Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Про козарів




Козари, яких же греки хазарами, римляни ж хазарами називали, були народом скитським, мови словенської, чи руської, край же їхній був поблизу Міотійського озера, яке й Мертвим морем називається, в яке Донріка, що Азію від Європи відділяє, впадає. У тому краї спочатку жило плем'я першого сина Яфетового Темера, що називалися раніше гемери. Тоді греки прозвали їх кимери, руською мовою ж звані були цимбри, вони ж і Міотійського озера гирло, яке в Понт Євксінський впадає, назвали Босфор Кимерійський, тобто тіснота моря Кимерійського. Коли ж ті цимбри звідти по північних краях розсіялися і в инші пізніше перемінилися народи, як же в литву, в жмодь, в /оти й инші, тоді в тому краю Меотійського озера і кимерійського Босфора плем'я одне, назване скитським, з гір Аланських, прозвані після того аланами, з ріки, що Козара називається, — козари, осіли й за довгий час розплодилися вельми і розселилися по двох боках Дону, і в Азії — аж до Волги, що в Каспійське, чи Хвалнійське, море впадає, і в Європі — аж до Дніпра, що в Чорне море входить. З них же частина немала, перейшовши Дніпро над Чорним морем, його ж і Євксінським Понтом називають, поселилися, де нині Очаків, і Білгород, і далі, бо й Панонії досягли, але вже там иншими іменами прозвані були: то авари, то гуни, і в инші перемінилися народи. Були вдачею грубі, дикі, негарні на вигляд, звичаї у них були, яких же нині татари не відмовляються, більше їх у степу, аніж у містах жило, без хат, у шатрах і наметах, переходячи з місця на місце заради паші для худоби. Харчувалися ж зіллям і м'ясом більше, ніж хлібом, м'ясом же напівсирим. А у війнах були вельми хоробрі і для всіх страшні.

Старійшиною ж їхнім був каган (иноземні літописці називають Хасан чи Хаян). Назва ж та "каган" не ім'я власне людини, але титул старійшинства, як же у нас цар чи князь.

Про хоробрість народу того багато можна знайти в давніх літописців грецьких і римських. А найбільше Царгородові важкими були: морем приходили під град той, під ним же й переможені були чудесно за царювання Іраклія, коли патріархом був Сергій, силою непереможною Пречистої Богоматері, яка град свій від тих поган козарів, як же і від персів, що з ними були у змові і разом града добивалися, захистила, як же про те розлого написано в синаксарах акафісних, у п'яту суботу Великого посту на несідальному читаних.

Після того нескоро, десь через років сто і більше, Лев Ісаврянин, цар грецький, хотівши той козарський народ собі примирити, взяв за сина свого Константина (прозваного Копроним) доньку в кагана, козарського князя, і, охрестивши її в Царгороді, назвав Іриною (не та ж це Ірина, яка після того зробила православ'я, але инша, раніша). Ця народила Копрониму сина Лева, його ж за матір'ю прозвано "козарин" чи "хазарис", бо від матері-козарині народжений був (той Лев Козарин мав дружину, також Іриною йменовану, як же й мати його, та-бо друга Ірина з малим сином Константином після мужа свого Льва Козарина залишилася вдовою, вчинила православ'я, відкинувши іконоборну єресь Сьомим Великим Вселенським Собором). Із часу взяття ж доньки каганової в подружжя Копрониму жили козари з греками наче в мирі, проте инші словенські руські народи надокучали після того грекам. Почали козари помалу навчатися християнської віри від сусідів своїх херсонесців, і коли ученням святих учителів слов'янських Константина і Методія немала частина їх прийняла Христову віру, подружилися з херсонесцями, навчилися від них добрих звичаїв і чесного, християнам відповідного життя, й оселилися з греками у Таврії і Херсоні, через що дехто з космографіє і Тавріею, і Херсоном, Хазарією чи Козарією край назвали, бо козари з греками там змішалися.

Мали ж козари здавна перед хрещенням володіння над Києвом і над иншими деякими руськими краями, і данину з них брали — білчачі шкірки з кожного дому і з плуга по шелягу. Але пізніше Аскольд і Дір, прийшовши з Великого Новгорода від князя Рюрика, сіли в Києві і не дали данини козарам, тоді, після Аскольда і Діра, Олег, княжачи в Києві, забрав у козарів північ і Радимичі.

Після Олега княжив Ігор Рюрикович, після нього — Святослав Ігорович, батько великого Володимира. Той Святослав (як про нього святий Нестор пише) пішов на Оку-ріку і на Волгу і побачив, що вятичі дають данину козарам, — і відняв їх у козар. Після того всією воєнною силою пішов на козарів, також і козари з князем своїм каганом ополчилися, проти нього вийшли, і билися міцно, і здолав Святослав козарів, і град їхній Білу Вежу взяв, і данину на них наклав. Проте лише тих козарів Святослав собі покорив, які були в Європі, по цей бік Дону. А по иншому боці Дону, в Азії, були козари, вірою християни, своє мали володіння, допоки инший народ, що називався половцями, який із готського народу вийшов (а готи із цимбрів вийшли), змішавшись із печенігами, також одноплемінними собі, спершу над Понтом Євксінським, чи Чорним морем, вигнавши звідти народи, що там були, осіли. Тоді пішли на козарів, і багато років билися з ними, винищили козарів, а самі їхні місця зайняли. Печеніги оселилися, де нині ногайські татари, а половці — у Таврії (вигнавши звідти християн) сиділи, і приходили разом із печенігами на Русь, багато шкоди краям цим чинили. Тоді народ инший, скитський, названий татари, який жив колись за Каспійським морем у Кавказських скелях, коли з царем своїм Батиєм ріку Волгу на тому місці, де в Каспійське (ще і Хвалинське) море впадає, перейшов у цей край, у силі важкій прийшов спершу на половців і, бившись з ними сильно, винищив їх, а з ними і печенігів до решти, і взяв ті краї у своє володіння. Відтак татари і на всі руські землі найшли і повоювали їх. Тому пам'ять про половців і печенігів загинула зовсім, а козарів ім'я залишилося в малоросійському нині воїнстві, міцному, подібному до того, дуже мало зміненому в найменуванні.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-06-04; Просмотров: 339; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.014 сек.