Фізіологічне значення автономної нервової системи полягає в тому, що вона розвантажує кору від другорядної інформації

Автономна нервова система

залежно від свого функціонального призначення поділяється на:

- симпатичний,

- пара­симпатичний,

- метасимпатичний відділ.

Симпатичний відділ ВНС

Симпатична нервова система представлена в організмі більш широко. Вона іннервує всі органи, крім м'язів, матки та ЦНС.

Вона складається з двох відді­лів: центрального і периферичного.

Цент­ральний розміщений у бічних рогах сі­рої речовини спинного мозку (бічнопроміжне ядро), починаючи від 8-го шийного до 3-го поперекового сегментів.

Периферичний відділ представлений:

- короткими перед вузловими волокнами передніх корінців спинного мозку, які

перериваються на при хребтових і перед хребтових вузлах симпатичного стовбура,

- вузлами симпатичного стовбура,

- довгими після вузловими волокнами утворюють сплетіннянавкруги крупних судин і іннервують органи, які від цих судин живляться,

- проміжними вузлами і сплетеннями.

Симпатичний стовбур.

ШИЙНИЙ ВІДДІЛ СИМПАТИЧНОГО СТОВБУРА.

Має З пари вузлів: верхній(лежить на рівні 2-3 шийних хребців),

середній(часто відсутній), нижній(позаду початку хребтової артерії).

Післягангліонарні волокна утворюють сплетіння навкруги сонних і

підключичних артерій і іннервують органи, які від них живляться.

Крім того, ці вузли віддають верхній, середній і нижній серцеві

нерви.

ГРУДНИЙ ВІДДІЛ СИМПАТИЧНОГО СТОВБУРА.

Має 11-12 пар вузлів, розташованих превертебрально. Післягангліонарні волокна прямують:

1 ) від 5-ти перших симпатичних вузлів - до грудної аорти і утворюють навкруги її грудне аортальне сплетіння та іннервують органи, які від неї живляться (стравохід, бронхи, легені).

2 ) від 6 -9 грудних вузлів - з'єднаються і утворюють великий нутряний нерв,

3) від 10-11 вузлів - з'єднаються і утворюють малий нутряний нерв.

Обидва нутряні нерва проходять через діафрагму в черевну порожнину і приймають участь в формуванні черевного (сонячного) сплетіння.

ПОПЕРЕКОВИЙ (ЧЕРЕВНИЙ) ВІДДІЛ СИМПАТИЧНОГО СТОВБУРА.

Має 4 пари вузлів: розташовані біля поперекових хребців.

Від 2 -х верхніх вузлів волокна йдуть на утворення черевного сплетіння (разом з волокнами нижніх грудних вузлів).

Післягангліонарні волокна поперекових вузлів самі утворюють черевне аортальне сплетіння (яке іннервує органи, які живляться від черевної аорти).Донизу черевне аортальне сплетіння поділяється на праве і ліве клубові сплетіння. Саме ж черевне сплетіння продовжується в непарне верхнє підчеревне сплетіння. Це сплетіння біля куприка роздвоюється на 2 нижніх підчеревних сплетіння. ЧАС і його дочірні сплетення іннервують органи черевної порожнини і малого тазу.

КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ СИМПАТИЧНОГО СТОВБУРА.

Має 4 пари вузлів: розташовані на передній поверхні крижової кістки. Післягангліонарні волокна додаються до нижніх підчеревних і верхнього підчеревного сплетіння і іннервують органи малого тазу.

Симпатична нервова система загалом сприяє інтенсивній діяльності організму в стресових ситуаціях, готує організм до зусилля. Це система термінової адаптації функціональних, енергетичних, пластичних та внутрішніх захисних сил організму для його пристосування до напруженої ситуації (ерготропна адаптація).

Симпатична нервова система виконує в організмі адаптаційно-трофічну функцію, регулюючи обмін речовин, трофіку та збудливість усіх органів і тканин тіла, забезпечує адаптацію організму до фактичних умов існування. Активуючи діяльність різних відділів мозку, вона мобілізує у них захисні реакції: процеси терморегулювання, імунні реакції, механізми згортання крові.

Її збудження - неодмінна умова емоцій і початкова ланка запуску ланцюга гормональних реакцій, характерних для стресу.

Під час мобілізування організму симпатичною нервовою системою нерідко змінюються багато параметрів гомеостазу. Збудження симпатичної нервової системи призводить до підвищення артеріального тиску, перерозподілу крові, викиду в кров великих кількостей глюкози і жирних кислот, активування енергетичних процесів, пригнічення функцій травного тракту, сечоутворення.

Парасимпатична відділ ВНС

Представлена в організмі менш широко. Вона іннервує передсердя, шлунково-кишковий тракт, легені, органи малого тазу, слізні залози, очні м'язи, судини язика і слинних залоз і, можливо, артерії мозку.

Парасимпатична частина ВНС також має цент­ральний і периферичний відділи.

Центральний відділ ділиться на краніальний відділ та крижовий(спинно – мозковий)

Краніальний знаходиться в середньому мозку, в мосту і в довгастому мозку.

