Методи діагностики імажинативних здібностей

Методи діагностики мислення та його індивідуальних особливостей.

- Діагностика основних компонентів мислення:

- Діагностика видів мислення:

- Діагностика індивідуальних особливостей мислення.

Методики дослідження мислення: Методика Ліппмана „Логічні закономірності” (числові ряди), тест „Логічно-понятійне мислення. Складні аналогії” (бланк), „Логічність умовисновків” (14 завдань, на одумування кожного – 10 сек. Наприклад: усі матеріали проводять струм. Ртуть – метал. Отже, ртуть проводить струм.), методика „Узагальнення” (в ряду пропонується знайти зайве слово, а інші обєднати за певним принципом. Наприклад: собака, корова, вівця, лось, кішка), тест „Інтелектуальна лабільність” (використовується в дослідженні прогнозу увиконанні певної діяльності, що потребує усидчивості, високої концентрації уваги, працездатності).

Для діагностики уяви використовують наступні прийоми.

1) Оцінка оригінальності видів та форм діяльності.

2) Тестування, повязані з визначенням неіснуючих або незрозумілих обєктів.

3) Тестування, повязане з оцінкою продуктивності процесів уяви.

4) Самооцінка параметрів образів уяви.

Ці прийоми дуже субєктивні, а тому не зовсім точні.

Метеріал для досліджень: будь-які об’єкти, явища дійсності, геометричні фігури, муз. твори, шуми, запахи, кольори – все залежить від задач досліджень.

Спосіб подачі – показ, розповідь, самостійна діяльність.

Оцінка результатів:

1) Звіт обстежуваного (порівняння реакції людини на завдання).

2) Аналіз продуктів діяльності.

3) Фіксація спеціальних показників: а) час творення образу; б) кількість об’єктів; в) оригінальність, багатство образів; г) кількість правильно розроблених задач.

4) Співставлення оцінки по результатам дослідження з самооцінкою обстежуваного.

15. Діагностика порушень психічного розвитку дитини. Поняття затримки психічного розвитку.

Діти з порушеннями розвитку – це діти, у яких внаслідок вродженої чи набутої (під час пологів, травм, хвороб перших років життя) недостатності, а також органічного походження сенсорних органів, рухового апарату чи ЦНС порушується розвиток відповідних психічних функцій.

Розрізняють 2 групи дефектів:

1. Первинні дефекти – окремі локальні і загальні порушення функцій ЦНС, невідповідність рівня розвитку віковій нормі (асинхронія розвитку, затримка розвитку, регрес, акселерація, ретардація, порушення міжфункціональних зв’язків.

2. Вторинні дефекти – виникають в ході розвитку дитини з порушеннями психофізичного розвитку, в тому випадку, якщо соціальне оточення не компенсує цих порушень.

Локальні порушення – пов’язані з недостатністю процесів сприймання, мовлення, праксису (координації рухів).

Травми ділянок мозку, які були в дошкільному дитинстві, можуть проявлятись у молодшому шкільному віці.

Найбільш типові локальні порушення:

1) дефекти ліво-скроневі відділів кори головного мозку приводять до порушення смислової сторони мовлення, фонематичного аналізу та синтезу: порушення читання – дислексія, порушення письма – дисграфія.

2) Поразки право-скроневих відділів головного мозку приводять до порушень інтонацій у структурі мовлення, недостатність у сприйманні ритму, тональності та емоційної забарвленості мовлення.

3) Поразки потиличних відділів кори головного мозку – порушення зорового сприйняття: при нормальній гостроті зору порушується аналіз та синтез зорового образу.

4) Поразки передньо-тім’яних відділів кори приводять до порушень рухових функцій, довільних рухів, до уповільненого темпу формування рухових навиків.

ЗАТРИМКА ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ – уповільнення темпу розвитку психіки дитини, (ЗПР), варіант психічного дизонтогенезу, до якого відносяться як випадки сповільненого психічного розвитку ("затримка темпу психічного розвитку"), так і відносно стійкі стани незрілості емоційно-вольової сфери і інтелектуальної недостатності, що не досягає ступеню недоумства. Процес розвитку пізнавальних здібностей при ЗПР часто ускладнюється різними негрубими, але нерідко стійкими нервово-психічними розладами (астенічними, церебрастенічними, невротичними, неврозоподібними і ін.), що порушують інтелектуальну працездатність дитини.

Причини виникнення ЗПР: органічна недостатність нервової системи, частіше за резидуального (залишкового) характеру, у зв'язку з патологією вагітності і пологів; хронічні соматичні захворювання; конституціональні (спадкові) чинники; несприятливі умови виховання (рання депривация, поганий догляд, бездоглядність і ін.).

Основні тести для діагностики можливої затримки психічного розвитку:

- тест Векслера.

- Тести Біне (розраховані на дітей від 3 до 15 років).

- „Малюнок людини”.

При прийомі до школи, звертається увага на розвиток наступних психічних функцій:

1) мовлення: у 6-7 років – 3-7 тис. Слів, вміння переказувати розповідь, складати розповідь за серією картинок;

2) сприймання: дитина повинна розрізняти і називати форми предметів, кольори, величини предметів, встановлювати ідентичність у відповідності з еталоном;

3) мислення: певний запас знань про себе (ім’я, стать, вік, ПІпБ батьків, їх спеціальність, свою адресу); певний рівень розвитку аналогових відношень, відношення зв’язку і послідовності; поняття збереження числа (феномен Паже, дослід з ґудзиками);

4) пам'ять: повинна бути довільною і послідовною;

5) увага: вміння зосереджуватись на 35-40 хв. при змінах форм діяльності;

6) емоції: вміння розпізнавати емоції, визначати свій емоційний стан; розвинене почуття гумору, розвиток моральних якостей (співпереживання, відповідальність);

7) самооцінка: повинна наближатись до адекватної, з можливим завищенням;

8) гра: сюжетно-рольова за правилами, з умінням підпорядковуватись цим правилам;

9) моторика: вміння правильно тримати ручку, олівець; вміння правильно копіювати зразок складного зображення; скоординованість рухів.

16. Психодіагностичне обслуговування виховання та освіти. Типові завдання шкільної психологічної служби та психодіагностика.

Дата добавления: 2015-06-04