Березня (5 квітня) — Преподобного Никона, ігумена Києво-Печерського

За часів, коли за Господнім повелінням на нашій українській землі почало впроваджуватися чернече життя, до засновника Києво-Печерської обителі преподобного Антонія прибув його перший учень і помічник — преподобний Никон. Уже тоді він був духовною особою, мав сан священика, у печері став жити суворим чернечим життям. Головне доручення, яке преподобний Никон отримав від преподобного Антонія, — це постриг новоприбулих у ченці.

Серед перших ним пострижених були: майбутній начальник Печерського чернецтва Феодосій, а також улюбленці великого князя Ізяслава боярин Варлаам та князівський казначей Єфрем, євнух. За цих двох і накликав преподобний Никон великий гнів Великого князя київського Ізяслава. Негайно прибувши до князя, він почув перше і серйозне запитання:
— «Це ти постриг боярина і євнуха без мого повеління?»

На це преподобний Никон мужньо відповів:
— «Я постриг їх благодаттю Божою за повелінням Царя Небесного Ісуса Христа, що прикликав їх на такий подвиг».

Князівському гніву не було меж:
— «Іди й переконай їх повернутися в дім свій, а то я зашлю тебе і всіх з тобою у в’язницю, а печеру вашу накажу розкопати».

Блаженний Никон відповів:
— «Владико, роби як тобі завгодно, мені ж негоже відвертати воїнів від Царя Небесного».

Отож обставини складалися так, що святий Антоній вже готовий був з братією покинути печери і йти в інші краї. Та втручання дружини Ізяслава охолодило княжий гнів. Вона змусила князя не чіпати ченців, щоб не накликати гніву Божого.

Слід зауважити, що в майбутньому пострижений преподобним Никоном Варлаам став першим ігуменом Києво-Печерського монастиря, а Єфрем — єпископом Переяславським.

Тим часом блаженному Никону все ж довелося покинути Печерську обитель. Разом з іншим чорноризцем, болгарином Святогорським, він подався до Тьмутараканського князівства, яке знаходилось аж за Азовським морем. Там, недалеко від столиці князівства, на вільному місці, він заклав основи нової обителі. Слава про нього, як великого подвижника, почала збирати багато ревнителів благочестя, яких він постригав у ченці і навчав їх суворого чернечого життя. Тут же була споруджена церква в ім’я Пресвятої Богородиці й утворився славний монастир у всьому схожий на Києво-Печерський.

У 1067 році було отруєно тьмутараканського князя Ростислава. Місцеве населення стало слізно просити преподобного Никона поїхати в Чернігів до князя Святослава Ярославовича, щоб відпустив на престол Тьму-тараканський свого сина Гліба. Доручення народу було гідно виконано. І на зворотному шляху він не міг не заїхати до рідної Києво-Печерської обителі. На той час її ігуменом уже був преподобний Феодосій.

Побачившись, вони обидва впали на землю, поклонилися один одному і багато плакали від радості довгоочікуваної зустрічі. Щиро просив Феодосій не покидати його, та Никон лише пообіцяв:

«Я піду і тільки облаштую свій монастир, а потім, якщо буде на те Божа воля, повернуся знову».

Так він і зробив, і невдовзі повернувся в Київ.

Разом з усіма він суворо дотримувався уставного чернечого життя, запровадженого преподобним Феодосієм, а той дуже любив його і під час від’їзду з монастиря доручав блаженному Никону його братію. Никон був великий майстер у справі переплітання книжок, а Феодосій сидів біля нього і сукав шнурки, потрібні для палітурника.

З часом у Києві почався черговий князівський розбрат, і блаженний Никон знову опинився на Тьмутараканському півострові, незважаючи на сердечні прохання преподобного Феодосія. Це сталося в 1073 році.

Та через декілька років, повернувшись у Київ вже назавжди, він не застав у живих преподобного Феодосія і часто проводив вільні години в сльозах біля його гробу.

Ігуменом святої Печерської обителі тоді вже був блаженний Стефан. Але внаслідок незгоди з ченцями він скоро відійшов з монастиря, і в 1078 році братія обрала ігуменом преподобного Никона. Після Варлаама, Феодосія і Стефана це був четвертий ігумен Києво-Печерського монастиря. За його ігуменства була чудово розписана і оздоблена мозаїкою і творами, переважно грецьких майстрів, головна Успенська церква.

Поряд з преподобним Антонієм і Феодосієм преподобний Никон був також визначною особистістю Києво-Печерського монастиря в XI сторіччі.

Після довгих і боговгодних подвигів преподобний упокоївся 23 березня 1088 року, маючи від народження 86 років.

Святі мощі його спочивають у Ближніх (Антонієвих) печерах.

Пам’ять преподобного Никона відзначається ще в другу неділю Великого посту та 28 вересня (11 жовтня).

Дата добавления: 2015-06-30