Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Класифікація криміналістичних версій 1 страница




За суб'єктом висунення, а, отже, за характером діяльності, яка здійснюватиметься і пов'язана зі встановленням істини у справі, виділяють слідчі, судові, оперативно-розшукові й експертні версії. Слідчі 'висуваються під час порушення кримінальної справи і розслідування події, що має ознаки злочуну. Суб'єктом побудови слідчих версій може бути лише особа, яка проводить розслідування справи-дізнавач, слідчий, прокурор. Припущення, що висловлені іншими учасниками процесу, можуть розглядатись як слідчі версії лише у випадку прийняття їх особою, яка проводить розслідування.Після закінчення розслідування кримінальної справи слідчий у своєму обвинувальному висновку відображає не версії, як свої припущення про фактичні обставини справи, а доказане з погляду слідства обвинувачення як істину ("версію обвинувачення"), яка встановлена у процесі досудового слідства.Під час судового розгляду суд може висувати різні припущення щодо обставин справи, яку він розглядає: прийняти версії слідства або ж висунути інші, які відрізняються чи навіть протилежні слідчим припущенням. Ці припущення суд перевіряє наявними в його розпорядженні засобами сам або повертає справу на додаткове розслідування. Такі обґрунтування припущення називаються судовими версіями.Оперативно-розшукові версії висувають оперативні співробітники. Вони можуть бути висунуті як до порушення кримінальної справи, так і паралельно з її розслідуванням під час оперативного супроводу досудового слідства. Зв'язок цих версій зі слідчими зумовлений єдністю предмета дослідження і тому в деяких випадках оперативно-розшукові версії можуть збігатися зі слідчими. Однак, при цьому передбачені відмінні способи їхньої перевірки - в процесуальному і непро-цесуальному порядках.У процесі експертного дослідження висуваються експертні версії. їхня побудова та перевірка перебувають у безпосередньому зв'язку з об'єктом дослідження і тими завданнями, що поставлені органом розслідування і які вирішує експерт. Від слідчих і оперативно-розшукових версій експертні відрізняються не лише за суб'єктом висунення, а ще й за методами і способами їх перевірки. Як частина експертного дослідження, вони перевіряються здебільшого за допомогою лабораторних методів і з використанням відповідних науково-розроблених експертних методик. За обсягом встановлення обставин події, яка досліджується, версії поділяються на загальні й окремі. Загальні версії будуються для пояснення характеру досліджуваної події загалом, охоплюючи весь склад злочину, що розслідується (вбивство, самогубство, нещасний випадок тощо). Окремі версії висуваються для встановлення і пояснення окремих обставин і фактів, що мають значення для розслідування. До них належать версії про місце і час вчинення злочину, про знаряддя злочину, про механізм утворення окремих слідів, про кількість співучасників злочину тощо. За обґрунтованістю і логічним взаємозв'язком виділяють основні версії і контрверсії. Базою для основної версії є зібраний слідчим матеріал, який дає підстави для її висунення. Логічним запереченням основної версії є контрверсія. Вона слугує, начебто, додатковим гарантом об'єктивності дослідження, запобігає односторонності і суб'єктивності основної версії. Контрверсія завжди має певні підстави для висунення, а в разі відсутності таких підстав просто не висувається.Припущення найбільш загального характеру називають типовими версіями. Типова версія - це найбільш характерне для цієї ситуації з точки зору відповідної галузі знання пояснення окремих фактів чи події в цілому. Під типовою криміналістичною версією розуміють пояснення події злочину в цілому або окремих його сторін, що ґрунтується на даних узагальненого досвіду слідчої, судової, оперативно-розшукової і експертної практики за аналогічними справами. Смисл таких версій полягає у поясненні подій при мінімальних вихідних даних, що надзвичайно необхідно для визначення напрямку розслідування справи у разі дефіциту інформації. Особливістю таких версій є те, що вони мають досить обмежене пізнавальне значення, даючи досить загальні пояснення події, яка досліджується. Практичне значення типових версій підтверджується ефективністю розроблених на їх основі типових програм дій слідчо-оперативної групи, яка отримала повідомлення про конкретний злочин і здійснює перевірку такого повідомлення. Такі типові програми базуються на мінімальній вихідній інформації, що узагальнена типовою версією. У багатьох випадках вони приймаються на озброєння чергових частин органів внутрішніх справ та Служби безпеки і дають змогу найбільш раціонально організовувати роботу групи на місці події й направити її учасників на пошук можливих слідів та інших доказів злочину і його розкриття за гарячими слідами. За відношенням до предмета доказування версії поділяються на обвинувальні- спрямовані на доказування обвинувачення підозрюваного у причетності до вчинення злочину, і виправдовувальні - направлені на підтвердження непричетності підозрюваного до вчинення злочину.Під час класифікації інколи виокремлюють робочі версії як ті, що належать до більш дрібних, другорядних обставин злочину і прийняті для перевірки та знаходять своє підтвердження або відпадають у процесі розслідування.

