У той самий день пам'ять преподобного отця нашого Анастасія, ігумена Синайської гори

Пам'ять преподобного отця нашого Теодора Трихини

Місяця квітня у 20-ий день

Теодор, преподобний отець наш, наречений Трихина, тобто волосяний, був у Константинограді народжений і вихований, багатих батьків син. Покинувши ж батьків, і багатство, і славу Бога ради, пішов у монастир пустинний і став монахом. І настільки суворе перебування мав і виснажив плоть свою, що з лиця на мертвого був подібний. Всі-бо ночі, і взимі, і влітку, боровся, стоячи на молитві, голови ніколи ж не мав покритої, сам лише одяг носив — колючу волосяницю, і через те Волосяничником названий був. Але і монастир той пустинний, у якому преподобний суворе провадив життя, потім його прізвиськом — Трихиною, тобто Волосяничним, був названий. Прийняв же від Бога Теодор святий владу над бісами і, багато чуд зробивши, до Господа відійшов. Не лише у житті своєму, але і після переставлення чудодіяв, витекло-бо з мощей його святих пахуче цілюще миро, ним же всілякі лікувалися хвороби і проганялися біси, на славу Христа Бога нашого.

У якому благочесті вихований був з юности Анастасій, богоносний отець, зі слів його стає відомим, які про себе сказав: "Ті, що бачили Христа в тілі, за пророка його мали, ми ж тілесними очима хоч не бачимо його, проте з молодих літ, дітьми і юнаками будучи, зразу його як Бога пізнали, Владику всесильного і Творця віків, сяйво слави Отчої визнавати навчилися, Євангелія Його святого з такою вірою слухаємо, наче самого того Христа, що до нас промовляє, бачимо. І, непорочну пречистого тіла Його маргариту приймаючи, віримо, що самого Христа приймаємо. Коли ж лише божественної Його подоби зображення на іконі бачимо, як Його самого, що з небес на нас дивиться, шануємо, поклоняємося і припадаємо». Тими короткими словами Анастасій преподобний достатньо показав, як у юності своїй, з дитинства навчили його пізнавати Христа, істинного Бога, і в Нього вірити, і боятися страхом чистим, і любити Його усім серцем, і шанувати у святих іконах — Богові належним поклонінням. Дійшовши дорослого віку, покинув світ і те, що у світі, і, взявши хрест, за заповіддю святого Євангелія, усім серцем пішов за Христом, відійшов-бо до монастиря, став монахом. Бажаючи на більші наставитися подвиги і досконаліших у чеснотах мужів наслідувати, вирушив до Єрусалиму. Там чесним і святим місцям поклонився, зійшов на гору Синайську і там знайшов багатьох святих мужів, які в чеснотах чернечих багато досягли. Почав жити серед них, скоряючись їм і працюючи ревно (тримав у той час ігуменство гори Синайської преподобний отець наш Йоан Ліствичник). За смиренномудрість свою прийняв від Бога дар розуму духовного і премудрости великої, і склав слів багато душекорисних, і деяких Отців Святих житія написав, і пресвітерського сану сподобився. Тоді (після святого Йоана Ліствичника і брата його Георгія) став ігуменом Гори Синайської. Подвизався ж вельми на єретиків, названих акефалі, тобто безголові, багато на них писав і сперечався з ними, викриваючи їх, перемагав і осоромлював. Почалася ж єресь та в Олександрії у царство Зенона, від ворогів і противників четвертого Вселенського у Халкедоні Святих Отців Собору. А коли та єресь починалася, був в Олександрії лжепатріярх єретик Петро, якого кликали Моґос. До тої єресі акефалійської після того приєднався Севир, прозваний Безголовим, через єресі безголових, який за царювання Анастасія викрав престол патріяршества антіохійського. Тих-бо безголових єретиків преподобний Анастасій у дні свої з божественних книг перемагав, боровся з ними не лише на горі Синайській, але і цілу Сирію, і Аравію, і Єгипет то писаннями своїми, то ногами пройшов, всюди ту єресь викорінюючи і проганяючи, утверджуючи у правовір'ї Церкву Христову. Угодив же Богові більше від инших отців, у глибокій старості до Господа відійшов. Кончина його була за царювання Іраклія.

Хай буде відомо, що два були Анастасії одного величання цього — Синаїта. Перший — старший літати, саном — патріярх антіохійський, який вигнання прийняв від царя Юстина безневинно. А другий — цей, трохи пізніший літами, ігумен гори Синайської. Цей-бо другий покладений у Пролозі цього числа і місяця, а про першого нема згадки ані у Пролозі, ані у Місяцеслові. Справедливо було б і про нього тут дещо згадати, щоб побачити різницю між двома Анастасіями Синаїтами.

Дата добавления: 2015-06-04