Лютого (9 Березня) — Преподобного Еразма, Печерського, у Ближніх печерах

Лютого (5 Березня) — Благовірного князя Київського Ярослава Мудрого

Дивись за посиланням.

У сьомому посланні до Полікарпа, ченця печерського, смиренний єпископ Володимирський і Суздальський Симон, який у минулому також був печерським ченцем, вчить того нестяжливості і відреченню від багатства на прикладі чорноризця Еразма, який жив у Печерській обителі у другій половині XII ст. Святитель Симон так розпочинає своє послання: «Велика справа — вміти розпоряджатися своїм багатством. Далеко не кожний знає, що і як з ним зробити». Бо, дійсно, дехто готовить собі багатство, а з ним і погибель.

Найкращим прикладом того, як треба розпоряджатися багатством, служать святі угодники. Багато хто з них у світському житті мав багатство, і всі вони вміли поступитися ним на користь не собі, а іншим. Таким був Еразм, чорноризець Печерський. Вже перебуваючи в Києво-Печерській обителі, він від руки Того, що вінчає милістю і щедротами, отримав велике багатство.

Поміркувавши над своїм становищем, Еразм дійшов висновку, що ченцю непристойно мати таке багатство — тим більше, що, вступаючи на стезю чорноризця, він давав Господу обітницю не мати його зовсім.

На той час уже існував звичай прикрашати святі ікони золотими та срібними ризами. Тому й прийняв чернець Еразм рішення все своє багатство віддати на прикрашання ікон у Печерській церкві. Своїм вчинком він прикрасив і свою душу, очищаючи її постом і молитвою, і отримав істинне людське задоволення, збираючи собі скарби не на землі, а на небі.

Молячись перед оновленими іконами і з вірою дивлячись на них, блаженний Еразм прикрашав свою душу — цей Храм Бога Живого — але не сріблом і золотом, а чистотою, любов’ю та іншими чеснотами, що властиві ченцю. Разом з Пророком він міг звернутися до Всевишнього: «Благий для мене закон уст Твоїх, більше за тисячі золота і срібла» (Пс, 118, 72).

Та не дрімав ворог людський і споглядав на дії угодника Божого Еразма. Він зробив так, що вся братія стала відвертатися від Еразма, коли той став зовсім бідним. Лукавий став вселяти в серце ченця злу думку, що той вчинив неправильно, витративши багатство на церкву, і не буде йому за це на небі ніякої нагороди. Почала його мучити інша думка: що краще було б ці гроші віддати убогим, як милостиню. Блаженний не зрозумів, хто його в цей час спокушає, і ним заволодів страшний неспокій. Він упав у відчай, став безчинно і неналежно жити, недбало проводячи дні і не турбуючись за спасіння душі своєї.

Але щедрий і справедливий Господь пам’ятав про попередні чесноти Еразма і врятував його, наславши на нього страшну хворобу. Хворий сім днів був прикутий до ліжка, мовчки лежав із заплющеними очима і ледве дихав. За цим і визначили, що він іще живий. На восьмий день до нього прийшла братія і, дивлячись на його кончину, дивувалася і говорила: «Горе душі цього брата, оскільки в лінощах жив він і в гріхах, а нині бачить дещо душа його і кидається, не в змозі вийти з тіла». І тут блаженний Еразм різко підвівся, начебто він ніколи й не хворів, сів та й розповів братії: «Отці і брати! Істинно ви кажете — грішний я і не покаявся, але нині з’явилися мені преподобні отці наші Антоній і Феодосій та й сказали: «Ми молимося за тебе Господу Богу і він дарував тобі час на каяття». І ще побачив я Пречисту Богородицю, що, як на іконі, мала на руках Сина Свого Ісуса Христа, Бога нашого, і багато святих із нею, і сказала Вона мені: «Еразме! Оскільки ти прикрасив Церкву Мою і звеличив її іконами, то і Я прославлю тебе в Царстві Сина Мого, бо «вбогих завжди маєте з собою…» (Мр., 14, 7), а Церкву Мою не завжди маєте. Встань тепер, покайся і прийми великий ангельський образ. На третій день Я візьму тебе до себе, як того, що полюбив красу дому Мого».

Аж тут блаженний Еразм зрозумів, що даремною була його печаль, що нібито не туди він спрямував своє багатство. Він почав готуватися до переходу в інший світ. Посповідався перед усією братією за гріхи свої — без усякого сорому, нічого не приховуючи. Потім піднявся та й пішов до церкви. Там його постригли у великий ангельський чин — велику схиму. На третій день так, як було йому сказано, преподобний Еразм з радістю передав свою душу Господу і Пресвятій Його Матері.

Така розповідь про преподобного Еразма була написана святителем Симоном зі слів очевидців, які були свідками його кончини, що наступила біля 1160 р. До нашого часу святі мощі преподобного Еразма спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Потрібно, щоб кожний знав, що прикрашання Церкви Божої іконами угодно Господу і поставиться кожній людині в заслугу перед Богом, як і поставлено в заслугу святому Еразму.

Доречно згадати молитву Мелетія Сірига, яку наводить архієпископ чернігівський Філарет (Гумілевський), оповідаючи про житіє преподобного Еразма: «Еразм мудрий, що витратив багатство своє на прикрашання Храму Божого! Твоїми молитвами нехай стану я духовним Еразмом».

На завершення цієї розповіді скажемо так: молитвами святого Еразма нехай помагає Господь всім, хто прикрашає святі храми, і нехай вони отримають вічне блаженство в майбутньому житті з Ісусом Христом, Господом нашим.

Пам’ять преподобного Еразма відзначається ще в другу неділю Великого посту та 28 вересня (11 жовтня).

Дата добавления: 2015-06-30