Вступні слова – Третяк Н., Гринець К., Шатохіна К., Шульга Г

Чорнобривці – Шатохіна К.

Хризантема – Уханова Д.

Жоржина – Михайлова К.

Айстра – Денисенко Д.

Нагідка –Третяк Н.

Квіти: Троянда – Шульга Г.

Горобина – Гринець К.

Калина – Красько Л.

Берізка – Хитрик К.

Листопад –Григор’єв Н.

Жовтень –Федоренко В.

Вересень - Чопик Д.

Осінь –Слісаренко Д.

В ролях: Ведучі –Бєлкіна Ю., Кукушкіна К.

(Під музику звучать слова)

1. Куди літо пролетіло

З ароматами п’янкими?

Мабуть, осінь заховала

За горами золотими.

2. На зорі холодні роси

Обмивають всі долини.

Жайворонок стоголосий

У далекий вирій лине.

3. Соловейко не співає,

Причаївся десь у листі.

І калина, мов красуня,

У червоному намисті.

4. Літо бабине на вітрі

Полетіло десь у поле –

Перший вісник, що вже літо

Не повернеться ніколи…

Ведуча 1 І дійсно, здається, ще зовсім недавно яскраво світило сонце, зеленіли широкі лани, щебетали птахи, виспівуючи в гаю свої напрочуд мелодійні, веселі пісні. Синім птахом промайнуло гаряче літо - і багрянцем калини непомітно прийшла осінь.

Ведуча 2 І хоча нам трохи сумно за літом, проте красуню-осінь ми завжди зустрічаємо з трепетом у душі. І не дивно, адже немає такого майстра, який так вміло і вправно розфарбовує ліси, поля, квіти, трави у сотні яскравих кольорів та відтінків.

Ведуча 1 Осінь! Осінь!

Кличу я, -

Осінь дорога моя!

Все жовтіє, опадає,

Як приходиш ти у гай,

Осінь листячко збирає,

Золотить мій рідний край.

Ведуча 2 У березовім гаю

Тиша наступає,

А берізка молода

Осінь зустрічає.

Неповторная пора!

Осінь! Осінь золота!

(Звучить мелодія, заходить Осінь)

Осінь Я – Осінь-чарівниця. Гуляю тихо в гаю,

У золотавий одяг усе я зодягаю.

Калиноньці – сестричці дарую я намисто.

Червоне, полум’яне, напрочуд променисте.

Березам жовті віти у коси заплітаю,

А верби і тополі в нове вбрання ховаю.

То промайну у гаї, то покажуся в лісі.

То сірим горобцем проскочу я по стрісі.

То лебедем у жито, то соняхом на полі,

А зараз я на святі у вашім дружнім колі

Ведуча 1 Ми раді тобі, чарівна красуне!

Ведуча 2 Будь почесною гостею на нашому святі!

Осінь Щедрими врожаями

Повниться земля,

Дякую вам щиро – я до вас прийшла

Із помічниками

Я завжди ходжу,

І усю роботу з ними я роблю

Помічники - осінні місяці, де ви? Агов!

Не озиваються, мабуть, затримались десь в дорозі.

А може, вітер мені допоможе і покличе їх? Гей, вітре, закрути листочки у осінньому вальсі, домчи моїх помічників!

(Вальс)

(Після пісні з’являються місяці)

Осінь Ось Вересень, що щедрий нам врожай дарує,

Вправно і моторно у полях газдує

Вересень ( у вишиванці, зі снопиком зрілого колосся, з соняхом у руці та кошиком з овочами)

Першим шелестом стиглого колосся

На землю я приводжу осінь.

Жовтим соняхом,

Першим вереснем,

Першим журавлиним ключем.

Осінь А жовтень у нас - справжній художник,

Листочки фарбує в червоне та жовте.

Жовтень ( Одягнений, як художник, з палітроо та пензлем у руці, на голові – вінок з жовтого листя)

Листя жовте та червоне

Легко з дерева злітає.

Мов метелик, на долоні

З тихим шелестом сідає.

