Сказання про втечу Пресвятої Діви Богородиці з новонародженим Божественним немовлям до Єгипту

Місяця грудня в 26-ий день

Із Божественного Євангелія і зі святих отців та достовірних оповідачів зібране

Коли вийшли волхви з Бифлеєму, явився ангел Господній Иосифові у двох снах, наказуючи йому, щоби з новонародженим дитям Ісусом Христом і Матір'ю його Пречистою Дівою Марією втікав до Єгипту, і там нехай будуть, поки не буде наказано йому знову повернутися, бо Ірод хоче шукати Дитя, аби погубити його. Иосиф же, вставши, взяв Дитя і Матір Його вночі і відійшов до Єгипту. Але спершу перед своїм до Єгипту відходом в Єрусалимі виконав все, що належить за законом Господнім, у церкві Соломоновій. Вже-бо сповнилися дні очищення Пречистої і Пренепорочної Богоматері, де ж і Симеон-старець зустрів Господа нашого, і Анна Пророчиця. Тоді, по сповненні писаного в Законі, пішов у Назарет до свого дому, це-бо каже Аука святий: "Як збулося все за Законом Господнім, повернулися в Галилею, в град свій Назарет". Це очевидно, що не зразу з Вифлеєму до Єгипту вирушили, але спершу до церкви Господньої, після цього до Назарету, тоді в Єгипет. Виявляє ж це і святий Теофілакт в тлумаченні на Матея, пишучи таке: "Питання: "Як Аука каже, що після народження, через днів чотирнадцять, Симеоном прийнятий бувши, відійшов Господь в Назарет. Тут же Матей говорить, що після повернення з Єгипту в Назарет прийде. Відповідь: "Знай-бо: те, що замовчав Матей, [те] Лука каже. Після народження зробив, як же Аука каже [тобто в Назарет пішов]. Матей же каже про те, що [вже] після того було, як до Єгипту втік і знову звідти повернувся [Він] і йшов до Назарету. В иншому ж не суперечать один одному, але Лука про прихід з Вифлеєму до Назарету говорить, Матей же — після Єгипту про прихід в Назарет оповідає" (Доти святий Теофілакт). По виході ж із церкви Господньої спершу до Назарету поспішили і те, що треба в домі своєму, не зволікаючи, влаштували. Тоді, взявши на дорогу потрібне, вночі, щоб не довідалися сусіди, що навколо жили, поспіхом вирушили до Єгипту. Взяли ж зі собою задля послуження і Якова, сина Иосифового старшого, нареченого пізніше братом Божим. Як же оповідає Трифолог, жовтня двадцять третього, де ж співається таке: "Той, що по плоті Господнім бажанням премудрим братом виявився, і учнем, і самовидцем божественних таїнств, втікаючи з ним і в Єгипті бувши з Йосифом, Матір'ю ж Ісусовою, з ними ж молися за спасіння наше". Звідси-бо зрозумілим є, що і Яків супроводжував їх, коли втікали до Єгипту, служачи їм у дорозі. Втікав же Господь до Єгипту, щоб показати, що людиною є справжньою і тілом, а не духом і привидом. Оце Єфрем святий: "Якщо б не був плоттю, кого б взяв Йосиф, втікаючи до Єгипту, щоб навчити нас втікати від гніву і люті людської, а не протистояти з погордою?" Таке Золотоустий: "Втікаючи ж, Господь вчить нас місце давати люті [тобто: втікати від людської люті], і якщо-бо Всемогутній втікає, то так вчить нас, гордих, уникати небезпеки. Ціль втечі Господньої до Єгипту і та, щоб очистити Єгипет від ідолів." І як же каже святий Лев-папа: "Щоб не без того краю приготувалося незвичайної жертви таїнство, у ньому ж спершу заколення Агнця, спасенне Христа знамення, і Пасха Господня мала прообраз". До того ж хай і пророцтво Ісаїне сповниться таке: "Це Господь сидить на хмарі легко, і прийде в Єгипет, і потрясуться