Лютого (12 Березня) — Преподобного Тита, пресвітера Печерського, у Ближніх печерах

Житіє преподобного Тита Печерського пресвітера свідчить про те. як «… відкривається гнів Божий з неба на всяке нечестя і неправду людей …» (Рим., 1, 18), як сходить на людину «… мир Божий, який перевищує всякий розум» (Флп., 4, 7) і оберігає тіло й душу людини, якатягнеться до Нього.

Блаженний Тит відбував чернечі подвиги в Києво-Печерському монастирі в XII ст. Мав духовного брата диякона Євагрія, сам же мав сан пресвітера. Велика і нелицемірна любов об’єднувала цих двох ченців. Всі приємно дивувалися їхній любові та однодушності.

Але недалеко від них був той, що ненавидить всяке добро. Він і приступив до своєї чорної справи, «прийшов ворог … і насіяв кукіль між пшеницею» (Мф., 13, 25). І вийшла з того між Титом і Євагрієм велика ворожнеча, а серця їхні стали затьмареними гнівом і ненавистю. Дійшло до того, що навіть бачити один одного вони вже не могли і намагались уникати зустрічей. Бувало, Євагрій стоїть у церкві, а Тит іде з кадилом, то Євагрій тікає від нього, а якщо не відбіжить, то вже Тит обійде його, не покадивши. Братія не раз просила їх помиритися, але вони й слухати про це не хотіли. Бувало ще й так, що навіть під час служби Тит не брав прощення, а Євагрій приймав причастя в гніві. Досить довго вони перебували в цій гріховній темряві. Згодом сталося так, що Тит серйозно занедужав і лежав у повній безнадії. Тоді й дійшло йому, що перебуває він уже на смертнім одрі, маючи страшний гріх перед Євагрієм. Смиренно пославши до нього іншого ченця, Тит слізно просив: «Прости мені, брате, Бога ради, що образив я тебе гнівом своїм». Євагрій не простив Тита, а став ще більше проклинати його найжорстокішими словами. Як побачила братія, що Тит уже зовсім помирає, то силою потягнула до нього Євагрія, щоб той усе-таки помирився з братом.

Зібравши останні сили, Тит упав до його ніг зі словами: «Прости мене, отче, і благослови!», — та немилосердний Євагрій відвернувся від брата і прорік сповнені ненависті слова: «Я ніколи не хочу примиритися з ним ні в цьому житті, ні в прийдешньому!».

Сказавши це, Євагрій вирвався з рук братії і тут же впав. Вони ж хотіли підняти його, та знайшли вже мертвим. Йому вже не можна було ні скласти рук, ні закрити очі, ні зімкнути вуста. Враження було таке, що помер він давно.

А недужий Тит підвівся абсолютно здоровим, начебто ніколи й не хворів. Всі присутні були дуже вражені наглою смертю одного і благодатним зціленням іншого. Вони почали розпитувати блаженного Тита, як це сталося, і той відповів: «Коли я хворів і ще гнівався на Євагрія, то бачив, як відступали від мене ангели, оплакуючи мою душу, а біси раділи з мого гніву. Заради цього я й благав вас відправитись до брата та попросити для мене прощення. Коли ж ви привели його до мене і я поклонився йому, а він відвернувся від мене, то я помітив недалеко одного ангела немилостивого, який тримав полум’яний спис, і коли брат не простив мені, вдарив його списом і той впав мертвим. Мені ж той ангел простягнув руку, підвів мене і от я цілком здоровий». Налякана братія з великим плачем похоронила Євагрія і добре запам’ятала слова Господні: «Прощайте, то й вас прощатимуть (Лк., 6, 37), а також і вислів святого Єфрема Сіріна: Якщо кому і трапиться вмерти у ворожнечі, чекає того суд невблаганний».

Побачив блаженний пресвітер Тит, що шукаючи миру з братом, він знайшов мир із Самим Господом і був позбавлений смерті не тільки тілесної, а й душевної. Відтоді він навіть у думках не мав гніву і теж запам’ятав слова Господні: «Всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду» (Мф., 5, 22). І в подальшому житті він наслідував слова Святого Письма: «Будьте розсудливі і пильнуйте в молитвах. Передусім же майте щиру любов один до одного, бо любов покриває безліч гріхів» (І Пет., 4, 7-8).

Отак здійснив преподобний Тит, пресвітер Печерський, свою євангельську обітницю любити Бога і ближнього і удостоївся тихого відходу на небеса. Нетлінні мощі його залишилися у Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.

Тож про колишнього грішника Тита, який достойно покаявся, можна сказати словами апостола Павла про апостола Тита: «Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита» (2 Кор., 7, 6).

Нехай і ми святими молитвами преподобного Тита сподобимося уникати гніву і завжди прощатитемо ближньому.

Пам’ять преподобного Тита відзначається ще в другу неділю Великого посту та 28 вересня (11 жовтня).

Дата добавления: 2015-06-30