Сліди пам`яті іманентні, їх наявність встановлюється тільки посередньо. Вони відрізняються рядом властивостей, що притаманні тільки ідеальним слідам-відображенням. Вибірковість як властивість безпосередньо пов`язана з активністю формування. Вибірковість на рівні людської свідомості опосередкована багатьма факторами та умовами об`єкта, що пізнається, і суб`єкта відображення. Тому два свідки, які бачили одну і ту саму подію, нерідко свідчать по-різному.
Доцільність ідеального відображення нерозривно поєднана з активністю і вибірковістю. Доцільність визначається завданням діяльності, метою відображення-пізнання певних події, факту, предмета. Доцільність і вибірковість являють собою суб`єктивні критерії формування і зберігання сліду пам`яті.
Формування і зберігання слідів пам`яті є головною умовою впізнавання раніше сприйнятого взагалі. Відчуття і сприйняття як безпосередні дії зовнішнього середовища на органи чуттів людини не зникають безслідно. Вони закарбовуються і зберігаються в пам`яті у вигляді “сліду”, природа якого досі викликає дискусію. Разом з тим сам факт зберігання сліду – загальновизнана реальність. Якби мислені образи, що виникають в момент сприйняття, раптом зникали, то людина щоразу сприймала б події і предмети як зовсім їй незнайомі і, відповідно, не змогла б їх впізнати.
Підсумовування – це властивість психічного відображення, а отже, сформованого сліду пам`яті в процесі сприйняття.
Процес підсумовування допустимо уявити як поступове накопичування інформації про окремі властивості предмета або події, що вивчаються. Даний процес закінчується синтезуванням інформації в єдиний мислений образ – слід пам`яті. Останнє треба враховувати під час вербальних слідчих дій і об`єктивність свідчень оцінювати через час сприйняття з урахуванням психологічного типу особи суб`єкта.
Крім названих властивостей, ідеальні сліди відображення мають ще одну якість – випереджувальне відображення, суть якого зводиться до обробки та оцінки одержаної інформації на основі накопиченого практичного досвіду. Всяка людська діяльність з урахуванням минулого досвіду сформує слід пам`яті, який являтиме програму поведінки на сьогоднішній день, що не суперечитиме досягненню майбутньої мети.

Отже, збираючи і закріплюючи інформацію про факти минулого, слідчий створює систему доказів, націлену на встановлення істини в майбутньому, або інакше, підсумовуюча властивість відображення лежить в основі побудови слідчих версій. За слідами пам`яті проводяться оперативне та процесуальне впізнання людей та речей. Однак найрозповсюдженим способом одержання доказової інформації за допомогою слідів пам`яті є допит підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідків. Звідси випливає, що переказати зміст ідеального відображення джерело може тільки під час спілкування, форми і методи якого розробляє слідча тактика.

Дата добавления: 2015-06-04