всі рукотворні єгипетські [ідоли] від лиця Його". Тут під хмарою святий Амвросій розуміє Пречисту Діву, яка на руках своїх Господа в Єгипет принесла. І падали ідоли богів єгипетських. Легка ж є та хмара — Пречиста Діва, бо ні єдиним яким-небудь гріхом, чи плотською похіттю, чи пізнанням подружнього тягаря не обтяжена. Розповідається ж і це, що коли ішли вони до Єгипту, десь у відлюдних місцях напали на них розбійники і хотіли відібрати осла, на якому ж малий якийсь свій пожиток несли, часом же Матір з отрочам везли. Один-бо з розбійників тих, бачивши дитя вельми красне, здивувався красі незвичайній і сказав: "Якби Бог прийняв на Себе тіло людське, не був би гарніший від цього дитяти". Те сказавши, заборонив товаришам своїм, иншим розбійникам, і не пустив їх скривдити нічим цих подорожніх. Тоді Пречиста Богородиця сказала до розбійника: "Знай-бо, що дитя це воздасть тобі винагородою благостинною, бо охоронив Його". Той це був розбійник, що пізніше розп'ятий був із Христом, праворуч на хресті повішений був, і сказав йому Господь: "Сьогодні зі Мною будеш в Раю". І сповнилося пророцтво Божої Матері, яка сказала, що "воздасть тобі отроча це". Коли увійшли ж вони в єгипетські краї і в тиваїдських межах були, наближалися до граду, названого Єрмополь. У передмісті ж граду того було дерево вельми красне, назване Персея, його ж люди ті, звичаєм ідолопоклоніння свого, ніби бога шанували — через висоту і величність його вельми красну, поклонялися йому і жертви приносили, бо й біс жив у тому дереві, ними шанований. Було ж так, і коли наблизилася Пречистая Богоматір з Божественним немовлям до дерева того, зразу воно затряслося вельми: біс-бо приходу Ісусового настрашився, втік, а дерево схилило верх свій аж до землі, даючи належний поклін Творцеві своєму і Матері Його Пречистій Діві, ще ж і тінь роблячи багатолистим гіллям своїм від спеки сонячної, щоби приємно було спочити під ним змученим з дороги цим найсвятішим подорожнім. І було так, що дерево те непохитно стояло завжди на знак очевидного Божого в Єгипет приходу. Спочив же під ним Господь з Марією і Иосифом — прийняло дерево цілющу силу, бо всілякі хвороби листям своїм зцілювало. Тоді в град той і в храм ідольський, що там був, спершу увійшли — і зразу всі впали ідоли. Про той храм згадує Паладій в Лавсаїці: "Бачили, — каже, — їх там [тобто в Єрмополі] у храмі ідольському, у ньому ж після приходу Спасителевого впали всі тесані ниць на землю". Також і в селі одному, що називається Сирах, триста шістдесят і п'ять ідолів в одному храмі, коли Христос туди з Матір'ю Пречистою увійшли, впали. Але і у всьому Єгипті через Господній прихід ідоли знищилися і біси з них повтікали, і сповнилося те, про що святий пророк Єремія, бувши у Єгипті, провістив. Пише-бо в його житії святий Єпіфаній, що той пророк звіщав жерцям єгипетським, кажучи: "Належить всім ідолам впасти і всьому рукотворному знищитися у той час, коли прийде сюди Діва Мати з немовлям, народженим у яслах". З того-бо Єреміїного пророцтва звичай був у єгиптян зображати Діву, що спочиває на одрі, поблизу ж неї немовля лежало в яслах, пеленами повите, — і тому образу поклонятися. Спитав же якось Птоломей, цар жерців єгипетських, задля чого це роблять? Сказали ті, що таємниця це є, найдавнішим батькам їхнім від святого якогось пророка провіщена, і чекають кінця того процтва і звершення тайни.

