Реорганізація та реструктуризація, переформування та ін

У деяких випадках чинне законодавство України використовує замість терміну «реорганізація» інші терміни, зміст яких повністю або част­ково з ним збігається.

1. Так, в абз. 13 ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспро­можності боржника або визнання його банкрутом» від 14.05.1992 р. № 2343-ХІІ визначено реструктуризацію підприємства, тобто здійснен­ня організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокре­ма шляхом його поділу з переходом боргових зобов'язань до юридичної особи, що не підлягає санації, якщо це передбачено планом санації, на зміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме фінансовому оздоровленню підприємства, збільшенню об­сягів випуску конкурентоспроможної продукції, підвищенню ефектив­ності виробництва та задоволенню вимог кредиторів. Тобто переважно реструктуризація у процедурах банкрутства є реорганізацією юридичної особи - боржника з певним цільовим навантаженням (крім заходів,

спрямованих на зміну управління боржника, що поняттям реорганізації не охоплюється).

2. Специфічним змістом характеризується поняття реструктуризації підприємства у законодавстві про приватизацію державного майна. Згід­но з п. 23 Закону України «Про Державну програму приватизації» від 18.05.2000 р. № 1723-Ш у процесі приватизації майна державного під­приємства, акцій відкритого акціонерного товариства, створеного у процесі корпоратизації та приватизації, з метою вдосконалення органі­заційної структури підприємства, структури управління, оздоровлення фінансового стану, забезпечення інвестиційної привабливості та ліквід­ності може проводитися реструктуризація підприємства або реоргані­зація відкритого акціонерного товариства. При цьому реструктуризація підприємства визначається в абз. З п. 1.1 Положення про порядок ре­структуризації підприємств, затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 12.04.2002 р. № 667 (у редакції наказу Фонду держав­ного майна України від 06.02.2007 р. № 201) як здійснення комплексу організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, тех­нічних заходів, спрямованих на підвищення інвестиційної привабливос­ті об'єкта приватизації, збільшення обсягів випуску конкурентоспро­можної продукції, підвищення ефективності виробництва. Звичайно, таке аморфне й позбавлене будь-яких чітких юридичних ознак визна­чення може охоплювати майже все, що завгодно, у тому числі й проце­дури класичної реорганізації підприємства, що приватизується.

3. У законодавстві України з питань військової справи використову­ються терміни «переформування» та «розформування» військових частин, які можуть вважатися для останніх аналогами терміну «реор­ганізація». Так, п. 27 Положення про порядок вручення бойових пра­порів військовим частинам Збройних Сил України, їх зберігання та утримання, що є додатком 2 до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (Закон України від 24.03.1999 p. № 548-XIV), передбачено порядок передачі бойових прапорів і почесних назв під час переформу­вання військових частин, під яким прямо розуміється реорганізація військової частини. Натомість ст. 1 Закону України «Про державні на­городи, якими відзначені трудові колективи, навчальні заклади, об'єднання громадян, військові частини і з'єднання» від 11.01.2007 p. № 574-V передбачено, що розформування військової частини може проводитися шляхом її реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

188 45*д$ь&* І

Дата добавления: 2015-06-04