 

11) Побудова версії здійснюється в міру накопичення, логічної обробки і осмислення фактів. На основі наявних знань, власного досвіду, результатів узагальнення практики слідчий формулює висновок у вигляді судження, яке дає ймовірне пояснення події при цьому треба додержувати певних правил. Так, версія повинна бути обгрунтована реальними фактами, не суперечити науковим даним, відзначатись конкретністю, логічно правильною побудовою і несперечливістю. Треба мати контрверсію у справі, висувати максимально можливу кількість версій.Під час розробки версії слідчий має застосовувати логічні прийоми (аналізу, синтезу, індукції, дедукції, аналогії, рефлексії), закони логіки (тотожності, несперечливості, виключеного третього, достатньої підстави).Логічний процес побудовиверсій є єдиним длявсіх її різновидів. Версія не може бути продуктом необґрунтованих і надуманих здогадок іприпущень. В основу версії мають бути покладені фактичнідані, які поділяються на дві основні групи. 1. Дані, отримані з різних джерел, які стосуються кримінальної справи. Вони можуть міститись у судових доказах, матеріалах оперативно-розшукової діяльності, актах відомчих перевірок, заявах і повідомленнях громадян, повідомленнях засобів масової інформації та в інших джерелах. Для побудови версій на основі даних цієї групи застосовують переважно такі логічні прийоми та формимислення, як аналіз і синтез, безпосередні та опосередковані (здебільшого індуктивні) умовиводи. 2. Дані, які є результатом наукових узагальнень і безпосередньо не стосуються кримінальної справи. Цедані природничих, технічних та інших наук (криміналістики, судовоїмедицини, фізики, хімії), а також отримані з життєвого та професійного досвіду слідчого, узагальнень слідчої, судової та експертної практики. Зокрема, велике значення під час висунення версій мають результати кримінологічного аналізу і видова криміналістична характеристика злочину. За допомогою аналогії, порівняння та дедуктивних умовиводів ці дані можуть бути використані як основа для висунення версії. Важливим є використання професійного досвіду слідчого, проте слід обережно підходити до обґрунтування версії за допомогою "слідчої інтуїції", бо непродуманий підхід до побудови та висунення версії недопустимий. Існує безпосередній зв'язок між побудовою слідчих версій і прийняттям процесуальних рішень. Як для процесуальних висновків та рішень, так і для висунення слідчих версій необхідні надійні критерії їх оцінювання. Висунення слідчих версій та їх подальша перевірка можуть потребувати прийняття процесуальних рішень, застосування заходів процесуального примусу (обшуку, виїмки, затримання, арешту).

