Поняття та класифікація платників податків та інших обов’язковий платежів, їх обов’язки та права

Платниками податків є суб'єкти податкових правовідносин, на яких за наявності об'єкта оподаткування покладено певний комплекс податкових обов'язків і прав, установлених законо­давством.

Платникам податків властиві такі ознаки:

1. Платники податків є суб'єктами податкових правовідносин. Традиційно платниками податків виступають фізичні та юридичні особи, перелік яких визначено цивільним законодав­ством. Разом з тим, є категорії платників податків, що перед­бачені винятково податковим законодавством. До них належать консолідована група платників податків, юридичні та фізичні особи, які діють у складі групи, що не має статусу юридичної особи.

Платники податків є зобов'язаними суб'єктами. Правове регулю­вання відносин у сфері податкової діяльності держави спрямо­вано на однобічні владні розпорядження державних органів щодо безумовно зобов'язаних суб'єктів. У зв'язку з цим у пра­вовому статусі платників податків пріоритетним є комплекс по­даткових обов'язків щодо податкових прав, які є похідними від обов'язків.

Платники податків — це суб'єкти, які сплачують подат­ки за рахунок коштів, що їм належать. Хто безпосередньо спла­чує податок — другорядне питання: це може бути особисто платник податків, його представник або податковий агент.

Різноманіття платників податків зумовлює потребу їх кла­сифікації за різними підставами. Класифікація має важливе значення як для теорії податкового права, так і для податкового законодавства. По-перше, вона дає вичерпне уявлення про всі різновиди платників податків, і, по-друге, така класифіка­ція закладає основи правового статусу того чи іншого платни­ка податків.

Платників податків можна класифікувати за такими підста­вами:

І. Залежно від способу організації господарської діяльності:

фізичні особи;

юридичні особи;

іноземні юридичні особи; постійні представництва інозем­них юридичних осіб;

юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу юридичної особи (іноземні і національні юри­дичні та фізичні особи, що діють в Україні на правах партнерів у складі групи, яка не є юридичною особою, на підставі договору про спільну діяльність);

відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи;

консолідована група платників податків.

II. Залежно від податкової юрисдикції держави:

резиденти – особи, які мають місце постійного прожи­вання чи місцезнаходження в даній державі і доходи яких підлягають оподатковуванню з усіх джерел (особи, які несуть повну податкову відповідальність);

нерезиденти — особи, які не мають місця постійного зна­ходження в державі і в яких оподатковуванню підлягають лише доходи, отримані ними на даній території (особи, які несуть об­межену податкову відповідальність).

Розмежування резидентів і нерезидентів здійснюється на основі трьох принципів:

постійного місцезнаходження на території держави (най­частіше закріплюється кількісний критерій — в Україні це 183 календарних дні);

джерела отриманих доходів;

— межі податкової відповідальності — повної чи обмеженої1. Принцип територіальності визначає національну належ­ність джерела доходу. При цьому оподатковуванню в даній країні підлягають тільки доходи, отримані на її території, у той час як будь-які доходи, отримані за її межами, звільняються від оподаткування в даній країні.

Деякі країни за основу беруть критерій резиденства (Вели­ка Британія, США, Росія, Україна); інші — переважно кри­терій територіальності (Франція, Швейцарія, країни Латин­ської Америки). Різне об'єднання цих критеріїв зумовлює неоднаковий податковий режим і часто є основною причиною подвійного оподаткування.

III. Залежно від розмірів сукупного валового доходу:

великий платник податків — це особа (юридичний, відо­соблений підрозділ без статусу юридичної особи, постійне пред­ставництво іноземної юридичної особи), сукупний валовий до­ход якої становить від 4 до 20 млн грн.;

середній платник податків — це особа (всі платники, пе­рераховані в першій групі), обсяг сукупного валового доходу якої становить до 4 млн грн. У встановлених законодавством випадках ці суб'єкти можуть виступати малими платниками податків;

IV. Залежно від критерію юридичного та фактичного обов'язку сплати податку:

юридичний платник податків;

фактичний платник податків.

