Правове регулювання обігу акцій у системі фондового ринку України 1 страница

У ст.З Закону України "Про цінні папери і фондову біржу" наведено вич ний перелік видів цінних паперів", до яких належать:

акції;

облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

облігації місцевих позик;

облігації підприємств;

казначейські зобов'язання України;

ощадні сертифікати;

інвестиційні сертифікати;

векселі;

приватизаційні папери.

Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Ук ні" від ЗО жовтня 1996 р. передбачений ще один вид цінних паперів — пох цінні папери, що їх доцільніше було б віднести до таких інструментів фондон ринку, "які поєднують у собі елементи кількох видів цінних паперів або явля: собою настільки специфічні документи, що їх неможливо віднести до тієї чи шої категорії"1.

До похідних цінних паперів належать опціони, ф'ючерси, форварди, вара та інші.

Відповідно до ст. 195 нового ЦК України цінним папером є документ встан леної форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майн право, визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його випус а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим о бам. Новий ЦК України класифікує цінні папери, розподіляючи їх на групи та ди. Так, у ст. 196 зазначається, що цінні папери в Україні поділяються на т групи: пайові, боргові, похідні, товаророзпорядчі. Такий перелік не є вичерпні законом можуть визначатися також інші групи цінних паперів. Види цінних перів встановлюються законом.

Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формуваї та функціонування. — К., 1998. — С. 45.

Правове регулювання біржової діяльності в Україні

Акція — особливий цінний папір серед інших внаслідок того, що це мобільніший, з одного боку, та найскладніший, з другого — фінансовий інструмент на ринку цінних паперів. З приводу акцій укладається найбільша кількість договорів на ринку цінних паперів, що зумовлює потребу в досконалому, чіткому законодавстві та детальному регулюванні правових відносин між суб'єктами фондового ринку.

Закон України "Про державне регулювання цінних паперів в Україні" обіг цінних паперів визначає як укладення та виконання угод щодо цінних паперів, які не пов'язані з їх випуском.

Для того щоб розглянути порядок укладення договорів, їх види та зміст, треба проаналізувати структуру ринку цінних паперів.

Розглядаючи структуру ринку цінних паперів можна виділити такі види суб'єктів ринку цінних паперів:

1) емітенти — суб'єкти, які здійснюють випуск цінних паперів. Оскільки випуск акцій — прерогатива акціонерних товариств, то емітенти акцій належать до звичайних емітентів, тобто до емітентів, для яких випуск цінних паперів не є основним видом діяльності, без якого неможливо здійснювати інші види діяльності;

2) інвестори — це суб'єкти, які здійснюють вкладення коштів або іншого майна в цінні папери, стосовно акцій — це акціонери. Акціонери належать до звичайних інвесторів, оскільки вкладення грошових коштів в акції не є їхнім обов'язком;

3) професійні учасники ринку цінних паперів — це суб'єкти, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" професійна діяльність здійснюється юридичними та фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), які видаються у порядку, передбаченому чинним законодавством, та за умови вступу до щонайменше однієї саморегулів-ної організації.

Згідно зі ст. 4 вищезазначеного Закону до видів професійної діяльності належать:

— торгівля цінними паперами, яка може бути брокерською чи дилерською;

— депозитарна діяльність;

— розрахунково-клірингова діяльність;

— діяльність з управління цінними паперами;

— діяльність з управління активами;

— діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

— діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

Професійні учасники можуть виступати емітентами та інвесторами, хоч основним їх завданням є діяльність з організації та підтримання ринку цінних паперів;

4) саморегулівні організації — це безприбуткові організації, які об'єднують професійних учасників ринку цінних паперів для координації та поліпшення їх діяльності, захисту їх інтересів. Згідно з Положенням про саморегулівні організації ринку цінних паперів, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 11 грудня 1996 р. № 329 (в редакції рішення ДКЦПФР від 11 листопада 1997 р. № 45) статус саморегулівної організації можуть дістати:

а) громадські організації фізичних осіб — професійних учасників ринку цінних паперів;

Р»^

Главі

б) об'єднання юридичних осіб — професійних учасників ринку цін паперів;

в) фондові біржі;

5) держава — специфічний суб'єкт ринку цінних паперів. Свої повноваже держава здійснює через спеціальні державні органи. Найбільшими такими І новаженнями наділено Державну комісію з цінних паперів та фондового риі яка діє відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цін паперів", Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ] ку, затвердженого Указом Президента України від 14 лютого 1997 р. №142/ та іншого чинного законодавства України.