12) Завдання перевірки - підтвердити або спростувати припущення, що містяться у версіях, та висновки, і забезпечити встановлення істини у справі. Висунуті оперативно-розшукові версії в кінцевому підсумку повинні бути підтвердженими слідчим шляхом і оформлені як докази, а експертні версії повинні знайти своє підтвердження не лише в процесі експертного дослідження, а й іншими матеріалами справи. Засоби і методи перевірки криміналістичних версій визна чаються залежно від того, до якого різновиду вони належать Слідчі і судові версії перевіряються здебільшого шляхом про ведення відповідно слідчих і судових дій, що регламентован кримінально-процесуальним законодавством. Оперативно-розшукові засоби і методи при цьому також використовуються але мають допоміжний характер, і для цього залучаютьсі співробітники відповідних оперативних служб та підрозділів. Перевірка експертних версій здійснюється також на підстав суворої правової регламентації із застосуванням у процесі експертного дослідження загальнонаукових і спеціальних методів. Існують загальні правила перевірки криміналістичних версій У теорії криміналістики запропоновано принцип паралельно (одночасної) перевірки висунутих версій, який забезпечує найбільш оптимальний темп розслідування справи, економію часу і витрачених на розслідування сил та засобів. Із метою найбільш раціональної і всебічної перевірки обставин, що випливають із висунутої версії, необхідно використовувати комплекс різних процесуальних і непроцесуальних засобів. Насамперед, виконуються дії, що спрямовані на виявлення і фіксацію слідів злочину, які швидко змінюються чи піддаються псуванню, а також доказів, які можуть бути втрачені чи навмисне видозмінені. Першими є також дії, що розраховані на припинення злочинів, попередження їх підготовки і на те, щоб завадити злочинцю знищити наявні докази. Не слід зволікати з призначенням експертиз та інших перевірок, які вимагають для свого здійснення значних термінів. Особливо це має значення, якщо від результатів таких дій залежить прийняття важливих процесуальних рішень.За рівних умов, передусім, виконуються процесуальні й не-процесуальні дії, результати яких мають значення для перевірки декількох та найбільш важливих версій, а також ті, які в конкретному випадку можуть дати найбільш суттєві й надійні результати.Слідчі і судові версії можна вважати перевіреними й підтвердженими лише в тому випадку, якщо для такого висновку є сукупність доказів, тобто фактичних даних, які отримані за допомогою процесуальних засобів і з процесуальних джерел, і якщо інші версії з цих самих питань не знайшли свого підтвердження.

13) Криміналістична техніка — це важливий розділ криміналістики, що виник у результаті впровадження досягнень природничо-технічних наук у практику боротьби зі злочинністю. Методи фізики, хімії, біології, медицини та інших галузей знань пристосовувалися для виявлення слідів злочину та отримання інформації з метою кримiнального судочинства. Кримінальна, або поліцейська, техніка в XIX ст. заклала підґрунтя сучасної криміналістики. На даний час система криміналістичної техніки складається з таких основних галузей: 1) судова фотографія; 2) судова кінематографія і відеозапис; 3) трасологія; 4) судова балістика; 5) криміналістичне дослідження письма; 6) техніко-криміналістичне дослідження документів; 7) ідентифікація особи за ознаками зовнішності; 8) кримінальна реєстрація.

14) переносний криміналістичний комплект слідчого, який за своєю структурою складається з семи розділів: 1) пошукове приладдя (щуп для м’яких меблів і невеликих ємкостей із сипучими, грузлими речовинами і рідинами; набір деталей, з яких збираються щуп для щільного ґрунту та щуп для пошуку в сипучих і рідких середовищах; приладдя (насадка на щуп) для збирання проб ґрунту; магнітний шукач (підіймач); викрутка-індикатор напруги «ІО-500»); 2) вимірювальне приладдя (лінійка масштабна (довідкова); лінійка візирна; рулетка велика 10-метрова; рулетка мала 2-метрова; розсувний трикутник із транспортиром; циркуль-вимірювач; штангенциркуль; планшет із компасом); 3) інструменти (пасатижі комбіновані, ножиці, викрутка, ніж складаний, пінцет, алмазний склоріз); 4) засоби для виявлення невидимих і слабовидимих слідів (акумуляторний електричний ліхтар «ФКА-10», лупи 3,5х та 7х; йодна трубка в пластмасовому футлярі, набір дактилоскопічних порошків (оксид кобальту, двуокис титану, порошок відновленого воднем заліза, порошок карбонільного заліза), дактилоскопічна щіточка із синтетичних волокон, пензель магнітний, пенал із засобами для попереднього визначення крові); 5) засоби фіксації та вилучення слідів (силіконові пасти у тубах одноразового використання (пасти «К», «У-4»), каталізатори до силіконових паст у скляних флаконах із крапельницею (каталізатор № 18 для пасти «К», каталізатор № 21 для пасти «У-4»), пластмасова платівка і металева лопатка для приготування силіконового компаунду; скальпель; гіпс у поліетиленовому пакеті; коробка пластмасова, у якій знаходиться гіпс, що використовується для приготування гіпсової пасти; ложка пластмасова; дакрил у поліетиленовому пакеті; флакони для розчину синтетичних смол та ін.; пульверизатор із гумовою грушею; універсальний розприскуючий пристрій; дактилоскопічна плівка — світла і темна); 6) засоби для дактилоскопіювання трупів і живих осіб (друкарська фарба в тюбику, платівка скляна для нанесення фарби, дактилоскопічний валик, пристрій для розгинання пальців рук трупа); 7) папка з креслярським приладдям (лінійка масштабна; лінійка візирна; розсувний трикутник; планшет; циркуль-вимірювач; каталог кольорів).

