Березня (24 березня) — Святителя Феогноста, митрополита Київського і всієї Руси

Березня (24 березня) — Преподобного Софронія, затворника Печерського, у Дальніх печерах

Преподобний Софроній, затворник Печерський, жив у XIII ст. Зачинившись у темній печері, щодня повністю прочитував Псалтир і завжди носив на собі залізний пояс та волосяницю.

Його пам’ять відзначається ще 11(24) травня, в другу неділю Великого посту та 28 серпня (10 вересня).

Після кончини у 1326 році святителя Петра Київська митрополича кафедра, яка вже повністю переселилася в Москву, два роки була вільною. Лише в 1328 році Вселенський Патріарх Ісайя висвятив на неї блаженного Феогноста, уродженця Константинополя, за походженням грека. Він став першим митрополитом Київським, який всю свою архієрейську діяльність повністю звершував у Москві. Продовжувалася вона рівно чверть сторіччя.

Це був великий знавець церковних канонів і справ церковного управ-ління. Його шлях до Москви, звичайно ж, пролягав через Русь-Україну, не міг він не побувати в Києві. Але заїжджав і на Волинь до міста Володимира. Ще в Константинополі він обговорював з Патріархом питання існування Галицької митрополії, започаткованої в перші роки XIV ст. У подальшому вона таки була в 1347 році ліквідована візантійським імператором Іоаном Кантакузином, але відновлена в 1371 році Вселенським Патріархом Філофеєм та проіснувала до 1415 року.

У Володимирі-Волинському митрополит Феогност звершив хіротонію двох єпископів — Володимир-Волинського і Галицького.

До Москви він прибув у зовсім непевний час, коли над Московщиною нависло володарювання татарського хана Узбека. Починати йому довелося за прикладом своїх попередників митрополитів Кирила, Максима і Петра — їхати до Новгорода і Пскова. У Новгороді треба було усмиряти волелюбних і непокірних новгородців, які й на цього митрополита скаржилися аж у Вселенську Патріархію. Псковичі в черговий раз заявили про своє бажання мати окрему кафедру і свого єпископа. Як побачимо пізніше, що й цей митрополит їх не підтримав. Подальший шлях святителя Феогноста через Смоленськ і Чернігів знову проліг на Волинь. Це був 1331 рік. Він викликав до Володимира-Волинського і висвятив там Василія на єдиного архієпископа Новгородського і Псковського. Під час цієї поїздки митрополит відвідав древні галицько-волинські міста Перемишль, Холм, Галич і Турів. Слід зазначити, що всіх київських митрополитів, які тоді розміщувалися в Москві, столиці сусідньої держави, надто турбував стан церковних справ на землях Волині і Галичини. Тому митрополиту Феогносту іще раз у 1348 році довелося побувати на Волині. Це така коротка розповідь про відомі зв’язки митрополита Феогноста з Волинню. А в Москві його архієрейське служіння було за двох великих князів московських: до 1340 року за Івана Калити, а після — за його сина Симеона Гордого. Уже в 1342 році святителю Феогносту разом із князем Симеоном довелося їхати в Орду на представлення новому хану Джанібеку, який став на престол, умертвивши двох своїх братів. Князь швидко повернувся додому, а митрополита було затримано. На нього був зведений наклеп перед ханом російськими недоброзичливцями, яких в Орді було достатньо. Хан вимагав від Церкви щорічної данини, святитель Феогност категорично відмовлявся, посилаючись на слова християнського апостола Павла: «Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: Бо храм Божий святий, а цей храм — ви» (І Кор., 3, 17).

Митрополита піддали тортурам, але він не поступився, і хан змушений був підтвердити всі права і пільги Церкви. Не допустив Господь проявитися нахабству невірних, і святитель Феогност благополучно повернувся до Москви. Але був засмучений черговою пожежею в місті, бо при ньому це вже була четверта. За роки святительства Феогноста було закінчено спорудження Успенського собору в Кремлі, розпочате святителем Петром, побудований приділ на честь апостола Петра. Побудовано дві кам’яні церкви на честь Архангела Михаїла та преподобного Івана Ліствичника. Завчасно митрополит потурбувався і про свого наступника. Ним став син чернігівського боярина Федора Єлевферій, на той час вже єпископ Володимирський Олексій.

У 1352 році до святителя приходив юний пустельник Варфоломій і отримав від нього благословення на спорудження храму в радонезьких лісах. Це був майбутній світильник Православної церкви — преподобний Сергій Радонезький, який започаткував тоді Троїце-Сергієву лавру.

Благословення від митрополита на спорудження монастиря на землі володимирській отримував також чернець Києво-Печерського монастиря преподобний Стефан Махрищський (пам’ять 14(27) липня).

Святитель Феогност пережив дві моровиці 1351 і 1352 років, але невдовзі таки захворів і відійшов до Господа 14 березня 1353 року. Через три дні його похоронили в Успенському соборі в приділі святого апостола Петра. У 1472 році мощі святителя було знайдено нетлінними, це тоді, коли розпочалося будівництво сучасного Свято-Успенського собору, що зберігся до наших днів. Зарахування до сонму святих святителя Феогноста здійснено в 50-60 роках XIX ст. У перекладі з грецької ім’я Феогност означає — «той, кого знає Бог».

Його пам’ять відзначається ще 10(23) жовтня, в складі Собору Волинських святих.

Дата добавления: 2015-06-30