Сяють золотом берези,

Жовтень цим вінчає осінь,

Журавлиний клин мережить

Висоти холодну просинь

Осінь (У отороченій хутром жилетці, шляпі, з парасолькою чи хмарою в руці) А листопад, найменший помічник, - пустун. То сильним вітром завиває у полі, то моросить дощиком, а то весело зриває листя з дерев.

Листопад Я осені найменший помічник,

Я часто-густо бешкетую,

З берези листя обтрушу,

У гаї попустую.

То мокрим обіллю дощем,

То вітром промайну,

То подихом холодним

Всю землю обійму.

Осінь Мене недарма називають чарівницею, і у мене є справжня чарівна річ – ось ця чарівна паличка. Вона може робити справжні дива. Ви, я думаю, не раз помічали, прокинувшись вранці, як зелена красуня – берізка стала золотою, клени – багряними, а горобина вкрилася червоним намистом. Осінній ліс зачаровує нас своїм різнобарв’ям. Піду наводити лад серед дерев. А ви погляньте, як красиво танцює струнка берізка.

(Г імнастична композиція Хитрик Каріни)

Береза Береза довгі віти, мов коси розпустила.

І, знаючи про вроду, за кленом затужила,

Красуня білошкіра, що навесні зелена,

Вплела стрічки у коси багряні – це для клена.

А де мої подружки калина та горобина?

(Входять калина та горобина, обидві дивляться у люстерко)

Калина Я калинонька, калина.

Найвродливіша дівчина.

І намисто, і вбрання –

Чи не гарна краля я?

І хороша, і красива,

Добра, щира, незрадлива.

Та за мною всі дубки

Вряд стоять, як парубки.

Горобина Я - сестриченька твоя, звуть мене – Горобина.

Маю я намисто красне

І вбрання не менш прекрасне.

І не лише за тобою парубки стоять юрбою.

Калина Я краща!

Горобина Ні, я краща!

Осінь Годі вам вже тут сваритись,

Годі сперечатись вам.

А як ні, то я задам –

Вмить дощем рясним поллю,

Скандалісток розіллю.

(Танець із парасольками)

Осінь Оце сестриці, обидві вродливі, обидві красиві, та постійно сперечаються. Їх тільки водою і розіллєш. І свято зіпсували.

Вересень Не засмучуйся, Осене, заспокойся, послухай, як гарно награє осінню мелодію бандура – улюблений інструмент українського народу.

(Гра на бандурі)

Жовтень Королівно Осене, я теж приготував сюрприз тобі і нашим глядачам. Ось погляньте, які квіткові барви одягає земля восени.

(Виходять квіти)

Троянда Я – троянда – королівна квітів, символ кохання, великого, безмежного, вічного... У Давньому Римі я символізувала смуток, хоробрість; у Японії має значення колір троянди: червона означає любов, рожева — сором'язливість, біла — душевну чистоту, повагу; у давніх східних народів троянда символізувала божественну таємницю; у християнській міфології — милосердя, прощення, божественну любов.

Нагідка А я, нагідка – сонце осені,

Мої пелюстки до тепла підносяться.

Тендітна і ніжна, непомітна квіточка,

Маленьке сонечко, мов тепленьке літечко.

Жоржина А я - жоржина, горда пані,

У садочку розцвіла,

Паничів причарувала

Й за собою повела.

Айстра Я- айстра. Легенда каже, що айстра виросла на місці, де впала зірка. І нібито пізно вночі, якщо гарненько прислухатися, можна почути перешіптування айстр із зірками...

Ми – айстри жовті, білі та багряні,

Ніжнолиці, полум’яні,

Гарні осені сестриці,

Пишнолисті чарівниці.

Хризантема Я – хризантема — улюблена квітка китайців та японців, символ сонця, безсмертя, сміливості. В Японії вважаюсь священною квіткою. Довгий час одяг з зображенням хризантеми могли носити лише представники імператорської сім'ї. Але люблю я і українські простори.

Ми – хризантеми, восени прекрасні –

Ніжні, пишні, світлі, ясні,

Наче осені салют

Яскраві спалахи ідуть.

Дата добавления: 2015-06-29