Як зазначалося вище, обіг акцій передбачає укладення цивільно-правс угод. Такі угоди можна поділити на:

— угоди, що їх укладають з приводу первинного розміщення цінних папє та угоди, які укладаються на вторинному ринку;

— біржові та позабіржові угоди;

— угоди про надання послуг з приводу випуску та обігу акцій.

Угоди з приводу первинного розміщення акцій можуть укладатися у про приватизації, де продавцем виступає Фонд державного майна (або його р< нальне відділення), а також безпосередньо емітентом — недержавною юри,, ною особою.

Згідно зі ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" 4 березня 1992 р. продаж акцій підприємств відбувається на аукціоні, за коні сом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають загальнодое ність та конкуренцію покупців.

Порядок укладення договору купівлі-продажу акцій за результатами коні су передбачено Положенням про порядок проведення конкурсів з продажу п тів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації твердженим наказом ФДМ України, Антимонопольного комітету і ДКЦПФР 13 вересня 2000 р.

Сторонами у договорі виступають, з одного боку, Фонд державного ма України як продавець, з другого — переможець конкурсу як покупець.

Такий договір має бути підписаний протягом 10 робочих днів з моменту твердження органом приватизації переможця конкурсу та за наявності у п можця конкурсу копії рішення органу Антимонопольного комітету про нада згоди на придбання акцій.

Текст договору складається на підставі типового договору купівлі-прода що затверджується ФДМ України.

У разі якщо переможець конкурсу на момент підписання договору купі продажу не отримав згоди органу Антимонопольного комітету, договір купі продажу підписується з відкладальною умовою — отримання згоди на придба пакета акцій відповідно до ст. 213 ЦК України.

Істотними умовами договору є:

— назва та адреса ВАТ;

— відомості про продавця та покупця;

— ціна пакета акцій, яку зобов'язується сплатити покупець;

— кількість та номінальна вартість проданих на конкурсі акцій;

— терміни оплати пакета акцій;

— зобов'язання продавця;

Правове регулювання біржової діяльності в Україні

— зобов'язання покупця;

— назва, адреса і номер банківських розрахункових рахунків покупця та продавця;

— відповідальність сторін за невиконання зобов'язань;

— правові наслідки невиконання зобов'язань;

— порядок здійснення сторонами контролю за зобов'язаннями один одного. За згодою сторін у договорі купівлі-продажу можуть бути додатково зазначені інші зобов'язання.

До договору купівлі-продажу пакета акцій включається зобов'язання покупця не здійснювати подальше відчуження окремих частин пакета акцій до певного виконання покупцем умов договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, а також не здійснювати подальше відчуження об'єкта приватизації без збереження для нового власника зобов'язань, визначених умовами конкурсу. Орган приватизації повідомляє про таке обтяження акцій відповідними зобов'язаннями реєстраторів за документарної форми випуску акцій, зберігачів — за бездокументар-ної форми чи в разі знерухомлення відповідних акцій.

Вказаний договір купівлі-продажу обов'язково має бути посвідчений нотаріально. Всі витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу, покладаються на покупця. Право власності на пакет акцій ВАТ переходить до переможця конкурсу з моменту нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу та передачі (поставки) цінних паперів — у разі продажу пакета акцій, випущених у документарній формі, зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача — у разі продажу акцій, випущених у бездокументарній формі.

Поставка цінних паперів чи зарахування цінних паперів на рахунок власника у зберігача здійснюється у триденний термін після повної сплати вартості пакета акцій.

Неординарно законодавство вирішує питання виникнення права власності у покупців державних пакетів акцій акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації, під час проведення сертифікатних аукціонів. Згідно з Положенням про порядок проведення сертифікатних аукціонів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 березня 1995 р. № 218, право власності на придбані на сертифікатному аукціоні акції виникає у покупця з моменту затвердження акта ненормативного характеру — протоколу про результати сертифікатного аукціону.

Право власності на придбані акції підтверджується записом у реєстрі акціонерів відповідного акціонерного товариства.

Як зазначалося вище, одним із способів приватизації є продаж акцій, що належать державі, відкритих акціонерних товариств на фондовій біржі.

