Питання 1. Види фінансових платежів до бюджету та їх порівняльна характеристика

ТЕКСТ ЛЕКЦІЇ

Аналізуючи зміст податків, необхідно враховувати, що вони не є єдиним джерелом доходів бюджету. Крім влас­не податків, яким належить провідна роль у формуванні бюджету, існують ще й інші види вилучень до бюджетів: ліцензійні та реєстраційні збори, збори з населення. Також, підпри­ємства і громадяни роблять обов'язкові відрахування в поза­бюджетні фонди, сплачують різні тарифи й інші обов'язкові платежі. Різноманіття форм вилучень зумовлює необхідність визначити, які ж із них є безпосередньо податком, а які — непо­датковими платежами.

Всю систему платежів, що входять до податкової системи, можна розділити на податки і платежі по­даткового характеру. Якщо до першої групи належать саме податки (на прибуток, на землю тощо), то друга група скла­дається зі зборів і відповідних податкових платежів (мито, дер­жавне мито тощо).

Платник податків не має права розпоряджатися на свій розсуд тією частиною свого майна, що у вигляді визначеної грошової суми підлягає внеску в бюджет, він зобов'язаний регулярно перераховувати цю суму на користь держави. Основою для позбавлення права власності є конституційний публічно-правовий обов'язок платника податків сплачувати законно встановлені податки. У цьому обов'язку платника податків втілено публі­чний інтерес усіх членів суспільства.

Податок — це форма примусового відчуження резуль­татів діяльності суб'єктів, що реалізують свій податковий обо­в'язок, у державну чи комунальну власність, що надходить у бюджет відповідного рівня (чи цільовий фонд) на підставі закону (чи акта органу місцевого самоврядування) і виступає як обов'язковий, нецільовий, безумовний, безоплатний і безпово­ротний платіж.

У статті 6 Податкового кодексу України визначено поняття податку і збору. Згідно з п. 6.1 ст. 6 ПКУ податок – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до норм ПКУ.

Відповідно до п. 6.2 ст. 6 ПКУ збір (плата, внесок) – це обов’язків платіж до відповідного бюджету що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.

Податкова система України, за визначенням законодавця, – це сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів становить співвідношення податку та інших обов’язкових платежів.

Податок, збір, обов'язковий платіж – це дуже схожі категорії, які перебувають у певному співвідношенні.

Поняття обов'язкового платежу є родовим, що охоплює всю сукупність по­датків і зборів (при цьому слід враховувати, що йдеться про обов'язкові платежі податкового характеру, оскільки штрафи, стягнення також мають обов'язковий, але не податковий ха­рактер), і в широкому розумінні обов'язкові платежі податко­вого характеру і складають податкову систему. У свою чергу, податки та збори є видовими категоріями, являють собою фор­ми обов'язкових платежів податкового характеру. У цілому ж обов'язкові платежі в нашому контексті включають:

1) податки;

2) збори;

3) податкові плати (мито, плату за торговий патент і т. ін.).

Розмежування податків, зборів, інших платежів є не тільки теоретичною проблемою, а й значною мірою проблемою прак­тики. По-перше, коли йдеться про податки, то це насамперед бе­зумовні й нецільові платежі, і після їх надходження до бюджетів неможливо простежити використання цих коштів, та це й не потрібно. У ситуації зі зборами картина інша. Це цільові надходження, вони необхідні для фінансування певних заходів і мають таким чином чітку цільову прив'язку. Тому можна порушувати питання про нецільове використання коштів (може навіть йтися про самостійний склад правопору­шення).

По-друге, податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюд­жетні) фонди. Тому, якщо необхідно закріпити стабільні над­ходження до бюджетів нецільового характеру, — це, без сумні­ву, податки. Якщо ми хочемо закріпити стійкий зв'язок між податковими надходженнями і джерелами, з яких вони надхо­дять, — це збори.

І, по-третє, якщо встановлення, зміна і скасування подат­ків і всіх елементів правового механізму податків є винятко­вою компетенцією органів державної влади, то деталізацію еле­ментів зборів у перспективі можна розглядати і як компетен­цію виконавчих органів.

У законодавстві багатьох держав немає розмежування між цими категоріями, і податкову систему там характеризують як сукупність податків і зборів. Податкове законодавство Російської Федерації закріплює поняття податку, яким визнається обов'язковий внесок, що має безеквівалентний характер, не пов'язаний зі здійсненням уповноваженим органом (установою чи посадовою особою) певних конкретних дій у відношенні платника податків, який сплатив цей внесок.

Податок, мито, збір мають певні загальні риси, зокрема, такі:

— обов'язковість сплати податків і зборів до відповідних бюджетів і фондів;

— чітке надходження їх до бюджетів і фондів, за якими вони закріплені;

— стягнення їх на основі законодавчо закріпленої форми й порядку надходження;

— примусовий характер стягнення;

— здійснення контролю єдиними органами Державної по­даткової служби;

— безеквівалентний характер платежів.

Попри схожість цих механізмів, вони, однак, мають чіткі розбіжності.

Мито і збір відрізняються від податків

1. За значенням. Податкові платежі забезпечують до 80 % надходжень у доходну частину бюджету, інші види відра­хувань, відповідно, менше.

2. За метою. Мета податків — задоволення потреб держа­ви, мета мита, зборів – задоволення певних потреб чи витрат установ.

