Речення як основна одиниця синтаксису

Список літератури

Лекція 2

Тема «Речення. Просте двоскладне речення»

План

1. Речення як основна одиниця синтаксису. Основні ознаки речення.

2. Структурно-семантичні типи речень.

3. Просте двоскладне речення. Головні члени речення. Підмет: основні ознаки, семантика. Види підметів за структурою. Присудок: основні ознаки, семантика. Види присудків за структурою: простий дієслівний, складений дієслівний, складений іменний, складний. Складні випадки синтаксичного зв’язку між підметом і присудком. Тире між підметом і присудком.

4. Другорядні члени речення. Означення. Види означень за характером синтаксичного зв’язку із означуваним словом. Прикладка як різновид означення. Правопис прикладок.

5. Додаток: диференційні ознаки, семантичні відтінки, способи вираження. Додаток прямий і непрямий.

6. Обставина: диференційні ознаки, способи вираження. Види обставин за значенням.

1. Сучасна українська літературна мова: підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих навчальних закладів / ред. М. Я. Плющ. - 6-те вид., стереотип. – К.: Вища школа, 2006. – 430 с.

2. Сучасна українська мова: Підручник / О. Д. Пономарів, В. В. Різун, Л. Ю. Шевченко та ін.; за ред. О.Д.Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – 400 с.

3. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови. – К.: Наук. думка, 2004. – 240 с.

4. Шкуратяна Н. Г. Сучасна українська літературна мова. Модульний курс: навч. посібник / Н. Г. Шкуратяна, С. В. Шевчук. – К.: Літера, 2006. – 823 с.

5. Ющук І. П. Українська мова: посібник / І. П. Ющук. – К.: Либідь, 2004. – 640 с.

РЕЧЕННЯ – основна, граматично оформлена за законами певної мови, інтонаційно завершена комунікативно-мовна одиниця, що є засобом вираження думок, емоцій, почуттів та ставлення до висловлюваної думки.

О З Н А К И Р Е Ч Е Н Н Я  

Предикативність

Модальність

Інтонаційна оформленість

Граматична організованість

Смислова завершеність

Предикативність (у перекладі з грецької – «висловлення, твердження») – співвіднесення загального змісту речення з реальною дійсністю. У мовній свідомості виділяються в реченні два елементи: носій ознаки і сама ознака, яка виявляється у відповідному граматичному часі та способі. Виразником першого елемента є називний відмінок іменника або будь-якої субстантивованої частини мови в цьому ж значенні, а виразником другого елемента виступає найчастіше дієвідмінювана форма дієслова. У граматиці предикативна ознака виражається поєднанням підмета і присудка в предикативне ядро, без якого не може бути речення: Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання… (В.Сосюра). В односкладних реченнях носій ознаки і сама ознака виражаються одним членом: Не пиши, не жди і не зови мене,Не займайминулогодарма (М.Луків). Усі явища дійсності існують у часі, зміст висловленого відносить дію до котроїсь із трьох осіб, і саме висловлення мовця супроводжується вираженням його ставлення до змісту. Отже, граматичними засобами вираження предикативності є категорії часу, особи, модальності.  

Предикативність

Модальність – оцінка висловлення з погляду реальності/ірреальності. Те, що повідомляється в реченні, може відповідати або не відповідати дійсності – тобто мислиться як реальне (Кожна квітка радіє весною, кожна пташка вітає весну (В.Сосюра) або як можливе, бажане, очікуване (Не тужи, не жалій мене, мати (Б.Олійник), Ти, мабуть, у світі нічого не боїшся (М.Вовчок). Модальне значення вірогідності-можливості є суб’єктивною оцінкою змісту висловленого мовцем і виражається за допомогою модальних слів можливо, мабуть, звичайно тощо. Значення можливості, бажаності виражається спеціальними лексичними засобами, що входять до складу предиката: Студент міг учитися. Студент хотів учитися. Студент повинен був учитися.

Модальність

Речення складається із кількох слів, об’єднаних за граматичними законами певної мови.Слова в реченні набувають певної граматичної форми, поєднуються різними типами зв’язку, становлять єдине граматичне ціле.

Граматична організованість

Речення характеризується відносною закінченістю висловленої думки і в мовному потоці становить частину розгорнутого повідомлення.

Смислова завершеність

Інтонація– це складна єдність висоти, сили, темпу і тембру мовлення, якіє засобом організації словесного вираження висловлювання й емоційно-вольових показників виразності. Тому інтонаційна оформленість залежить від мети висловлення і має такі варіанти: розповідна, питальна, оклична. Інтонація завжди вказує на завершеність речення. Тому навіть одне слово може стати реченням: Весна. Ранок. Холодно.

Інтонаційна оформленість

Дата добавления: 2015-07-02