Продавцем пакетів акцій виступають:

Фонд державного майна України для ВАТ, які належать до державної власності в Україні;

державний орган приватизації, якому органами місцевого самоврядування були делеговані повноваження щодо забезпечення продажу на фондових біржах акцій ВАТ, які належать до комунальної власності;

Фонд майна Автономної Республіки Крим для ВАТ, які належать до власності Автономної Республіки Крим.

Продавець виступає в особі свого представника, який має кваліфікаційне посвідчення фахівця з торгівлі цінними паперами та діє на підставі довіреності Про-

давця на право проведення операцій з цінними паперами на біржі й укладання біржових контрактів від імені Продавця.

Покупцем цих акцій можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають право за чинним законодавством України на придбання майна у процесі приватизації.

Відповідно до Положення про порядок продажу в процесі приватизації на фондових біржах пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, затвердженого наказом Фонду державного майна України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України від 16 листопада 1998 р. №2141/297/9, переможцем у процесі проведення торгів визнається учасник торгів, який назвав найвищу ціну. Покупці, що стали переможцями, укладають на біржі біржові контракти на купівлю-продаж цінних паперів у день торгів. У разі придбання одним покупцем кількох лотів акцій одного відкритого акціонерного товариства укладається один біржовий контракт на купівлю-продаж цінних паперів на загальну кількість придбаних акцій. Контракт укладається відповідно до типового біржового контракту, передбаченого названим Положенням. У ньому зазначаються відомості про сторони, сума контракту, порядок розрахунків та сплати необхідних платежів, порядок виконання сторонами своїх зобов'язань, гарантії та відповідальність сторін.

Біржові контракти укладаються у трьох примірниках, а в разі проведення торгів на філії біржі — у чотирьох примірниках, які після підписання їх продавцем, покупцем та реєстрації реєстраційною палатою біржі передаються продавцю, покупцю та біржі. Контракти, не оформлені належним чином у день торгів, вважаються недійсними.

Фондовий ринок України перебуває нині на початковому етапі, проте створено всі передумови для його розвитку. Виділяють первинний та вторинний, біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів. Первинний ринок — це ринок перших і повторних емісій (випусків) цінних паперів, на якому відбувається їх первинне розміщення. Вторинним ринком називається ринок, де вільно обертаються цінні папери, які вже пройшли первинне розміщення.

Біржовий ринок цінних паперів — це організований інституційний ринок, операції якого проводять професійні учасники на фондовій біржі. Позабіржовий ринок — ринок операцій з цінними паперами, які здійснюються поза фондовою біржею.

При первинному розміщенні акції закритого акціонерного товариства розподіляються між засновниками і не потребують додаткового укладення договорів. Акції відкритого акціонерного товариства розповсюджуються шляхом підписки, право власності у інвесторів виникає на підставі договорів, в основному купівлі-продажу. Законодавством спеціально не встановлені обов'язкові умови договору купівлі-продажу акцій акціонерних товариств, не створених у процесі приватизації. Вони випливають із загальних положень цивільного законодавства, встановлених для договору купівлі-продажу. До них слід віднести:

— визначення предмета договору із зазначенням виду акцій, назви емітента, їх номінальної вартості та кількості;

— визначення сторін договору;

— права та обов'язки сторін;

— порядок набуття права власності на акції та корпоративні права;

— ціну договору;

Правове регулювання біржової діяльності в Україні

— порядок проведення розрахунків;

— відповідальність сторін.

В разі потреби сторони зазначають інші умови.

За первинного розміщення акцій відкрите акціонерне товариство може користуватися послугами посередників — торговців цінними паперами, яких називають андерайтерами, запозичивши цю назву із зарубіжного законодавства. До андерайтерів належать інституції, "які обслуговують і гарантують розміщення цінних паперів, здійснюють їх купівлю для наступного перепродажу приватним інвесторам"1. Розрізняють андерайтинг двох видів. Умовами договору першого виду (андерайтинг на основі твердих зобов'язань) передбачено, що андерайтер несе тверді зобов'язання щодо викупу всього або частини випуску за фіксованими цінами. Це означає, що андерайтер, беручи на себе зобов'язання щодо надання послуг з первинного розміщення цінних паперів емітента, зобов'язаний у разі якщо залишиться не викупленою частина запропонованих на продаж акцій, придбати таку частину, приймаючи цим самим фінансовий ризик розміщення акцій.

