Ліквідація банків

У ч. 4 ст. 110 ЦК передбачається, що особливості ліквідації банкш встановлюються Законом «Про банки і банківську діяльність»¹. Таку особливість регулювання можливо пояснити важливістю банків у фінан­совій системі держави, що проявляється у залученні ними депозитів, на­данні кредитів, наявністю значної кількості вкладників та клієнтів, охо­рону прав яких необхідно забезпечити при ліквідації². Наведене обумовлює існування специфічних правил, присвячених їх ліквідації, як власне у Законі України «Про банки та банкшську діяльність», так і в нормативно-правових актах Національного банку України, зокрема в Положенні про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства³.

Однак закріїтлення у ЦК відсилання до банківського законодавства не робить процедуру ліквідації банкш чіткою та однозначною. Це пов'язується

' Про банки і банківську діяльність: Закон України від 07.12.2000 р. № 2121-Ш // Офі­ційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. - Режим доступу: http:// zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

¹ Необхідність забезпечення реалізації прав фізичних осіб - вкладників Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна» стала навіть передумовою для при­йняття ВРУ окремих законодавчих актів, присвячених регулюванню деяких аспектів ліквідації цього банку. Див.: Про врегулювання заборгованості за вкладами фізичних осіб - вкладників та інших кредиторів Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»: Закон України від 07.03.2002 р. № 3097-ІИ // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 32. - Ст. 224; Про продовження процедури ліквідації Акціо­нерного комерційного агропромислового банку «Україна»: Закон України від 20.03.2007 р. № 779-V // Відомості Верховної Ради України України. - 2007. - № 23. - Ст. 302.

³ Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за пору­шення банківського законодавства: Постанова Національного банку України від 28.08.2001 р. № 369 // Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство Украї­ни. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi.

з наявністю зворотних відсилань до положень інших законів. У ст. 87 За­кону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що лік­відація банку з ініціативи власників здійснюється в порядку, передбаче­ному законодавством України про господарські товариства, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. Тобто, з одного боку, ЦК здійснюється відсилання до Закону України «Про банки і бан­ківську діяльність», а самим законом - до законодавства щодо господар­ських товариств. Причому і в цьому разі простежується певна непослі­довність та алогічність подібних відсилань, не говорячи про елементарну їх невідповідність правилам юридичної техніки. Оскільки банки можуть створюватися у формі ВАТ¹ і кооперативів (ч. 1 ст. 6 Закону «Про банки і банківську діяльність»), то за такої ситуації логічним виглядало здій­снення посилання на законодавство про кооперацію та акціонерні това­риства. Хоча відсилання й здійснене тільки щодо законодавства про коо­перацію. Так, у ч. 1 ст. 8 Закону «Про банки і банківську діяльність» закріплено, що законодавство про кооперацію поширюється на коопера­тивні банки в частині, що не суперечить цьому Закону.

Суб'єкти, повноважні приймати рішення про ліквідацію банку, та підстави для його прийняття. Відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону «Про банки і банківську діяльність» до таких суб'єктів відносяться:

- власники банку. Використання законодавцем словосполучення «власники банку» не може не викликати подиву. Адже, враховуючи, що банки можуть створюватися у формі ВАТ і кооперативів, повинна вживатися загальноприйнятна термінологія - учасники, акціонери або ж члени кооперативу. Це пояснюється не тільки прийнятністю поня­тійного апарату, але і відсутністю в наведених категорій осіб речових прав на майно банку, в тому числі й права власності.

Прийняття рішення про ліквідацію віднесено до виключної компе­тенції загальних зборів учасників банку (п. 7 ч. ст. 38 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Оскільки законодавець окремо не вка­зує підстав для прийняття такого рішення, вони мають бути передбаче­ні в установчих документах банку.

Крім того, встановлюється необхідність наявності згоди НБУ для здійснення ліквідації банку. НБУ надає згоду на ліквідацію банку, якщо:

¹ Окрім цього, зважаючи на прийняття Закону України «Про акціонерні товариства», мають бути узгоджені норми банківського законодавства із цим законодавчим актом, зо­крема, й щодо можливого типу AT - приватного чи публічного для створення банку.

а) достатньо ліквідаційної маси для задоволення вимог усіх кредиторів;

б) кандидатура голови ліквідаційної комісії та її членів відповідає уста­
новленим вимогам; в) відсутній конфлікт інтересів (абз. 2 п. 18.1 гл. 18
розділу VI Положення про застосування Національним банком України
заходів впливу за порушення банківського законодавства);

- НБУ. У разі порушення Закону «Про банки і банківську діяльність»
чи нормативно-правових актів НБУ що спричинило значну втрату
активів або доходів і настання ознак неплатоспроможності банку, НБУ
має право відкликати ліцензію та ініціювати процедуру ліквідації банку
(ч. 2 ст. 73 Закону «Про банки і банківську діяльність»). Тобто переду­
мовою для ініціювання процедури ліквідації банку Національним бан­
ком України виступає відкликання ліцензії за наявності порушень бан­
ківського законодавства та наявності ознак неплатоспроможності.

Рішення про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквіда­тора приймається Правлінням НБУ та оформляється відповідною по­становою. Одночасно за цією постановою: призначається ліквідатор; припиняються повноваження правління (ради директорів), ради банку і загальних зборів банку, а також тимчасового адміністратора, якщо він до призначення ліквідатора здійснював управління банком; надається доручення керівникам відповідного територіального управління НБУ та Центральної розрахункової палати вжити заходів щодо припинення банком активних операцій за його кореспондентськими рахунками, відкритими в НБУ з дня отримання цього рішення; надається доручен­ня Юридичному департаменту ініціювати процедуру ліквідації банку в суді; надається доручення підрозділу центрального апарату, що здійснює функції банківського регулювання і нагляду повідомити контрольні органи інших держав, у яких банк мав філії або кореспондентські від­носини з іноземними банками; зазначаються інші заходи, потрібні для здійснення процедури ліквідації конкретного банку (п. 3.1 глави 3 роз­ділу VI Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства). Тобто фак­тично йдеться про ініціювання судового припинення банку у випадку його неплатоспроможності;

- кредитори банку. Для кредиторів також передбачена можливість
звернення з вимогою про ліквідацію банку в судовому порядку у ви­
падку його неплатоспроможності. Однак насамперед кредитори повин-

ні направити рекомендованим листом до НБУ заяву про ліквідацію банку при настанні ознак неплатоспроможності банку з додаванням документально підтверджених доказів наявності невиконаних грошових зобов'язань банку перед ними. Якщо протягом одного місяця з дня на­правлення заяви зазначені особи не отримали відповідь НБУ, вони мають право звернутися до суду із заявою про визнання банку неплатоспро­можним (ч. 2 ст. 88 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

Дата добавления: 2015-06-04