Зміс теоретичної готовності вчителя

Структура професійної компетентності педагога.

Через педагогічні уміння розкривається структура профе­сійної компетентності педагога. Зважаючи на те, що розв'язання будь-якого педагогічного завдання зводиться до тріади "мислити — діяти - мислити", що збігається з компонен­тами (функціями) педагогічної діяльності та відповідними їм уміннями, В.О.Сластьонін розподілив педагогічні уміння на чотири групи.

1. Уміння "переводити" зміст процесу виховання в конкрет­ні педагогічні завдання:

* вивчення особистості і колективу для визначення рівня їх підготовленості до активного оволодіння новими знаннями і проектування на цій основі розвитку колек­тиву й окремих учнів;

* виділення комплексу освітніх, виховних і розвивальних завдань, їх конкретизація і визначення завдан­ня, що домінує.

2. Уміння побудувати і привести в дію логічно завершену педагогічну систему:

* комплексне планування освітньо-виховних завдань;

* обґрунтований відбір змісту освітнього процесу;

* оптимальний відбір форм, методів і засобів його ор­ганізації.

3. Уміння виділяти і встановлювати взаємозв'язки між ком­понентами і факторами виховання, приводити їх в дію:

* ство­рення необхідних умов (матеріальних, морально-психологічних, організаційних, гігієнічних та інших);

* активі­зація особистості школяра, розвиток його діяльності, яка пере­творює його із об'єкта в суб'єкт виховання; організація і роз­виток спільної діяльності;

* забезпечення зв'язку школи із сере­довищем, регулювання зовнішніх незапрограмованих впливів.

4. Уміння облікувати й оцінювати результати педагогічної діяльності:

* самоаналіз і аналіз освітнього процесу і результатів діяльності вчителя;

* визначення нового комплексу стрижневих і другорядних педагогічних завдань¹.

Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в уза­гальненому умінні педагогічне мислити, що передбачає наяв­ність у педагога аналітичних, прогностичних, проективних, а також рефлексивних умінь.

Аналітичні уміння складаються з таких умінь:

- аналізувати педагогічні явища, тобто розчленовувати їх на складові елементи (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву і под.);

- осмислювати роль кожного елемента у структурі цілого і у взаємодії з іншими;

- знаходити в педагогічній теорії положення, висновки, зако­номірності, що відповідають логіці даного явища;

- правильно діагностувати педагогічне явище;

- формулювати стрижневе педагогічне завдання (проблему);

- знаходити способи оптимального вирішення його.

Прогностичні уміння пов'язані з управлінням педагогічним процесом і передбачають чітку уяву в свідомості вчителя, який є суб'єктом управління, мету його діяльності, спрямовану на очікуваний результат.

Педагогічне прогнозування грунтується на достовірних знаннях суті і логіки педагогічного процесу, закономірностей вікового і індивідуального розвитку учнів. До складу прогностичних умінь учителя входять такі уміння:

- постановка педагогічних цілей і завдань;

- відбір способів досягнення цілей, завдань;

- передбачення результату;

- передбачення можливих відхилень і небажаних явищ;

- визначення етапів педагогічного процесу;

- приблизна оцінка передбачуваних витрат засобів, праці і ча­су учасників педагогічного процесу;

- планування змісту взаємодії учасників педагогічного проце­су.

Педагогічне прогнозування вимагає від учителя оволодіння такими прогностичними методами, як моделювання, висування гіпотез, мисленнєвий експеримент тощо.

Проективні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та виховання і поетапну їх реалізацію. Проективні уміння включають:

- переведення цілі і змісту освіти та виховання у конкретні педагогічні завдання;

- обгрунтування способів їх поетапної реалізації;

- планування змісту і видів діяльності учасників педагогічно­го процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду і особистісно-ділових яко­стей;

- визначення аранжованого комплексу цілей і завдань для кожного етапу педагогічного процесу;

- планування індивідуальної роботи з учнями з метою розвит­ку їх здібностей, творчих сил і дарувань;

- планування системи прийомів стимулювання активності учнів;

- планування розвитку виховного середовища і зв'язків з батьками та громадськістю.

Рефлексивні уміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно-оцінної діяльності, спрямованої на себе, на осмис­лення і аналіз власних дій. Для педагога важливо встановити рівень результативності (позитивної чи негативної) власної ді­яльності. У процесі такого аналізу визначається:

- правильність постановки цілей, їх трансформації у конкрет­ні завдання;

- адекватність комплексу визначених завдань наявним умо­вам;

- відповідність змісту діяльності вихованців поставленим зав­данням;

- ефективність застосовуваних методів, прийомів і засобів педагогічної діяльності;

- відповідність застосовуваних організаційних форм віковим особливостям учнів, рівневі їх розвитку, змісту матеріалу і под.;

- причини успіхів і невдач, помилок і труднощів у процесі ре­алізації поставлених завдань навчання і виховання.

4. Зміст практичної готовності вчителя.