Другий вид андерайтингу передбачає, що андерайтер тільки надає послуги з первинного розміщення акцій без зобов'язань щодо викупу нерозміщеної частини емісії. Головний обов'язок андерайтера стосовно такого договору — докласти максимальних зусиль для розміщення цінних паперів, проте фінансової відповідальності за кінцевий результат андерайтер не несе.

Основу андерайтингових договорів становлять договори доручення чи комісії, які поєднані з договорами купівлі-продажу. Для першого виду андерайтингу характерно укладення угод купівлі-продажу з відкладальною умовою. За таким договором андерайтер зобов'язаний придбати акції за фіксованими цінами за настання такої умови — нерозміщення ним певної частини акцій у встановлений строк.

Порядок відчуження акцій закритих акціонерних товариств на вторинному ринку ускладнений додатковими умовами порівняно з відчуженням акцій відкритого акціонерного товариства.

Як уже зазначалося, акції закритого акціонерного товариства обігу на біржі не підлягають.

Розглядаючи порядок виходу акціонера з закритого акціонерного товариства, виникає таке проблемне питання, як право переважного придбання акцій самим товариством чи іншими акціонерами. Як показала практика, в більшості випадків установчі документи закритих акціонерних товариств містили положення, згідно з яким при відчуженні акціонером власних акцій переважне право на їх придбання належить самому товариству та іншим акціонерам. Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності встановлюється виключно законами України. Відповідно до ст. 4 Закону України "Про власність" власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону, тобто обмеження права власності встановлюються законом. Про це йдеться і в Роз'ясненні ДКЦПФР від 15 липня 1999 р. № 15, де зазначено, що цивільно-правові угоди з акціями закритих акціонерних товариств здійснюються у порядку, встановленому для угод з акціями відкритих акціонерних товариств, з урахуванням обмежень, встановлених ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" у час-

Міркін Я. М. Цінні папери та фондовий ринок. — М., 1995. — С. 371.

тині розповсюдження акцій шляхом підписки та купівлі-продажу на біржі. Зазначене свідчить про те, що обмеження щодо відчуження акцій закритих акціонерних товариств, встановлені установчими документами, які передбачають вказане нами право переважної купівлі, не відносяться до обмежень, встановлених законом, тому в цій частині установчі документи повинні визнаватися недійсними.

Необхідно також зазначити, що встановлення законодавством такої вимоги, як розподіл акцій закритого акціонерного товариства серед засновників стосується лише розподілу акцій при емісії. Це також відобрається і в практиці. З лютого 1999 р. товариство з обмеженою відповідальністю "Славута-95" (продавець) та приватне підприємство "Ексіма" (покупець) уклали договір купівлі-продажу 33915 простих іменних акцій закритого акціонерного товариства "Фірма "Меблі". Незабаром ПП "Ексіма" звернулося з позовом до "Славута-95" про усунення перешкод на право власності акцій, ТОВ "Славута-95" у свою чергу звернулось з зустрічним позовом про визнання договору купівлі-продажу акцій від 3 лютого 1999 р. недійсним. Рішенням Арбітражного суду м. Києва від 31 серпня 1999 р. позов ПП "Ексіма" було задоволене. Проте голова Арбітражного суду м. Києва за власною ініціативою перевірив рішення від 31 серпня 1999 р. у порядку нагляду і постановою від 27 грудня 1999 р. скасував його та визнав договір купівлі-продажу акцій від 3 лютого 1999 р. недійсним, посилаючись на те, що відповідно до ст. 25 Закону України "Про господарські товариства" акції закритого акціонерного товариства не можуть відчужуватись на користь третіх осіб, які не є засновниками (акціонерами) цього товариства, при відчуженні акцій порушено право переважної купівлі акцій інших акціонерів, відсутнє волевиявлення ТОВ "Славута-95" на відчуження акцій.

Судова колегія Вищого арбітражного суду України з перегляду рішень, ухвал, постанов перевірила матеріали справи і 1 лютого 2000 р. постановила: постанову Арбітражного суду м. Києва від 27 грудня 1999 р. скасувати, а рішення Арбітражного суду м. Києва від 31 серпня 1999 р. залишити без змін. У сво'ії постанові судова колегія, зокрема, зазначила, що акціонер на свій розсуд має право відчужувати належні йому акції за ціною, встановленою сторонами (ст. 4 Закону України "Про власність" та ст. 28 Закону України "Про господарські то вариства"). Стаття 32 Закону України "Про господарські товариства" не перед бачає обов'язку акціонера продати належні йому акції тільки акціонерному това риству і не встановлює переважного права акціонерного товариства на викуг акцій у акціонера, який бажає їх продати.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про господарські товариства" переваж не право на придбання акцій надано акціонерам тільки у разі збільшення статут ного фонду акціонерного товариства. З матеріалів справи не вбачається, що акці розповсюджувались у зв'язку зі збільшенням статутного фонду.