Спинномозковий - в сірій речовині 2-4-го крижових сегментів спинного мозку.

Периферичний відділ представлений:

- довгими передвузловими волокнами, що йдуть у складі окорухового, лицевого, язикоглоткового і блукаючого нервів,

- периферичними вузлами (війковим, крило-піднебінним, вушним, під'язиковим, піднижньощелепним),

- та­зовими нутрощевими (вісцеральними) нервами, вузлами та їхніми зв'язками.

КРАНІАЛЬНА ЧАСТИНА.

Центральна частина має 4 парасимпатичних ядра:

1) у середньому мозку (мезенцефальний відділ):– ядро Якубовича

(окоруховий нервІІІ пара ЧМН);

2) у мосту та довгастому мозку (бульбарний відділ):

- верхнє слинно – видільне ядро (лицевий нервVII пара),

- нижнє слинно – видільне ядро (язико-глотковий нервІX пара),

- заднє ядро (блукаючий нерв X пара).

Від ядра Якубовича прегангліонарні волокна в складі окорухового нерва прямують до війкового вузла, який лежить на бічній поверхні зорового нерва. ВІЙКОВИЙ ВУЗОЛ. До нього підходять З нервові корінці:

- чутливий - від трійчастого нерва,

- симпатичний - від верхнього шийного вузла симпатичного стовбура,

- парасимпатичний - від окорухового нерва.

Від війкового вузла постгангліонарні волокна по коротких війкових нервах підходять до м'язів, які звужують зіницю і до війкового м'яза.

Від верхнього слиновидільного ядра прегангліонарні волокна

а) в складі барабанної струни (від лицевого нерва) входять до складу язикового нерва і підходять до під'язикового і під нижньощелепного вузлів.

нижньощелепний вузол. Розташований під нижньощелепною слинною залозою. До вузла підходять такі корінці:

- парасимпатичні - від верхнього слиновидільного ядра проміжного нерва.

під`язиковий вузол. Розташований під під`язивовою слинною залозою.

Від вузлів волокна ідуть до під'язикової слинної залози, під нижньощелепної та інших дрібних слинних залоз.

б) в складі великого кам'янистого нерва досягають крило піднебінного вузла.

КРИЛО-ПІДНЕБІННИЙ ВУЗОЛ. Розташований у крило-піднебінній ямці. До нього підходять такі нервові корінці:

- чутливий - від верхньощелепного нерва,

- симпатичний - гілки сплетіння внутрішньої сонної артерії,

- парасимпатичний - від верхнього слиновидільного ядра проміжного нерва.

Постгангліонарні волокна від цього вузла йдуть в 3-х напрямках:

1) до слізної залози і впливають на секрецію,

2) до слизової оболонки носа і впливає на секрецію,

3) до слизової піднебіння і впливає на секрецію.

Від нижнього слиновидільного ядра прегангліонарні волокна ідуть в складі язикогорлового нерва і досягають вушного вузла.

ВУШНИЙ ВУЗОЛ. Розташований під овальним отвором.До нього підходять такі корінці:

- чутливий - від нижньощелепного нерва,

- симпатичні - від верхнього шийного вузла симпатичного стовбура,

- парасимпатичні - від язикогорлового нерва.

Від вузла відходять волокна до привушної слинної залози і впливають на її секреторну функцію та до судин твердої оболонки мозку.

Від заднього ядра блукаючого нерва прегангліонарні волокна йдуть в складі блукаючого нерва до голови, шиї, грудної і черевної порожнини, де утворюють органні сплетіння і доходять до приорганних і внутрішньорганних вузлів глотки, легень, серця, ШКТ. Короткі постгангліонарні волокна прямують до залоз слизових оболонок і гладкої мускулатури стінок внутрішніх органів і регулюють їх роботу.

Парасимпатичні волок­на блукаючого нерва (X пара) регулюють функцію майже всіх внутрішніх органів: стимулюють рухову активність і секрецію травного каналу, звужують бронхи, спри­чинюють скорочення м'язів матки, гальму­ють функцію серця.

КРИЖОВИЙ ВІДДІЛ ПАРАСИМПАТИЧНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ.

Центральна частина представлена парними крижовими ядрами S₂ - S₄. Периферична частина представлена прегангліонарними волокнами, вузлами і постгангліонарними волокнами.

Прегангліонарні волокна виходять із спинного мозку в складі передніх корінців, вступають до складу нижнього підчеревного сплетіння і закінчуються на органних вузлах.

Постгангліонарні волокна утворюють сплетіння, які іннервують органи порожнини тазу. Вони посилюють перистальтику кишок, розслаблюють стискач відхідника.

К рижо­вий відділ парасимпатичної нервової системи конт­ролює переважно органи малого таза: се­човий міхур, пряму кишку з їхніми сфінк­терами, статеві органи.

Парасимпатична нервова система (ПНС, або вагоінсулярна систе­ма) - це система підтримання гомеостазу організму в стані спокою, яка відновлює його гомеостаз під час відпочинку після напруженої ситуації (трофотропна регуляція).