16) Судова фотографія — метод криміналістичної техніки, що є системою наукових положень, а також рекомендацій щодо застосування технічних засобів і методів зйомки з метою розслідування злочинів. Судову фотографію прийнято поділяти на відображувальну і дослідну. Методи відображувальної судової фотографії призначені для відображення матеріальних об'єктів і їх ознак, що сприймаються неозброєним оком, а судово-дослідна фотографія дає змогу виявляти ознаки, які у звичайних умовах побачити неможливо чи майже неможливо. СУДОВО-ОПЕРАТИВНА ФОТОГРАФІЯ Відображувальну судову фотографію називають судово-оперативною, або польовою (за Р. Бєлкіним), бо слідчий, орган дізнання чи спеціаліст застосовують її у розслідуванні злочину для фіксації слідчих і оперативних дій та їх результатів. Судово-оперативна (відображувальна) фотографія — вид судової фотографії, що є системою прийомів застосування фототехнічних засобів і методів фотографічної фіксації об'єктів, осіб, трупів, слідчих дій і оперативно-розшукових заходів під час розслідування злочинів.Як правило, слідчий застосовує відкриті методи та способи використання криміналістичної техніки згідно з нормами кримінально-процесуального закону, а орган дізнання застосовує криміналістичну і спеціальну техніку переважно таємним способом. Судово-дослідна фотографія — це сукупність засобів криміналістичної техніки та спеціальних засобів і методів зйомки речових доказів з метою одержання доказової інформації, яку важко одержати за допомогою звичайної фотозйомки.

17) Слідча фотографія - науково розроблена система видів, прийомів, методів фотографічної зйомки, що застосовуються в процесі попереднього слідства для фіксації матеріальних даних, що мають доказове значення, і для дослідження речових доказів в оперативних цілях.Види слідчої фотографії:
- Фіксація окремих слідчих дій: огляду місця події, слідчого експерименту, пред'явлення осіб або об'єктів для впізнання, фотозйомка при проведенні обшуку.
- Фотозйомка:
- Живих осіб і трупів;
- Окремих предметів, слідів ніг (взуття), рук, транспортних засобів, знарядь, інструментів;
- Документів та інших об'єктів

 

18) Фотозйомка місця події – вид зйомки в судовооперативній фотографії. До Ф. м. п. ставляться такі вимоги: а) порядок фотозйомки має перебувати у взаємозв’язку з усією процедурою огляду місця події; б) фотозйомка має передувати іншим методам фіксації; в) засоби й методи фотозйомки повинні обиратися залежно від ситуації огляду, щоб забезпечити повноту, всебічність і точність фіксації; г) сукупність фотознімків має давати досить повне і чітке уявлення про обстановку злочину, його сліди й деталі; д) до внесення якихось змін в обстановку слід фотографувати загальний вигляд місця події і взаємне розташування об’єктів; окремі сліди і предмети спочатку фотографуються в тому вигляді, в якому їх виявлено. Розрізняють чотири види Ф. м. п.: 1) орієнтуюча (своїм завданням ставить фіксацію певного об’єкта разом із оточуючими його предметами, будівлями, місцевістю; орієнтуючий знімок повинен містити зображення власне місця події на фоні навколишнього оточення; зйомка провадиться звичайним або панорамним методом); 2) оглядова (припускає фіксацію загального вигляду місця події без навколишнього оточення; зйомку зазвичай роблять із різних боків); 3) вузлова (передбачає зйомку частин або вузлів об’єкта, які мають найбільш важливе значення); 4) детальна (полягає у зйомці окремих слідів, предметів, деталей обстановки місця події; провадять масштабним способом).

19) Судовий відеозапис являє собою систему видів, методів і прийомів зйомки, які застосовуються при проведенні слідчих і судових дій, оперативно-розшукових заходів і судових експертиз з метою розслідування злочинів і надання суду наочного доказового матеріалу.