Посилання у постанові Арбітражного суду м. Києва від 27 грудня 1999 р. н; ст. 114 ЦК УРСР не може бути підставою для скасування рішення, оскільки за значені акції ЗАТ "Фірми "Меблі" є власністю ТОВ "Славута-95". Відповідно д< ст. 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмежено» відповідальністю є одноособовим власником придбаного майна товариства, у то му числі придбаних ним акцій. Отже, ні учасники ТОВ "Славута-95", ні акціоне ри ЗАТ "Фірма "Меблі" не є співвласниками 33915 акцій ЗАТ "Фірма "Меблі" придбаних ТОВ "Славута-95". Ми повністю погоджуємось з такою позицією с> дової колегії Вищого арбітражного суду України.

Правове регулювання біржової діяльності в Україні

Обіг акцій супроводжується також укладенням ряду договорів, хоч предметом яких і не є відносини купівлі-продажу акцій, але такі договори безпосередньо стосуються та впливають на ці відносини, а також на правовий статус акції.

Це стосується, зокрема, договорів, за якими власник передає в управління належні йому акції. Так, управління акціями відкритих акціонерних товариств, які перебувають у державній власності, здійснюється через уповноважену особу, яка визначається за результатами конкурсу, що проводиться згідно з Порядком проведення конкурсу з визначення уповноваженої особи на виконання функцій з управління державними корпоративними правами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791. Юридичною підставою для виконання таких функцій є договір-доручення, що його укладають орган приватизації та уповноважена особа відповідно до типової форми.

У разі коли для виконання функцій управління державними корпоративними правами необхідна згода Антимонопольного комітету (його територіального відділення) і на дату підписання договору доручення переможцем конкурсу не було отримано такої згоди, договір набирає чинності з дати її отримання переможцем, про що до договору доручення вносяться відповідні зміни. У договорі доручення обов'язково визначається термін, протягом якого переможець конкурсу повинен отримати відповідну згоду, а також наслідки, що їх тягне за собою неотримання згоди протягом встановленого терміну.

Крім договору, управління вказаними акціями здійснюється на підставі:

Порядку управління акціями (частками), які перебувають у державній власності, господарських товариств, створених за участю Фонду державного майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2001 р. № 518;

Положення про представника органу, уповноваженого управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000 р. № 791;

Порядку звітності представників органів, уповноважених управляти відповідними державними корпоративними правами в органах управління господарських товариств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 травня 2000р. №791.

В управління можуть бути передані не лише акції, що перебувають у державній власності. Недержавні акції можна передати, наприклад, у довірче управління довірчим товариством. Управлінські відносини встановлюються на підставі договору на довірче управління, який укладають відповідно до типового договору довірчого товариства з довірителем майна, затвердженого наказом ФДМ, Міністерства фінансів та Антимонопольного комітету України від ЗО серпня 1995 р.

Зазначений договір передбачає обсяг повноважень довіреної особи щодо здійснення операцій з майном, яке передається в управління. Право власності на майно залишається за довірителем. Договором також мають бути передбачені права та обов'язки сторін, фінансові розрахунки, порядок розірвання та припинення дії договору.

Передача майна у вигляді акцій для виконання довірчих операцій здійснюється на підставі підписаних сторонами актів приймання-передачі. З моменту підписання такий акт є невід'ємною частиною цього договору.

Цивільним кодексом України не передбачено довірче управління як один із видів зобов'язань. За правовою природою довірче управління подібне до таких видів зобов'язань, як доручення та комісія, тому, якщо законодавством не встановлено інше, на відносини з довірчого управління поширюються норми цивільного законодавства, що регулюють відносини комісії та доручення.

Для зменшення ризику можливих втрат та вигідного здійснення інвестицій у процесі придбання чи реалізації акцій власник може скористатися послугами торговців цінними паперами, які проводять комерційну та комісійну діяльність з цінних паперів.