3. За обставинами. Податки являють собою безумовні пла­тежі; мито і збір сплачуються у зв'язку з послугою, наданою Платнику державною установою, що реалізує державно-владні повноваження.

4. За характером обов'язку. Сплата податку пов'язана з Чітко вираженим обов'язком платника; мито і збір характери­зуються певною добровільністю дій його і не регулюються іноді Відносинами імперативного характеру.

б. За періодичністю. Збори, платежі, мито часто мають правовий характер і сплата їх здійснюється без певної системи; податки ж характеризуються певною періодичністю.

Відмінності за періодичністю включають два підходи:

— періодичність сплати (збори, мито — одноразова сплата, податки — певна періодична сплата);

— періодичність дій (збори, мито прямо залежать від кіль­кості дій, що породжують зобов'язання зі сплати, податки — чітко не погоджуються з періодичністю дій, наприклад, періо­дичність сплати податку з власників транспортних засобів не пов'язується з характером використання транспортного засобу).

6. Відносини відплатності характерні для мит, зборів (на відміну від податків).

Отже, на відміну від загальних податкових платежів збори й мита мають індивідуальний характер і їм завжди властиві спеціальна мета і спеціальні інтереси.

Законодавчого розмежування мита і збору в Україні немає. Раніше основним критерієм було надходження коштів: якщо в бюджет — мито, якщо на користь організації — збір. У сучас­них умовах акценти трохи змістилися:

збір — платіж за володіння особливим правом;

мито — плата за здійснення на користь платників юридич­но значущих дій.

Питання 2. Правовий механізм податку. Елементи правового механізму та їх зміст

Правове регулювання обов'язкових податкових платежів визначається як особливостями компетенції органів держав­ної влади і управління щодо встановлення, зміни і скасуван­ня, так і чітким закріпленням усіх елементів, що характери­зують податок як цілісний механізм. Законодавчі акти щодо окремих податків і зборів відрізняються стабільною традицій­ною структурою. Її складовими виступають елементи правово­го механізму податку чи збору.

Регулювання пра­вового механізму податку здійснюється шляхом закріплення імперативного набору елементів, що визначають зміст і особ­ливості реалізації податкового обов'язку. Податковим кодек­сом України закріплюються ці підстави. Наприк­лад, у ст. 7 закріплено, що податок вважається встановленим лише в тому разі, якщо визначені платники податків і елемен­ти оподаткування, а саме:

- об'єкт оподаткування;

- база оподаткування;

- податкова ставка;

- порядок обчислення податку;

- податковий період;

- строк та порядок сплати податку;

- строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.

У необхідних випадках при встановленні податку в акті за­конодавства про податки і збори можуть також передбачатися податкові пільги і підстави для їх використання платни­ком податків.

У даному разі сформований певний алгоритм побудови спеці­альних законодавчих актів, якими регулюється сплата відпо­відних податків і зборів. Ці акти мають традиційну структуру – розташування статей. (Певна річ, ми абстрагуємося від ситу­ації, коли в акті є яка-небудь спеціальна норма (бюджетне від­шкодування; бандерольний спосіб сплати податку і т.д.), яку неможливо застосувати до інших податків.)

Система елементів правового механізму податку складаєть­ся з обов'язкових і факультативних елементів. Обов'язкові еле­менти об'єднано у дві групи.

Основні елементи — визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, що формують основне уяв­лення про зміст податкового механізму. Відсутність якого-небудь з основних елементів правового механізму податку не дозволяє однозначно визначити тип цього платежу і робить по­датковий механізм невизначеним.

До основних елементів правового механізму податку і збо­ру належать:

а) платник податку чи збору;

б) об'єкт оподаткування;

в) ставка податку чи збору.

2. Додаткові елементи — деталізують специфіку конкрет­ного платежу, створюють завершену й повну систему податко­вого механізму. Варто враховувати, що додаткові елементи так само обов'язкові, як і основні, і не мають факультативного ха­рактеру. Цілісний правовий механізм податку можливий тіль­ки як сукупність основних і додаткових елементів, і відсутність хоча б одного з додаткових елементів не дозволить законодав­чо закріпити окремий податок чи збір (наприклад, неможливо представити податок, що незрозуміло куди надходить: до яко­го бюджету, бюджету чи цільового фонду). Сукупність додат­кових елементів правового механізму податку досить різнома­нітна (залежно від ступеня деталізації податкового механізму). Однак ця сукупність складається з двох підгруп:

— додаткові елементи правового механізму податку, що деталізують основні чи пов'язані з ними (предмет, база, оди­ниця оподаткування — категорії, що прямо залежать від об'єк­та оподаткування);

— додаткові елементи правового механізму податку, що мають самостійне значення (податкові пільги, методи, термі­ни і способи сплати податку; бюджет чи фонд, куди надходять податкові платежі).

Отже, до додаткових елементів правового механізму подат­ку належать:

а) податкові пільги;

б) предмет, база, одиниця оподаткування;

в) джерело сплати податку;

г) методи, терміни та способи сплати податку;

ґ) особливості податкового режиму;

д) бюджет чи фонд надходження податку (збору);

е) особливості податкової звітності.

Хотілося б підкреслити, що й основні, і додаткові елементи мають обов'язковий характер, без якого неможливо закріпити відповідний податковий механізм. Додатковість елемента підкреслює не його необов'язковість, а особливості регулюван­ня (можливість делегування компетенції і т. ін.).

Дата добавления: 2015-06-29