Застосування відеозапису повинно забезпечити найбільш точну і повну фіксацію фактів, що мають доказове значення. Відеозйомка не підміняє фотографію, а доповнює її, дозволяє фіксувати об’єкти не тільки в статиці, а й у динаміці.

Відеозйомка при проведенні слідчих дій передбачає використання певних видів, методів і прийомів зйомки. Так, різновидами відеозйомки є орієнтуюча, оглядова, вузлова і детальна зйомка. Відеозапис рекомендується проводити в послідовності, у якій здійснюється слідча дія. Визначення послідовності зйомки є необхідною передумовою для одержання загального уявлення про подію.

Використання традиційних видів зйомок на місці події (орієнтуючої, оглядової, вузлової і детальної) під час відеозапису набуває специфічного забарвлення. Зокрема, при орієнтуючій відеозйомці центральний об’єкт шляхом плавного переходу від дальнього плану може бути виконаний великим планом, у зв’язку з чим орієнтуюча композиція стає більш інформативною. При оглядовій зйомці можна зафіксувати загальну обстановку та її окремі елементи в просторовій орієнтації та існуючій послідовності.

Особливості відеозйомки пов’язані з видом слідчої дії, під час якої вона здійснюється. У слідчій практиці найчастіше відеозйомка застосовується:

а) у процесі перевірки показань на місці;

б) при провадженні слідчого експерименту;

в) при пред’явленні для впізнання;

г) під час огляду місця події;

ґ) при огляді трупа;

д) на допитах і очних ставках.

20) У криміналістиці сліди, що залишаються після вчинення злочину, вивчаються з метою швидшого його розкриття, виявлення злочинців, встановлення істини по справі. Дослідження слідів має також важливе криміналістичне значення, оскільки допомагає встановити знаряддя злочину, отримати відомості про злочинця, визначити механізм злочинної події. Вивчення матеріально-фіксованих слідів (слідів-відображень) здійснює трасологія — криміналістичне вчення про сліди. Трасологія — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає матеріально-фіксовані сліди, закономірності їх утворення і розробляє прийоми, методи та науково-технічні засоби їх виявлення, фіксації,

вилучення і дослідження. Трасологія базується на таких наукових положеннях:
1) об'єкти матеріального світу індивідуальні. Кожний об'єкт індивідуальний і тотожний тільки самому собі. Індивідуалізація об'єкта здійснюється за збігом загальних і окремих ознак;
2) за певних умов зовнішня будова одного об'єкта може відбитися на іншому. Точність відображення залежить від фізичних властивостей слідоутворюючого і слідосприймаючого об'єктів, механізму слідоутворення. За матеріально-фіксованими слідами можлива ідентифікація (встановлення тотожності) об'єкта, який їх залишив; Від франц. trace — слід і грецьк. logos — слово, вчення; букв. — вчення про сліди.
3) відносна стійкість об'єктів. Об'єктами механічної контактної взаємодії можуть бути тільки тверді тіла, які мають достатньо стійкі зовнішні ознаки;
4) відбиття у сліді зовнішньої будови предмета є перетвореним (має вид негативу). У сліді ознаки зовнішньої будови предмета переважно мають дзеркальне відображення.
Криміналістичне значення слідів визначається існуванням причинного зв'язку з подією злочину. У трасології за слідами можна встановити:
1) індивідуальну тотожність об'єкта, яким утворений слід (ідентифікувати об'єкт);
2) групову належність об'єктів (тип, клас, рід, вид, різновид);
3) механізм і умови виникнення слідів, слідоутворення (вид сліду, напрямок і кут взаємодії об'єктів тощо);
4) окремі обставини злочинної події (спосіб проникнення у житло, кількість учасників події, їх анатомо-фізіологічні особливості, напрямок пересування злочинців, використання транспортних засобів, орієнтовно час вчинення злочину та ін.).
Трасологічні дослідження дозволяють вирішувати ідентифікаційні та діагностичні завдання.

 

21) Матеріальні сліди виявляють, фіксують і вилучають під час огляду місця події. Методи та засоби виявлення і фіксації слідів залежать від виду поверхні та матеріалу об'єкта, що сприймає їх. Для виявлення слідів застосовують візуальні прийоми огляду — на просвіт, у косому, розсіяному, затемненому світлі; інструментальні прийоми виявлення слідів — огляд у концентрованих променях світла, з лупою, мікроскопом та іншими приладами; спеціальні засоби для виявлення невидимих слідів — магнітні та феромагнітні порошки, хімічні препарати, випромінювання — ультрафіолетових, інфрачервоних, рентгенівських, радіоактивних, лазерних джерел тощо. Сліди-відображення виникають внаслідок взаємодії двох об'єктів і мають достатньо широке розповсюдження: це сліди рук людини, ніг, взуття, зубів, транспортних засобів, знарядь та інструментів тощо. Сліди-відображення є головним предметом вивчення у трасології.