Згідно зі ст. 1 Правил здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності з цінних паперів, затверджених наказом ДКЦПФР вц: 23 грудня 1996 р. №331, комісійна діяльність з цінних паперів (брокерське, діяльність) — це здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, як передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власникові нг підставі договорів доручення чи комісії за рахунок своїх клієнтів. Комерційнок діяльністю з цінних паперів (дилерська діяльність) вважається здійснення ци вільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних папе рів проти їх поставки новому власникові від свого імені та за свій рахунок з ме тою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків передбачених законодавством.

Здійснюючи комісійну діяльність з цінних паперів, торговці можуть укладаті як договори на виконання разового замовлення, так і договори на обслуговуван ня протягом певного терміну, тобто договори на обслуговування. Договір на ра зове обслуговування укладається між торговцем та клієнтом і передбачає викс нання операцій певного виду з конкретними цінними паперами протягом певног терміну на підставі разових замовлень клієнта. Згідно з вищезазначеними Прг вилами у договорі на виконання разового замовлення обов'язково має бути зг значено:

1) номер та дату видачі торговцеві дозволу на здійснення діяльності з випус ку та обігу цінних паперів;

2) вид послуги, яку торговець надає клієнтові. Такими послугами є:

а) посередницькі послуги з купівлі цінних паперів;

б) посередницькі послуги з продажу цінних паперів;

в) посередницькі послуги з обміну цінних паперів;

г) інші послуги, передбачені чинним законодавством.

Договір на разове замовлення укладається тільки на один вид послуг;

3) опис цінних паперів;

4) умови виконання договору, що містять термін дії та вид замовлення;

5) перелік обов'язків та прав сторін;

6) положення про канали та порядок передачі інформації, зв'язок між кліє том і торговцем, а також відомості про уповноважених осіб сторін, через яю сторони підтримують зв'язок;

7) умови розрахунків та відсоток комісійної винагороди;

8) відповідальність сторін і порядок розгляду спорів;

9) термін дії, підстави для зміни та припинення договору.

У договорі на обслуговування обов'язково мають бути визначені положенн які містяться в пунктах 1, 3, 4—9. Крім того, у договорі або в замовленні повин бути зазначені особливі умови виконання операцій, перелік яких наведено

Правове регулювання біржової діяльності в Україні

Правилах. Предметом вказаного договору є надання посередницьких послуг щодо купівлі, продажу, обміну цінних паперів, інших операцій, не заборонених чинним законодавством. Правилами встановлено спеціальні вимоги щодо оформлення такого договору (мається на увазі при визначенні номера договору) — крім цифрової інформації, він має містити додаткову літеру, яка залежить від виду послуг.

На підставі вказаних договорів торговці цінними паперами укладають угоди на біржовому та позабіржовому ринках. Угоди, які укладаються на біржі, мають відповідати вимогам як чинного законодавства, так і вимогам, встановленим нормативними документами самої біржі. Правила біржі визначають порядок проведення торгів, умови участі в них членів біржі, цінні папери, що допущені до обігу на біржі, та порядок укладення біржових угод.

Правилами більшості фондових бірж, наприклад, встановлена обов'язкова реєстрація біржових угод самою біржею. Більше того, біржова угода набирає чинності з моменту її реєстрації.

Деякі біржі практикують укладення тристоронніх договорів, де однією із сторін є біржа. Правилами та положеннями біржі, а іноді і біржовими угодами передбачено порядок контролю біржею укладення та подальшого виконання укладених на біржі угод.

Обігові на біржі підлягають акції, які перебувають у лістингу і такі, що в ньому не перебувають. Лістинг — це внесення певних цінних паперів до біржового реєстру, якщо вони відповідають вимогам, встановленим біржею. Мінімальний рівень вимог встановлений Положенням про реєстрацію фондових бірж та торговельно-інформаційних систем і регулювання їх діяльності, затвердженим наказом ДКЦПФР від 15 січня 1997 р. Зазначене Положення також передбачає порядок подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування на фондову біржу (безпосередньо або через уповноважену ним особу), згідно з якою емітент бере на себе ряд зобов'язань. Проте практика узаконила ще один шлях вступу в договірні відносини емітента з біржею — укладення договору про проведення біржею експертизи на відповідність акцій необхідним вимогам для внесення їх до біржового реєстру.

Дата добавления: 2015-06-04