У той самий день пам'ять блажєнної дівчини Музи

"Божий раб Пров, — говорить святий Григорій Двоєслов, Папа Римський, до архидиякона свого Петра, — розповідав мені про свою сестру, що називалася Муза. Коли була ще малою дівчинкою, однієї ночі у видінні соннім явилася їй Пресвята Богородиця Приснодіва Марія. За нею йшли дівчата, однолітки Музи, і спитала Владичиця Музу: "Чи хочеш ти з цими дівчатами жити і йти за мною?" Відповіла та: "Хочу, Пані". І заповіла їй Владичиця, щоб більше нічого дитячого чи негідного не робила, від сміху і забави стримувалася, знаючи, що на тридцятий день прийде і приєднається до тих дів. Дівчина ж Муза, прокинувшись, з того часу змінила свої звички і будь-яку дитячу нерозумність відкинула. Батьки її тим дуже дивувалися і розпитували її. Розповіла, що бачила Пресвяту Діву Богородицю, яку від неї прийняла заповідь і в який день має відійти до неї і приєднатися до дівчат, що йдуть за нею. Коли настав двадцять п'ятий день — вогнем охоплена була Муза. На тридцятий же день, коли година відходу її зблизилася, бачила знову Пресвяту Діву, що до неї з дівчатами тими прийшла і кликала, і відповіла їй тихим голосом, кажучи: "Вже йду, Пані, вже йду". І з цим словом дух свій віддала в руки Богородиці, і вийшла з дівочого тіла, зі святими дівами оселилася". Цю розповідь чувши, архидиякон Петро спитав святішого Папу Григорія: "Довідатися хочу, владико, чи вже зараз, перед прийняттям тіл, душі праведних можуть бути на небо прийняті?" Сказав Григорій святий: "Цього ані про всіх праведних не можемо сказати, що на небо прийняті, ані якось заперечити. Душі деяких праведних віддалені від Небесного Царства обителями. Причиною ж того є не що инше, як відсутність повної правди в тимчасовому житті. А що душі померлих праведників, які дотримувалися на землі повної правди завжди, виходячи з тілесних затворів, оселяються зразу в небесних обителях, це очевидніше від сонячного світла: сама-бо істина — Христос — свідчить собою, кажучи: "Де труп, там зберуться орли". Тобто: де сам Спаситель наш із прийнятою нашою людською плоттю, там, без сумніву, збираються душі праведних. І Павло-апостол бажав звільнитися і з Христом бути, і той, хто вірить, що Христос на небі, не має сумніву, що й Павлова душа на небі з Христом перебуває. Той-бо апостол зрозуміло говорить, що після звільнення від тіла душі праведних оселяються в Небесній Батьківщині. Каже-бо: "Знаю, що якщо земна наша хатина тіла зруйнується, будівлю від Бога маємо — хатину нерукотворну вічну на небі"³. Богові нашому слава нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.

Дата добавления: 2015-06-04