У той самий день пам'ять святого Йосифа, обручника Пречистої Діви Богородиці

Йосиф святий був царського роду з дому Давидового і Соломонового, внук Маттатовий, а правнук Еліезеровий, син Якова за природою, а Ілія за законом. Маттатій-бо, дід його, народивши Якова, отця його, помер. Жінку же Маттатієву, матір Якова, взяв Мелхій з коліна Натанового, сина Давидового, і народив Ілія. Ілій-бо взяв жінку і помер бездітний, а після нього Яків, що був братом йому від одної матері, але не від одного батька, взяв жінку його, бо закон велів: якщо хтось помре бездітний, хай візьме жінку його брат його і відновить сім'я братові своєму. За тим-бо законом взяв Яків жінку братову і народив цього святого Йосифа-обручника. І був Йосиф, як же говориться, син обох: за природою — Якова, за законом — Ілія. Через те святий євангелист Лука, описуючи рід Христовий, поклав Йосифові батьком Ілія, говорячи про Христа таке: "Він є сином Йосифа, Ілія, Маттатія". Говорить Ілій замість Якова. Є ж про Йосифа святого неузгоджене західних зі східними розуміння. Західні говорять, що дівственником був аж до кінця свого, зовсім не пізнавши подружжя. Східні ж говорять, що мав жінку і народив дітей. Никифор, давній історик грецький, зі святого Іпполита взявши, розповідає, що взяв жінку на ім'я Соломія, але не ту, розумій, Соломію, що була у Вифлеємі і яку називали бабусею Господньою, але иншу. Та була родичкою Єлисаветі і Богородиці, а ця була донькою Агея, брата Захарії, батька Предтечі, — Агей-бо і Захарія синами були Варахії, священика. З цею-бо Соломією, донькою Агеєвою, святий Йосиф, у чесному подружжі живучи, народив чотирьох синів: Якова, Симона, Юду, Иосія — і дві доньки: Єстир і Олмар, чи, як же инші говорять, Марту. А синаксар же в Неділю святих Мироносиць і третю доньку додає, на ім'я Соломія, що віддана була за Зеведея. Георгій же Кедрин, дві доньки Йосифові згадавши, про одну з них, на ім'я Марія, розповідає, що була віддана за Клеопу, брата Йосифа, вже після повернення Йосифа з Єгипту. Але Марія та Мартою чи Тамарою, здається, була. Яка ж була і скільки він мав доньок, не знаємо, проте є відомо, що Йосиф святий жонатий був, синів же і доньок народив. По переставленні ж жінки своєї Соломії святий Йосиф вдовував досить років, у чистоті провадячи дні свої. Засвідчене його святе і непорочне життя у Святому Євангелії, якщо і короткими, проте вельми похвальними словами такими: "Йосиф же, муж її праведний цей". І що більше від цього свідоцтва? Настільки ж праведний, щоб перевершити святинею своєю инших праведних праотців і патріярхів. Хто був би достойний стати Обручником і названим мужем Пречистої Діви, Матері Божої? І кому така далася честь, щоб бути нареченим батьком Христовим? Воістину цього мужа знайшов Господь за Серцем Своїм, йому ж безвістні і таємні премудрості Свої явив, зробив його служителем таїнства спасіння нашого. Воістину достойний був такої чести і такого служіння через досконале в добродійствах життя Кедрин. своє. Коли він був вже старий, вісімдесятилітній, заручена була Пречиста Діва Марія і на збереження дівства її [а не для плотського здійснення подружжя] йому дана. їй же як Матері Божій, своїй же і всього світу Пані і Володарці [від ангела, що у сні явився йому, був завірений], також і народженому від неї Немовляті-Богу зі всілякою благоговійністю і зі страхом служив, у Єгипет втікаючи і звідти повертаючись, і в Назареті перебуваючи, і їжу їм з праці рук своїх добуваючи: теслею ж був і убогий, хоч і царського роду. Тому що Господь в убогості народитися захотів, тіло лише з роду царського взявши, а не царську славу, багатства і володіння.

Убогу Матір свою Пречисту, убогого і батька названого захотів мати, образ подаючи смирення. Прожив же Йосиф святий всіх років життя свого сто і десять, помер в мирі і пішов до батьків, що в аді були, несучи вість радісну і певну, що прийде бажаний Месія, маючи звільнити і спасти рід людський, — Христос Господь, Йому ж слава навіки. Амінь.

У той самий день пам'ять святого отця нашого Євтимія, ісповідника, єпископа Сардійського. На Нікейському другому соборі, тобто на Вселенському сьомому, що під час царювання Константина та Ірини благочестивих, був, вигнання ж пізніше і багато ран від злочестивих царів через ікони святі перетерпів.

І преподобного отця нашого Євареста, що прочитанням Книги Єфрема святого наставився на життя постницьке суворе і в обителі студитів багато в Господі трудився, тяжким себе по нагому тілу окувавши залізом. Один раз на тиждень їв, і то сухий хліб, часом же і зілля сухе. І так добре угодивши Богові, спочив з миром, маючи сімдесят п'ять років життя свого.

І преподобного отця нашого Константина Синадського, що з юдеїв християнином став, що з Олімпа в Італію ішов, через пливучу ріку ногами, наче по сухому, перейшов, сорок же днів постячи, до чересл в рові одному прикований перебував. Про свій же до Господа відхід за вісім місяців довідався.

Дата добавления: 2015-06-04