Цей критерій має місце при непрямому оподатковуванні. Наприклад, при податку на додану вартість кошти в бюджет перераховує суб'єкт, який реалізував товар (роботу, послугу), тобто юридичний платник податків, але за рахунок коштів, отриманих від покупця (користувача, кінцевого споживача), який є фактичним платником податків. Отже, юридичний платник податку — це суб'єкт, який формально зобов'язаний перерахувати податок у бюджет.

Фактичний платник податків — це суб'єкт, що реально зо­бов'язаний надати грошові кошти в процесі придбання товару (роботи, послуги). До моменту сплати непрямого податку фак­тичний платник податків виступає носієм податку.

Більше відповідає змісту визначення платника податків саме юридичний платник, оскільки відповідальність за неперерахування, несплату податку лежить тільки на ньому.

Фізичні особи як платники податків і зборів в Україні.

Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, осо­би без громадянства) як платники податків поділяються на дві групи:

1) фізичні особи, що не мають статусу суб'єктів підприє­мницької діяльності;

2) фізичні особи, що мають статус суб'єк­тів підприємницької діяльності.

До фізичних осіб, які не мають статусу суб'єктів підприєм­ницької діяльності, належать суб'єкти, що одержують свої доходи від будь-якої іншої діяльності, не пов'язаної з підприє­мництвом (доходи, одержувані за місцем основної роботи, (служби, навчання); доходи, одержувані не за місцем основної роботи (служби, навчання); доходи, що підлягають сплаті з джерел в Україні громадянам, що не мають постійного місця проживання в Україні).

До фізичних осіб, що мають статус суб'єктів підприємниць­кої діяльності, належать суб'єкти, визначені такими відпові­дно до цивільного законодавства. При цьому для застосуван­ня до них особливого механізму оподаткування важливе зна­чення має той факт, що свої доходи такі суб'єкти повинні одержувати саме від здійснення підприємницької діяльності. Фізичні особи—суб'єкти підприємницької діяльності у вста­новлених законодавством випадках мають право перейти на спрощену систему оподаткування, обліку і звітності а також обрати спосіб оподаткування доходів за фіксованим розміром податку.

При визначенні статусу фізичних осіб—платників податків важливу роль відіграє категорія податкової правосуб'єктності. Тільки маючи цю юридичну властивість, фізична особа може бути безпосереднім носієм податкових обов'язків і прав і реалі­зовувати їх у податкових правовідносинах.

Для застосування податкової юрисдикції держави визна­чальне значення для платника податків має належність його до резидентів чи нерезидентів.

У законодавстві України як кількісний критерій резиденства для фізичних осіб визначено (183 календарні дні (ціл­ком або сумарно) протягом року. Цей критерій фізичної при­сутності встановлюється щорічно і діє в межах календарно­го року. Отже, податковими резидентами України визнаються фізичні особи, що фактично перебували на території Украї­ни не менш ніж 183 дні (цілком чи сумарно) у будь-якому послідовному 12-місячному терміні, що розпочинається чи закінчується в податковому періоді. Днем перебування в Ук­раїні є будь-який календарний день, в який фізична особа фактично перебувала на території України, незалежно від тривалості цього перебування. До часу фактичного перебу­вання на території України зараховується час безпосередньо­го перебування фізичної особи на території України, а також час, на який ця особа виїжджала за межі території України спеціально на лікування, відпочинок, навчання, у відряд­ження.

Податковими нерезидентами України визнаються фізичні особи, що не є податковими резидентами України.

Для застосування механізму оподаткування до фізичних осіб враховують також і такі підстави:

здійснення економічної діяльності чи одержання доходів з джерел у державі. Економічною діяльністю є будь-яка діяльність з виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), а також діяльність, спрямована на одержання прибутку (до­ходів), незалежно від результатів такої діяльності. Економіч­ною вважають діяльність підприємницьку та посередницьку, довірче керування майном, прийняття (надання) однією осо­бою перед іншою обов'язків здійснювати (чи утримуватися від здійснення) певні дії на платній основі;

наявність у власності майна, що підлягає оподатковуванню;

здійснення операцій чи дій, що підлягають оподатку­ванню;

участь у відносинах, однією з умов яких є сплата мита чи зборів.