 

22)Об'ємні (вдавлені) сліди відображають зовнішню будову слідоутворюючого об'єкта в об'ємі, тобто у всіх трьох його вимірах - за довжиною, шириною і глибиною. Вони виникають від вдавлення слідоутворюючого об'єкта у податливу слідосприймаючу поверхню, яка при цьому деформується. Достатньо часто об'ємні сліди утворюються на слідосприймаючій поверхні (наприклад, ґрунті, деревині, пластиліні, замазці) в результаті натискання або удару (сліди взуття на снігу, сліди пальців рук на пластиліні та ін.). Об'ємний слід дає змогу уявити зовнішню будову та окремі елементи слідоутворюючого об'єкта. Якість сліду залежить від властивостей речовини слідосприймаючої поверхні, сили і напрямку натискання (удару), інших умов слідоутворення. Поверхневі (площинні) сліди виникають в результаті змін, що відбуваються на поверхні слідосприймаючого об'єкта (за двома вимірами - довжиною і шириною). Обидва об'єкти, що беруть участь у слідоутворенні, за твердістю приблизно однакові. До поверхневих слідів можуть бути віднесені, наприклад, сліди пальців рук на поверхні меблів, сліди босих ніг на паркетній підлозі, сліди протектора транспортного засобу на асфальті.Поверхневі сліди звичайно поділяють на два види: сліди нашарування і сліди відшарування. Сліди нашарування формуються внаслідок накладення на слідосприймаючий об'єкт речовини, яка має на собі слідоутворюючий об'єкт (потожирові сліди пальців рук, сліди, залишені забрудненою підошвою взуття, та ін.). Сліди відшарування формуються з речовини, частки якої відокремлюються від слідосприймаючого об'єкта і залишаються на слідоутворюючому об'єкті (наприклад, сліди пальців рук, утворені на вкритій порохом або свіжопофарбованій поверхні).Поверхневі сліди можуть бути видимими і невидимими. Видимі сліди - це такі, які можна виявити шляхом безпосереднього зорового сприйняття, а невидимі - відшукання і сприйняття яких передбачає застосування спеціальних засобів або пристосувань.

23) Деформація — це зміна розмірів і форми об'єкта під впливом механічного навантаження, власної маси, температури, намагнічування, електричного розряду тощо. Найпростішими видами деформації є: вигин, зсув, кручення та розтяг. У твердих тілах розрізняють залишкову і пружну деформацію.Остаточна (пластична) деформація являє собою зміни форми, розміру об'єкта, які не зникають після зняття навантаження. Так утворюються сліди тиснення, ковзання та інші об'ємні сліди.Пружна деформація характеризується тим, що після зняття навантаження тіло відновлює свою попередню форму.

24) Механічний рух — являє собою переміщення тіл у просторі відносно одне одного. Він є одним з найпоширеніших, а його сліди лежать немов би на noaqixm, оскільки вони у більшості своїй є видимими, найбільш різноманітними за формою і механізмом утворення. Це сліди тиснення, ковзання, розпилу-тертя, свердлення і обертання-кочення, в основі механізму утворення яких лежать форми механічного руху: прямолінійна, прямолінійно-поступальна, зворотно-поступальна, обертально-поступальна, обертання-кочення (мал. 24). Розглянемо їх.