Зміст практичної готовності вчителя виражається у зов­нішніх (предметних) уміннях, тобто в діях, які можна спостері­гати. До них належать організаторські і комунікативні уміння. Нагадаємо, що організаторська діяльність педагога забезпечує залучення учнів до різних видів діяльності й організацію дія­льності колективу, яка перетворює його із об'єкта в суб'єкт виховання. Організаторські уміння педагога бувають мобіліза­ційними, інформаційними, розвивальними і орієнтаційними.

Мобілізаційні вміння учителя обумовлені привертанням уваги учнів і розвитком у них стійких інтересів до навчання, праці та інших видів діяльності;

- формуванням потреби у знаннях, праці, інших видах діяль­ності;

- озброєнням учнів навичками навчальної роботи;

- формуванням в учнів активного, самостійного і творчого ставлення до явищ навколишнього середовища шляхом ство­рення спеціальних ситуацій для прояву вихованцями мораль­них вчинків і под.

Інформаційні уміння пов'язані не тільки з безпосереднім викладом навчальної інформації, а й з методами її отримання та обробки. Серед них уміння і навички роботи з друкованими джерелами і бібліографування, уміння здобувати інформацію з інших джерел і переробляти її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу. Інформаційними є також уміння:

- доступно викладати навчальний матеріал, із урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості учнів, їх життєвого досвіду і віку;

- логічно правильно будувати процес передачі навчальної ін­формації, використовуючи різні методи і їх поєднання: розпо­відь, пояснення, бесіду, проблемний, індуктивний, дедуктив­ний виклад матеріалу та інші;

- доступно, лаконічно і виразно формулювати питання;

- ефективно використовувати ТЗН (технічні засоби навчан­ня), EOT (електронно-обчислювальну техніку), засоби наочно­сті (графіки, діаграми, схеми тощо);

- оперативно змінювати (у випадку необхідності) логіку і спосіб викладу матеріалу.

Розвивальні уміння передбачають:

- визначення "зони найближчого розвитку" (Л.С.Виготський) окремих учнів, класу в цілому;

- створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі учнів;

- стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мис­лення, потреби у встановленні логічних (окремого до загально­го, виду до роду, посилання до наслідку, конкретного до абст­рактного) і функціональних (причини - наслідку, цілі - засобу, кількості - якості, дії - результату) відношень;

- формування і постановку питань, які вимагають застосуван­ня засвоєних раніше знань;

- створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення з цією метою індивідуального підходу до учнів.

Орієнтаційні уміння спрямовані на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду; органі­зацію спільної творчої діяльності, яка розвиває соціальне зна­чущі якості особистості.

Комунікативні уміння вчителя - це взаємопов'язані групи перцептивних умінь, власне умінь спілкування (вербального), вміння встановлювати психологічний контакт та умінь і навичок педагогічної техніки.

Перцептивні уміння допомагають розуміти інших (учнів, учителів, батьків). Для цього необхідно вміти проникати в ін­дивідуальну суть іншої людини, визначати її ціннісні орієнтації, які знаходять вираження в її ідеалах, потребах, інтересах, у рівні домагань. Крім того, необхідно знати наявні в учня уяв­лення про себе.

Уміння педагогічного спілкування - це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість; обирати відповідно до класу й окремих учнів найдоцільніші способи поведінки і звертань; аналізувати вчинки вихованців, визначати мотиви, якими вони керуються, їхню поведінку в різних ситуаціях; створювати до­свід емоційних переживань учнів, забезпечувати атмосферу благополуччя у класі; керувати ініціативою у спілкуванні, ви­користовуючи для цього багатий арсенал засобів, які підви­щують ефективність взаємодії.

Уміння встановлювати психологічний контакт – це вміння забезпечити таку позитивну атмосферу в класі, що сприятиме передачі інформації та сприймання її усіма учнями; створювати атмосферу колективного пошуку, творчої співпраці; визивати довірливе ставлення у спілкуванні з педагогом та викладенні ним матеріалу.

Педагогічна техніка є сукупністю умінь і навичок, необ­хідних для стимулювання активності як окремих учнів, так і колективу в цілому. До неї входять уміння обирати правильний стиль і тон у спілкуванні, керувати їх увагою, темпом діяльно­сті, навичками демонстрації свого ставлення до вчинків учнів.

Серед умінь і навичок педагогічної техніки особливе місце посідає розвиток мови педагога, що є одним із важливих вихо­вних засобів і містить такі аспекти: правильна дикція, "поставлений голос", ритмічне дихання і розумне приєднання до мови міміки і жестів.

Крім названих, до умінь і навичок педагогічної техніки на­лежать:

· уміння управляти своїм тілом;

· регулювати власні пси­хічні стани;

· викликати "на замовлення" почуття подиву, радос­ті, гніву і под.;

· володіти технікою інтонування для вираження різних почуттів (прохання, вимоги, питання, наказу, поради, побажання тощо) та інші.

Дата добавления: 2015-07-02