Факультативні ознаки фізичних осіб—платників податків і зборів деталізують, уточнюють систему податкових обов'язків конкретної особи. До факультативних ознак визначення фізич­них осіб як платників податків належать такі:

1. Місце постійного проживання. Це місце, де особа фактич­но проживає, а за неможливості встановити таке місце – місце, де ця особа зареєстрована як платник податку у встановлено­му порядку, чи місце, зазначене в паспорті або іншому по­свідченні особи. Місцем перебування фізичної особи, яка не досягла повноліття, чи фізичної особи, що перебуває під опі­кою чи піклуванням, визнається місце, де вона фактично про­живає, а за неможливості встановити це місце – місце, де ця особа зареєстрована у встановленому порядку, чи місце, що зазначене в паспорті чи іншому посвідченні особи, чи місце перебування його батьків (одного з батьків), усиновителя, опі­куна чи попечителя.

2. Принцип громадянства, що застосовують разом із прин­ципом місця проживання чи місцезнаходження суб'єкта. Його застосування передбачає низку особливостей:

центр особистих і економічних інтересів (місце, де особа має найтісніші особисті чи економічні зв'язки);

місце фактичного проживання – місцезнаходження бу­динку, квартири чи іншого житлового приміщення, де постій­но чи переважно ця особа мешкає.

Юридичні особи як платники податків і зборів в Україні.

Юридичні особи в Україні діють в організаційно-правових формах, установлених законодавством.

Юридичними особами—платниками податків є:

українські підприємства й організації;

іноземні підприємства й організації.

В основі виникнення податкових обов'язків у по­дібних платників лежить диференціація на резидентів і нерези­дентів.

Резидентами вважаються юридичні особи і суб'єкти гос­подарської діяльності України, що не мають статусу юридич­ної особи (філії, представництва тощо), які створені і здійсню­ють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території. До резидентів також нале­жать дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва України за кордоном, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представ­ництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють господарську діяльність.

Нерезидентами є юридичні особи і суб'єкти господарської діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і здійснюють свою діяльність відпо­відно до законодавства іншої держави. Нерезидентами також є розташовані на території Україш дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представницт­ва іноземних держав, міжнародні організації та їх представ­ництва, що мають дипломатичні привілеї імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють господарської діяльності відповідно до законодав­ства України.

Резидентство юридичних осіб – платників податків визна­чають на такій основі.

Місце реєстрації. Підприємство визнають резидентом, якщо його засновано в державі для здійснення на її території діяльності у формі певної організаційні структури. Підпри­ємства є резидентами, якщо вони зареєстровані в Україні, неза­лежно від місця здійснення діяльності.

Місце управління. Місцем управління підприємством вважається щісце здійснення повноважень діючим вищим ор­ганом управління (відповідно до статуту чи установчого доку­менту). Якщо підприємством управляє фізична особа, що є його власником, то місцем управління вважається місце проживан­ня власника. Якщо немає вищого органа управління, місцем управління вважається місце здійснення повноважень вико­навчим органом підприємства.

Місце діяльності. За цією ознакою резидентом є особа, що здійснює основний обсяг ділових операцій на території країци.

Юридичних осіб — платників податків класифікують також за такими підставами:

1) залежно від джерела фінансування — бюджетні (юри­дичні особи, що на 100 відсотків фінансуються за рахунок кош­тів бюджетів) і небюджетні, що фінансуються за рахунок влас­них і/чи залучених коштів;

залежно від галузевої належності — на сільськогоспо­дарські, промислові, торгові тощо;

залежно від цільової спрямованості діяльності – на при­буткові та неприбуткові.

Іноземні юридичні особи. Постійні представництва іноземних юридичних осіб.

Юридичні та фізичні особи, що діють у складі групи, яка не має статусу юридичної особи.

Відокремлений підрозділ без статусу юридичної особи.

Консолідована група платників податків.

Особи, що сприяють сплаті податків, зборів і мит.

До них належать: банки, фінансово-кредитні установи, податкові агенти, збирачі податків і мит.

Дата добавления: 2015-06-29