Гірямолішіпіиіі рух — це рух взаємодіючих об'єктів або

 

 

27) Дактилоскопія— розділ трасології, що вивчає властивості й будову капілярних візерунків з метою використання їх відбитків для ототожнення особи і розкриття злочинів. Основними властивостями папілярних ліній є їхня індивідуальність, стійкість та відновлюваність. Індивідуальність папілярних візерунків полягає в тому, що у кожної людини свої малюнки папілярних ліній, а будова їх ліній має таку сукупність ознак, яка дозволяє відрізнити один візерунок від іншого. Цікавий (і поки ще єдиний) випадок зафіксовано у мешканців Швеції Андреаса Даніельсона та його доньки Марі, у яких зовсім відсутні папілярні лінії на пальцях рук. Та навіть відсутність папілярних ліній — це яскрава індивідуальність відбитків пальців рук людини, яка дозволяє їх ідентифікувати.
Стійкість папілярних візерунків виявляється в тому, що протягом усього життя людини їх будова не змінюється. На нігтьових фалангах вони виникають на 3—4-му місяці розвитку плоду людини, а остаточне їх формування відмічається на 6-місячному розвитку плода. Розвиток організму людини пов'язаний зі збільшенням ширини, висоти та довжини папілярних ліній, але малюнок, його окремі деталі, кількість папілярних ліній залишаються незмінними. В експертній практиці мали місце випадки пересадки злочинцям, які перебували на дактилоскопічному обліку, ділянок шкіри папілярного візерунка. Однак і в цих випадках є певні ознаки, що дозволяють встановити факт пересадки шкіри та ідентифікувати особу. Про відновлюваність папілярних ліній свідчать такі дані. Пошкоджений епідерміс через певний час відновлюється у початковому вигляді, а пошкодження дерми призводить до порушення папілярних ліній та утворення шрамів або рубців.

 

28) Папілярні візерунки на нігтьових фалангах пальців рук діляться на три основні типи - дугові, петльові, завиткові.
Дугові візерунки.
Дугового візерунок складається з двох потоків папілярних ліній - нижнього і верхнього. Дугові візерунки утворюються верхнім потоком папілярних ліній, який у середній частині має вигин - внутрішню дугу, будова і форма якої служать для підрозділу дугових узорів на види.
Дугові візерунки поділяються на такі види.
1. Простий дугового візерунок - папілярні лінії в середній частині візерунка утворюють невеликий, щодо плавний підйом.
2. Шатровий дугового візерунок - папілярні лінії в середній частині візерунка утворюють крутий вигин з декількома вертикальними лініями в середині. Різновидами шатрових дугових візерунків є елкообразние і пірамідальні.
3. З невизначеним будовою центру - папілярні лінії утворюють невизначений узор, які не можна віднести до якогось певного виду.
4. Помилково-петльові дугові візерунки - папілярні лінії утворюють візерунок, який нагадує петлевий, але таким не є. Бувають такі помилково-петльові узори:
- Дві лінії сходяться під кутом в одну, але не утворюють напівкруглої головки, характерною для петльових візерунків;
- Дві лінії сходяться під кутом і продовжуються у вигляді однієї, не утворюючи при цьому головку петлі. Між ними можуть знаходитися одна або кілька ліній, які посилюють ефект хибності;
- Головка внутрішньої петлі зливається з лінією, яка є частиною зовнішнього потоку і йде в нього, минаючи неправдиву дельту.
5. Хибно-завітковие дугові візерунки - папілярні лінії внутрішньої частини дуги утворюють візерунок, який нагадує завітковий, але таким не є зважаючи на відсутність особливостей, що визначають завітковие візерунки.
6. Рідко зустрічаються візерунки, пов'язані з дуговим - це петлі-клубки або зігнуті петлі, головки яких розташовані біля країв візерунка, а центральна частина вигнута. Зважаючи неповного відображення в слід або на дактилокарті (при недопрокатке) класифікуються як дугові.
Види дугових папілярних візерунків.
1 - простий дугового візерунок, 2 - шатровий дугового візерунок, 3 - дугового візерунок з невизначеним будовою центру; 4, 5 - помилково-петльові дугові візерунки; 6, 7 - хибно-завітковие дугові візерунки; 8 рідко зустрічається візерунок, що відноситься до дуговим; 9 - аномальний візерунок.
Петльові узори.

Петлевой візерунок складається з трьох потоків папілярних ліній - нижнього, середнього та верхнього. Нижній потік починається в одного краю узору і перетинає його до протилежного краю. Середній потік починається в одного краю узору, утворює петлю і повертається до того ж краю. Верхній потік починається в одного краю, сходить до нігтьовому краю і закінчується на протилежній стороні візерунка внизу.
У петлевом візерунку виділяють центр і дельту.
Центр візерунка - точка повороту папілярної лінії, що утворює саму внутрішню петлю середнього потокупапілярних ліній.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 671; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.037 сек.