Заходи щодо зменшення наслідків зсувів

Прогнозування зсувів

Зсувні процеси можна прогнозувати.

Моніторингові спостереження за розвитком сучасних екзогенних процесів надають об'єктивні дані, необхідні для діяльності в галузі захисту від небезпеч­них екзогенних геологічних процесів (ЕГП), районування їх для оцінки можли­вості виникнення надзвичайних ситуацій.

Моніторинг на державному, регіональному, локальному та об'єктовому (найбільш представницькому) рівнях здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та використання надр, а також Його органами на місцях, підприємствами та організаціями, що належать до сфери їх управління, які є суб'єктами системи моніторингу, у межах підпорядкованих їм територій діяльності (геологічних регіонах). Крім того, моні­торинг на об'єктовому та територіальному рівнях може здійснюватися спеціалі­зованими організаціями, які одержали спеціальний дозвіл (ліцензію) на ведення цього виду геологорозвідувальних робіт, під методичним керівництвом органів державного моніторингу геологічного середовища, з обов'язковою передачею їм первинної інформації.

Головним виконавцем робіт із вивчення сучасних інженерно-геологічних про­цесів на державному та регіональному рівнях є Міністерство охорони навколиш­нього природного середовища та НАК "'Надра України".

Протизсувні заходи за своїм характером поділяються на пасивні та активні.

До першої групи відносяться:

заборона підрізки зсувних схилів та створення на них різних нерівностей;

недопущення усякого підсипання, як на схилах, так і над ними, у межах небез­печної смуги;

заборона будівництва на схилах, у небезпечній смузі, споруд, ставків, водой­мищ, об'єктів із великим водоспоживанням без виконання конструктивних за­ходів, які б повністю припинили витікання води в грунт;

заборона проведення вибухових і гірських робіт поблизу зсувних ділянок;

обмеження в необхідних випадках швидкості руху залізничних потягів у зоні, дотичній до зсувної ділянки;

охорона дерево-кущової і трав'янистої рослинності;

недопущення скидання на зсувні схили зливних, талих, стічних та інших вод;

залісення зсувних територій.

До другої групи слід віднести такі протизсувні заходи, проведення яких потре­бує будівництва усяких інженерних споруд:

підпірні конструкції і стінки - контрбанкети, у підошви діючого або потенцій­ного зсуву, своєю вагою перешкоджають зміцненню земляних мас;

ряди із паль, свайно-анкерні конструкції для тимчасової стабілізації зсуву;

суцільні свайні або шпунтовані ряди.

Заходи боротьби зі зсувами, виникнення яких обумовлено різними чинниками, наведено в таблиці 3.

Таблиця 3. Заходи боротьби зі зсувами

Активи причини зсувів	Заходи боротьби
заходи	способи боротьби
Зміни напруженого стану глинистих порід	Зменшення стрімкості СХИЛІВ І ПІДКОСІВ	Підрізка земляних мас у верхній частині схилу і викладання їх біля підніжжя для довантаження в місці очікуваного випирання
Підземні води	Перехоплення підземних вод вище зсуву	Горизонтальний і вертикальний дренаж, суцільна прорізь, дренажна галерея, горизонтальні скважини - дрени
Поверхневі води	Захист берегів від абразії	Хвилевідбійні стінки, хвилеломи, хвилерізи
Атмосферні опади	Регулювання поверхневого стоку	Планування поверхні, лотки, кювети, канали
Вивітрювання	Захист фунтів поверхневих схилів	Посів трав, заміна ґрунту, заліснення схилів
Сукупність ряду активних причин	Механічний опір руху земляних мас. Зміни фізико-технічнич властивостей фунтів	Підпорні стінки, свайні ряди, шпунти. контрбанксти. Підсушка і випалювання глинистих фунтів, електрохімічне закріплення грунтів
Деякі вили діяльності	Спеціальний режим у зоні зсуву	Зберігання схилів у сталому стані. Заборона будівництва
Витік водопровідних і каналізаційних вод	Забезпеченнянадійності мереж	Улаштування водопроводів із міцних труб або в "сорочці"

Основні конструкції постійного дренажу:

1. Горизонтальний дренаж - відкриті укісні дренажі, дренажні контрфорси, прорізи, трубчасті дренажі, галереї, штольні, горизонтальні свердловини.

2. Вертикальний дренаж - криниці, наскрізні фільтри, забивні фільтри, вакуум-фільтри.

3. Комбіновані - вертикальний і горизонтальний дренажі.

4. Сполучення дренажу і вентиляції (просушування грунтів). Типи підпірних стін:

Підпірні стіни по конструктивному рішенню підрозділяються на масивні (гра­вітаційні) і тонкостінні. Стійкість масивних підпірних стін на зміщення і переки­дання забезпечується їх власною вагою. Стійкість тонкостінних підпірних стін забезпечується власною вагою стіни і ґрунту, що втягується горизонтальною конструкцією стіни в роботу, або защемленням стін у підставках (гнучкі підпірні стіни і шпунтові огородження).

Форми поперечних перетинів масивних стін подані на рис. 2., а тонкостінних підпірних стін кутового профілю - на рис.З.

Масивні і тонкостінні стіни можна влаштовувати з похилою підошвою або з додатковою анкерною плитою (рис. 6.). Гнучкі підпірні стіни і шпунтові огород­ження можна виконувати з дерев'яного, залізобетонного і металевого шпунта спеціального профілю. При незначній висоті використовуються консольні стіни; високі стіни анкерують, встановлюючи анкери в декілька рядів.

Анкерні устрої застосову­ються в якості самостійного засобу утримання грунтів і великобрилових блоків на укосі, а також для підвищення ефектив­ності утримуючих споруд.

Для нейтралізації зовнішніх зусиль, що висмикують різноманітні споруди і бу­дівельні конструкцій при зведенні, застосовують заглибленні в грунт анкерні уст­рої, що різняться по конструкції, технології виготовлення і застосовуваних матеріалів. До числа цих устроїв відносяться забивні, бурові, гвинтові, механічні, залізобетоні, металеві, дерев'яні й ін.

На рис. 6,7 показані тільки ін'єкційні попередньо напружені анкери, що набу­вають у промисловому і цивільному будівництві усе більшого застосування в тих випадках, коли виникає необхідність виконання значних будівельних робіт "нульо­вого" циклу, що потребують устрою глибоких котлованів у безпосередній близь­кості від існуючих будинків або в тісних умовах промислових І міських територій при реконструкції будинків і споруд.

Дата добавления: 2015-06-04