Після цього з граду Єрмополя трохи назад повернувшись і місця для перебування собі шукаючи, прийшли до села, що називалося Натарея і лежало між Єліополем і Вавилоном. Там Иосиф поблизу села залишив Пречисту Діву Марію з Христом Господом під деревом смоковним, а сам в село з потреби пішов. Дерево-бо те смоковне, даючи божественним тим подорожнім біля себе перебування, роздвоїлося з верху до низу і верх свій схилило, роблячи ніби тінь чи шатро над головами їхніми. Долі ж, при корені своїм, зробило в розщелині ніби хатину для перебування — і там Пречиста Діва з Немовлям прихилилася спочити з дороги. Місце те і дотепер є у великому пошануванні, і не лише у християн, але і в сарацинів, що й донині [як же від достовірних самовидців розповідається] влаштовують світильник єлею в розщелині дерева того горіти на честь спочинку там Діви з Немовлям. Була воля на те, щоб Иосиф і Богородиця у тому селі перебували: недалеко-бо від дерева того знайшли хатину, жити почали. Сталося же й инше чудесною силою Божественного немовляти. Там же поблизу перебування їхнього і поблизу чудесного дерева того виникло несподівано джерело води живої — з нього ж Пресвята Діва на потребу черпала і купіль в ньому робила малому отрочаті своєму. Є ж те джерело і донині, має воду вельми холодну і для здоров'я помічну. А що дивніше, що у всій землі єгипетській єдине тої живої води міститься джерело і славиться в тому селі. Дотепер розповідь про перебування там Пречистої Богоматері з Христом, де ж прожили декілька літ. Нема певних відомостей, скільки літ Господь затримався у Єгипті. Святий Єпіфаній каже, що два роки. Никифор же про три роки розповідає. Георгій же, прозваний Кедрин, — про п'ять літ. А инші, як же Амоній Олександрійський, про сім літ розповідає. Проте зрозуміло є, що до смерти Іродової. Говорить Євангеліє: "І були там до смерти Ірода". Коли убиті були немовлята вифлеємські й Ірод окаянний найгіршою смертю загинув, знову ангел Господній явився у сні Йосифу, звелівши з Єгипетського краю повернутися в землю Ізраїлеву. "Помер-бо, — казав, — той, що шукав душу дитяти". Йосиф же, вставши, взяв дитя і Матір Його і в Юдею, що була чеснішою і більшою землі Ізраїлевої частиною, рушив. Чув же, що Архелай царює в Юдеї замість Ірода, отця свого, і забоявся туди іти. Ірод-бо залишив після себе трьох синів: першого — Архелая, другого, що називався Ірод Антипа, і третього, наймолодшого, Филипа. Вони після смерти батька свого пішли в Рим до кесаря змагатися — кожен-бо з них хотів прийняти царство батька. Однак кесар, жодному з них царської чести не забираючи, розділив царство на чотири частини, назвав їх Тетрархіями. Архелаєві, найстаршому братові, дав Юдею. Іроду Антипі дав Галилею, Филипові, наймолодшому братові, — Трахонітський край. А Авилинію дав Аисанію, наймолодшому синові Аисанія великого, що колись другом Іродовим був і ним через заздрість був убитий. Відпускаючи їх з Риму, кесар обіцяв Архелаєві віддати і честь царську, якщо лише спершу добре покаже частини своєї влаштування і керування. Але той нічим же не применшив злости батькової, мучив і убивав багатьох: прийшовши в Єрусалим, зразу три тисячі людей убив ні за що. І багатьох із громадян взявши, мучив у день празника посеред церкви перед всім жидівським собором. І через таку його жорстокість за декілька років кесареві донесли і скинули його із влади, і на заслання послали. Про того-бо Архелая злого Йосиф, повертаючись, чув, що царствує, хоч і без царського титулу, і забоявся туди йти. Вість же прийнявши у сні від ангела того, що раніше йому являвся, відійшов у межі галилейські, в державу Ірода Антипи, брата Архелаєвого, що лагідніше людьми володарював. І, прийшовши, поселився у граді, названому Назарет, у домі своєму, у ньому ж і спершу перебували, аби збулося сказане про Христа Господа пророками, що Назорей назветься. Йому ж слава навіки. Амінь.

Дата добавления: 2015-06-04