Значення місцезнаходження

Використання права на найменування

Використання права на найменування належить його носію - юри­дичній особі. Законом заборонене не тільки використання найменуван­ня існуючої юридичної особи при створенні нової юридичної особи, що за допомогою зазначених вище механізмів не допускається, але й у процесі діяльності юридичних осіб. Другий аспект підлягає регулюван­ню не тільки цивільним законодавством, але й законодавством про економічну конкуренцію.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»¹ від 07.06.1996 р. № 236/96-ВР неправомірним є вико­ристання без дозволу уповноваженої на те особи чужого імені, фірмо­вого найменування, знаків для товарів і послуг, інших позначень, а також рекламних матеріалів, упаковки товарів, назв літературних, художніх творів, періодичних видань, вказівок походження товарів, що може привести до змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця), який має пріоритет на їхнє використання.

Використання у фірмовому найменуванні власного імені фізичної особи не визнається неправомірним, якщо до власного імені додається який-небудь відмітний елемент, що виключає змішування з діяльністю іншого господарюючого суб'єкта (підприємця).

Право на комерційне найменування віднесено гл. 43 ЦК до прав інтелектуальної власності.

Майновими правами інтелектуальної власності на комерційне на­йменування є:

і) право на використання комерційного найменування;

' Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 36. - Ст. 164.

-^£э5 65

2) право перешкоджати іншим особам неправомірно використовувати комерційне найменування, у тому числі забороняти таке використання;

3) інші майнові права інтелектуальної власності, установлені законом (ч. 1ст. 490 ЦК).

Передача майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найменування іншій особі відбувається лише разом з цілісним майновим комплексом особи, якому ці права належать, або його відповідною частиною (ч. 2 ст. 490 ЦК).

Розпорядження майновими правами на комерційне найменування (передача для використання іншим особам) здійснюється відповідно до гл. 75 ЦК.

Дія майнових прав інтелектуальної власності на комерційне найме­нування припиняється у випадку ліквідації юридичної особи та з інших підстав, установлених законом (ст. 491 ЦК).

3.2. Місцезнаходження юридичної особи

Місцезнаходження юридичної особи є засобом її індивідуалізації. Визначення місцезнаходження юридичної особи обумовлене:

а) необхідністю здійснювати належний зв'язок з юридичною особою
її учасникам, кредиторам, контрагентам, контролюючим органам, а
також іншим заінтересованим особам;

б) виконанням ним індивідуалізації юридичної особи;

в) забезпечення можливості ознайомлення з документами юридичної
особи. Тобто за допомогою місцезнаходження відбувається зв'язок з
нею різних осіб, державних органів - усіх тих інституцій, які перебува­
ють із цією юридичною особою у правовідносинах або виконують
державні та соціальні функції.

Місцезнаходження юридичної особи має бути вказане насамперед в установчих документах, а також в інших різноманітних документах, які має юридична особа і які необхідні для здійснення нею своєї Діяльності (наприклад, у ліцензії - абз. 6 ч. З ст. 13 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»¹, у

Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України від 01.06.2000 р. № 1775-Ш // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

66 Офь&г

сертифікаті акції - абз. 2 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про цінні папе­ри та фондовий ринок»¹ та ін.).

За місцезнаходженням юридичної особи визначається місце:

- виконання зобов'язань (п. 4 ч. 1 ст. 532 ЦК);

- укладення договору (ст. 647 ЦК);

- виконання договору купівлі-продажу за зразками (ч. 2 ст. 702 ЦК);

- одержання адресатом електронного документа (ч. 4 ст. 11 Закону Укра­їни «Про електронні документи та електронний документообіг»²);

- зберігання документів AT (ч. 2 ст. 77 Закону України «Про акціо­нерні товариства»)³ тощо.

У публічному законодавстві місцезнаходження використовується для:

- визначення підсудності цивільних (ч. 2 ст. 109 ЦПК)⁴, господарських (ст. 15 ГПК)⁵, адміністративних (ст. 19 КАС)⁶ справ;

- місця планової виїзної перевірки (ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»)⁷;

- місця планової виїзної ревізії (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про дер­
жавну контрольно-ревізійну службу в Україні»)⁸.
Місцезнаходження юридичної особи вноситься до Державного реєстру

суб'єктів оціночної діяльності (ч. 2 ст. 22 Закону України «Про оцінку май­на, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»)⁹ та ін.

¹ Про цінні папери та фондовий ринок: Закон України від 23.02.2006 p. № 3480-IV //
Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 31. - Ст. 268.

² Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України від 22.05.2003 р.
№ 851 -IV // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 36. - Ст. 275.

³ Про акціонерні товариства: Закон України від 17.09.2008 р. № 514-VI // Офіційний
вісник України. - 2008. - № 81. - Ст. 2727.

⁴ Цивільний процесуальний кодекс України від 18.03.2004 p. № 1618-IV // Відомості
Верховної Ради України. - 2004. - № 40-41,42. - Ст. 492.

⁵ Господарський процесуальний кодекс України від 06.11.1991 р.№ 1798-ХІІ // Офіційний
сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http://zakon.
rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁶ Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 p. № 2747-IV // Відо­
мості Верховної Ради України. - 2005. - № 35-36,37. - Ст. 446.

⁷ Про державну податкову службу в Україні: Закон України від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ //
Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу:
http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁸ Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні: Закон України від 26.01.1993 р-
№ 2939-ХІІ // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим
доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

⁹ Прооцднкумайна,майновихправтапрофеайнуоціночнудіяльнісгьвУкраїні: Закон України
від 12.07.2001 р. № 2658-Ш // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 47. - Ст. 251.

^>Щ?3 61 У деяких випадках законодавством передбачається обов'язкова вказівка місцезнаходження в різних документах. Наприклад, згідно з абз. 2 п. 1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір по­винен містити місцезнаходження юридичної особи¹. Передбачена така вимога й в нотаріальному законодавстві. Відповідно до абз. 5 п. 146 Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України² у тексті довіреності має бути зазначене місцезнаходження юридичної особи.

Дата добавления: 2015-06-04