Пам'ять святих апостолів із сімдесяти Ясона і Сосипатра, і Керкири-діви, й инших з ними святих мучеників

Місяця квітня у 28-ий день

Святий апостол Ясон був тарсянином, він перший у Тарсі залучений був до благочестя. Святий же Сосипатр-апостол був з Ахаї. Вони обидва разом після прийняття святої у Христа віри учнями стали святого апостола Павла, який і родичами своїми у Посланні до Римлян їх називає. Ясон-бо у своєму граді Тарсі єпископом поставлений був, Сосипатр же Іконійської церкви стерно прийняв, і випасали свої церкви добре, і примножили їх. Тоді вечірнього краю досягли, і на Керкирейський острів прийшли, церкву прекрасну в ім'я святого первомученика Стефана збудували, де Богові служили, багатьох залучилили до Христової віри. Донесли ж на них до Керкиліна, царя острова того, і замкнули їх у темниці, у якій сиділо семеро розбійників, їхні ж імена: Саторній, Якісхол, Фавстиян, Януарій, Марсалій, Євфрасій і Мамій. Їх же святі апостоли богонатхненною бесідою своєю привели до святої віри і з вовків овець зробили. Цар же звелів наставити казан смоли, і сірки, і воску і розварити і сімох тих новонавернених в'язнів вкинути в казан той — і померли як мученики, вінці від Господа прийняли. Повірив у Христа і сторож темничний, і відтяли йому спершу руку ліву, після того обидві ноги, тоді, коли призивав ім'я Христове, відтяли голову, і приєднався до лику святих мучеників. Святих же апостолів Ясона і Сосипатра, з темниці вивівши, цар передав князеві Карпіянові на муки. Той же, взявши їх, зв'язав міцно і в темницю знову відіслав. Таке страждання святих бачивши з палати своєї і довідавшись, що Христа ради страждають, донька царева на ім'я Керкира християнкою себе визнала, прикраси коштовні й намисто зі себе знявши, роздала убогим. Про те довідавшись, батько її сповнився печалі і намагався всіляко її від віри Христової відвернути. Не змігши, замкнув її в окремій темниці і, з великої люті, одному муринові, блуднику, на розтління віддати звелів. Коли ж мурин до дверей темниці наблизився, прибіг раптом ведмідь і, схопивши мурина, пошматував. Почувши те, донька царева, яка сиділа в темниці, мурина від ран зцілила і навчила його пізнання Христового, і християнином зробила його, і воїном Христовим, і возвав мурин велегласно: «Великий Бог християнський!» Через те мучений був без милости і помер страдницьки, постав перед Господом у лику мученицькому. Цар же звелів воїнам дровами темницю обкласти, підпалити, щоб із темницею згоріла й донька його. Коли ж це було і темниця згоріла, виявилася дівчина живою, цілою і неопалимою. Таке чудо бачивши, багато з людей повірили в Христа. Потім повісив її кат на дереві, і димом важким душив, і стрілами стріляв, допоки дух свій не передала в руки Божі. Після кончини її почав цар гонити тих, що вірили в Христа, вони ж, боячись катування царевого, повтікали на острів, що був поблизу, і поховалися. І довідався про них цар, сам поплив до того острова, хотівши їх люто мучити. Коли ж був посеред вод, Божим скараний гнівом, потонув у безодні морській, як давній фараон. А вірні люди, позбувшись його рук катівських, вдячні пісні Богу приносили. Святі ж апостоли Ясон і Сосипатр, з темниці випущені, безборонно учили народ Божого слова. Після цього настав инший цар і, довідавшись про святих апостолів, взяв їх і звелів в бочку залізну накласти смоли, сірки і воску, вельми розварити і вкинути туди святих. Коли ж це було, святі в бочці тій неопалимі залишилися, благодаттю Христовою, а з невірних, що навколо стояли, багато вогнем тим попалені були. Инші ж, бачивши те вражаюче чудо, повірили в Христа. Повірив і сам цар і, камінь на шию свою накинувши, ридав, кажучи: «Боже Ясонів і Сосипатрів, помилуй мене!». Тоді апостоли святі, зібравши всіх, що повірили, навчили їх слова істини і царя, повчивши, охрестили в ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа й нарекли ім'я йому Севастіян. Не по довгих же днях син царевий впав у недугу і помер, апостоли ж святі, помолившись до Бога, підняли його з мертвих, й инших багато зробили чуд, і церкви разом з царем збудували прекрасні, і все добре і свято здійснили, і Христове виростили стадо, і, в старості глибокій закінчивши життя, до бажаного Христа Господа зійшли.

Дата добавления: 2015-06-04