Її завдання відновити і зберегти стабільність внутрішнього середовища за будь-яких розладів і змін, що спричинені активуванням симпатичного відділу.

Вплив симпатичної та парасимпатичної нервових систем частіше протилежний.

Вночі підвищується тонус пара­симпатичної, а вдень — симпатичної систе­ми.

Співвідношення функції симпатичної і па­расимпатичної систем в організмі у деяких випадках може бути дещо зміщене в бік переважання однієї з них. Тому поряд з нормотонічним типом організму, в якому збалансовані функції обох систем, існують симпатотонічний і парасимпатотонічний типи.

За звичайних умов у здорових людей спостерігаються добові коливання тону­су автономної нервової системи.

Метасимпатичиий відділ ВНС

по суті є післявузловим відділом парасим­патичної нервової системи.

Метасимпатичний відділ – це комп­лекс вісцеральних вузлів, розміщених пе­реважно інтрамурально — у м'язовій стінці внутрішніх органів (серце, кишки тощо).

Ця частина здійснює регуляторний вплив на функцію внутрішніх органів за допомо­гою місцевих периферичних рефлексів, що замикаються в її межах і можуть викону­ватись за повної децентралізації органа.

Характерною особли­вістю цих вузлів є їхня постійна фоно­ва активність. До них підходять сим­патичні й парасимпатичні нервові во­локна, через які здійснюються центральні виливи.

"Місцеві" периферійні рефлекси регулюють роботу серця, перистальтику кишок, здійснюють взаємозв'язок різних відділів шлунка і деяких інших органів.

Серед структур метасимпатичної нервової системи є пейсмекерні клітини, які володіють здатністю до мимовільної деполяризації, що забезпечує ритм скорочення непосмугованих клітин органа.

Наявність "місцевих" механізмів нервового регулювання функцій внутрішніх органів має велике фізіологічне значення.

Насамперед це звільняє ЦНС від необхідності переробки надлишкової інформації, що надходить від внутрішніх органів і збільшує надійність регулювання фізіологічних функцій цих органів. Таке регулювання є базовим і спрямоване на збереження гомеостазу.

Крім того, місцеві рефлекси забезпечують передавання збудження із ЦНС до ефекторних органів, адаптують та координують регуляторні впливи, підтримують діяльність органів на певному рівні, завдяки автономній фоновій активності (моторну ак­тивність гладеньких м'язів; секреторну, екскреторну та всмоктуваль­ну діяльність шлунково-кишкового тракту; регуляцію локального кровотоку; проникність капілярів; регуляцію функцій місцевих інкреторних клітин).

Водночас воно в разі потреби може легко коригуватися вищими рівнями автономної нервової системи і гуморальними механізмами. Це регулювання може здійснюватися навіть і після переривання зв'язку органів із ЦНС.

ПОДВІЙНА ІННЕРВАЦІЯ ОРГАНІВ.
ОРГАН	СИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА	ПАРАСИМПАТИЧНА НЕРВОВА СИСТЕМА
1.0КО	Розширює зіницю Екзофтальм Розширює очну щілину	Звужує зіницю Енофтальм Звужує очну щілину
2. Серцево - судинна система	Тахікардія Підвищення АТ	Брадикардія. Зниження АТ
3. Бронхи	Розширює, знижує секрецію слизу	Звужує, посилює секрецію
4. Шлунок, кишки	Зниження секреції, послаблення перистальтики.	Посилення перистальтики, збільшення секреції.
5. Шкіра	Збудження вазоконстрикторів, звуження судин, блідість, посилення піломоторних рефлексів(„гусяча шкіра")	Збудження вазодилататорів, розширення судин, почервоніння.
6. Слинні залози	Виділення густої в'язкої слини.	Посилене виділення рідкої водянистої слини.
В'язкий скудний піт.	Не мають парасимпатичної іннервації.
7. Потові залози.
Розслаблення.
8. Стискачі сечового	Скорочення.
міхура і прямої кишки.

ЗАКЛЮЧЕННЯ.

Підводячи підсумки лекції, можна зробити такі висновки:

1 – структурно – функціональною одиницею нервової системи є нейрон,

2 –всі нейрони розмежовані між собою та відділяються від інших клітин синапсами, які здійснюють зв`язок між нейронами і кожен вид синапсів має свої особливості будови і функціонування,

3 – нейрони для виконання конкретних функцій та по розташуванню об`єдналися в нервові центри, які мають свої особливі властивості,

4 – для гарного розуміння процесів нервової регуляції діяльності організму треба добре знати фізіологію ЦНС,

5 –всі відділи ЦНС тісно пов`язані між собою анатомічно і фізіологічно,

6 – для гарного розуміння процесів нервової регуляції діяльності організму треба добре знати фізіологію ЦНС,

7 –всі відділи ЦНС тісно пов`язані між собою анатомічно і фізіологічно,

8 - знання особливостей фізіологічних процесів в нейроні, синапсі, нервовому центрі та всіх відділах ЦНС дозволить більш глибоко зрозуміти особливості нервової регуляції організму, що для медичного працівника має велике значення.

Дата добавления: 2015-06-04