З в е р т а н н я

З В Е Р Т А Н Н Я

  О краю мій, коханий краю, коли ж це стратив я життя? (О.Олесь)

  Не спонукають співрозмовника до відповіді, а використовуються як спосіб відтворити стан мовця, його вподобання, думки, почуття

  Мій рідний сину, бійся нічиїх, вони завжди безликі і холодні (В.Крищенко).

  Позначає конкретну особу, до якої спрямоване мовлення, і розраховане на реакцію цієї особи

  Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни (Л. Костенко).

  Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко)

Звертання – це слово (або словосполучення), що називає особу чи уособлений предмет, до яких спрямоване мовлення

Основні ознаки

Виражається іменником у формі кличного відмінка

Називає не активного діяча, а особу, до якої звертаються з мовленням

Вимовляється із кличною інтонацією

У реченнях із звертанням дієслово-присудок вживається у другій особі однини чи множини, але не пов’язується із звертанням двобічним зв’язком

У реченні займає будь-яку позицію

Не відповідає на питання, не є членом речення, але входить до змісту і його будови

За будовою звертання бувають

Непоширені

Поширені

За значенням звертання бувають

Власне звертання

Риторичні звертання

Такі речення нерозчленовано відтворюють якусь думку і характеризуються звертальною (а не звертально-спонукальною) інтонацією. Речення-звертання стосується висловленого в цілому й не входить до складу окремого речення. Речення-звертання завжди міститься на початку висловлення і відрізняється від звертання більшою самостійністю та комунікативним навантаженням. Залежно від контексту речення-звертання можуть передавати захоплення, відчай, гнів, радість, прохання, заклик, заборону, пересторогу тощо: Світе тихий, краю милий, моя Україно!За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш? (Т.Шевченко); Гей, ти, муко, моя свята, часе кривавий!Убієнним синам твоїм… всім їм осанна! (Є.Плужник); Ось воно, його довгожданне щастя, стоїть перед ним… – Югино! – задихаючись, дивиться на задумане обличчя і нічого від хвилювання не може сказати (М.Стельмах).

Звертання, незалежні від змісту висловлювання

Звертання, які водночас називають дійову особу в реченні

Приймай мене, мій ярий світе,в свою журу чи благодать, щоб разом плакать і радіти і все, що буде, розділять (В.Крищенко).  

Вони вживаються в односкладних означено-особових реченнях

Гей, ти, степ широколанний, мій килиме срібнотканний! Розпростерся ти широко, що не скине й орле око твоє займище безкрає! (І.Манжура)

Конкретизують підмети, виражені особовими займенниками ти або ви в називному відмінку  

Я про тебе, о калино, пісню склав оцю дзвінку (В.Сосюра).

Понад руїною – над Україною годі, братове, годі ридати, вільну державу, сильну державу треба нарешті нам збудувати (В.Лігостов).

Їх можна видалити

За функціями звертання бувають

Звертання, які уточнюють значення особових і присвійних займенників

Конкретизують додатки, виражені особовими займенниками ти або ви у формі непрямих відмінків  

Люду мій бідний, окрадений люду! Що у твоїх я бачив очах, того вже й до віку свого не забуду! (М.Вороний)

Конкретизують означення, виражені присвійнимизайменниками у формі будь-якого відмінка, роду і числа  

Речення-звертання

Дата добавления: 2015-07-02